Основні поняття

Інцидент — це збіг обставин, що є мотивом для початку безпо­середньої сутички сторін.

Конфлікт (від лат. conflsktus — зіткнення) — процес різкого за­гострення суперечності й сутички двох або більше сторін у вирішенні проблеми, що має особисту значу­щість для кожного з учасників, які виражають різні, а нерідко і проти­лежні цілі, інтереси й погляди.

Конфліктна ситуація — на­явність суперечливих позицій, роз­біжностей сторін із якого-небудь приводу. Це можуть бути різні цілі, інтереси, бажання або різні способи їх досягнення.

Конфліктологія — наукова дис­ципліна, що вивчає різні конфлікти, які виникають у суспільстві й окре­мих його структурах (групах), між індивідами.

Педагогічна ситуація — ко­роткочасна взаємодія вчителя з учнем на основі протилежних норм, цін­ностей та інтересів, що супрово­джується значними емоційними проявами і спрямована на пере­будову взаємин.

Рольовий конфлікт — кон­флікт очікувань. Наприклад, одер­жавши підвищення, людина по­чинає поводитися відповідно до нової ролі, але навколишні за інер­цією чекають від неї колишньої поведінки.

Суперечність — неузго­дження: мотивів, потреб і ціннісних орієнтацій людей; поглядів, переконань; розуміння, інтерпретації ін­формації; очікувань і позицій; знань, умінь, здібностей; цілей, засобів, методів, спо­собів досягнення цілей, здійснен­ня діяльності.

Суперечка — словесне змаган­ня, обговорення чогось, коли ко­жен обстоює свою думку. Це кон­флікт, де є суперечність у думках і поглядах. У житті суперечностей між людьми виникає багато, адже всі люди різні.

Толерантність (лат. Іоіегапііа — терпіння) — терпимість до чу­жого способу життя, поведінки, звичаїв, відчуттів, думок, ідей, вірувань.

Додаток 5

«Ти»-висловлювання містить негативну оцінку іншої людини, часто звинувачення. Після «Ти»- висловлювання дорослий (батько або вчитель) часто застосовує по­грозу або наказ («Припини роз­мовляти», «Роби уроки, врешті- решт», «Негайно прибери в кімна­ті» тощо). Це може викликати опір і протест.

«Я»-висловлювання — при­йом і спосіб, за допомогою якого одна людина повідомляє іншій про свої відчуття й негативні пе­реживання, а не про людину і не про її поведінку, яка це пере­живання викликала.На відміну від «Ти»-висловлювання, «Я»- висловлювання завжди почина­ється із займенників «я», «мені», «мене».

Конструктивні конфлікти спрямовані на розвиток взаємин, здійснення діяльності.

Деструктивні конфлікти спрямовані на задоволення осо­бистих амбіцій, домагань, само­ствердження якоїсь людини за ра­хунок інших людей, ухилення від виконання обов'язків тощо.

Внутрішньособистісний кон­флікт. Учасники конфлікту — різні психологічні чинники внутрішньо­го світу особистості (часто уявні) або несумісність потреб, мотивів, цінностей, відчуттів тощо.

Міжособистісний конфлікт — це найпоширеніший тип конфлік­ту. Часто є люди, які через відмін­ність у характерах, поглядах, ма­нері поведінки просто не можуть ладнати одне з одним. Проте глиб­ший аналіз показує, що в основі та­ких конфліктів лежать об'єктивні причини. Найчастіше це боротьба за обмежені ресурси: матеріальні засоби, виробничі площі, час ви­користання устаткування, робочу силу.

Конфлікт міжіндивідом і групою — неформальні групи (ор­ганізації) встановлюють свої нор­ми поведінки в спілкуванні. Кожен член такої групи повинен їх дотри­муватися. Відступ від прийнятих норм група розцінює негативно, виникає конфлікт між індивідом і групою. Інший поширений кон­флікт цього типу — конфлікт між групою й керівником. Найважчий перебіг таких конфліктів — за ав­торитарного стилю керівництва.

Міжгруповий конфлікт. Орга­нізація складається з безлічі фор­мальних і неформальних груп, між якими можуть виникати конфлік­ти. Наприклад, між керівником і виконавцями, між неформальними групами всередині підрозділів, між адміністрацією і профспілкою.

Ухиляння (стиль вирішен­ня конфлікту). Людина, яка до­тримується цієї стратегії, прагне уникнути конфлікту. Ця стратегія може бути доречною, якщо пред­мет розбіжностей не дуже цін­ний для людини, ситуація може вирішитися сама собою або зараз немає умов для ефективного ви­рішення конфлікту, а через деякий час вони з'являться.

Згладжування (стиль ви­рішення конфлікту). Цей стиль ґрунтується на тезі «Живімо дружно». «Згладжувач» прагне не показувати ознак конфлікту, конфронтації, закликає до со­лідарності.

Негативні емоції не виявляються, але вони накопичу­ються. Рано чи пізно проблема, залишена без уваги, накопичені емоції спричинять вибух, наслід­ки якого дисфункціональні.

Примушування (стиль ви­рішення конфлікту). Цей стиль пов'язаний із агресивною пове­дінкою, впливом на інших лю­дей. Використовується влада, заснована на примушуванні, й традиційна влада.

Компроміс (стиль вирішення конфлікту). Цей стиль характе­ризується ухваленням думки ін­шого, але лише до певного рівня. Здатність до компромісу в управ­лінських ситуаціях високо ціну­ється, оскільки зменшує недо­брозичливість і дає можливість швидко вирішити конфлікт. Але через деякий час можуть вияви­тися й дисфункудіональні наслід­ки компромісного вирішення, наприклад, незадоволеність «по­ловинчастими» рішеннями. Крім того, конфлікт у дещо зміненій формі може виникнути знову, оскільки проблема, що породила його, невирішена.

Співпраця (стиль вирі­шення конфлікту). Цей стиль ґрунтується на переконаннях учасників у тому, що розбіж­ність у поглядах — неминучий результат того, що в розумних людей є свої уявлення про те, що правильно, а що ні. Учасни­ки визнають право одне одного на власну думку й готові його зрозуміти, це дає можливість проаналізувати причини роз­біжностей і знайти прийнятний для всіх вихід. Той, хто обирає співпрацю, не прагне досягти мети за рахунок інших, а шукає вирішення проблеми.

60