4.4. Ситуаційні задачі

1. У хворого діагностовано недостатність аортальних клапанів. Який із толнів серця зміниться і чому?

2. У хворого є недостатність атріовентрикулярних клапанів. Який із тонів серця зміниться і чому?

3. У хворого знайшли сильне послаблення першого тону на верхівці серця. Внаслідок чого воно виникає?

4. У хворого діагностували міокардіодістрофію. Які зміни зовнішніх проявів серцевої діяльності будуть спостерігатися?

5. Література:

1. Нормальна фізіологія, за ред. В.І. Філімонова, Київ, Здоров’я, 1994, с.306-315.

2. Вільям Ф. Ганонг. Фізіологія людини, Львів, 2002, с.503-507.

3. Физиология человека, под ред. Г.И. Косицкого, М., Медицина, 1985, с.245-247, 255-257.

4. Посібник з нормальної фізіології, за ред. проф. В.Г. Шевчука, проф. Д.Г. Наливайка, Київ, “Здоров’я”, 1995, с.156 - 159.

5. Вільям Ф.Ганонг Фізіологія людини, Львів, 2002, 503-506, 521.

Тема 5. Самостійна аудиторна робота студентів. Аналіз екг.

Конкретна ціль заняття:

1. Мета роботи: оволодіти методикою аналізу ЕКГ, що необхідно для діяльності майбутнього лікаря.

1. Обладнання: електрокардіограф, 3 % розчин NaCI, марлеві прокладки, спирт, вата, ножиці, лінійка, клей, циркуль.

2. Порядок виконання роботи:

Аналіз ЕКГ проводиться за попередньо зареєстрованою ЕКГ у 3 стандартних відведеннях у наступній послідовності: спочатку встановлюється характер ритму за джерелом імпульсів автоматії та їх кількістю. Про наявність синусового ритму свідчить частота 60-80 за хвилину, що визначається за тривалістю інтервалу RRу другому стандартному відведенні. Інтервал RR не повинен відрізнятись більше, ніж на 10 %. Зубець P має бути позитивним і реєструватися раніше шлуночкового комплексу QRSТ.

Розповсюдження деполяризації передсердями та атріовентрикулярним вузлом оцінюється за тривалістю інтервалу PQ, який в нормі дорівнює 0,12- 0,20 с, комплексу QRS = 0,08 с (час розповсюдження деполяризації по шлуночках) та інтервалом QRSТ (електричною систолою шлуночків, час якої складає в нормі 0,35 – 0,42 с). Потім аналізується напрямок та амплітуда зубців у другому стандартному відведенні. Зубці P, R та Т мають бути позитивними, Q і S – негативними. Амплітуда зубця R в нормі дорівнює 0,6-1,6 мV і не повинна перевищувати 2,2 мV. Амплітуда інших зубців визначається відносно зубця R у другому стандартному відведенні: P = 1/8 R, Q = 1/6 R, S = 1/4 R, Т = 1/2 - 1/3 R. За ізоелектричну лінію приймається сегмент ТР, від якого вимірюється амплітуда інших зубців.

Положення електричної осі визначається за кутом альфа. Для цього вимірюється амплітуда зубців Rу першому та третьому стандартних відведеннях. Малюється рівнобічний трикутник Ейнтховена, визначається його центр, через який проводяться лінії, паралельні осям першого та третього відведень. На лінії, паралельній осі першого відведення, праворуч від центру трикутника відкладається величина зубця R у першому стандартному відведенні, а на лінії, паралельній осі третього стандартного відведення, донизу від центру – величина зубця R у третьому стандартному відведенні. З отриманих точок на обох лініях необхідно опустити перпендикуляри до їх перехрестя, яке з’єднати з центром трикутника. Ця лінія вказуватиме напрямок електричної осі серця, а кут між нею та віссю першого відведення буде кутом альфа, що в нормі дорівнює 40-70⁰ .

Стан міокарда визначається за знаком і формою зубця Т та положенням сегменту SТ. У нормі відхилення сегменту SТ від ізоелектричної лінії не повинно перевищувати 1мм.

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи.

Вклеїти ЕКГ до зошита, на основі отриманих даних зробити висновок приблизно за зразком для нормальної ЕКГ: ритм синусовий, правильний, з частотою 75 за хвилину. Проведення збудження передсердями та шлуночками не порушено. Електрична вісь розташована нормально (кут альфа в межах 40-70⁰ ). Змін у міокарді немає.

4.Завдання для самостійної перевірки рівня підготовки до практичного заняття:

4.1. а) Намалювати ЕКГ з позначенням складових частин;

б) Вказати норми параметрів основних сегментів, інтервалів, а також амплітуди зубців.

2. Література:

1. Посібник з нормальної фізіології, за ред. проф. В.Г. Шевчука, проф. Д.Г. Наливайка, Київ, “Здоров’я”, 1995, с.158-160, 171-173.

2. Нормальна фізіологія, за ред. В.І. Філімонова, Київ, Здоров’я, 1994, с.287-290, 295-297, 304-305.

3. Вільям Ф.Ганонг Фізіологія людини, Львів, 2002, 545-558.