Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Fiziologiya (1) / кровообіг / ОСНОВНІ ПОКАЖЧИКИ ГЕМОДІНАШКИ

.doc
Скачиваний:
95
Добавлен:
13.02.2015
Размер:
82.43 Кб
Скачать

ОСНОВНІ ПОКАЖЧИКИ ГЕМОДІНАШКИ.

Основні питання: Лінійна і об'ємна швидкість кровотоку. Метод Фіка, Стюарта-Гамільтона.Флоуметрія Електромагнітна, ультразвукова. Оклюзійна плетизмографія. Час повного і неповного кровообігу.Артеріальний пульс і його влас­тивості. Сфігмограма. Венний пульс. Флебо­грама. Наповнення серця, кров'ю із вен. Мікроциркудяція.

Разом з тиском крові, важливою характеристикою гемоди-

4

наміки є стан кровотоку, його швидкість. Оцінюється як лінійна швидкість, так і об'ємна. ОБ'ЄМНА швидкість - це кількість крові, що протікає через поперечний переріз судини за одиницю часу. ЛІНІЙНА швидкість - це шлях, який проходить \ частка крові в судині за одиницю часу. Об'ємну швидкість виз­начають із формули: Ц ^ V х 3 Звідси лінійна швидкість дорівнює 0, 3 - поперечний розріз судини

З V - лінійна швидкість Об'ємна швидкість у всіх частинах кров'яного русла однако­ва і дорівнює хвилинному об'єму крові (ХОК). Щоб судити про об'ємну швидкість (ОШ) в кров'яному руслі, роблять розрахунок ХОК за методом ФІКА або методом розведення по СТЮАРТУ-ГАМІЛЬ-ТОНУ. Метод ФІКА заключаєтьоя в тому, що він визначав ар-теріо-венозну різницю кисню 20 - 15 - 5 Це значить, що ар­теріальна кров віддала тканям 5 мл кисню. Але при цьому важли­во вірно взяти кров для аналізу. Артеріальна кров у всіх частинах русла має однакову кількість кисню. Тому можна брати в любій судині.

Венозну кров беруть а легеневої артерії, де кров повністю змішалась від верхньої та нижньої порожнистої вени. Потім виз­начають кількість кисню, що затрималась організмом за 1 хв. Це приблизно 250 мл. Складаємо пропорцію:

5 мл кисню віддається 100 мл крові 250 X X "5000 мл Тобто це величина хвилинного об'єму серця. МЕТОД СТЮАРТА-ГАШЛЬТОНА заснований на визначенні часу 1 середньої концентрації індикатора, який вводиться в кров (Т-1824- синька Еванса). Вводять певну кількість індикатора в кров і визначають зміну концентрації речовини в артеріальній крові, беручи її частими, порціями. Необхідно визначити середню концентрацію під час циркуляції індикатора і час, за який це відбувається. Де визначається а появою хвилі рециркуляції. Знаючи середню концентрацію, час циркуляції 1 кількість інди­катора що ввели визначають ОШ

І - кількість індикатора

/••/ І х 60 ' С - середня концентрація

О - ———г- і - час рециркуляції

/

С х і / 60- сек

/ . •

/ •• , / 11

В різних частинах крбв'яного русла кровоток, забезпечуючий

/^ окремі органи,/не однаковий. В мл/хв на 100 гр тканини:

\л^л.у^. э,адо^А ьіс'

нирки / - 420 ; Тут є залежність від діаметру судин,

/ ; • і. ' '

печінка /- 150 'градієнта тиску, в'язкості, опору.Най-серце /! - 85 більш постійна Оф в нирках, вона не селезінка: - 70 : змінюється! при коливаннях тиоку відшлунок - 35 120 - 200 мм.рт.ст.

мозок - 65

Серед методів вимірювання кровотоку практикуються і такі, що основані на різних фізичних закономірностях. Відповідні прибори називаються флоуметрами.

1. Електромагнітна флоуметрія. Судини розташовуються між полюсами електричного магніту так, щоб силові лінії пересікали довгасту вісь судини. Коли кров проходить через електро­магнітне поле, виникає напруга, направлена перпендикулярно си­ловим лініям і кровотоку. В кожний момент часу воно про-порціонально витратам крові. При допомозі вживлених датчиків можна проводити тривалу реєстрацію пульсуючого кровотока в су­динах діаметром від 1 мм і вице.

2. Ультразвукова^ флоуметрія. Основана на вимірюванні часу проходження ультразвукових хвиль. Судину розміщують між двома половинами циліндричної трубки, з обох кінців якої на проти­лежних сторонах знаходяться кристали. Вони діють поперемінне як джерело і приймаючі ультразвукового сигналу, що проходить через судину по діагоналі. Час проходження сигналу в напрямку кровотоку меньший, ніж у зворотньому напрямку. По різниці вит­раченого часу і вираховують ОПІ кровотоку в судині.

3. Оклюзійна плетизмографія. Про ОШ кровотоку судять по

/ /

тому, наскільки збільшується об'єм кінцівки при припиненні ве­нозного відтоку. Для цього кінцівку потрібно помістити в гер­метично закриту посудину (плетизмограф). Вище посудини на кінцівку накладають надувний манжет 1 створюють в ній тиск чуть більший діастолічного. При цьому венозний відтфк припи-

; \

няється, а артеріальний не змінюється. Проводять реєстрацію збільшеного об'єму кінцівки за деякий час. Знаючи площу 1 час, за який збільшується об'єм, визначають ОШ.

ЛІНІЙНА швидкість руху крові в різних частинах кров'яного русла різна. Вона залежить від ширини просвіту кров'яного

русла - чим вужче просвіт кров'яного русла, тим вище лінійна | »

швидкість (ЛШ).

В аорті ЛШ з силою серцевого скорочення може складати 0,5-0,7 м/с. Дальніші зміни цієї швидкості закономірно пов'язані з шириною просвіту русла. Поскільки ширина просвіту артерій (сумарна) у 2 рази більше аорти, ЛШ тут у 2 рази мень-. ша- 0,25 м/с ніж у аорті. Якщо прийняти, що ширина просвіту в і капілярах у 700 - 1000 разів більше, ніж в аорті, то у| відповідну кількість разів ЛШ кровотоку в капілярах повинна|

і

бути меньшою і складає 0,5 мм/с. Сумарний просвіт вен у 2 рази . більше ніж артерій і 4 рази більше ніж у аорти, тому ЛШ крово­току буде - 0,125 мм/с , І

• • ...4.

Динаміка зміни ЛШ кровотоку не залежить від кров'яного тиску (у венах тиск мінімальний, а швидкість виша ніж у вену-лах, капілярах). Під час серцевого циклу, ЛШ зазнає ко­ливань в тих частинах кров'яного русла, де є ПТ - в аорті, ар­теріях, на початку артеріол.

Не однакова ЛШ для частинок крові, що знаходяться в різних частинах поперечника течії. Вона мінімальна біля стінок і

_______ _______' ^ '•-'—— " '- ""——' *^__________________ __ — -

максимальна в центрі через різний опір з врахуванням ламінар­ного руху уздовж осі. В області кінцевих розгалужень артерій і в артеріолах кровоток стає постійним.

Серед сучасних вимірювань ЛШ кровотоку значиться ТЕРМОЕ-

/' '• ! ~~~~~І ЛЕКТРИЧНИЙ. Вія оснований на аміні теплопровідності тканин в

•————- /1 '•

залежності від кровопостачання. Для цього використовують два термоелектричних елемента, що представляють собою біполярні електроди. Один із них при допомозі електричного струму (УВЧ) підігрівається до постійної температури, тропіки більшої, ніж температура навколишніх тканин. Про зміни кровотоку судять по різниці температур між нагрітим і ненагрітим елементами (тнмпература останнього такаж як і тканин). При збільшенні кровотоку ця різниця зменьшуєтьоя, так як тепло бистріше про­водиться від нагрітого елемента. Обидва елементи можна вмонту­вати в голчатий "термощуп", що дозволяє вимірювати шкіряний і м'язовий кровоток у людини.

ГІснує черезшкіряний (не потребує пошкодження шкіри) уль- ' ^тразвуковий метод вимірювання ЛШ в поверхневих судинах.

Ультразвукові хвилі посилають у діагональному напрямку од­ним кристалом, а відбиті хвилі вловлюють другим. У] відповідності з ефектом Допплера, частота відбитих хвиль вище, ніж випромінюваних передавачем, 1 навпаки. Різниця між \ вихідними і відбитими частотами пропорційна швидкості руху частинок крові.

В клінічній практиці про ЛШ кровотоку судять по часі кро­вообігу або кровотоку в певній частині судинної системи.

Час повного кровообігу - це час, за який частина крові (Індикатора) встигає пройти великий і малий круги. Він складає 23 - 25 о (27 серцевих циклів). Методи визначення індикаторні, по принципу розбавлення при допомозі краски або радіоактивного ізотопа. І

Використання внутрішньооудинних катетерів дозволяє виміря-? ти час часткового кровообігу майже в любих відділах кров'яного.

русла. В-аирааїй клінічній практиці для визначення часу част­кового кругообігу вводять різні індикатори. Час кровообігу у малому колі можна визначити після внутрівенного введення ефіру (по часу появи запаху ефіру у видихуваному повітрі), по сахарину - відчуття солодкого у роті. Визначають магнезіальний

^^^—_ _ '———'——'•' "і-——'——

час при відчутті жару на кінці язика і розширенні судин на , шкірі обличчя. Лобеліновий час - виникає глубокий вдих після введення внутрівенне лобеліну (цитітону). Нормальні величини часу для латентного періоду реакцій:

рука - вухо - 8-12 о.; легені - вухо - 3-5 о.; рука - ле­гені - 5-7 о. Середній час циркуляції (по методу розбавлення) рука-вухо - 14-26 о.

Істинний час кругообігу по малому коді - 1/5 загального кругообігу (5 - б о). Мозковий кровоток оцінюють методом реог­рафії, по зміні електропровідності.

ПУЛЬС.

Артеріальний пульс - це коливання еластичних стінок кро­воносних судин, обумовлене діяльністю серця - систолічним підвищенням тиску крові в артеріях. Де найважливіший зовнішній, прояв серцевої діяльності, що дозволяє оцінювати наявність або^ відсутність серцевих скорочень і використовується в діаг­ностичних цілях. \

В лікарскій практиці пульс вивчається пальпаторним мето­дом, об'єктивна оцінка властивостей пульсу забезпечується за­писом артеріального пульсу - реєстрація сфігмограми. Кожна пульсова хвиля тим складніше, чим ближче артеріальна судина розташована біля серцй - найбільш окладна у аорти. Пульсовахвиля периферійних артерій характеризується:

а - анакрота (підіймання), обумовлена систолою лівого шлу­ночка;

о - катакрота (спадання), обумовлена діастолою;

д - дикротичне підіймання за рахунок зворотнього руху крові 1 удар її в кишенькові клапани аорти при їх змиканні. Пульсова хвиля, що виникла на початку аорти, поширюється потім по артеріальних судинах, їх еластичній стінці з певною швидкістю. В аорті вона складає 4-6 м/с, в променевій артерії - 8-12 м/с. В крупних венах з малою товши-

Ч»^.____________———-——————————————————————————————-———————————————————————————_____——————__ ———————————-—————•—— '•————————————————————— •™ І————- "

ною стінки і великою еластичністю - 1-2 м/с. З віком швидкість поширення пульсової хвилі збільшується вЬв'язку із зміною еластичності і розтягу. Росте вона і при підвищенні кров'яного тиску. На швидкість впливає відношення товщини судинної стінки до радіуса судини. Міх швидкістю поширення пульсової хвилі і швидкістю кровотоку прямого зв'язку немає (швидкість кровотоку в декілька разів меньша). -Пуз&бові зсвиді можна проотожиз'и—в . &дгзо^ШіНіА-Д'рубЦІ, з авовноній~" неру^хомоют^ртдондю. Значення пульсових хвиль в забезпеченні безперервного кровотоку, а так­же в збереженні енергії, її економії 1 тим самим забезпечення

економної діяльності серця.

^^. „

/ Отже, на початку кров'яного русла (в аорті) пульс обумов­лений безпосередньо кров'ю, викинутою серцем, в артерії -відбитою хвилею еластичної стінки. Зникає пульс в артеріолах 1 прекапідярних сфінктерах.

ВЛАСТИВОСТІ ПУЛЬСА. Вони залежать від двох факторів - від роботи серця і тиску, що створює серце, а также від вдасти-_ воотей стінки кровоносної судини, її еластичності і розтягу-вання.

1. Еластичність забезпечує змогу звуження просвіту судин після того, як вони буди розширені пульсовою хвилею. Це полег­шує роботу серця, зменьшує на нього нагрузку. Серцю прихо-

-) дитьоя переборювати нагрузку тільки в начальній частині русла.

Дальше йде розвиток пульсових хвиль. Г2. Завдяки еластичності створюється непреривність руху крові.

Г^ЇЗ. Тиск під час діастоли не встигає упасти дуже низько |(залишається в межах 70-80 мм.рт.от.). Це створює постійність кровопостачання органів і тканин організму, зокрема, мозку.

Кожна із властивостей пульсу відображає стан серця, стінок артерій, або і те 1 друге.

АМПЛІТУДА пульса може бути "великою" - рлПадгша, або "ма­лою"- р.рагуиз, що залежить від діяльності серця - веоичини ударного об'єму і об'ємної швидкості кровотока в діастолі. На неї впливає также еластичність амортизуючих судин (котла), при однаковому ударному об'ємі амплітуда пульса тим меньше, чим більша еластичність цих судин 1 навпаки. Нд •снові цього амплітуду пульса оцінюють як висоту - ВИСОКИЙ - р. аПіиз, або НИЗЬКИЙ - р. Ьшпіііз.

2.. частота пульса - нормальний, рідкий (р. гагиз) або | частий (р. Ггеу/епз) відображає частоту серцевих циклів. У/ дітей пульс в спокої частіше, ніж у дорослих. У спортсменів -рідшає. Частішає пульс при емоційних збудженнях 1 фізичній праці, при підвищенні температури тіла. Максимальна частота

*.

може бути до 200 ударЦв/хв.

3. ШВИДКІСТЬ. Швидкий - р.сеїіег, або повільний-р.іагоизї

показує крутизну підіймання і опадіння пульсової хвилі. Це за­лежить від швидкості аміни тиску. При однаковій частоті скоро­чень серця швидкі зміни тиску оупроводжуюьбоя високим пульсом, а меньш швидкі - низьким.

4. НАПРУГА - твердий-р.гіигиз, або м'ягкий - р. тої із.| Напруга пульсу залежить головним чином від середнього ар-теріального тиску, так як цю характеристику пульса визначають по величині зусилля, яке потрібно прикласти для того, щоб пульс нижче місця натискання пропав, а це зусилля змінюється при коливаннях середнього артеріального тиску. По напрузі пульсу можна приблизно судити про систолічний тиск.

5. РИТМ - ритмічний або аритмічний пульс. Частота пульса

може коливатися у відповідності з ритмом дихання: при вдиху

^- '7

вона звільшувться^ а при видиху --аменБтвуевд^я. "Дихальна

аритмія" стає більш вираженого при глубокому диханні, чаще зустрічається у молодих людей з лабільною вегетативною систе­мою. Точна діагностика других видів аритмій вимагає аналізу ЕКГ.

6. ДЕФІЦИТ ПУЛЬСА - р. гіеГіепз може бути при

•——_____————____________ с_______________,

екстрасистоді, коли ПД є, а скорочення немає, що може бути при відсутності іонів "Са".

ВЕННИЙ ПУЛЬС виявляється у великих венах, розташованих у грудній порожнині або недалеко від серця (яремні вени). Крива реєстрації венного пульса називається ФЛЕБОГРАМОЮ і характери­зується хвилею а декількома компонентами:

а - зубець, обумовлений систолою передсердь, кров із порожнистих вен не заходить в передсердя,

о - напругою шлуночків (іаоволюметричне скоро-і і чення з випинанням атріо - вентрикулярних !

г

(

клапанів в сторону передсердь), більшою частиною оправа, а та- і

: . .. • і кож поштовх сонних артерій, .

у - переповнення передсердь кров'ю в період діастоли, коли кров не може більше поступати в передсердя. Усі ці зубці, по­вернуті доверху, рахуються позитивними. Після зубця "о" є впа­дина "х" за рахунок зміщення атріо-вентрикудярних клапанів до вершини під час періоду виганяння. Друга впадина "у" після зубця "v" в зв'язку з направленням крові із передсердь в шлу­ночок на початку періоду наповнення.

ПОВЕРТАННЯ КРОВІ ДО СЕРЦЯ.

1. Робота м'язового насоса, який має важливе значення для вен нижніх кінцівок. При скороченні скелетних м'язів кров виштов­хується доверху завдяки клапанам, які не дають змоги повернен­ню крові назад.

2. А - Під час вдиху тиск в грудній порожнині знижується і трансмуральний тиск підвищується, діаметр вен збільшується і приплив крові по них теж збільшується.

Б - Під час вдиху діафрагма опускається униз, підвищується внутрішньочеревний тиск і кров видавлюється в грудну порожнину і відбувається присмоктування (отиснюючий ефект вдиху). / Під час вдиху в правому шлуночку крові буде більше і він буде ско­рочуватися з більшою силою, об'єм легеневих судин збіль­шується, а тиск в них зменьшується і буде меньший приплив крові до лівої половини серця. Під час видиху усе відбувається

в зворотньому порядку.

3. А - Присмоктуюча роль серця - під час діастоли передсердь кров

всмоктується в них.

Б - При виганянні крові 1а шлуночків в період систоли атріо-вентрикулярна перегородка зміщується до верхівки 1 'об'єм правого передсердя збільшується, що полегшує приплив крові до нього.

В - При виганянні крові тиск падає 1 це також буде присмок­туючий ефект.

МІКРОЦМРКУЛЯЦ2Я.

Шкроциркуляція - рух крові через термінальні артеріоли, пре-капілярні сфінктери, капіляри і посткапілярні венуди. Особлива увага приділяється капілярам, так як вони грають головну роль у воеєї судинної системи і забезпечують одну із важливих функцій, раді чого існує судинна система - функція обміну.

Загальна поверхня поперечного перерізу усіх капілярів ве­ликого кола - 11000 см. Загальна поверхня обміну капілярів 1

у ' венуд - 1000 м/-. але вона змінюється. Загальне число капілярів

- 40 млрд. На 100 грам тканини приходиться в середньому 600 капілярів. Довжина і ширина капілярів неоднакова в різних ор­ганах. Довжина в середньому - 0,5-1 мм. Найменыпа ширина в ле­генях (до 2мкм), найбільша - 100 мкм в селезінці.

Стінка капіляра складається із шару сндотедіадьних клітин, базальної мембрани і перицитів або клітин Руже. По особли­востях проникності виділяють три типа капілярів:

1 - Суцільні - у них тільки функціональні пори в _4-5 нм. Вони спостерігаються у м'язах, жировій, сполучній тканинах.

2 - Віконні - мають у ендотелії отвори до 100 нм (0,1 мкм). Знаходяться в ниркових клубочках, слизовій оболонці ки­шечника. /

3 - Не суцільні - мають проміжки в базальній мембрані, не

*«^ __ __ — _ —— ^____ - —— ••• •• -—- •••—

скрізь б періщити. Пори тут до 1000 нм. Спостерігаються в си­нусах печінки, селезінці, кістковому мозку.

Через стінку капілярів проходять 00?, Ор, Н?0 і речовини, розчинені в ліпідах. Через пори можуть проходити і макромоле­кули. Так, в капілярах селезінки, червоного кісткового мозку, печінки через великі пори можуть проходити даже формені еде-

г-— і — """" ' " ^ _ . _ - _- — ^ — _

менти крові (капіляри 5-го типу).

Походу речовиніз капіляра або в нього сприяють слідуючі механізми: ФІЛЬТРАЦІЯ (по градієнту гідростатичного тиску), дифузія (різниця осмотичного тиску, в тому числі за рахунок ефективного онкотичного), ПІНОДИТОЗ і зворотній процес на про­тилежному кінці клітини - ЕМНОДйТОЗ. Речовини, що сприяють пе-реносу - ферменти пермеази. Припускають причетність до пере­носу і відростки перицитів.

Швидкість дифузії в капілярах - 60 міґхв - 85000 л за добу. При проходженні крові через капіляри плазма встигає обмінятися 40 разів.

За добу через велике коло кровообігу проходить 8000 л крові. Із них тільки 20 л фільтрується, 18 реабсорбірується у дистальному кінці капілярів (венозному), а 2 л повертається через дімфу в кров. Разом з ними повертається і та невелика частина білка, яка пройшла із крові в інтерстиціальну рідину.

— -

Не розшифрований генез різного напрямку проникності капілярів (в залозах - назовні, в ШКТ - усередину, в легенях - двосто-

ронній).

Неоднаковий і рисунок капілярів. В печінці, нирках подвійна капілярна сітка. Відповідно капіляри одні бї і другої сітки мають різне призначення (одні - фільтраційні, другі -обмінні).

Тиск крові в капілярах середній: в артеріальному кінці -Эй-35 мм.рт.ст., у венозному - 20-15 мм.рт.ст.. однак і тут б різні варіанти. В дегенях - 10 мм.рт.от., в печінці - 6-7 мм.рт.ст., в нирках - 70 мм.рт.ст.

Вимірювання тиску основане на підбиранні ваги найменьшої маси, яка визиває побіління нігтьового ложа, куди покладений був тягар. Це непрямий метод. Зараз використовується і прямий - мікроін'єкційна голка, з'єднана з едектроманометром.

Скорочення капілярів здійснюється за рахунок прекапілярних

*-, __ _____ .__.^__—- _ ---

сфінктерів, при скороченні яких в капіляр не поступає кров. Має значення набухання ендотелію (в лужному середовищі) або

•— . ^ ____ _ ___—————•.-••—«.————•——"————" • ' _ _ '-——і-. іи___——————————————— ,-- і_і

відбухання (в кислому середовищі). Це забезпечує "гру" капілярів, завдяки якій в одному і тому ж місці шкіри можна побачити то побіління, то почервоніння шкіри (закриття або відкриття капілярів відповідно). Завдяки "грі" капілярів відбувається постійний перерооподід крові між різними участка­ми тканини, органу і організму. В робочих органах число відкритих капілярів збільшується.

Лінійна швидкість руху крові в капілярах низька і це важ­ливо для забезпечення повноцінного обміну. В середньому вона в 700-1000 разів меньше ніж в аорті і складає біля 0,5/Ї<|</0. Визначають її велоцитометром візуально: використовують сильні світловоди, направлені на нігтьове доже пальця і під збільшенням простежують відстань, пройдену еритроцитам за 1 о.

Деякі капіляри мають специфічні функції. Наприклад, в ки-шечнику забезпечується функція Бомоктування поживних речовин, в шкірі - обмін тепла, в легенях - газообмін, б нирках - виве­дення деяких речовин із крові.

Соседние файлы в папке кровообіг