Справочники / Глосарій термінів з хімії. Укладачі Й.Опейда, О.Швайка

3187 ковалентнiсть

ковалентность covalency

1.Число ковалентних зв'язкiв, якi може утворювати атом. Дорiвнює числу тих електронiв на атомних орбiталях його валентної оболонки, що здатнi стати успiльненими при утвореннi зв'язку.

2.У сполуці — число успільнених електронних пар, що утворює даний атом.

3188 ковкість

ковкость malleability

Здатність до деформації під дією високих короткотривалих навантажень, тобто піддаватись вальцюванню або куванню в платівки. Одна з цінних властивостей багатьох металів.

3189 когезiя

когезия cohesion

Зчеплення частинок речовини, що становлять одну фазу, зумовлене силами мiжмолекулярного (мiжатомарного) притягання рiзної природи, кiлькiсною характеристикою чого є густина енергiї когезiї, яка еквiвалентна роботi вiддалення на нескінченність частинок з одиницi об'єму.

3190 когерентна одиниця

когерентная единица* coherent unit

У хемометриці — похідна одиниця вимірювання, яка може бути виражена як добуток основної одиниці в певному степені на фактор пропорційності.

3191 когерентна структура

когерентная структура coherent structure

Структура, в якій сітка упорядкованої адсорбованої фази відповідає кристалічній ґратці адсорбенту; у протилежному випадку — структура некогерентна.

3192 когерентне випромінення

когерентное излучение coherent radiation

Емітоване джерелом випромінення, коли всі елементарні випромінювані хвилі мають сталу різницю фаз у просторі та часі.

3193 когерентне джерело

когерентный источник coherent source

У спектрохімії — джерело, випромінення якого має стале співвідношення між фазами хвиль як в просторі, так і в часі, напр., лазер.

3194 когерентне розсіювання

когерентное рассеивание coherent scattering

Розсіяння, коли фази сигналів від різних розсіюючих центрів корелюють.

3195 код

код code

Система елементів, символів чи сигналів, за допомогою яких представляється чи передається інформація, та правила, що асоціюються з цими процесами.

код, генетичний 1159 код, двійковий 1519 код, триплетний 7570

3196 кодон

кодон codon

Ланка з трьох послідовно з’єднаних нуклеотидів у мРНК, яка спрямовує входження певних амінокислот у білковий ланцюг і включає сигнали старту й кінця синтезу білка.

3197 кодування

кодирование coding

1.Процес представлення даних послідовністю символів, що виконується за спеціальними правилами.

2.У комбінаторній хімії (encoding) — методика, що використовується в пулсплітному синтезі, коли певний аналітзамінник прищеплюється до кожного з членів комбінаторного ансамблю. Цього часто досягають використанням тегів, прикріплених до частинок твердої підкладки, на якій утворюються члени бібліотеки. Дозволяє визначити історію кожної окремої частинки.

3198 коекстракція

коэкстракция coextraction

Утворення агрегатів, змішаних із різних молекулярних форм, у низькополярній органічній фазі.

3199 коензим

коэнзим coenzym

Див. кофермент.

3200 коефіцієнт

коэффициент coefficient

1. Число, яке множиться на основу в певному степені у випадку, коли числа представляються в експонентному вигляді, напр., 1.5 у виразі 1.5×102.

2.Число, що ставиться перед формулою реагенту в хімічному рівнянні для того, щоб його збалансувати.

3.У хемометриці — константа пропорційності (k) між двома величинами (A та B) з різною розмірністю:

A = k · B

Коли розмірності A та B однакові, k називають фактором.

4.Параметр математичного рівняння.

3201 коефіцієнт абсорбції

коэффициент абсорбции absorption coefficient

Величина, що дорівнює абсорбансу, поділеному на довжину оптичного шляху через однорідний зразок. Розрізняють лінійний десятковий та лінійний натуральний коефіцієнти абсорбції. Молярний коефіцієнт абсорбції є лінійним коефіцієнтом абсорбції, поділеним на величину молярної концентрації

(amount concentration).

Термін використовується у випадку, коли сила світла зменшується лише завдяки поглинанню світла, якщо ж до її зменшення приводять інші процеси, то тоді це буде коефіцієнт послаблення (атенюації). Використання терміна «абсорбанс на одиницю довжини» IUPAC не рекомендує.

3202 коефіцієнт акомодації

коэффициент захвата accommodation coefficient

Міра ефективності захоплення молекул чи атомів, які стикаються з частинками аерозолю, краплинками хмари і т.п. Чисельно визначається як частка зіткнень, які приводять до захоплення молекулярних частинок колоїдною частинкою, тобто — частка частинок, які не відбиваються при зіткненні, а входять у поверхню водного аерозолю.

Синонім — коефіцієнт прилипання.

231

3203 коефiцієнт активностi

коэффициент активности activity coefficient

1. Мiра вiдхилень (f) термодинамiчних властивостей компонента в даному розчинi вiд властивостей того ж компонента в стандартному стані, описана рiвнянням:

fB = aB/xB,

де aB — активнiсть компонента B розчину, xВ — мольна частка цього компонента.

Він є функцiєю тиску, температури i концентрацiй iнших компонентiв, наявних у розчинi. Його можна також розглядати як величину зворотну до коефіцієнта розподілу даного компонента між стандартним та реальним розчинами.

2. Для речовини в рідкій або твердій суміші — число, що визначається через абсолютну активність λB або через хімічний потенціал μB речовини В у рідкій або твердій суміші, яка містить мольні частки xВ, xС,... речовин В, С,...:

fB = λB/λB* xВ або

RTln(xВfB) = μB – μB *,

де λB* — абсолютна активність чистої речовини В при тій же температурі і тискові, μB*— хімічний потенціал чистої речовини В при тій же температурі і тискові.

3. Для розчиненої речовини — число, що визначається через абсолютну активність λB або через хімічний потенціал μB розчиненої речовини В у розчині (особливо рідкому розведеному), який містить розчинені речовини В, С,... у розчин-

никові А з моляльностями mВ, mС,...:

nB = (λB/mB)/(λB/mB)∞ (T, p — сталі) або RTln(mBnB) = μB – (μB – RTlnmB)∞ (T, p — сталі),

де nB — коефіцієнт активності, знак ∞ — означає безконечне розведення, μB*— хімічний потенціал чистої речовини В.

3204 коефiцієнт активностi йона

коэффициент активности иона activity coefficient of single ion

Безрозмiрна величина γ, що визначається вiдношенням активностi йона до його моляльностi. Обчислюється за виразом:

γ+ = а+/m+ або γ– = а–/m–,

де а+, а– — активностi йонiв, m+, m– — їх моляльнi концентрацiї.

3205 коефіцієнт активності переносу

коэффициент активности переноса transfer activity coefficient

Коефіцієнт (γt), що використовується для кількісної характеристики різниці вільних енергій розчиненого (солюту) в двох різних стандартних станах, часто в двох різних фазах. Для цього служить співвідношення:

Gt = νRT lnγt,

де Gt — гіббсова енергія переносу, ν — число йонів у солюті, R — газова стала, T— термодинамічна температура.

коефіцієнт відклику, температурний 7230

3206 коефiцієнт дифузiї

коэффициент диффузии diffusion coefficient

Один з фундаментальних параметрів, що характеризує поведінку молекул речовин у газовій та рідкій фазах.

За першим законом Фiка він (D) чисельно дорiвнює кiлькостi дифундованої речовини через одиницю площi за одиницю часу, коли на одиницю довжини припадає однакова змiна концентрацiй. Це константа пропорційності між потоком кількості речовини В (JB) та градієнтом її концентрації grad cB

JB = D grad cB.

Його величина залежить зокрема від молекулярної маси та форми молекули, в’язкості середовища, температури.

коефіцієнт дифузії, диференційний 1723

3207 коефіцієнт екстракції

коэффициент экстракции extraction coefficient

Для рідинно-рідинного розподілу розчиненого — відношення загальних аналітичних концентрацій речовини (не залежно від форми, в якій вона перебуває) в органічній та водній фазах, звичайно (але не обов’язково) в умовах рівноваги.

3208 коефіцієнт Есіна — Маркова

коэффициент Эсина — Маркова

Esin — Markov coefficient

Ліва сторона однієї з різних перехресних диференційних залежностей, що можуть бути отримані з рівняння адсорбції Гіббса, коли змінною є лише хімічний потенціал (μ):

(∂E/∂μ)T,p,σ = (∂Γ/∂σ)T,p,μ,

де E — різниця потенціалів, T — термодинамічна температура, p — тиск, σ — густина заряду, Γ — поверхневий надлишок.

3209 коефіцієнт зворотнього розсіяння

коэффициент обратного рассеивания back scatter coefficient

Число назад розсіяних електронів, згенерованих одним первинним електроном в даному зразку за даних умов.

коефіцієнт, каталітичний 3014

3210 коефіцієнт кореляції

коэффициент корреляции correlation coefficient

Міра (r) ступеню взаємозв‘язку між двома вимірюваними величинами (x та y). Визначається за рівнянням:

де xi та yi — виміряні значення в і-тому експерименті, n - число всіх експериментів, xm та ym — середні арифметичні xi та yi:

Коефіцієнт кореляції вказує на ступінь зв‘язку між двома величинами. Що ближчим є r до 1, то тіснішим є зв‘язок.

3211 коефіцієнт масопереносу

коэффициент массопереноса mass transfer coefficient

В електрохімії — константа швидкості гетерогенної дифузії, визначена для випадку граничного струму, у ширшому визначенні — через густину струму на електроді:

kd = jv/nF(ce – co ),

kd = jv(1 – tB nv–1 zB–1)/nF(ce – co ),

де j — густина струму на електроді, v — стехіометричне число, n — число зарядів, що бере участь в електрохімічній реакції, ce — концентрація на поверхні поділу (interfacial concentration), co — об’ємна концентрація, tB — число переносу йонів В, zB — заряд йонів В.

коефіцієнт, осмотичний 4832 коефіцієнт переносу, катодний 3033 коефіцієнт поглинання, молярний 4122

3212 коефіцієнт послаблення

коэффициент ослабления attenuation coefficient

Коефiцiєнт m, що є відношенням послаблення D до довжини шляху L паралельного пучка, що проходить через зразок з однорідними властивостями:

m = D /L = – (lgτ)/L,

де τ — пропускання .

Цю величину також називають лінійне послаблення (lineic attenuance). Вона є аналогічною до коефіцієнта поглинання, але врахувує також ефекти розсіяння та люмінесценції.

Раніше називали коефіцієнт екстинкції.

3213 коефіцієнт прилипання

коэффициент прилипания sticking coefficient

У хімії поверхні — відношення швидкості адсорбції до швидкості, з якою молекулярні частинки адсорбтиву ударяються в поверхню (як покриту так і непокриту ним). Є функцією покриття поверхні, температури й особливостей структури поверхні адсорбенту.

коефіцієнт регресії, частковий 8226

3214 коефiцієнт розподiлу

коэффициент pаспpеделения distribution coefficient

1.Вiдношення рiвноважних концентрацiйречовинивдвохфазах.

2.У хроматографiї — вiдношення концентрацiї даної речовини в нерухомiй фазi до її концентрацiї в рухомiй фазi.

3.Відношення концентрації компонента в певній формі в органічній фазі, та його концентрації в тій же формі у водній фазі, в умовах рівноваги.

3215 коефіцієнт ротаційної дифузії

коэффициент ротационной диффузии rotational diffusion coefficient

Величина (Dθ), що визначається рівнянням:

Dθ = tθ / (∂ f(θ,Φ)/∂θ )sinθ),

де f(θ,Φ)sinθ dθ dΦ є частка частинок, вісь яких має кут між θ та θ + dθ з напрямком θ = 0, та має азимут між Φ та Φ + dΦ, tθ dΦ — частка частинок, що мають азимут між Φ та Φ + dΦ і напрям осі яких проходить за одиницю часу від значень < θ до значень > θ. Вісь, ротаційна дифузія якої розглядається, повинна бути чітко визначеною.

3216 коефiцієнт самодифузiї

коэффициент самодиффузии self-diffusion coefficient

Коефiцiєнт пропорцiональностi (Dі) в законах Фiка, що стосуються автодифузiї. Коефіцієнт дифузії (Di*) частинки i у відсутності градієнта хімічного потенціалу; зв’язаний з коефіцієнтом дифузії Di рівнянням:

Di* = Di d(lnci) / d(lnai),

де ai — активність i у розчині, ci — концентрація i .

3217 коефіцієнт Сведберга

коэффициент Сведберга

Svedberg coefficient

У колоїдній хімії — число (S), що характеризує швидкість осідання частинки сферичної форми, визначається за формулою:

S = D2(d–1)(1013)/18η,

де D — діаметр частинки (см), d — питома вага частинки, η — в’язкість середовища (пуаз). Частинки різних речовин з однаковим коефіцієнтом S осідають одночасно.

3218 коефіцієнт седиментації

коэффициент седиментации sedimentation coefficient

Швидкість седиментації, поділена на прискорення сили поля (центрифужного чи гравітаційного). Виражається в секундах.

3219 коефіцієнт селективності

коэффициент селективности selectivity coefficient

У хроматоґрафії іонного обміну — коефіцієнт рівноваги, отриманий із застосуванням закону дії мас до обміну йонів.

Він кількісно характеризує здатність йонообмінника вибирати один з двох йонів, присутніх у даному розчиннику.

коефіцієнт селективності, виправлений 813 коефіцієнт, стехіометричний 6976

3220 коефіцієнт тертя

коэффициент трения frictional coefficient

Уполімерній хімії — тензор (f), що корелює силу тертя (F), спрямовану проти руху частинки у в’язкому середовищі та її швидкість (u) відносно середовища.

F = f u

Увипадку ізольованої сферичної частинки у в’язкій ізотропній рідині f є сталою величиною.

коефіцієнт, тр8ансмісійний 7522

3221 коефіцієнт фотоелектричного послаблення

коэффициент фотоэлектрического послабления photoelectric attenuation coefficient

Коефіцієнт послаблення у випадку, коли беруться до уваги лише фотоелектричні процеси.

3222 коефiцієнт фугітивності

коэффициент летучести [фугитивности] fugacity coefficient

1.Мiра вiдхилень (f) властивостей реального газу вiд властивостей iдеального газу, виражена вiдношенням леткостi даного газу а до тиску р, якi мав би в цих умовах реальний газ:

f = a/p.

2.У багатокомпонентній системі — відношення фугітивності до парціального тиску певного газового компонента. Синонім — коефіцієнт леткості.

3223 коефіцієнт швидкості

коэффициент скорости rate coefficient

Чисельна частка частинок компонента в середовищі, які проходять за одиницю часу через певну площу в напрямку прикладеної сили. Прикладеною силою може бути гравітаційна, відцентрова сила при центрифугуванні, електрорушійна сила в електрофорезі.

коефіцієнт швидкості, ефективний 2304 коефіцієнт швидкості реакції, температурний 7231

розташований найдалі від нього.

3225 койон

коион co-ion

1.У колоїдній хімії — йон з низькою відносною молекулярною масою та з зарядом того ж знака, що й заряд даного колоїдного йона.

2.У йонобмінниках — рухлива йонна форма з тим самим знаком заряду, що й у закріплених йонів.

233

3226 кокс

кокс coke

Тверда речовина з високим вмістом вуглецю і структурою, відмінною від структури графіту. Є продуктом піролізу органічних матеріалів, що відбувається хоча б частково в рідкому чи рідкокристалічному стані під час процесу карбонізації. Може вміщувати мінеральні компоненти.

кокс, голчатий 1374 кокс, зв’язуючий 2476 кокс, кальцинований 2930

кокс, кам’яновугільний 2933 кокс, металургійний 3822 кокс, нафтовий 4284 кокс, петролейний 5100 кокс, регулярний 6050

3227 коксівне вугiлля

коксуемый уголь coking coal

Найбільш важливе бітумінозне вугiлля, що горить з довгим жовтим полум’ям, а при нагрiваннi без доступу повiтря утворює кокс.

3228 коксове число

коксовое число coke number

Вiдношення (у %) маси нелеткого залишку (коксу), що утворюється при нагрiваннi (1100—1250 К) протягом визначеного часу в iнертнiй атмосферi чи вакуумi карбонвмiсної речовини, до її початкової маси.

3229 коксовність вугiлля

коксуемость углей coking quality

Здатнiсть вугiлля при нагрiваннi понад 1100 К без доступу повiтря утворювати з окремих зерен спечений пористий кусковий продукт (монолiт), чим визначається можливiсть отримання кам'яновугiльного коксу.

3230 коксування

коксование coking

1.Метод переробки палив при постадiйному нагрiваннi без доступу повiтря до високих температур (1100—1250 К), пiд час якого паливо розкладається на газ і твердий залишок (кокс).

2.У каталізі — складний процес за участю вуглеводнів, що відбувається при високих температурах і веде до осадження на каталізаторі високомолекулярних вуглеводневих сполук, які дезактивують каталізатор. Такий дезактивований каталізатор часто можна відновити.

3231 колектор

уборщик

collector [scavenger]

Добавка, додана до розчину чи утворена в ньому з метою вилучення з розчину певних молекулярних частинок чи макрокомпонентів. Зв'язує слiдовi домiшки забруднень у реакцiйнiй сумiшi (пр., слiди металiв, якi гальмують реакцiю, розчинений кисень, що перешкоджає радикальнiй полiмеризацiї) або реактивнi iнтермедiати, які в той чи інший спосіб сповільнюють чи повністю зупиняють реакцію. Синонім — прибирач.

3232 коливальна енергiя

колебательная энеpгия vibrational energy

Кiнетична й потенцiальна енергiя коливань у молекулярній частинці.

3233 коливальна реакцiя

колебательная реакция oscillating reaction

Реакція, в якій концентрації одного чи більше інтермедіатів змінюються не монотонно, а проходять через мінімуми та максимуми, що чергуються (пр., реакція Бєлоусова — Жаботинського). Для неї характерні коливання концентрацiї промiжних речовин i, вiдповiдно, швидкостей їх перетворення. Найчастiше є окисно-вiдновною, може супроводжуватись появою нової фази речовини. Вiдомi гомогеннi, гетерогеннокаталiтичнi, ферментативнi коливнальнi реакції. Приклад — реакцiя Брея:

Реакцiя “а” автокаталiтична, швидка, “б” — вiдносно повiльна. Загалом, коливання в хімічній системі спостерігаються тоді, коли вона є далеко від рівноваги та має автокаталітичні стадії. Синонім — періодична реакція.

3234 коливальна релаксацiя

колебательная релаксация vibrational relaxation

Фiзико-хімiчний процес у збуджених молекулах, що полягає в каскадному переходi з вищих коливальних рiвнiв збудженої молекули на найнижчий коливальний рiвень збудженого електронного стану, котрий звичайно є синглетним. Втрата енергії коливального збудження частинки відбувається через передачу енергії оточенню внаслідок зіткнень. Молекулярна частинка релаксує в коливально рівноважну з її оточенням.

3235 коливальна смуга

колебательная полоса vibration band

У спектроскопiї — смуга, якiй вiдповiдає коливальний перехiд, що супроводиться змiною енергiї обертання молекули.

3236 коливальна статистична сума

колебательная статистическая сумма vibrational partition function

У статистичній термодинаміці — функція (Qν), що описує вплив коливань ядер у частинках на термодинамiчнi властивостi газу, який складається з цих частинок, i має формулу:

Qν(T) = 1/[2sin h(θv/2T)],

де θv — характеристична коливальна температура. Для двохатомної частинки визначається рівнянням:

Qv = 1 / (1 – exp(– hν/kВT),

де ν — частота коливань, kВ — стала Больцмана, T — термодинамічна температура, h — стала Планка. Число ступенів свободи для двохатомної молекули — 1. Порядок її величини 1 — 10 см3 молекула-1.

3237 коливальне квантове число

колебательное квантовое число vibrational quantum number

Число, що квантує рiвнi енергiї гармонiйного осцилятора. Набуває цiлих не вiд'ємних значень.

3238 коливальний перерозподіл

колебательное перераспределение vibrational redistribution

Внутрімолекулярний перерозподіл енергії між коливальними модами з установленням статистичного розподілу в усій системі, яка має певну коливальну температуру. Для великих молекул цей процес не потребує зіткнення між ними.

3239 коливальний перехід

колебательный переход vibrational transition

Перехід збудженої системи з одного коливального рiвня на iнший. Відбувається при зіткненнях та при поглинанні або випромінюванні кванта в інфрачервоній області.

3240 коливальний терм

колебательный терм vibrational term

Коливальна енергія, поділена на добуток сталої Планка та швидкості світла.

3241 коливання

колебания vibrations

Періодичні рухи частинок біля положення рівноваги. У молекулярних частинках — періодичний рух атомів чи груп біля положення рівноваги.

коливання, валентне 733 коливання, вимушене 804 коливання, вироджені 832 коливання, вільне 939 коливання, власне 971 коливання, гармонічні 1120 коливання, деформаційне 1626 коливання, нормальні 4479 коливання, періодичні 5083

3242 колігативна властивість

коллигативное свойство colligative property

Властивісті розчину, фізична величина якоє залежить лише від співвідношення числа частинок розчиненого й розчинника (або від числа присутніх молекул розчиненого в одиниці об’єму розчину), але не від їх хімічної природи. Пр., зниження тиску пари, підвищення температури кипіння, депресія точки замерзання, осмотичний тиск.

3243 колігація

коллигация colligation

Утворення ковалентного зв’язку при комбінації чи рекомбінації двох радикалів (зворотній процес до мономолекулярного гомолізу), напр.:

CH3˙ + OH˙ → CH3OH.

3244 колімація

коллимация collimation

Обмеження пучка випромінення до необхідних розмірів чи кута поширення.

3245 колінеарна реакція

коллинеарная реакция collinear reaction

Реакція, що йде через активований комплекс, в якому всі атоми, які належать до зв’язків, що рвуться та утворюються, розташовані на прямій лінії.

3246 коло

цепь circuit

В електрохімії — замкнуте коло, по якому протікає електричний струм від джерела і назад. В електрохімії коло складають розчини (де струм проводять йони) та провідники (де струм несуть електрони).

3247 колоїд

коллоид colloid

1. Скорочена назва колоїдної системи. Це дисперсна система з великим ступенем подрiбнення i розвиненою поверхнею подiлу фаз, в якiй дисперсною фазою є колоїднi частинки, або фiзично однорiдна система, що мiстить макромолекули як

один з компонентiв (молекулярний колоїд). Дисперговані в рідині колоїдні частинки не осідають і проходять через фільтрувальний папір. Частинки можуть бути твердими, дрібними крапельками рідини або дрібними бульбашками газу (хоча газо-газові колоїди неможливі).

2. У хімії води — частинки настільки малі, що не осідають без укрупнення. Їх розміри становлять 10—1000 ангстрем. Звичайно несуть негативний заряд, часто забивають мембрани та колонки.

колоїд, захисний 2426 колоїд, ліофільний 3649 колоїд, ліофобний 3652 колоїд, необоротний 4361 колоїд, оборотний 4591

3248 колоїдна дисперсія

коллоидная дисперсия colloidal dispersion

Система, в якій частинки колоїдних розмірів будь-якої природи (тверді, рідкі чи газові) дисперговані в неперервній фазі іншого складу (чи стану). Термін дисперсна фаза може бути використаний, якщо частинки в основному мають властивості неперервної фази такого ж складу.

3249 колоїдна суспензія

коллоидная суспензия colloidal suspension

Суспензія, розміри частинок якої вкладаються в шкалу колоїдних.

3250 колоїдна хімія

коллоидная химия colloid chemistry

Розділ хімії, в якому вивчається поведінка дисперсних систем. Сюди входить вивчення природи та ефектів поверхні та міжфазних границь на макроскопічні властивості речовин. Такі дослідження включають вивчення поверхневого натягу, міжфазного натягу (натягу, що існує на поверхні контакту між рідиною та твердим тілом або між двома рідинами), змочування і розпливання рідини на твердому тілі, адсорбцію газів і йонів з розчинів на твердих поверхнях, броунівський рух суспендованих частинок, емульгування, коагуляція та ін.

3251 колоїдна частинка

коллоидная частица colloidal particle

Частинка дисперсної фази з розмiрами вiд 1 до 500 нм; до них належать також частинки, у яких два або навiть тiльки один з трьох вимiрiв мають величину такого порядку.

3252 колоїдний вуглець

коллоидный углерод colloidal carbon

Подрібнений вуглець (вугілля), з розмірами частинок меншими, ніж 1000 нм принаймні в одному з вимірів. Може існувати в декількох морфологічних формах.

3253 колоїдний електроліт

коллоидный электролит colloidal electrolyte

Електроліт, який дає йони, принаймні частина з яких мають колоїдні розміри; це зокрема гідрофобні золі, йонні асоціативні колоїди, поліелектроліти.

3254 колоїдний осмотичний тиск

осмотическое давление коллоида colloidal osmotic pressure

Частина осмотичного тиску, спричинена колоїдом.

235

3255 колоїдний стан

коллоидное состояние colloidal state

Стан речовини, що характеризується надзвичайно великим, але не до розмiрiв молекул (10–5 — 10–7 см), ступенем подрiбнення однiєї речовини в iншiй (колоїдне подрiбнення), що існує стабільно в системі.

3256 колоїдно стабільний

коллоидно стабильный colloidally stable

Термін стосується стану частинок, що не агрегуються з помітними швидкостями, точне його значення залежить від типу агрегації, яка розглядається.

3257 колонкова хроматографія

колоночная хроматография column chromatography

Різновид адсорбційної хроматографії, де розчин, що містить суміш речовин, пропускається через вузькі трубки, наповнені стаціонарною фазою. Оскільки різні речовини в суміші мають різну спорідненість щодо стаціонарної фази, то вони проходять через трубку з різними швидкостями, що дозволяє їх розділити, проаналізувати або й зібрати при виході з трубки.

3258 колообіг азоту

азотный цикл nitrogen cycle

Обіг різних форм біологічно доступного азоту (N2, нітрати, нітрити, аміак та ін.) через рослинний, тваринний, мікробний світи та через атмосферу і геосферу.

3259 колориметрія

колориметрия colorimetry

Метод хімічного аналізу, що ґрунтується на визначенні концентрації аналіту за інтенсивністю світлового потоку, що пройшов через аналізований розчин, в порівнянні з інтенсивністю світлового потоку, що пройшов через стандартний розчин. Для цього порівнюється інтенсивність забарвлення обох розчинів.

3260 комбінаторна бібліотека

комбинаторная библиотека combinatorial library

У комбінаторній хімії — набір сполук, виготовлений за допомогою комбінаторної хімії. Може містити колекцію пулів або суббібліотек. Її склад може бути описаний за допомогою назви хемсету. Часто використовується в такому ж значенні термін бібліотека.

3261 комбінаторна хімія

комбинаторная химия combinatorial chemistry

Розділ хімії, де при розв’язуванні задач (зокрема встановлення залежностей типу структура-властивість) використовуються комбінаторні методи при синтезі набору сполук з набору будівельних блоків, а також розробляються методики, що дозволяють за спеціальними програмами цілеспрямовано здійснювати одночасно синтези багатьох сполук з окремих будівельних блоків.

3262 комбінаторний

комбинаторный combinatorial

У комбінаторній хімії термін використовується в таких значеннях:

—такий, що стосується комбінацій або включає їх;

—такий, що відноситься до групування елементів певної множини, операцій з ними та вибору окремих елементів, що належать до певних наборів.

3263 комбінаторний синтез

комбинаторный синтез combinatorial synthesis

Процес виготовлення великого набору органічних сполук комбінуванням наборів будівельних блоків.

комбінація, асоціативна 480 комбінація, радикальна 5766 комірка, гранецентрована кубічна 1445 комірка, елементарна 2088

комірка, об’ємно центрована кубічна 4566 комірка, проста кубічна 5649

3264 комiрка фазового пpостору

ячейка фазового пpостpанства phase cell

Об'єм у фазовому просторi, що становить набір мiкроскопiчних станів системи, нерозрiзняльних при макроскопiчних вимiрюваннях.

3265 комономер

сомономеp comonomer

Один із сумiшi мономерiв, що при кополімеризації входить в ланцюг макромолекули кополімера.

3266 компенсацiйний ефект

компенсационный эффект compensation effect

Лінійна залежність між величинами ентропії S# та ентальпії активації H# для серiї реакцiй при варіюванні умов реакції чи структури одного з партнерів. Змiни цих величин частково (при iзокiнетичнiй температурi повнiстю) взаємно компенсують одна одну, зменшуючи таким чином залежнiсть вiльної енергiї активацiї вiд змiни умов реакцiї чи хімічної структури одного з реактантів. Наявність такої залежності зокрема дозволяє використовувати отримані при одній температурі залежності при інших температурах.

Якщо тангенс кута нахилу прямої, проведеної в координатах T S — Η, для серії реакцій близький до одиниці, то G, що визначається співідношенням

G = Η – T S,

є простішою функцією структурних чи інших змін, ніж при використанні кожного з параметрів Η чи S окремо.

3267 компенсація

компенсация compensation

У каталізі — термін стосується процесів, в яких залежність константи швидкості чи коефіцієнта реакції (k) від температури (T) описується рівнянням Арренiуса:

k = Aexp(– E/RT),

де A — предекспонентний множник, E — енергія активації. Це явище, коли А та Е при варіації каталізатора в даній реакції чи варіації умов реакції при даному каталізаторі змінюються в одному напрямку. Таким чином, зміна одного параметра компенсує зміну іншого і k в цілому змінюється менше.

3268 комплекс

комплекс complex

Не чітко визначене поняття. Хімічна частинка, що складається з двох чи кількох частинок, які утримуються разом за рахунок взаємодій, що не є ковалентними. Часто є проміжною хімічною частинкою в складних хімічних реакціях.

комплекс (- перехідних металів, ареновий 433 комплекс, адсорбційний 103 комплекс, активований 165

комплекс Арреніуса, проміжний 5634 комплекс, багатоядерний 577 комплекс, вандерваальсівський 744 комплекс вант-Гоффа, проміжний 5635 комплекс, високоспіновий 841

3269 комплекс включення

комплекс включения inclusion complex

Див. сполука включення.

комплекс, внутріорбітальний 983 комплекс, гетеробіметалічний 1193 комплекс, гіперлігандний 1324 комплекс, гіполігандний 1331

3270 комплекс гість-господар

комплекс гость-хозяин host-guest complex

Сполука, що утворюється внаслідок зайняття органiчною чи неорганiчною частинкою (молекулою-гостем) вiльного простору (порожнини, щiлини, гнiзда) всерединi молекулярної структури молекули-господаря або ж завдяки захопленню гостя вiльною порожниною господаря в його кристалiчнiй структурi (при тому можуть реалiзуватися i рiзнi взаємодiї типу вандерваальсiвських, утворення H-зв'язкiв тощо мiж частинками гостя та господаря); пр., комплекси з краунами, криптандами, подандами, сполуки втиснення.

комплекс, гомобіметалічний 1378 комплекс, гомолептичний 1400 комплекс, донорно-акцепторний 1842 комплекс, ензим-субстратний 2193

3271 комплекс з переносом заряду

комплекс с переносом заряда charge transfer complex

Комплекс електронодонор-електроноакцептор, для якого є характерним електронний перехід у збуджений стан, де спостерігається частковий перенос електронного заряду від донорної до акцепторної частини (скорочено КПЗ). Такий комплекс утворюється з формально валентно насичених молекул завдяки перекриванню молекулярних орбiталей донора й акцептора електронiв у системi. При тому ступiнь переносу заряду може бути рiзним — зовсiм незначним у σ-σ-комплексi

(пр., CСl4. I2, C6H14.I2), i лише у π-π-комплексi, що утворюється взаємодiєю сильних π-донора та π-акцептора електронiв, вже в

основному станi реалiзується майже повний перенос заряду з утворенням стiйкої йон-радикальної пари (йон-радикальнi солi

— так звані органiчнi метали, в яких провiднiсть при певних температурах наближається до металiчної, пр., комплекси, де донором є тетрахалькогенофульвален, акцептором — тетрацiанетилен або галогенпохiдне дихiнону). Перехiд у збуджений стан супроводиться рiзким збiльшенням ступеня переносу заряду: в електронних спектрах поглинання з'являється нова смуга, яка вiдсутня в кожного з компонентiв — смуга переносу заряду, що є має найдовшу хвилю в спектрi, тому КПЗ забарвленi.

3272 комплекс зіткнення

комплекс столкновения collision complex

Ансамбль, утворений двома партнерами реакції, віддаль між якими є рівною сумі їх вандерваальсівських радіусів. Він є одним з підкласів певних форм, що визначаються як комп-

лекси співударів (encounter complex).

комплекс зіткнення, довгоживучий 1819 комплекс, зовнішньоорбітальний 2527 комплекс, йон-молекулярний 2856 комплекс, йонний 2892 комплекс, ковалентний 3182

комплекс, координаційно насичений 3423 комплекс, координаційно ненасичений 3424 комплекс, лабільний 3554

3273 комплекс Мейзенгеймера

комплекс Мейзенгеймера

Meisenheimer complex

Див. аддукт Мейзенгеймера.

комплекс, метал-карбеновий 3815 комплекс, метал-карбіновий 3816

3274 комплекс Мiхаелiса

Михаэлиса комплекс

Michaelis complex

Активний комплекс субстрату з ферментом, утворений внаслідок сорбцiї за рахунок гiдрофобних, полярних або йонних взаємодiй, в якому реагуючі групи субстрату й ферменту є зближеними і відповідно орiєнтованими, що веде до пришвидшення реакцiї в мiльйони разiв. Це відбувається як за рахунок особливостей хімiчної взаємодiї в цих комплексах, так і внаслідок ефектів мiкросередовища.

комплекс, молекулярний 4092 комплекс, мультіензимний 4174 комплекс, напівсендвічевий 4257 комплекс, нестабільний 4411 комплекс, низькоспіновий 4422 комплекс, одноядерний 4623 комплекс, передреакційний 5000 комплекс, полімер-полімерний 5340 комплекс, реактивний 5859 комплекс, сексесерний 6413

3275 комплекс співудару

комплекс соударения

encounter complex, [precursor complex]

Комплекс молекулярних частинок, який утворюються на стадії, де швидкість контролюється зіткненнями, і який виступає інтермедіатом у механізмі реакції. Якщо комплекс утворюють дві молекулярні частинки, то він називається парою співудару. Різниця між парами співудару і комплексами співудару може бути важливою в деяких випадках, пр., у механізмах, які включають предасоціацію.

Синонім — комплекс-прекурсор.

комплекс, стабільний 6827 комплекс Фішера, карбеновий 2949 комплекс Шрока, карбеновий 2950

3276 комплексант

комплексообразователь complexant

Див. комплексуючий агент.

3277 комплексна коацервація

комплексная коацервация complex coacervation

Коацервація, викликана взаємодією двох протилежно заряджених колоїдів.

237

3278 комплексний гідрид

комплексный гидрид complexes-hydride

Комплексний аніон, який можна розглядати як утворений

координацією H− з гідридами металів чи неметалів, напр.,

ВН4−, ReН92−.

3279 комплексний іон

комплексный ион complex ion

Іонна молекулярна частинка, де один або більше аніонів або нейтральних молекул зв'язані з йоном металу. Пр., Co2+

сполучається з 6 молекулами води, утворюючи комплексний іон Co(H2O)62+.

3280 комплексно-модова реакція

комплексная реакция* complex-mode reaction

Елементарна реакція, яка йде через інтермедіат, що має час життя більший від кількох періодів ротації, в противагу до прямої реакції. Інколи її називають непрямою реакцією.

3281 комплексометричне титрування

комплексометрическое титрование complexometric titration

Титрування, в основі якого лежить швидка стехіометрична реакція між бідентантним чи полідентантним лігандом (комплексоном) та йоном металу з утворенням комплексу, константа стабільності якого в даних умовах є високою. Кінцеву точку часто фіксують за допомогою органохромних індикаторів.

3282 комплексометpiя

комплексометpия compleximetry

Титриметричні методи аналiзу, заснованi на реакцiях утворення малодисоційованих розчинних комплексiв певного йона з рiзними лігандами; при цьому використовують реакцiї, що йдуть швидко, кiлькiсно та зi збереженням стехiометрiї, як правило, зi змiною кольору.

3283 комплексон

комплексон complexon

Органiчна хелатотвірна сполука. Стiйкiсть утворюваного комплексу з катiонами металу залежить, зокрема, вiд числа, положення та основностi донорних атомiв, якими визначаються кiлькiсть та розмiр утворюваних хелатних циклiв. Такими властивостями вiдзначаються, напр., полiамiнополiалкiлкарбоновi та фосфоновi кислоти, їх похiднi, широковiдомими є трис-(цiанометил)амiн N(CH2CN)3, етилендіамiнтетраоцтова кислота (HOOCH2)2NC2H4N(COOH)2 та ін. Використовуються в аналітичній хімії.

3284 комплекс-прекурсор

комплекс-предшественник precursor complex

Див. комплекс співудару.

3285 комплексуючий агент

комплексирующий агент complexing agent. complexant

Ліганд, що зв'язується з йоном металу, утворюючи комплекс. Синонім — комплексант.

3286 комплементарна ДНК (кДНК)

комплементарная ДНК complementary DNA (сDNA)

Скручена спірально молекула ДНК з нуклеотидною послідовністю, комплементарною до молекули РНК.

3287 комплементарні основи

комплементарные основания complementary pair bases

У біохімії — попарно зв’язані водневими зв’язками азотні основи (похідне піримідину — похідне пурину: тимін — аденін, цитозин — гуанін), що присутні в ДНК як аглікони в складі дезоксирибонуклеотидів і своєю комплементарністю визначають комплементарність її спіралей.

3288 комплементарні центри

комплементарные центры complementary site

Два зв’язівні центри в різних молекулах, взаємодія між якими є стабілізуючою.

3289 комплементарність

комплементарность complementarity

Просторова й електронно-структурна вiдповiднiсть молекул або частин молекули, що уможливлює утворення специфiчних комплексiв. Спостерігається в таких парах як антитілоантиген, фермент-субстрат, основи в комплементарних основних парах, як два ланцюги нуклеїнових кислот, де аденiну й гуанiну в одному ланцюговi вiдповiдає тимiн (або урацил) i цитозин в iншому, якi взаємодiють мiж собою через водневий зв'язок геометрично відповідних амiно- й оксогруп.

3290 композиційна неоднорідність

композиционная неоднородность compositional heterogeneity

У хімії полімерів — варіації елементного складу при переході від макромолекули до макромолекули, напр., в кополімерах.

3291 компонент

компонент component

1.У хімічній термодинаміці — речовина, концентрація якої треба брати до уваги при описі стану суміші, де перебігає реакція. Її концентрація може змінюватись незалежно. Число компонентів системи — мінімальне число незалежних хімічних форм, необхідних для визначення складу всіх фаз системи. Воно може змінюватись у залежності від зовнішніх умов, додаткові хімічні рівноваги зменшують число компонентів.

2.Речовина, присутня в суміші, де не відбувається реакція.

3.Більш загально — складова частина, що може існувати окремо у вигляді індивідуальної хімічної речовини.

компонент, калібрувальний 2919 компонент, незалежний 4312 компонент, супутний 7143

3292 компропорцiонування

сопропорционирование comproportionation, [symproportionation]

Реакцiя, обернена до диспропорцiонування. Напр., реакція отримання сірки

SO2 + 2H2S → 3S + 2H2O

Синонім — симпропорціювання.

3293 комп'ютерна хімія

компьютерная химия computer chemistry

Розділ хімії, пов'язаний з методами отримання, обробки хімічної інформації та її представлення, заснованими на використанні електронних обчислювальних машин. Сюди відно-

сять обчислювальну хімію, молекулярний дизайн, моделювання кінетики хімічних процесів, математичні методи оптимізації процесів та планування синтезів.

3294 комп’ютерне молекулярне моделювання

компьютерное молекулярное моделирование computer-assisted molecular modeling

1.Сукупність методів, в основі яких лежать комп’ютерні програми для дослідження та унаочнення молекулярної структури та властивостей.

2.Дослідження молекулярної структури та властивостей з використанням обчислювальної хімії та методів графічної візуалізації структур, які здійснюються за допомогою ком- п’ютерів з метою передбачання та оптимізації структур сполук з необхідними властивостями.

3295 комп'ютерний дизайн ліків

компьютерный дизайн лекарств computer-assisted drug design

Використання методів комп'ютерної хімії для оптимального констрюювання нових хімічних структур лікарських речовин та для розробки методів оптимізації структури споріднених біологічно активних молекул з метою надання їм властивостей ефективних ліків.

3296 комп’ютерний молекулярний дизайн

компьютерный молекулярный дизайн computer-assisted molecular design

Молекулярний дизайн, де використовуються комп’ютерні програми, за допомогою яких здійснюється прогнозування можливих структур молекул з бажаною електронною структурою та властивостями.

3297 конвекція

конвекция convection

1.Перенесення енергії у вигляді теплоти за допомогою речовини середовища, яке рухається.

2.У хімії атмосфери — вертикальний рух повітря, викликаний розширенням повітря, нагрітого біля поверхні Землі.

3.Механізм переносу мас, що включає об’ємний рух розчину або газу (на відміну від дифузії, що включає рух індивідуальних молекул). Розрізняють вимушену конвекцію (пр., від механічного перемішування) і природну. Природна конвекція особливо важлива в електрохімічних процесах, де вона завжди відбувається при поверхні електрода.

3298 конвергентний синтез

конвергентный синтез convergent synthesis

У супрамолекулярній хімії — багатостадійний синтез олігомерних або макромолекулярних сполук, макромолекули яких мають деревоподібну структуру з великою кількістю відгалужень, за схемою, коли спочатку синтезують дендрони, які потім пришивають до ядра дендромера, що нагадує кріплення секцій на фундаменті.

3299 конверсійний електрон

электрон конверсии conversion electron

Електрон, викинутий з атома в процесі внутрішньої конверсії.

конверсія, внутрішня 1002 конверсія, інтеркомбінаційна 2814

3300 конверсiя циклу

конвеpсия цикла conversion of chair forms

Cтереоiзомеризацiя циклогексану виверненням одної конформацiї крiсло в другу конформацiю крiсло, якi рiзняться мiж

собою аксiальними й екваторiальними положеннями замiсникiв у вихiднiй i кiнцевiй формах крiсла й знаходяться в динамiчнiй рiвновазi, що здiйснюється через промiжну скручену твiст-конформацiю. У монозамiщених циклогексану рiвновага зсунута в бiк конформера з екваторiальною орiєнтацiєю замiсника як енергетично вигiднiшого.

конгломерат, рацемічний 5846

3301 конгpуентна точка

конгpуэнтная точка congruent point

Точка на дiаграмi стану, в якiй тверда фаза плавиться, переходячи в рiдку з тим самим складом.

3302 конгруентний перехід

конгруэнтный переход congruent transition

Перехід, при якому в двофазній рівновазі при плавленні, випаровуванні чи алотропії сполуки беруть участь фази однакового складу.

3303 конденсат

конденсат condensate

Дистилят, що утворився після охолодження та переходу пари в рідину.

3304 конденсаційна ланцюгова полімеризація

конденсационная цепная полимеризация condensative chain polymerization

Ланцюгова полімеризація, в основі реакцій продовження ланцюга якої лежать процеси конденсації, тобто в реакції продовження ланцюга утворюється низькомолекулярний побічний продукт.

3305 конденсацiйна теломеризацiя

конденсационная теломеризация condensation telomerization

Конденсацiя ди- i полiфункцiйних реагентiв у присутностi регулятора росту ланцюга (телогену ZRY):

nXRX + (n–1)YRY + 2ZRY → ZR(R2)n–1R2Z + nXY

3306 конденсаційний кополімер

конденсационный сополимер condensation copolymer

Полімер, утворення якого відбувається внаслідок відщеплення малих молекул від функціональних груп кожної пари молекул мономерів. Приклад — нейлон, який отримується взаємодією адипінової кислоти з гексаметилендіаміном.

3307 конденсацiя

конденсация condensation

1.Перетворення газу в рідину (звичайно здійснюється при охолодженні газу нижче від його точки кипіння). Фазовий перехід першого роду.

2.Реакція, при якiй два або бiльше реактантiв (або ж вiддалених реакційних центрiв у межах однакових молекулярних частинок у випадку реакцiй циклiзацiї) з'єднуються в одно при одночасному видiленнi менших молекул, частiше води, амоніаку, гідрогенгалогенiду.

2H3PO4 → H4P2O7 + H2O

Механiзм багатьох таких реакцiй включає послiдовнi реакцiї приєднання та елiмiнування.

3. У хімії атмосфери — фізичний процес переходу води з газової чи парової фази в рідку чи тверду. Викликається пониженням температури та/або підвищенням тиску.

239

конденсація, ацилоїнестерна 552 конденсація, бензоїнова 616

3308 конденсація Дiкмана

конденсация Дикмана

Dieckmann condensation

Див. реакцiя Дiкмана.

конденсація, капілярна 2939

3309 конденсація Кляйзена

конденсация Кляйзена

Claisen condensation

Конденсація естерів з СН-кислотами (напр., естерами з α-Н- атомами) в присутності лужних агентів (LiH, RONa, NaNH2).

Систематична назва перетворення — 1-(алкоксикарбоніл)алкіл]-де-алкоксилювання або ацилювання (ацил-де-гідрогенування).

3310 конденсація Кляйзена — Шмідта

конденсация Кляйзена — Шмидта

Claisen — Schmidt condensation

Конденсація естерів з ароматичними альдегідами з утворенням естерів коричної (цинамоїльної) кислоти в присутності лужних агентів.

Використовується також в комбінаторній хімії, де реакція може бути зупинена на гідроксиінтермедіаті.

3311 конденсація Кневенагеля

конденсация Кневенагеля

Knoevenagel condensation

Конденсація альдегідів або кетонів (менш реактивні в цих реакціях) з СН-кислотами (малоновою кислотою, її естерами та їх похідними, ацетота ціанацетатами) в похідні етилену при нагріванні зі слабкими основами (амінами, хіноліном, піперидином, ацетамідом).

Застосовується також в комбінаторній хімії.

.

конденсація, кротонова 3520 конденсація, оксидативна 4658

3312 конденсована фаза

конденсиpованная фаза condensed phase

Рiдка або тверда фаза.

3313 конденсована циклiчна система

конденсиpованные циклы condensed ring system

Система з двох i бiльше алiциклiчних, гетероциклiчних, ароматичних чи неароматичних кiлець, сполучених мiж собою

таким чином, що кожна пара з них має два спiльних атоми вуглецю або гетероатоми.

3314 кондуктометрична кінцева точка

кондуктометрическая конечная точка conductometric end-point

Кінцева точка в титруванні, визначена екстраполяцією до перетину прямолінійних ділянок кривої титрування, коли хід реакції контролюється вимірюванням провідності (оберненопропорційній омічному опорові) титрованого середовища між двома інертними електродами (звичайно з платинованої платини), зануреними в це середовище.

3315 кондуктометрична чарунка

кондуктометрическая ячейка conductivity cell

Чарунка, спеціально зроблена для вимірювання електропровідності електролітного розчину. Це маленька посудинка, що містить 2 металічних електроди, яка заповнюється досліджуваним розчином. Для визначення питомої провідності розчину чарунка калібрується з використанням високочистого розчину KCl.

3316 кондуктометричне титрування

кондуктометрическое титрование conductometric titration

Титрометричний метод, в основі якого лежить вимірювання зміни електричної провідності розчину в залежності від кількості доданого реагенту. Кінцева точка титрування знаходиться на перетині двох прямих ліній, що відповідають частинам кривої титрування (кривої, що описує залежність електричної провідності від об'єму, витраченого на титрування). Перевагою такого способу є можливість титрувати забарвлені розчини, та можливість провести прямі на основі кількох (не багатьох) точок, виміряних поблизу точки хімічної еквівалентності.

3317 кондуктометрія

кондуктометрия conductometry

Комплекс електрохімічних методів аналізу, заснованих на вимірюванні електричної провідності розчинів. Визначення концентрації проводять прямою кондуктометрією (за калібровочним графіком) або шляхом кондуктометричного титрування.

3318 конженер

конгенер congener

1.Один з елементів, що належать до однієї групи періодичної таблиці. Пр., натрій і калій.

2.У хімічній екології — сполуки, які утворюються шляхом ідентичних синтетичних реакцій і методів. Використовуються зокрема для відслідковування за розповсюдженням забруднень та їх перетворенням у довкіллі.

3319 конкурентне iнгiбування

конкурентное ингибирование competitive inhibition

Зменшення швидкості каталізованої ферментом (Е) реакції через зменшення чи втрату його активності, коли інгібітор (І) конкурує з субстратом (S) за активний центр ферменту:

При умовах [E]o << [S], [E]o << [I] швидкість реакції (W)

описується виразом

W = k2[E]o[S] ([S] + Km + KmKi–1[I])–1.

Таке інгібування можна зняти, підвищивши концентрацію субстрату.