Справочники / Глосарій термінів з хімії. Укладачі Й.Опейда, О.Швайка

184 алілювання за Тростом

аллилирование по Тросту

Trost allylation

Каталізоване паладієм алілювання нуклеофілів, що відбувається за механізмом SN2 або SN2', залежно від каталізатора, нуклеофіла та замісників у субстраті.

NuH = малонати, β-дикетони, β-кетоестери, енаміни, β-кетосульфони, біс-сульфони

X = Br, Cl, OCOOR, OCONR2, OPO(OR)2, NO2 [Pd]o = Pd(PPh3)4, Pd(OCOCH3)2 + PPh3

B = основа, NaH

185аліфатичний

алифатический aliphatic

Той, що не містить кільцевих структур.

186алiфатичнi сполуки

алифатические соединения aliphatic compounds

Ациклічні cполуки (насиченi i ненасиченi), в яких атоми C

зв'язанi мiж собою в нерозгалуженi або розгалуженi. ланцюги.

187 алiциклiчнi сполуки

алициклические соединения alicyclic compounds

Cполуки, що мають карбоциклічну структуру, яка може бути насиченою або ненасиченою, тільки не бензоїдною чи ароматичною. Серед них розрізняють моно- й поліциклічні, спіранові, каркасні. Найпростішими серед них є відповідно циклопропан (І), циклопропен (ІІ), транс-біцикло[1,1,0]бутан (III), спіро[2,2]пентан (IV), тетрагедран (V).

188 алкаліди

алкалиды alkalides

Діамагнітні комплекси криптандів, що містять аніони лужних металів (Na–, K–, Rb–, Cs–), пр., [Na(crypt-222)]+Na–. Одер-

жуються при співвідношенні криптанд:метал 1:2.

189 алкалiметричне титрування

алкалиметрическое титрование alkalimetric titration

Кислотно-основне титрування, коли кислоту титрують стандартним розчином лугу.

190 алкалiметрiя

алкалиметрия alkalimetry

Визначення концентрації речовини титруванням основою.

191 алкалозис

алкалозис alcalosis

Патологічний стан організму, при якому концентрація речо- вин-протонодонорів у рідині тіла є нижчою від норми, а тому рН крові стає вищим за величину, яка вважається для даного організму нормою.

192 алкалоїди

алкалоиды alkaloids

Клас оснόвних азотних органічних сполук різної хімічної будови (звичайно містять азотовмісні гетероцикли), гірких на

смак, переважно рослинного, хоча не виключаються і тваринного, походження, які мають сильну фізіологічну дію на життєві функції організмів тварин і людей (зокрема на нервову систему). Пр., морфін, хінін, стрихнін, кофеїн, нікотин, атропін. Розширено — деякі нейтральні, біогенетично споріднені з основними алкалоїдами сполуки. Але сюди не входять амінокислоти, пептиди, протеїни, нуклеотиди, нуклеїнові кислоти, аміносахари, антибіотики.

193 алкани

алканы alkanes

Ациклiчнi насиченi вуглеводнi загальної формули CnH2n+2, в яких атоми C в sp3-гібридизації зв'язанi мiж собою простими σ-зв'язками в розгалуженi або нерозгалуженi ланцюги. Бiльшiсть їх реакцiй з рiзними реагентами починається з розриву зв'язку C–H, тоді як їх розпад при високих температурах переважно йде по зв'язках С–С.

194 алканієві йони

алканиевые ионы alkanium ions

Карбокатіони, похідні алканів, які містять завдяки C- гідронуванню щонайменше один пентакоординований атом C. Пр., метаній CH5+, етаній C2H7+.

195 алкен-галооксимне перетворення

алкен-галооксимное преобразование* alkene-halooxime transformation

Перетворення алкенів у галооксими типу

>C=CH– → >CCl–C(=NOH)–

196 алкени

алкены alkenes

Ациклічні розгалужені або нерозгалужені вуглеводні, які мають один подвійний зв’язок C=C і загальну формулу CnH2n; при наявності більшої кількості подвійних зв’язків мають назви — алкадієни, алкатрієни і т.д. Здатні відновлюватись до алканів, для них характерні реакції приєднання, вони здатні приєднувати хлор і бром та інші реагенти.

Стара назва ще — алкілени (alkylenes).

197 алкеніл азид-азиренове перетворення

алкенил азид-азиреновое преобразование* alkenyl azide-azirene transformation

Перетворення алкенілазидів у азирени типу

N >C=CR-N3 C CR

.

198 алкенiлювання aлкенилирование alkenylation

Уведення алкенiльних груп (вiнiлювання, алiлювання) у молекули замiщенням у них при атомi C (C-алкенілювання) атома H або металу під дiєю ненасичених спиртiв чи галогенiдiв або приєднанням субстрату до кратних зв'язкiв дієнових чи ацетиленових сполук, або ж таке замiщення при гетероатомах N, O (N- чи O-алкенiлювання).

R–H + X–CH2CH=CH2 → R–CH2CH=CH2 де X — Hlg, OH, iн.

ArNH(Bz) + CH2=CHCH2–OSO2Ph —a→ Ar(Bz)NCH2CH=CH2 де a — K2CO3.

199 алкенові метатези

алкеновые метатезы alkene metathesis

Перетворення алкенів, які полягають в обміні замісниками при подвійному зв’язку.

21

200 алкілени

алкилены alkylenes

Застаріла назва алкандіїльних груп, які зазвичай, але не обов’язково, мають вільні валентності при суміжних атомах C. Пр., пропілен.

201 алкіліденамінильний радикал

алкилиденаминильный [иминильный] радикал alkylideneaminyl [iminyl] radical

Радикал, який має структуру R2C=N•. Cпiнова густина в ньому зосереджена головно на атомi N. Стабiльність такого радикала зростає, коли N входить у кон’юговану циклiчну систему, а також коли у α-положеннях до атома N в циклi є розгалуженi алкільнi замiсники, що просторово заважають реакціям по атому N.

Синонім — імінильний радикал.

202 алкіліденаміноксильний радикал

алкилиденаминоксильный [иминоксильный] радикал alkylideneaminoxyl [iminoxyl] radical

Радикал, який має структуру R2C=N–O•. Неспарений електрон радикальної групи =N–O• знаходиться на антизв'язуючiй π-орбіталі, утворенiй з 2pz-орбiталей атомiв O та N (гiбридизацiя атома N близька до sp2). Застосовується як спінова пастка. Синонім — іміноксильний радикал.

203алкілідени

алкилидены alkylidenes

Карбени загальної формули R2C: .

204алкіліденова група

алкилиденовая групп alkylidene group

Дивалентна група, що утворюється з алкану вилученням двох

атомів Н від одного й того ж самого атома C, обидві вільні валентності якого беруть участь в утворенні подвійного зв’язку. Пр., пропан-2-іліден (СН3)2С= .

205 алкiлолiз

алкилолиз alkylolysis

Розчеплення зв'язкiв С–С в алканах пiд дiєю суперкислот (напр., FSO3H–SbF5), з яким конкурує С–H-розчеплення

(трет-C–H > >C–C > втор- i перв-С–H ).

206 алкілпіридинієва оксидація за Декером

окисление алкилпиридиниев по Декеру

Decker alkylpyridinium oxidation

Перетворення типу

207 алкільна група

алкильная группа alkyl group

Одновалентна група, що утворюються при вилученні з молекул алканів атома Н від будь-якого атома C: Сn H2n+1– . Група, утворена вилученням атома H від термінального атома C нерозгалужених алканів є нормальною алкільною (н-алкіль- ною) групою: Н[CH2]n– .

Групи RCH2–, R2CH– і R3C– (R ≠ H) називають первинними, вторинними й третинними групами, відповідно.

208 алкільний радикал

алкильный радикал alkyl radical

С-центрований радикал, формально утворений внаслідок віднімання одного атома H від алкану, пр., пропіл СН3СН2СН2•.

209 алкiлювання

алкилиpование alkylation

Введення алкiльної групи в сполуки з утворенням в них зв'язкiв С–Аlk або Е–Аlk (Е = N, P, O, S, Se та iн.) шляхом замiщення в субстратi атома H або металу, приєднання до кратних зв'язкiв, до основних атомiв або ж за допомогою реакцiй вклинення.

Alk–X + R–Y → Alk–R (X = Hlg i iн.; Y = M, H) Alk–H + R2C=CR2 → Alk–CR2–HCR2

Alk–X + R3N → [Alk–NR3]+

210 алкілювання за Фріделем — Крафтсом

алкилирование по Фриделю — Крафтсу

Friedel — Crafts alkylation

Алкілювання ароматичних сполук за допомогою алкілгалогенідів, спиртів, а також олефінів при каталізі AlCl3 (або інших кислот Льюїса, здатних поляризувати реагент) в інертних розчинниках. Варіанти (1, 2) й назви (а, б):

1а) алкілювання, алкіл-де-гідрогенування

ArH → ArR 1б) арил-де-хлорування

RCl → ArR

2а) алкілювання, алкіл-де-гідрогенування

ArH (>C=C<) >CH-CAr<

2б) гідро,арил-приєднання

>C= C< (ArH) >CH-CAr<

211алкiлюючий агент

алкилиpующий агент alkylating agent

1.В органічній хімії — сполука, за допомогою якої вводять алкільні групи в інші сполуки.

2.У хімії ліків — агент, що діє як електрофіл і утворює ковалентний зв’язок з макромолекулярною ціллю. Такі агенти вважаються цитотоксичними і використовуються як антиканцерогени.

212алкіни

алкины alkynes

Ациклічні (розгалужені або нерозгалужені) вуглеводні, які мають потрійний C-C-зв’язок, загальна формула CnH2n–2, RC≡CR; при наявності більшої кількості таких зв’язків — алкадіїни, алкатриіни і т.д. Схильні до реакцій приєднання по потрійному зв’язку (хлорування, бромування, гідрогалогенування), які йдуть у дві стадії — утворення етиленової сполуки (швидко) і насиченої (повільно). Водень каталітично приєднується з утворенням насичених або етиленових сполук, залежно від природи каталізатора. Каталітичне приєднання води дає альдегіди, спирти (під тиском) приєднуються в лужному середовищі з утворенням алкілвінілових етерів. Приєднання галогенідів деяких важких металів (Hg, As, Sb) дає галогенетиленільні похідні відповідних металгалогенідів (пр., ClCH=CHAsCl2). Важливою є реакція каталітичної полімеризації й цикломеризації ацетилену (три-, тетра- й пентамеризації в бензен, у циклоокта- й циклопентаєни). Термінальні алкіни є слабкими кислотами. Атоми H біля потрійного зв’язку здатні обмінюватися на метали з утворенням солей ацетиленідів.

213 алкінолфосфатне перегрупування за Мерком

алкинолфосфатная перегруппировка Мерка

Mark alkynol phosphate rearrangement

Перетворення похідних ацетиленів у кумулени типу

214 алкогель

алкогель alcogel

Колоїдна дисперсія спирту в рідкому чи твердому середовищі.

215алкоголі

алкоголи alcohols

Див. спирти.

216алкоголiз aлкоголиз alcoholysis

Реакцiя обмiну атома або групи атомiв субстрату на алкок-

сидною групою спирту.

RX + HOR → ROR + HX

217алкоголяти

алкоголяты alcoholates

Див. алкоксиди.

218алкозоль

алкозоль alcosol

У колоїдній та медичній хімії:

1.золь, в якому дисперсійним середовищем є спирт;

2.завись рідких частинок колоїдних розмірів у спирті.

219 алкоксиаміни

алкоксиамины alkoxyamines

О-Алкілгідроксиламіни з замісниками або без замісників при атомі N.

220 алкоксиди

алкоксиды [алкоголяты] alcoxides [alcoholates]

Сполуки загальної формули ROM, похідні спиртів ROH, в яких R є насиченим зі сторони приєднаної до кисню, а М є атомом металу або іншою катіонною частинкою. Йонні сполуки (RO– M+) — сильні луги, зокрема, коли М — лужний метал, легко гідролізуються до вихідних гідроксильних сполук. Пр., калій метоксид (KOCH3).

IUPAC не рекомендує застосовувати цей термін до сольватів, таких як CaCl2.nROH. Суфікс -ят застосовується для аніонів. Синонім — алкоголяти.

221 алмаз

алмаз diamond

Кристалічна форма вуглецю, утворена з мережі ковалентних, тетраедрально зв’язаних атомів C. Одна з алотропних форм вуглецю, має кубічну структуру, при кімнатній температурі та тисках вище 6 ГПа термодинамічно стабільна і метастабільна при атмосферному тиску. При низьких тисках та вище 1900 К швидко переходить у графіт. Прозора речовина, одна з найтвердіших у природі. У кристалі алмазу кожен атом C перебуває в стані sp3-гібридизації і ковалентно зв’язаний (довжина зв’язку 1.54 Å) з чотирма іншими, які розташовані в кутах правильного тетраедра, таким чином, що сам він знаходиться в центрі тетраедра.

222 ало

алло

allo.

1.Префікс, який використовують у назві більш стабільного з пари геометричних ізомерів.

2.Менш строго його використовують для означення просто ізомерів чи близьких за структурою сполук Пр., алохолестерол

— холестерол.

223 алобар

аллобар allobar

Форма елемента, який має ізотопний вміст, відмінний від природного. Пр., збагачений уран є алобаром природного.

224 аломери

алломеры allomers

Речовини з різним хімічним складом, але однаковою кристалічною формою.

225 алостеричне місце зв’язування

аллостерическое место связывания allosteric binding site

У хімії ліків — місце зв’язування малих молекул у ферменті, яке знаходиться поза активним місцем, де зв'язується субстрат.

226 алостеричне приєднання

аллостерическое присоединение allosteric attachment

Приєднання інгібітора до молекули ензиму в положення, що знаходиться поза активним центром. Результатом такого приєднання є зниження активності ензиму.

227 алостеричний ефект

аллостерический эффект allosteric effect

Зміна поведінки в одній частині молекули, викликаної зміною в іншій її частині.

228 алостеричний ензим

аллостерический фермент allosteric enzyme

Ензим, макромолекули якого містять поза активним центром ділянки, які здатні зв’язувати малі регуляторні молекули (ефектори), внаслідок чого збільшується (тоді ефектор називають активатором) або зменшується (тоді ефектор називають інгібітором) його активність.

229 алостерія

аллостерия allostery

Явище, коли конформація ензиму чи іншого протеїну змінюється при зв’язуванні малої молекули (ефектора) з центром, іншим, ніж той, який зв’язує субстрат, внаслідок чого збільшується або зменшується активність ензиму.

230алотріоморфний перехід

аллотриоморфный переход allotriomorphic transition

Див. алотропний перехід.

231алотропи

аллотропы allotropes

Різні структурні модифікації одного елемента. Алотропи мають різні фізичні та хімічні властивості. Алмаз і графіт є алотропами вуглецю. Алотропами сірки є циклічні структури

S6, S7, S8, S9, S10, S11, S12, S18, S20 та ланцюгова структура - катено-S∞,. Алотропами фосфору є чорний, білий (Р4) і

червоний, а також фосфор Гітторфа (фіолетовий).

23

232 алотропiя

аллотpопия allotropy

Iснування простих речовин, складених з атомів однакових хімiчних елементiв, у вигляді двох або й кiлькох форм (алотропних форм), якi можуть бути вiдмiнними за складом, будовою та властивостями, що зумовлюється сполученням атомів елементiв у молекули з рiзним числом атомiв (пр., в сiрки S6, S8, в кисню O2 i O3) або утворенням рiзних за структурою кристалiв (це рiзновид полiморфiзму, пр., для вуглецю кубiчнi кристали — алмаз, гексагональнi — графiт і лонсдейлiт).

233 алотропний перехід

аллотропный переход allotropic transition

Перехід чистого елемента при певних температурі та тиску з однієї кристалічної структури в іншу, яка складається з тих же атомів, але має інші властивості. Напр., перехід графіту в алмаз, заліза з об’ємноцентрованою кубічною ґраткою в залізо з гранецентрованою кубічною ґраткою, орторомбічної сірки в моноклінічну. Синонім — алотріоморфний перехід.

234 алохтонне вугілля

аллохтонный уголь allochtonous coal

Вугілля, що походить з нагромаджених залишків рослин, які (в протилежність до автохромного) росли в іншому місці, ніж те, де знаходяться поклади цього вугілля.

235 альбедо

альбедо albedo

Відношення потоку розсіяного світла до потоку падаючого на дану поверхню світла.

236 альбумiни

альбумины albumins

Найпростiшi з природних бiлкiв. Входять в склад рослинних та тваринних тканин, розчинні у водi, у розчинах солей, лугів, кислот. Мають дуже низький вмiст глiцину, але багатi на сiрковмiсні та дикарбонові амiнокислоти, здатнi утворювати чітко оформленi кристали (глобулiн).

237 альдазини

альдазины aldazines

Азини альдегідів загальної формули RCH=NN=CHR. Гідролізуються до альдегідів.

238 альдарові кислоти

альдаровые кислоты aldaric acids

Полігідроксидикарбоксильні кислоти загальної формули

HOC(=O)[CH(OH)]nC(=O)OH.

239 альдегід-естерне диспропорціювання за Тищенком

альдегид-эфирное диспропорционирование Тищенко

Tishchenko aldehyde-ester disproportionation

Перетворення, що полягає в диспропорціонуванні альдегідів (аліфатичних, ароматичних, гетероциклічних) в естери під дією алкоголятів алюмінію. У випадку альдегідів різної структури відбувається перехресне диспропорціонування.

2RCHO → RCOOCH2R

240 альдегiди aльдегиды aldehydes

Сполуки, що мiстять альдегiдну групу HC=O. Для всiх альдегiдiв, крiм формальдегiду, двi протилежнi сторони карбонiльної групи прохiральнi (енантiотопнi). Здатнi

утворювати гiдратну форму RCH(OH)2, особливо у випадку, якщо група R є сильним електроноакцептором. Легко оксидуються до кислот. При вiдновленнi дають спирти. Приєднують нуклеофiли, утворюючи аддукти (пр., цiангiдрини або оксинiтрили RHC(OH)CN, ацеталi RHC(OAlk)2), з гідрогенвмiсними нуклеофiлами реакцiя йде далі (з утворенням азометинiв, енамiнiв, оксимiв, гiдразонiв, нiтронiв). Реагують з участю атома H альдегiдної групи (бензоїнова, формоїнова конденсацiї), Здатнi приєднуватися до олефiнiв (реакцiя Прiнса) та iн.

241 альдегідне диспропорціювання за Канніцаро

альдегидное диспропорционирование Канницаро

Cannizzaro aldehyde disproportionation

Окисно-відновне диспропорціонування альдегідів (аліфатичних, ароматичних, гетероциклічних), які не містять α-атомів H, у спирт і кислоту під дією лугів. Реакція чутлива до просторових перешкод.

2ArCHO + H2O → ArCH2OH + ArCO2H

Інтрамолекулярний варіант реакції — перегрупування Канніцаро — полягає в перетворенні в лужному середовищі α- кетоальдегідів у α-оксикислоти.

RC(=O)–CHO → RC(=O)–CH(OH)O– → RCH(OH)–COOH

242 альдегід-оксиранове перетворення

альдегидно-оксирановое превращение aldehyde-oxirane transformation

Перетворення альдегідів у оксирани типу

O

243 альдитолі

альдитоли alditols, [glycitols]

Ациклічні поліоли загальної формули: HOCH2[CH(OH)]nCH2OH.

244 альдiміни

aльдимины, [основания Шиффа] aldimines, [Schiff base]

Іміни, похідні альдегідів: RCH=NR. Легко гідролізуються при каталізі кислотами або основами, регенеруючись до альдегідів. Синонім — основи Шиффа, азометини.

245 альдози

альдозы aldoses

Альдегідні форми сахарів (полігідроксиальдегіди H[CH(OH)]mC(=O)H з m > 2, що мають загальну формулу CnH2nOn) та їх інтрамолекулярні геміацеталі з термінальною альдегідною групою. Пр., D-глюкоза:

Можуть реагувати як в циклічній, так і в нециклічній формах. В залежності від значення n розрізняють тріози (n = 3), тетрози (n = 4), пентози (n = 5), гексози (n = 6).

246 альдокетози

альдокетозы aldoketoses

Моносахариди, які мають (потенційну) альдегідну й кетонну карбонільні групи. Термін виходить з ужитку. Синонім — кетоальдози.

247 альдоксими

альдоксимы aldoximes

Оксими альдегідів загальної формули RCH=NOH. Легко зазнають кислотного або лужного гідролізу до альдегідів.

248альдольна реакція Еванса

альдольная реакция Эванса

Evans aldol reaction

Високоенантіоселективна альдольна конденсація хірального N-ацилоксазолідону через його дибутилбориленолят з відповідним альдегідом.

249альдольна реакція Мукаями

альдольная реакция Мукаямы

Mukaiyama aldol reaction

Утворення β-гідрокси кетонів при взаємодії силільних енолоетерів або кетеносиліл ацеталів з альдегідами в присутності кислот Льюїса, таких як TiCl4, SnCl4 та інш.

250 альдольне приєднання

альдольная конденсация aldol addition

Приєднання альдегiду (або кетону), що мають рухливий α- атом H, до iншої молекули альдегiду по карбонiльнiй групi з утворенням β-альдегiдоспиртiв — альдолiв при каталiтичнiй дiї основ або й кислот. Реакцiя оборотна. Систематична назва перетворення — О-гідро,C-[1-ацилалкіл]-приєднання. Часто не зупиняється на утвореннi димера, й продукт може бути сумiшшю альдегiдiв з рiзною молекулярною масою (пр., автоконденсацiї альдегiдiв, реакцiї Толенса, Анрi та iн.).

>C=O + R–CH2–CO–R → >C(OH)–CHR–CO–R 2CH2O → CH2OH–CHO → C6H10O5

251 альдольне приєднання Мукаями

альдольное присоединение Мукаямы

Mukaiyama aldol аddition

Утворення 1,5-дикарбонільних сполук за реакцією кетеносиліл

ацеталів з α,β-ненасиченими кетонами та естерами.

252 альдонові кислоти

альдоновые кислоты aldonic acids

Полігідроксикислоти загальної формули, незалежно від їх стереоконфігурацій: HOCH2[CH(OH)]nC(=O)OH.

253 альтернантний

альтернантный alternant

Термін, що характеризує кон’юговану π-електронну систему, в якій атоми можуть бути уявно розділені на два набори так, що жоден атом одного набору не зв’язаний з іншим атомом цього ж набору: =С*–С=С*–С=С* .

254 альтернантнi вуглеводнi

альтернантные углеводороды alternant hydrocarbons

Кон’юговані вуглеводнi, як ароматичнi, так i неароматичнi, що

не мають кілець з непарною кількістю атомів, і в яких усі атоми можна розділити на два набори «позначені» та «непозначені» так, що кількість почергово позначених і не позначених атомів C однакова, і жодні з атомів одного й того ж ряду не сполучаються між собою, напр.,

С*H2=CH–C*H=CH2 (альтернантний),

С*H2=C=C*H–CH=C*H2 (неальтернантний).

Загальна кількість атомів обох рядів може бути як парною так і непарною.

255 альтернативна гіпотеза

альтернативная гипотеза alternative hypothesis

У хемометриці — гіпотеза протилежна до нульової. Згідно з нею правильним є інший підхід.

256альтернативне паливо

альтернативное топливо alternative fuel

Замінник виготовлюваного з нафти рідкого палива, зокрема бензину, дизельного палива. Сюди відносять суміші вуглеводнів та спиртів (метанолу, етанолу), скраплений природний газ, зріджене вугілля та ін.

257альтернована кополімеризація

чередующаяся сополимеризация alternating copolymerization

Кополімеризація, що відбувається з утворенням альтернованих макромолекул.

258 альтернований кополiмеp pегуляpно чеpедующийся сополимеp alternating copolymer

Кополiмер, в макромолекулах якого з певною перiодичнiстю чергуються мономернi ланки двох рiзних типiв, тобто вони розподілені у вигляді регулярних переміжних послідовностей. …ABABABABAB... або …ААВВААВВААВВ…

259 алюмінати

алюминаты aluminates

Сполуки, що формально містять йони Al+3 в аніонних гідроксичи оксо-комплексах. Це солі алюмінієвих кислот (пр., КAl(ОН)4), стійкі в присутності лугів, легко гідролізуються до гідроксиду алюмінію Al(ОН)3. Загалом це сполуки, що мають склад mMxOy·nAl2O3, де М — метал зі ступенем окиснення +1, +2 або +3, а також гідроксота оксоалюмінати, в яких гідроксота оксогрупи зв’язані з атомом алюмінію, утворюючи аніонний комплекс.

260 Алюміній

алюминий aluminium

Хімічний елемент ІІІ групи, символ Al, атомний номер 13, атомна маса 26.98154, електронна конфігурація 3s23p1; група 13, період 3, p-блок. Стабільний ізотоп 27Al. При звичайних температурах найхарактернішим є стан Al(ІІІ), але в газовій фазі при високих температурах відомі сполуки Аl(І). Нормальні координаційні конфігурації для Al(ІІІ) — октаедр (пр., AlCl3) або тетраедр (пр., [AlCl4]–). Комплексні гідриди [AlН4]– сильні відновники. Алюмінати (пр., КAl(ОН)4) — солі алюмінієвих кислот, стійкі в лужному середовищі, гідролізуються до гідроксиду алюмінію Al(ОН)3. Оксид алюмінію

— Al2О3. Алюмінійорганічні сполуки — AlR3, AlR3–nXn (Х = галоген). Відомий гідрид — AlН3. Проста речовина — алюміній.

Метал, т. пл. 660.37 °С, т. к. 2467 °С, густина 2.702 г см–3.

Чистий метал не взаємодіє з дистильованою водою, але сліди забруднень індукують корозію. Розчиняється в кислотах. Реагує з галогенами з утворенням AlHlg3. Подрібнений метал

25

при розжаренні енергійно згорає на повітрі, реагує з сіркою (утворюється сульфід — Al2S3). З воднем не взаємодіє.

алюміній, оксиди 4682

261 алюміносилікати

алюминосиликаты aluminosilicates

Солі катіонів лужних і лужноземельних металів (зокрема K+,

Na+, Ca2+, Ba2+) та аніонів загальної структури [AlSinO2n+2]– і [Al2SinO2n+2] 2–. Є основою структури цеолітів.

262 алюмогідриди

алюмогидриды aluminium-hydrides

Комплексні сполуки, молекули яких мають у своєму складі йон [AlН4]–, добрі відновники.

263 алюмотермічний процес

алюмотермический процесс

thermit process, aluminothermic process

Отримання металу відновленням його оксиду алюмінієм. Реакція сильно екзотермічна. Напр., при сплавлюванні порошків оксиду хрому (ІІІ) й алюмінію виділяється хром.

Cr2O3 + 2Al → Al2O3 + Cr

264 амальгама

амальгама amalgam

1.Розчин металу в ртуті або їх сплав. Напр., амальгама натрію, яка застосовується в органічному синтезі для відновлення.

2.Сполука ртуті з металом, може бути твердою або рідкою.

265 амбiдентний

амбидентный ambident

Термiн стосується хімічних частинок, в яких є два альтернативні сильно взаємодiючі (звичайно кон'юговані) потенційні реакційні центри, з’єднані так, що коли з одним із них у данiй реакцiї утворюється новий зв'язок, то при тому виводиться з реакцiї другий (або реакція з ним сильно сповільнюється). Амбідентні кон’юговані нуклеофіли — це енолятні йони >C=C−O− ↔ >C−−C=O (які можуть реагувати з електрофілами або по β-атомі C, або по атомі O), γ-піридони, віцинальні амбідентні ціанід-йони, ціанат-йони, сульфінат-йони, нітритйон, несиметричні гідразини. Амбідентними електрофілами є карбоксильні естери RC(O)ОCR3, які реагують з нуклеофілами або по карбонільному C, або по алкоксильному C.

За IUPAC, амбiдентнi сполуки треба вiдрiзняти вiд бiфункцiйних, в яких реакційнi центри не взаємодiють або слабко взаємодiють мiж собою i здатнi реагувати послiдовно, як напр., діаніони дикарбонових кислот. Слово амбідентний передбачає два реактивних центри, однак цей термін неточно використовувався і у випадку більшої, ніж два кількості центрів. Для таких молекулярних частинок є термін мультидентантний чи

полідентантний.

266 амбідентний аніон

амбидентный анион ambident anion

Аніон, що здатний реагувати двома різними центрами. Напр., NO2− (з AgNO2) при реакції з RX може давати нітрити RONO або нітроалкани RNO2.

267 Америцій

америций americium

Хімічний елемент, символ Am, атомний номер 95, атомна маса 243, електронна конфігурація [Rn] 7s25f7; період 7, f-блок (лантаноїд). Зустрічається у ступенях окиснення +3, +4, +5, +6.

Проста речовина — америцій. Метал, т. пл. 996 °С, т. кип. 2607 °С. Густина 13.69 г см–3.

268 амiди aмиды amides

1.Похідні оксокислот RkE(=O)l(OH)m (l ≠ 0), в яких кислотна гідроксигрупа замінена на аміноабо заміщену аміногрупу. Відповідні халькогенні аналоги називаються тіо-, селено- й телуроамідами. Наявність одної, двох чи трьох ацильних груп при атомі N визначає первинні, вторинні та третинні аміди

(але так не можна визначати аміди з NH2, NHR і NR2 групами). Пр., бензамід PhC(=O)NH2, N,N-диметилметансульфонамід

CH3S(=O)NMe2, фенілфосфонамідна кислота PhP(=O)(OH)NH2,

вторинні аміди (іміди) [RС(=O)]2NH, третинні аміди

[RС(=O)]3N.

2.Металічі похідні амінів, в яких атом H при атомі N заміщено на катіон. Інша назва — азаніди [azanides]. Пр., літійдіізо-

пропіламід (діізопропілазанід) LiN(i-Pr)2. Сильні N-нуклео- філи, легко гідролізуються до відповідних амінів.

269 амiдини aмидины amidines

Похідні оксокислот, що мають загальну формулу RnE(=O)OH, в яких гідроксигрупа заміщена на аміногрупу, а оксогрупа — на =NR. Сюди включають карбоксамідини, сульфінамідини й фосфінамідини R2P(=NR)NR2.

270 амідієвий іон

амидиниевый ион amidium ion

Катіон, формально утворений додаванням Н+ до N або О атома аміду та його N-гідрокарбільних похідних. Неспецифічним амідієвим йоном є звичайно карбоксамідієвий іон:

RC(OH)=N+R2 ↔ RC(=OH+)NR2 або RC(=O) N+R3,

де положення катіонного центра може бути довільним. Пр., N,N,N-триметилбензамідій — PhC(=O) N+Me3.

271 амiдоалкілювання

амидоалкилирование amidoalkylation

Введення амiдоалкільної групи в молекулу органiчної сполуки замiщенням у нiй атома H або приєднанням амiдоалкільного катiона до кратних C-C-зв'язкiв.

R–H + X–CR2NH COR' → R–CR2NHCOR' (X = гетероатомна група)

272амiдоксими aмидоксимы amide oximes

Сполуки зі структурою RC(NH2)=NOH і похідні, утворені заміщенням. Формально, це оксими карбоксамідів.

273амідоксим-карбамідне перегрупування за Тіманном

перегруппировка Тиманна

Tiemann amidoxime-urea rearrangement

Перетворення, що полягає в перегрупуванні амідоксимів

карбонових кислот у похідні карбаміду при реакції з

бензенсульфохлоридом та наступним гідролізом. Проводять у водному спирті, діоксані.

274 амiдразони aмидразоны amidrazones

Таутомери зі структурою гідразидоімідів RC(=NH)NHNH2 або амідогідразонів RC(NH2)=NNH2. Сюди відносять т

акож їх N-гідрокарбільні похідні.

275 амілоза

амилоза amylose

Форма крохмалю з довгими нерозгалуженими ланцюгами, утвореними з молекул α-D-глюкози.

276 амілопектин

амилопектин amylopectin

Форма крохмалю, утвореного з молекул глюкози, сполучених у розгалужені полімерні ланцюги.

277 амiналі aминали aminals

Сполуки, що мають дві аміногрупи, зв’язані з одним атомом C, R2C(NR2)2. Також їх називають гемінальні діаміни.

278 амiни aмины amines

Органiчнi сполуки, що мiстять амiногрупу –NH2 (або її замiщені –NR2, –NHR). Залежно вiд кiлькостi замiщених атомiв H в амiногрупi на гідрокарбільну амiни є первиннi (RNH2), вториннi (R2NH) та третиннi (R3N). Мають пiрамiдальну будову, в алiфатичних амiнах гiбридизацiя наближується до sp3, в ароматичних — до spn (n = 2, 3). Для них характернi основнi властивостi. З кислотами дають солі, пр., PhNH3+Сl–. Алiфатичнi амiни з водою утворюють гiдроксиди алкiламоніїв

(пр., RNH3+OH–), які є сильними основами, ароматичнi амiни значно слабкiшi основи. Вони реагують як нуклеофiльнi реагенти, легко алкілюються, ацилюються. Первиннi амiни пiд дiєю HNO2 (пр., NaNO2 + HCl) дiазотуються з утворенням солей діазонію (пр., ArN=N+Cl–), вториннi — дають нiтро-

зоамiни (R2N–NO).

279амiнієвий іон aминиевый ион

aminium ion

Катіон HR3N+, утворені гідронуванням аміну R3N. Пр., N,N-диметиланіліній PhN+HMe2.

280амiніїльний радикал-іон

аминиильный радикал-ион aminiumyl radical ion

Радикал-катіон R3N˙+, формально отриманий внаслідок усунення атома H від амiнієвого іона R3NH+.

281 амiнiльний радикал

аминильный радикал aminylic radical

Азотоцентрований радикал Н2N• та його гідрокарбільні похідні R2N•. Формально утворюється при відніманні атома H від відповідного нерадикального аналога. Cпiнова густина в основному зосереджена на атомi N. Найстабiльнiшими є такi, в яких атом N входить у кон’юговану циклiчну систему, а також коли в симетричних α-положеннях до атома N в циклi є розгалуженi алкільнi замiсники, що просторово дезактивують радикальний реакційний центр. Утворюються, зокрема, при термiчнiй дисоцiацiї тетраарилгiдразинiв, проте цi радикали мають тенденцiю до оборотної димеризацiї:

Ar2N–NAr2 2 Ar2N•

Вiдомі також гiдразильнi радикали, серед яких є i стабiльнi при нормальних умовах, зокрема дифенiлпiкрилгiдразильнi, циклiчнi тетразильнi радикали — вердазили.

282 амiноіміди

аминоимиды amine imides

Сполуки, формально утворені приєднанням аміну R3N до нітрену RN:.Структура R3N+–N–R виражає 1,2-диполярний

характер аміноімідів. Систематична назва — заміщені діазан- 2-ій-1-іди. Пр., триметиламіно N-метилімід (або 1,2,2,2- тетраметилдіазан-2-ій-1-ід) Me3N+–N–Me.

Небажаним згідно з IUPAC синонімом є amino imines

283 амінокислоти

аминокислоты aminoacids

Органічні сполуки, які містять як карбоксильну так і аміногрупу. Наявність як кислотної (СООН), так і основної (NH2) функційних груп, зумовлює амфотерні властивості. У твердому стані — це диполярні йони (цвітерйони), у водних розчинах, залежно від рН середовища, може існувати рівновага між різними йонними формами. Напр.,

Їх кислотні властивості виражені сильніше ніж відповідних карбонових кислот, а основні — дещо слабше ніж відповідних амінів. Типові реакції: по карбоксильній групі — естероутворення, амідоутворення; по аміногрупі (при захисті карбоксильної) — ацилювання; за участю обох груп в аліфатичних та о-заміщених ароматичних кислотах — комплексоутворення з йонами важких металів (зокрема Cu2+), гетероциклізації; велике значення має пептидоутворення. Аліфатичні амінокислоти розрізняються за положенням аміногрупи відносно карбоксильної як α-, β-, γ-, δ-, ω-амінокислоти.

284 α-амінокислоти

aльфa-аминокислоты alpha-aminoacids

Органічні кислоти, які містять у α-положенні до карбоксильної групи аміногрупу, мають загальну формулу R'HNCHRCO2H. Аліфатичні α-амінокислоти посідають особливе місце у біології та біохімії. Відомо 20 α-амінокислот, які є структурними елементами майже усіх білків. α-Атом С в них, крім першого представника цього ряду, є асиметричним, тому їм властива оптична ізомерія, однак в природі зустрічаються переважно в L-конфігурації. Залежно від хімічної будови бічного ланцюга, поділяються на амінокислоти з полярними (гідрофільними) і неполярними (гідрофобними) групами. Нижче наведено назви кислот, їх три- і однобуквені міжнародні символи, а також замісники R; для всіх, крім проліну, R' = Н.

Гідрофільні: гліцин (glycine, Gly, G); серин (serine, Ser, S, CH2OH); треонін (threonine, Thr, T, CH2(CH3)OH); аспарагін (asparagine, Asn, N, CH2CONH2); глутамін (glutamine, Gln, Q, (CH2)2CONH2); лізин (lysine, Lys, K, (CH2)4NH2); аргінін (arginine, Arg, R, (CH2)3NHC(NH)NH2); гістидин (histidine, His, H, 5-метиленімідазол); аспарагінова кислота (aspartic acid, Asp, D, CH2CO2H); глутамінова кислота (glutamic acid, Glu, E, (CH2)2CO2H); цистеїн (cysteine, Cys, C, CH2SH); тирозин (tyrosine, Tyr, Y, CH2C6H4OH).

Гідрофобні: аланін (alanine, Ala, A, CH3); валін (valine, Val, V, CH(CH3)2); лейцин (leucine, Leu, L, CH2CH(CH3)2); ізолейцин (isoleucine, Ile, I, CH3CH2CHCH3); пролін (proline, Pro, P, R+R' = (CH2)3); фенілаланін (phenylalanine, Phe, F, CH2C6H5);

триптофан (tryptophan, Trp, W, 3-метиленіндол); метіонін

(methionine, Met, M, (CH2)2SCH3).

285 амінокислотний залишок

остаток аминокислоты amino-acid residue

Залишок від амінокислоти, який утворюється, коли вона сполучаються з іншою з утворенням пептиду після вилучення води. Отже це частина амінокислоти, що втратила атом H аміногрупи (–NHCHRCOOH), або групу ОН карбоксильної групи (NH2CHR–CO–), або і те і інше (–NHCHR–CO–).

Кожна ланка поліпептиду є залишком амінокислоти.

27

286 амiноксиди aминоксиды aminoxides

Аніон аміноксид Н2N–О– та його N-гідрокарбільні похідні R2N–О–. Формально утворені з гідроксиламінів R2NОH відні-

манням гідрона гідроксильної групи. Пр., диметиламіноксид

(CH3)2N–О–.

287 аміноксильні радикали

аминоксильные радикалы, [нитроксилы] aminoxyl [nitroxyl] radicals

Радикали зі структурою R2NO• ↔ R2N•+–O–. Це похідні гідроксиламіну, утворені внаслідок віднімання атома H від гідроксильної групи. Мають нiтроксильну групу N–O•, неспарений електрон якої знаходиться на антизв'язуючiй π-орбiталi, утворенiй з 2pzорбіталей атомiв O та N (гiбридизацiя атома N близька до sp2), довжина зв'язку N–O промiжна мiж одинарним i подвiйним зв'язками в NO-сполуках. Такі радикали вирiзняються високими дипольними моментами (1·10–29 Кл м i бiльше), а їх стабiльнiсть зумовлюється специфiкою трьох- електронногоазот-кисневогозв'язку. Здатнi диспропорцiонувати:

2 R(RCH2)N–O• → R(RCH2)N–OH + R(RCH=)N→O.

У ряді випадків можуть бути виділеними. Пр., біс(хлорометил)аміноксил (ClCH2)2N–O•.

Синоніми нітроксильний радикал, нітроксид IUPAC не рекомендує, як і застарілий термін амініл оксид.

288 амiнолiз

аминолиз aminolysis

Розщеплення хімiчних зв'язкiв (С–С, С–О, С–N i ін.) в молекулах пiд дiєю амiнiв з утворенням зв'язку С–N (реакцiя Пiннера й iн.).

RC(O)CN + HNR2 → RC(O)NR2 R3С–Hlg + H–NR2 → R3C–NR2 + HНlg

289 амiноцукри

аминосахары

amino sugars, [glycosamines]

Моносахариди, в яких одна спиртова група (звичайно, але не

Введення амiногрупи (замiщеної чи незамiщеної) в органiчну сполуку шляхом замiщення в ній атома H, галогену, гетероатомних груп (=О, OH, SO3R i iн.) або приєднанням до кратних C-C-зв'язкiв. Сюди вiдносяться такi iменнi реакцiї, як реакцiя Чiчiбабiна (а), Рашiга (б), Делепiна:

291 амміни

аммины ammines

Металічні йонні комплекси, що містять як ліганд амоніак. Амоніаковий атом N у них безпосередньо зв’язується з йоном металу. Відмінність від амінів полягає в тому, що амоніаковий азот в амінах безпосередньо зв’язується з атомом C.

292 амоніак

аммиак ammonia

Сполука NH3, на атомі N є вільна електронна пара, яка надає речовині основних властивостей (рКа у воді 4.75).

Гібридизація атома N близька до тетраедричної і тому молекула має форму правильної піраміди з атомом N в вершині, кут між зв’язками 108°, довжина зв’язку N–H 1.64 Å. Легко утворює солі з кислотами NH4+X–, з металами дає NH2M (аміди металів).

За нормальних умов — безбарвний газ з різким характерним запахом. Т. пл. –77.7 °С, т. кип. –33.5 °С. Дуже розчинний у воді, дає гідрати NH3·H2O i 2NH3·H2O. Скраплений є добрим йонізуючим розчинником (самодисоціація 2NH3 = NH4+ + 2NH2–, рК = 30), розчиняє лужні та лужноземельні метали, деякі неметали P, S, I та завдяки високій діелектричній сталій розчиняє і ряд солей.

Синонім — аміак.

293 амоніїльний радикал-іон

аммониильный радикал-ион ammoniumyl radical ion

Радикальний іон Н3N˙+ та його гідрокарбільні похідні. Пр., триметиламоніїл (СH3)3N˙+, феніламоніїл (або бензенамініїл) PhN˙+H2.

294 амоній-іон

ион аммония ammonium ion

Йон NH4+ — катіон, що утворюється нейтралізацією амоніаку, діє як слабка основа.

295 амонолiз

аммонолиз ammonolysis

Обмiннi реакцiї замiщених органiчних сполук з амоніаком, що супроводяться розщепленням зв'язкiв С–Hlg, C–OR, C–SR, C–C та утворенням зв'язку С–NH2 з одержанням амiнiв або амiдiв.

RCOOR' + NH3 → RCONH2 + R'OH

амоноліз, оксидативний 4661

296 амоpфне тiло

амоpфное тело amorphous solid

Тверде тiло, атоми або молекули якого розташованi хаотично. На вiдмiну вiд кристалiчних, аморфнi тiла не мають строгої просторової повторюваностi структурних елементiв. Вони топляться в певному температурному інтервалі і не мають чiткої температури плавлення.

297 аморфний вуглець

аморфный углерод amorphous carbon

Вуглецевий матеріал без далекосяжного кристалічного порядку. Порядок на невеликих відстанях існує, але з відхиленнями міжатомних віддалей і/або міжзв’язкових кутів порівняно з ґратками графіту або алмазу.

Використання терміна обмежується вуглецевими матеріалами з локалізованими π-електронами. У кристалічних ґратках цих матеріалів спостерігаються відхилення більші за 5% як в С–С віддалях, так і у валентних кутах. Цей термін незастосовний до вуглецевих матеріалів з двовимірними структурними елементами, присутніми в залишках після піролізу вуглецевих сполук, такими як поліароматичні шари з приблизно ідеальними міжатомними віддалями 142 пм та розмірами до

1000 пм.

298 амоpфний стан

амоpфное состояние amorphous state

Один iз фiзичних станiв конденсованих тiл, макроскопiчнi властивостi в якому не залежать вiд напрямку (як у рiдин, у склоподібних станах), тобто вони iзотропнi, на вiдмiну вiд кристалiчного стану, не мають точної просторової

повторюваностi структури (вiдсутнiй далекий порядок в макроструктурi). Але для них властивий близький порядок — деяка впорядкованiсть у розташуваннi сусiднiх елементiв. На відміну від кристалічних, які мають чітку температуру плавлення, речовини в аморфному стані мають нечітку температуру топлення. Вони подiбнi до рiдин, що застигли в нерiвноважному термодинамiчному станi, тому з часом можуть переходити в кристалiчний стан. У полiмерах, зокрема, розрiзняють три види аморфного стану: склоподібний, високоеластичний i в'язкоплинний.

299 ампер

ампер ampere

Одна з основних одиниць системи СІ, символ А. Це такий постійний струм, який будучи пропущеним через два прямих паралельних провідники необмеженої довжини з нехтовно малим перетином і розташованих на віддалі 1 м один від одного, викликає силу рівну 2·10–7 Н’ютонів на один метр довжини.

300 амперометрична кінцева точка

конечная точка в амперометрическом титровании amperometric end-point

Точка перетину екстрапольованих прямолінійних ділянок на кривій титрування, яка є графіком залежності величини дифузійного струму від кількості доданого титранту при встановленому потенціалі індикаторного електрода таким чином, щоб реєструвався струм визначуваного йона.

301 амперометричне титрування

амперометрическое титрование amperometric titration

Метод аналізу, в якому вимірювані значення струму, що проходить через елемент, відкладаються відносно кількості доданого титранту. Різка зміна на кривій відповідає точці еквівалентності.

302амперометрія

амперметрия amperometry

В аналітичній хімії —метод визначення концентрації речовини у зразкові за допомогою вимірювання електричного струму при фіксованому робочому потенціалі в перемішуваних (або поточних) розчинах або при використанні обертового робочого електрода. Струм виникає в результаті електрохімічного окиснення або відновлення електроактивної сполуки після прикладання імпульсу потенціалу до робочого й допоміжного електродів.

303амплітуда

амплитуда amplitude

1.Відхилення хвилі від нуля. Максимальною амплітудою хвилі є висота піка або глибина впадини відносно нульової лінії.

2.Найбільше відхилення тіла, що коливається, від положення рівноваги.

3.У хімії атмосфери — різниця між найвищим та найнижчим значенням параметра у часовому ряду. Напр., різниця між найвищим та найнижчим значенням температури у певний період.

304 амфіпатний

амфипатный amphipathic

Характеристика пов’язана з поверхневою активністю речовин, молекули яких мають гідрофільні або гідрофобні (ліофільні) групи, шо визначає їх поведінку в різних середовищах. При наявності гідрофільних груп молекули речовини є амфіпатними, а гідрофобних — амфіфільними. Це стосується випадку, коли одна з фаз є водна, а друга — неводна. Коли обидві фази є неводними (масло/повітря), молекули з

органофільними і з органофобними групами можуть бути амфіпатними й поверхнево-активними.

305 амфіпротна молекула

амфипротная молекула amphiprotic molecule

Молекула, яка здатна як віддавати протон, так і приєднувати його. Амфіпротні молекули чи йони здатні до автопротолізу.

306 амфіпротний розчинник

амфипротонный растворитель amphiprotic solvent

Здатний до самойонізації (автопротолізу) розчинник, що проявляє як протогеннi (кислотні), так i протофiльнi (основні) властивостi (вода, спирти, амоніак). Протилежність до апротного розчинника. Синонім — амфiпротонний розчинник

307 амфіфільний

амфифильный amphiphilic

Термін стосується сполук, молекули яких добре взаємодіють як з полярними так і з неполярними розчинниками. Зокрема це великі органічні катіони або аніони з нерозгалуженими вуглеводневими ланцюгами, напр., H3C(CH2)nCO2−M+, H3C(CH2)nSO3−M+, H3C(CH2)nN(CH3)3+X– (n > 7). Наявність чітких полярної (гідрофільної) та неполярної (гідрофобної) областей в молекулі сприяє утворенню міцел у розбавленому водному розчині.

308 амфоліт

амфолит ampholyte

Цвітерйонна сполука з невеликою молекулярною масою та різними ізоелектричними точками, що використовується для встановлення градієнта рН у гелях.

Синонім — амфотерний електролiт.

309 амфотерна поверхневоактивна речовина

амфотерный ПАВ amphoteric surfactant

Поверхнево-активна речовина, яка у воді може бути аніонною або катіонною в залежності від рН середовища.

310 амфотерна сполука

амфотерное соединение amphoteric compound

1.Сполука, що може проявляти в розчинах властивості кислоти або основи. Властивості залежать від середовища, де

вона досліджується. Напр., H2SO4 є кислотою у воді але основою в суперкислотах.

2.Сполука, яка здатна реагувати або як кислота, або як основа. Пр., алюмінійгідроксид може нейтралізувати мінеральні кислоти

Al(OH)3 + 3HCl = AlCl3 + 3H2O

або сильні основи

Al(OH)3 + 3NaOH = Na3AlO3 + 3H2O.

311 амфотеpний електролiт

амфотеpный электpолит, amphoteric electrolyte

Електролiт, в якому може відбуватись внутрiмолекулярний обмiн протона, напр.,

H2NRCOOH H3N+RCOO–

Тому в кислих розчинах він дає позитивнi йони H3N+RCOOH,

а в основних — негативні H2NRCOO–. Синонім — амфолiт

312 амфотерні оксиди

амфотерные оксиды amphoteric oxides

Оксиди, що можуть утворювати кислоту або основу, або реагувати, як з кислотою, так і з основою, нейтралізуючи їх.

Напр., ZnO, Al2O3.

29

313 амфотернiсть

амфотерность amphoterism

Здатнiсть сполуки проявляти кислотнi або основнi властивостi залежно вiд природи реагенту.

314анаболізм

анаболизм anabolism

Фаза метаболізму, в якій здійснюється біосинтез речовин клітин — полісахаридів, нуклеїнових кислот, білків, ліпідів та ін. із простіших речовин — прекурсорів.

315анаероб

анаэроб anaerobe

Організм, що не потребує молекулярного кисню для підтримання життя та свого росту. Разом з тим багато анаеробів є чутливими до наявності кисню.

316 анаеробний процес

анаэробный процесс anaerobic process

Процес, який відбувається без участі молекулярного кисню. Більшість процесів окиснення в живих організмах відбуваються без участі кисню. Зокрема до таких процесів належить дегідрогенізація.

аналіз, абсолютний активаційний 22 аналіз, активаційний 150 аналіз, атомний спектральний 514 аналіз, ваговий 722

317 аналіз Вільсона

анализ Вильсона

Free-Wilson analysis

Метод регресійного аналізу, де при встановленні залежностей типу біологічна активність — структура враховується лише факт наявності або відсутності певного замісника чи групи в молекулі, що є єдиним молекулярним дескриптором.

318 аналіз Ганша

анализ Ганша

Hansch analysis

Заснований на екстра-термодинамічних принципах метод дослідження кількісних залежностей структура-властивість, де описується залежність біологічної активності в ряду споріднених сполук в термінах адитивності дії різних фізикохімічних чинників, напр., параметрів замісників, параметрів ліпофільності (logP, p), електронних ефектів (pK, s), стеричних ефектів (Es Тафта) та інших ефектів за допомогою багатофакторного кореляційного аналізу.

аналіз, дискримінантний 1682 аналіз, дисперсійний 1696 аналіз, диференційний термічний 1725 аналіз, дифракційний 1727 аналіз, елементний 2095

аналіз, еманаційний термічний 2109 аналіз, ентальпіметричний 2200 аналіз з підсиленням, фосфоресцентний 7800

319 аналіз заселеності за Маллікеном

анализ заселенности по Малликену

Mulliken population analysis (MPA)

Схема аналізу розподілу електронів у молекулярній частинці між різними її окремими частинами (атомами, зв’язками,

орбіталями), де використовуються матриця густин та матриця інтегралів перекривання. Результати цього аналізу не є абсолютними і залежать від використаного при розрахунках базисного набору. Однак співставлення результатів такого аналізу для ряду подібних молекулярних частинок може бути корисним для опису внутрімолекулярних електронних взаємодій. Використовується при встановленні кількісних залежностей між структурою та властивостями в рядах структурноподібних молекул.

аналіз, ізократний 2597

320 аналіз ізотопним розбавленням

анализ изотопным разбавлением isotope dilution analysis

Вид кількісного аналізу, оснований на вимірюванні ізотопного складу нукліда після ізотопного розбавлення його досліджуваною порцією.

321 аналіз квадратичних відхилень

анализ квадратичных отклонений analysis of variance (ANOVA)

Метод розділення варіацій сигналу на такі, що викликані контрольованими чи неконтрольованими джерелами.

аналіз, кількісний 3122

322 аналіз кінцевих груп

анализ конечных групп end group analysis

1.У біохімії — визначення кінцевих залишків нуклеїнових кислот у білках.

2.У хімії полімерів — визначення природи кінцевих груп у макромолекулах. Широко використовується в дослідженні механізмів ініціювання та обриву ланцюгів при радикальноланцюговій полімеризації.

аналіз, кластерний 3160 аналіз, конформаційний 3381 аналіз, кореляційний 3437 аналіз, масовий 3750

аналіз, молекулярний спектральний 4097 аналіз, недеструктивний активаційний 4306 аналіз, нейтронний активаційний 4333 аналіз, паралельний 4880 аналіз, потоковий 5467 аналіз, радіогравіметричний 5803 аналіз, радіоензимний 5804 аналіз, радіометричний 5815 аналіз, радіорецепторний 5819

аналіз, радіохімічний активаційний 5826 аналіз, регресійний 6046 аналіз, рентгенівський флюоресцентний 6104 аналіз, седиментаційний 6407 аналіз, ситовий 6602 аналіз, слідовий 6647 аналіз, спектральний 6717

аналіз, спектрометричний 6724 аналіз, спектрофотометричний 6730 аналіз, сюрпризальний 7164 аналіз, термічний 7309 аналіз, термохімічний 7357