4.Поняття про маркетинг в аграрному секторі економіки

На сучасному етапі розвитку аграрного сектора економіки України маркетинг ще не отримав значного поширення. Це пояснюється декількома причинами:

- по-перше, реформування галузі сільського господарства зумовило виникнення великої кількості сільськогосподарських підприємств, як правило, суб'єктів малого бізнесу, які з фінансових причин не в змозі займатись маркетинговою діяльністю;

- по-друге, продукції сільського господарства виробляється недостатньо, і проблеми перевиробництва не виникали;

- по-третє, у більшості ключових керівників складається думка про незначну роль маркетингу в умовах дефіциту продуктів харчування.

Таким чином, в АПК склались дві філософії бізнесу - маркетингова і виробничо-збутова, які відрізняються між собою орієнтацією діяльності сільськогосподарських підприємств. Ці різниці найбільш рельєфно проявляються за певними критеріальними оцінками.

Таблиця 1

Різниці в діяльності сільськогосподарських формувань з виробничо-збутовою та маркетинговою орієнтаціями

Варіант 1	Критерії оцінювання	Варіант 2
Сільськогосподарські формування з виробничо-збутовою орієнтацією		Сільськогосподарські формування з маркетинговою орієнтацією
1. Виконання планів виробництва 2. Підвищення якості продукції 3. Зниження собівартості продукції	Цілі персоналу сільськогосподарського підприємства	1. Формування попиту 2. Задоволення попиту 3. Отримання прибутку
1. Зооінженери, ветеринари 2. Агрономи 3. Технологи 4. Керівники структурних підрозділів товарного виробництва	Посадовий статус спеціаліста ,керівника	1. Менеджери 2. Економісти 3. Маркетологи
3 урахуванням наявності і використання виробничо-ресурсного потенціалу	Вид виготовленої продукції	Продукція, яка буде реалізована
1. Виконання планових показників 2. Використання землі, основного капіталу, матеріалів та трудових ресурсів	Головна увага сільськогосподарського підприємства	1. Попит та вимоги споживача 2. Погреби та інтереси споживача
1. Виробничі плани 2. Виробничо-ресурсний потенціал	Основи сільськогосподарського виробництва	1.Індикативні плани 2.Платоспроможний попит споживача
Внутрішніх	Планування з урахуванням факторів	Зовнішніх
3 урахуванням можливостей виробництва	Впровадження нових товарів	3 урахуванням попиту споживачів
3 урахуванням можливостей виробничо-збутової діяльності та директив	Відкриття нових сегментів для своєї продукції на ринку	3 урахуванням: - попиту споживачів; - маркетингових можливостей: - отримання прибутку
1. Собівартість продукції 2. Конкуренція	Основи формування цінової політики	1. Кон'юнктура ринку 2. Конкуренція
1. Економічна (неповно)	Система управління щодо ринку	1. Економічна 2. Адаптивна 3. Оперативна
Повільне	Здійснення товароруху	Швидке
Удосконалення технології, організації виробництва	Спрямованість наукових досліджень у сфері виробництва сільськогосподарської продукції	1. Аналіз ринку 2. Підвищення конкурентоспроможнос ті підприємств і продукції
Низька	Відповідальність за виготовлений і реалізований товар	Висока
Низька Середня	Можливість ефективного аграрного бізнесу	Висока
Реалізовувати ту продукцію, яку виробляють	Філософія керівництва і персоналу сільськогосподарських підприємств	Виробляти ту продукцію, яку купують на ринку

Як видно з табл. 1, система управління сільськогосподарським виробництвом і агробізнесом у другому варіанті вигідно відрізняється від першого варіанта гнучкістю, еластичністю, оперативністю і чутливістю до ринкових змін, більшою адаптивністю до різних інновацій. Ця система широко використовує сучасні методи цінової і товарної політики. Трудовий колектив підприємства несе велику соціальну і моральну відповідальність за вироблений і запропонований споживачеві товар. І головним є те, що філософія керівників і колективу сільськогосподарських підприємств у першому варіанті - виробити і продати, а в другому - задовольнити потреби покупця.

Усе це відображається на результативності агробізнесу і вирішенні продовольчої проблеми в Україні.

Система агробізнесу функціонує внаслідок поєднання процесів виробництва сільськогосподарської продукції (сировини), її перероблення, зберігання, транспортування і доведення до споживача. Різні підприємницькі структури, що сприяють такому поєднанню, утворюють комплекс економічних відносин, який називають аграрним маркетингом.

Для ефективного ведення сільськогосподарського виробництві в умовах ринку необхідно усвідомити особливості аграрного маркетингу і враховувати їх у господарській діяльності підприємств АГІК.

У нинішній час існують різні поняття маркетингу в аграрному секторі економіки: "сільськогосподарський маркетинг", "агромаркетинг", "маркетинг агробізнесу", "маркетинг АПК", "продовольчий маркетинг" та ін. Наприклад, Роберт Е. Бренсон і Дуглас Г. Норвер, пишуть "Сільськогосподарський маркетинг в основному визначав маркетинг від виробника до першого споживача". Вони дають таке визначення агромаркетингу: "Це вся активність, пов'язана з сільськогосподарським виробництвом і з їжею, насінням, зібранням урожаю, переробленням і доставкою до кінцевого споживача, включаючи аналіз споживчих потреб, мотивації покупок і поведінки споживачів"¹.

У 50-их роках XX ст. Дж. Н. Девіс і Рой А. Голдберг ввели поняття "маркетинг агробізнесу", який включав маркетингові операції від першого покупця до кінцевого споживача². Цей маркетинг не обмежується першим споживачем, оскільки багато сільськогосподарських продуктів люди вживають у свіжому вигляді без їх перероблення це овочі, фрукти, молоко. Деяку продукцію перероблюють самі виробники (виготовляють консервовані овочі, фрукти, соки, ковбасні вироби, олію, тощо). Крім того, у процесі реалізації продукції сільського господарства від першого до кінцевого споживача використовуються, на відміну від агромаркетингу, транспортний, промисловий, комерційний та інші види маркетингу. Агромаркетинг включає маркетингові операції від виробника сільсьгосподарської продукції до споживача кінцевого продукту за участю посередніків.

Оцінювання абсолютних обсягів і частки по кожній ланці продовольчого ланцюга визначає структуру агромаркетингу, тобто показує, яку кількість продукту реалізував товаровиробник, скільки продукту пішло безпосередньо споживачеві, скільки сільськогосподарської продукції закупили посередники-заготівельники і скільки їх, скільки переробників брали участь у процесі перероблення цієї продукції і яку її частку переробники, наскільки розгалужена оптова і роздрібна торгова мережа.

Маркетинг у науковому аспекті включає теорію і мистецтво практики.

Теорія вивчає закономірності, принципи, функції, систему маркетингу та інші основні аспекти. Мистецтво маркетингу - це форма відображення пізнання і задоволення попиту споживачів за рахунок високого рівня творчості, майстерності, фантазії та ерудиції працівника, вміння реалізувати ці якості на практиці.