Справочники / Глосарій термінів з хімії. Укладачі Й.Опейда, О.Швайка

точкової групи, крім С∞ і D∞, можуть мати діастереомерні пари груп.

1788 дiастереотопомеризацiя

диастереотопомеризация diastereotopomerization

Топомеризація, в результатi якої переміщаються дiастереомер-

ні групи, напр., при виродженiй Z,E-iзомеризацiї iмiнiв, полiтопному перегрупуваннi сульфуранiв, циклоперетвореннях

1789 дiатропна сполука

диатропное соединение diatropic compound

Сполука (ароматична), яка здатна утримувати iндукований кiльцевий струм, наявність якого встановлюється за допомогою хімiчних зсувiв у спектрах ЯМР.

1790 дiафiльтрацiя

диафильтрация diafiltration

Роздiлення речовин з використанням напiвпроникних мембран (зокрема методами зворотного осмосу й ультрафiльтрацiї). Використовується у випадках, коли окремi компоненти сумiшi здатнi по-рiзному проникати через мембрану, пр., для очистки високомолекулярних сполук вiд мiнеральних солей.

третій площині, розташованій перпендикулярно до лінії перетину цих двох площин). Синонім — двогранний кут.

2. У структурній хімії — кут між проекціями двох зв’язків, що відходять від сусідніх атомів, на площину перпендикулярну до зв’язку, що з’єднує сусідні атоми. Напр., в чотириатомній системі X–A–B–Y це кут між проекціями зв’язків X–A та B–Y на площині, перпендикулярній до зв’язку АВ.

Використовується як геометричний дескриптор у молекулярному моделюванні. Синонім — торсійний кут.

1792 дiелектрик

диэлектрик dielectric

Речовина з високим питомим електричним опором у постiйному електричному полi при звичайнiй температурi (звичайно більше від 108 Ом см), електропровiднiсть якої зі збільшенням температури зростає, а зовнiшнє електричне поле викликає поляризацiю, яка характеризується наведеним електричним дипольним моментом. Для діалектрика властива велика енергетична щілина між валентною та електропровідною зонами.

Дiелектрик може бути:

— полярним, молекули якого мають дипольний момент і в зовнiшньому електричному полi орiєнтуються вздовж силових лiнiй поля, через що зi збiльшенням напруженостi електричного поля його поляризовнiсть зростає;

— неполярним, молекули якого не мають помiтного власного дипольного моменту у вiдсутностi електричного поля, але вiн з'являється в присутностi поля внаслiдок деформацiї молекулярних електронних оболонок або йонних змiщень уздовж силових лiнiй зовнiшнього електричного поля.

1793 дiелектрична поляpизацiя

диэлектpическая поляpизация dielectric polarization

Поява в дiелектрику пiд впливом зовнiшнього електричного поля макроскопiчного електричного моменту. Його величина (P) вимірюється як різниця між вектором електричного зміщення (D) та добутком сили електричного поля (E) на проникність у вакуумі (ε0):

P = D – ε0E.

1794 дiелектpична пpоникнiсть

диэлектpическая пpоницаемость dielectric permittivity

Збiльшення ємностi зарядженого конденсатора порiвняно з її значенням у вакуумi (величина безрозмiрна, залежить лише вiд природи дiелектрика). Спричинюється поляризацiєю дiелектрика, тобто виникненням електричного дипольного моменту одиницi об'єму, що є векторною сумою дипольних моментiв усiх частинок дiелектрика, спрямованою вздовж прикладеного поля.

1795 діелектрична проникність вакууму

диэлектрическая проницаемость вакуума permittivity of vacuum

Фундаментальна фізична стала (εo):

εo= 1/μoсo,

де μo — магнітна проникність вакууму, сo — швидкість світла у вакуумі.

Дорівнює 8 854 187 816 ×10–12 Ф м-1.

1796 дiелектpична релаксацiя

диэлектpическая pелаксация dielectric relaxation

Відставання поляризацiї дiелектрика від змiн електричного поля.

1797 дiелектрична стала

диэлектрическая постоянная dielectric constant

Мiра впливу середовища на потенцiальну енергiю взаємодiї мiж двома зарядами. Визначається вiдношенням ємностей конденсатора в присутностi та вiдсутностi зразка мiж обкладинками конденсатора. Це також характеристика відносної здатності діелектрика в конденсаторі забезпечувати зберігання енергії. Використовується в розрахунках, що моделюють присутність розчинника, в методах молекулярної механіки та квантової хімії.

1798 дiелектpичнi втрати

диэлектpические потеpи dielectric losses

Частина енергiї зовнiшнього електричного поля, що при змiнi поляризацiї перетворюється в теплоту. Є уявною складовою загальної діелектричної проникностi ε''. Визначається за рiвнянням

ε''= ε' tgδ,

де ε' — діелектрична проникнiсть, δ — кут дiелектричних втрат.

1799 діелькометрія

диэлькометрия dielcometry

Фізико-хімічний метод дослідження властивостей речовин, оснований на вимірюванні діелектричної проникності. Такі дослідження дозволяють зокрема визначити величину дипольного моменту молекул, що є важливим джерелом структурної інформації.

131

1800 дієни

диены dienes

Сполуки з двома подвійними зв’язками. Можуть бути ациклiчними, циклiчними (оксазоли, фурани) i гетероатомними (гетеродієн). Кон‘юговані дієни — в яких дві подвійно-зв‘язані ланки з‘єднуються ординарним зв‘язком. Пр., бута-1,3-дієн CH2=CH–CH=CH2. Кумулятивні дієни — в яких подвійні зв‘язки суміжні. Пр., бута-1,2-дієн CH3CH=C=CH2. Гетеродієни — дієни, в яких один або більше ненасичених вуглецевих атоми замінені гетероатомом/ами.

1801 дієновий синтез

диеновый синтез, [рeакция Дильса — Альдера] diene synthesis, [Diels — Alder reaction]

1,4-Приєднання активованих ненасичених сполук (дієнофiлiв) до кон’югованих дієнів з утворенням шестичленних циклiв, в яке здатнi вступати як ациклiчнi, так i циклiчнi сполуки, в т.ч.

деякi п`ятичленнi ароматичнi гетероцикли (пiроли, фурани, тiофени, оксазоли), дієновими компонентами можуть бути також нециклічні гетеродієни.

Синонім — рeакцiя Дiльса — Альдера.

1802 дієнофiли

диенофилы dienophiles

Компоненти в дієновому синтезi, що приєднуються до дієнiв. Це сполуки з активованими С≡С, С=С й навiть ароматичними зв’язками (пр., малеїновий ангiдрид, α,β-ненасиченi кетони, вiнiловi етери, хiнони, фульвени, тiопiрани й ін.).

1803 дієузгоджена реакція

согласованная реакция concerted reaction

Одноетапна реакція, в якій реактанти прямо перетворюються в продукти, тобто коли відсутні будь-які інтермедіати. Це реакція, в якій зміни зв’язків, що рвуться та утворюються, в перехідному стані відбуваються одночасно і поступово. Її можна представити рівнянням

A+B → [AB]# → C+D

в той час як у випадку недієузгодженої реакції перетворення відбувається поетапно і рівняння матиме вигляд

A+B → [AB]*→ [AB]# → C+D.

1804 дiєузгодженi процеси

согласованные процессы concerted processes

Процеси, що вiдбуваються в одній елементарній реакцiї і при яких одночасно відбувається дві або більше примітивних змін, які можуть бути синхронними чи несинхронними. Такі зміни можуть бути енергетично пов‘язані. При такому перебігу процесів у перехідному стані енергія активації елементарної реакції є нижчою, ніж у випадку, коли б примітивні зміни були послідовними і відбувались одна за одною. Як правило для них характерні великі від’ємні значенням ентропії активації.

1805 діізотактичний полімер

диизотактический полимер diisotactic polymer

Ізотактичний полімер, що має два хіральні чи прохіральні атоми з визначеною стереохімією в головному ланцюзі основної конфігураційної ланки.

1806 діоксини

диоксины dioxins

Тривіальна назва групи більш як 200 складних органічних

сполук, молекули яких вміщують атоми хлору (поліхлоровані дибензодіоксини та фурани). Для 17 з них встановлено токсичну дію різного ступеня. Найбільш токсичним є 2,3,7,8- тетрахлородибензо[1,4]діоксин. У

лавці металів. Джерелом лише частини з них є хімічна промисловість.

1807 діоли

диолы diols

Сполуки, що містять дві гідроксигрупи, але не обов‘язково спиртові. Синонім — гліколі.

1808 діосфеноли

диосфенолы diosphenols

Циклічні α-дикетони, які існують переважно в енольній формі.

1809 дiотропне перегрупування

диотропная перегруппировка dyotropic rearrangement

Некаталітична реакція, що належить до перициклічних, в якій внутрiмолекулярно одночасно мігрують дві σ-зв’язані групи. Розрізняють два типи таких реакцій: такі, що відбуваються з

взаємною зміною місць двох мігруючих груп, та такі де групи мігрують до нових місць.

діра, озонова 4629

1810 дірка

дырка hole

1.У кристалі — не зайняте місце у вузлі кристалічної ґратки твердого тіла.

2.Не зайнятий електроном енергетичний стан.

3.У рідині — мікропорожнини, що виникають внаслідок теплового руху в рідині, здатні переміщатись по всьому об’єму рідини, можуть перевищувати за розмірами молекули розчинника чи розчиненої речовини.

1811 дірка Фермі

дырка Ферми

Fermi hole

Область довкола електрона, де ймовірність знаходження іншого електрона з таким же спіном згідно з принципом асиметрії є близькою до нуля.

1812 дipкова пpовiднiсть

дыpочная пpоводимость hole conductivity

Перенoс електричного заряду через кристал пiд дiєю зовнiшнього електричного поля, який полягає в тому, що електрони не вповні зайнятої основної смуги, переміщаються на незайняті квантові рiвнi (електронні дiрки) в сферi цiєї смуги в напрямкові, протилежному векторовi електричного поля, що формально відповідає пересуванню позитивних зарядiв у напрямку цього вектора.

дія, захисна 2425

1813 ДНК

ДНК

DNA

Скорочення від дезоксирибонуклеїнова кислота.

1814 ДНК проба

ДНК проба

DNA probe

Коротка послідовність ДНК, помічена ізотопно чи хімічно, що використовується для детекції комплементарності нуклеотидних послідовностей.

1815 добавка

добавка additive

Речовина будь-якої природи, додана (звичайно в невеликій кількості) з певною метою до іншої речовини чи суміші речовин.

1816 добування даних

добыча данных data mining

Див. опрацювання даних.

добуток води, йонний 2888 добуток розчинника, йонний 2889

1817 добуток розчинностi

пpоизведение pаствоpимости solubility product

Добуток йонних активностей у відповідних степенях у насиченому розчині. Це константа рiвноваги KS мiж розчиненим електролiтом та його твердою фазою в насиченому розчинi,

записана у виглядi

Ks = a+n+ a–n–,

де a+ та a- — активностi катiонiв та анiонiв, n+ та n– — числа катiонiв та анiонiв, що утворились з однiєї молекули електролiту. Якщо речовина дуже мало розчинна, то замiсть активностей можна взяти концентрацiї. В iзобарно-iзотермiчних умовах він є величиною сталою в даному розчинниковi для кожного електролiту й характеризує його розчиннiсть. Використовується при описi властивостей важкорозчинних електролiтiв.

добуток, йонний 2887

1818 довгий ланцюг

длинная цепь long chain

У хімії полімерів — ланцюг з висoкою відносною молекулярною масою.

1819 довгоживучий комплекс зіткнення

долгоживущий комплекс столкновения long-lived collision complex

Інтермедіат, що знаходиться в регіоні сідлової точки (в області перевалу) на поверхні потенціальної енергії реакції, коли форма поверхні є такою, що комплекс у цьому стані встигає здійснити певне число коливань та обертань. Реакцію в цьому випадку називають непрямою.

1820 довжина вiльного пробiгу

длина свободного пробега mean free path

1. Середня вiддаль (L), яку проходить частинка з радiусом r мiж двома послiдовними зiткненнями:

L = 1/(n σ 21/2),

де n — число частинок в одиницi об'єму, σ = 4πr — повний ефективний перетин зiткнення.

2. Для частинок аерозолю — середній вільний пробіг (λB), визначається:

λB = (3kT/m)1/2mB,

де k — стала Больцмана, T — термодинамічна температура, m

— маса частинки, B — її мобільність.

1821 довжина диполя

длина диполя dipole length

Величина, рівна електричному дипольному моментові, поділеному на елементарний заряд.

1822 довжина зв'язку

длина связи bond length

1.Рівноважна вiдстань в основному (окремо — в збудженому) станi мiж положеннями ядер атомiв, сполучених хімiчним зв'язком.

2.Середня відстань між ядрами двох сполучених зв'язком атомів у даних стабільних хімічних частинках.

1823 довжина ланцюга

длина цепи chain length

1.У хімічній кінетиці ланцюгових реакцій — число повторів усього циклу реакцій продовження ланцюга, що припадає на одну реакцiю iнiцiювання. Визначається як вiдношення загальної швидкості реакції до швидкості iнiцiювання.

2.У хімії полімерів — загальна довжина лiнiйної частини макромолекули вiд початкового атома до кiнцевого вздовж ланцюга.

довжина ланцюга, середньоквадратична 6458

1824 довжина оптичного шляху

длина оптического пути path length

У спектроскопії — довжина шляху, який випромінення проходить через зразок.

1825 довжина хвилі

длина волны wavelenght

Відстань у напрямку розповсюдження періодичної хвилі між двома послідовними точками, де у даний час фази є однаковими. Визначається також як відстань між суміжними піками (або впадинами) хвилевидних коливань електромагнітного випромінення. Різна довжина хвилі світла відповідає різному його кольору, а звуку — його тону (висоті).

1826 довжина шляху поглинання

длина пути поглощения absorption pathlength

У фотометрії — віддаль, яку проходить випромінення через абсорбуюче середовище. Вона дорівнює довжині кювети у випадку одноразового проходження променів через неї при їх перпендикулярному падінні, або довжині кювети помноженій на число проходжень — при багаторазовому проходженні.

1827 довірчий рівень

доверительный уровень confidence level

Ймовірність знаходження очікуваного значення вимірюваного параметра в інтервалі, який визначається для даного параметра й позначається 1– α. Виражається числом між 0 та 1. У деяких випадках величина рівня диктується ситуацією, в усіх інших рекомендується величина 1– α = 0.95.

1828 довірчі границі

доверительные границы confidence limits

Симетричні довірчі границі (± С) довкола оціненого середього, яке охоплює середнє сукупності з ймовірністю 1 – α .

Розраховується за формулою:

C = tp,v/n1/2,

де tp,v — критичне значення функції t-розподілу Ст’юдента для відповідного довірчого рівня 1– α та ступенів свободи v.

133

Величина p є процентним відношенням з t-розподілу: для одностороннього інтервалу

p = 1 – α,

для двостороннього: p = 1 – α/2,

де n — кількість вимірів.

Якщо стандартне відхилення (σ) відоме, то С визначається за формулою:

C = tp,∞σ

де tp,∞ — граничне значення функції t-розподілу Ст’юдента для відповідного довірчого рівня 1–α та ступенів свободи v = ∞.

1829 довкілля

окружающая среда environment

У хімічній екології — сукупність усіх зовнішніх умов та факторів, що впливають на життя, розвиток та відтворення організмів. Все, що оточує людину чи живий організм.

1830 доза

доза dose

1.Енергія або кількість фотонів, поглинені одиницею площі чи одиницеюоб‘ємуоб‘єктапротягомпевногочасуекспозиції.

2.У радіоаналітичній хімії — загальний термін, що означає кількість радіації чи поглиненої енергії.

3.Для спеціальних потреб вона може бути визначена точніше, напр., поглинена, максимально можлива, летальна і т. п.

доза, абсолютна летальна 15 доза, летальна 3593 доза, максимальна стерпна 3723

доза, максимально допустима денна 3728 доза, мінімальна летальна 4001 доза, поглинена 5258 доза радіації, поглинена 5259

доза, середня ефективна 6466 доза, середня летальна 6468 доза, середня наркотична 6471 доза, УФ7640

1831 дозволена реакція

реакция разрешенная allowed reaction

Реакція, яка згідно з певним критерієм може відбутись. Такими критеріями зокрема є термодинамічний, кінетичний, кван- тово-хімічний, топохімічний. За термодинамічним до дозволених реакцій відносять ті, при яких зміна термодинамічного потенціалу є відємною. До дозволених за симетрією (кван- тово-хімічний критерій) належать такі, при яких перетворення молекулярних орбіталей молекулярних частинок реактантів у молекулярні орбіталі молекулярних частинок продуктів відбувається неперервно на шляху реакції і при цьому симетрія орбіталей залишається незмінною. До кінетично дозволених відносять такі, що мають низьку енергію активації. До топохімічно дозволених належать такі реакції на поверхні, структура перехідного стану в яких узгоджується з кристалічною структурою поверхні.

1832 дозволений за спіном електронний перехід

разрешенный по спину электронный переход spin-allowed electronic transition

Електронний перехід, що відбувається без змін у спіновій частині хвильової функції.

1833 дозволений пеpехiд pазpешенный пеpеход allowed transition

Перехiд мiж двома енергетичними станами, імовiрнiсть якого за правилами вiдбору вiдмiнна вiд нуля.

1834 докінг

докинг docking

У супрамолекулярній хімії — визначення найвигіднішої орієнтації та розміщення одних молекул відносно інших. Здійснюється за допомогою операції, при якій одну молекулу наближають до іншої, неперервно обчислюючи енергію взаємодії між ними при різних орієнтаціях та конформаціях, поступово встановлюючи найвигіднішу їх взаємну орієнтацію. При обчисленнях найчастіше враховують лише кулонівські та вандерваальсові взаємодії між атомами молекул. Лежить у основі структурного дизайну ліків.

1835 долька

доля lobe

Просторова частина атомної орбіталі, координати вузла якої співпадають з координатами ядра. Звичайно мається на увазі та частина (або одна з частин) атомної орбіталі, на якій імовірність перебування електрона найбільша. Такі частини є у всіх орбіталей за винятком S-орбіталей.

1836 домен

домен domain

1.У біохімії — компактна ділянка структури протеїну, яка має чітко означені функції. Це складчаста ланка білка, часто з’єднана з іншими гнучкими сегментами поліпептидних ланцюгів.

2.У хімії твердого тіла — область спонтанного намагнічення в магнітних матеріалах (напр., у феромагнетиках) чи спонтанної поляризації у фероелектриках або наведених електричних зарядів у електретах.

домен, каталітичний 3013 домен, складчатий 6627

1837 доменна стpуктуpа

доменная стpуктуpа domain structure

Структура, властива для феромагнетикiв та фероелектрикiв, а також електретiв i характерна тим, що тiло складається з великого числа доменів, по рiзному орiєнтованих у вiдсутностi зовнішнього магнiтного (феромагнетики) або електричного (фероелектрики) поля, або ж певним чином орiєнтованих, як в електретах.

1838 домішка

примесь admixture

Супутня або побічна речовина (бажана або небажана), яка присутня в основній речовині.

1839 доноp

доноp donor

1.Атом або група (частинка), якi здатнi вiддавати електрон або електронну пару iншим об’єктам (акцепторам електронiв).

2.У хімії напівпровідників — елементи (такі як Sb, As, P, Bi), що використовуються як допанти для створення зон n-типу. Їхні атоми мають п’ять електронів на зовнішній оболонці, а Si лише чотири, тому вони віддають свої вільні електрони, зменшуючи опір зони і збільшуючи її електропровідність.

донор, восьмиелектронний 1026 донор, двохелектронний 1525

1840 донор електронної пари

донор электронной пары electron-pair donor

Хімічна частинка, що має здатність віддавати пару електронів. Синонім — основа Льюїса.

донор, одноелектронний 4608 донор, п’ятиелектронний 5758

донор, саможертовний 6385 донор, семиелектронний 6439 донор, трьохелектронний 7594 донор, чотирьохелектронний 8269 донор, шестиелектронний 8316

1841 донорне число

донорное число (ДЧ) donor number (DN)

Кількісна міра основностi Льюїса (DN), чисельно дорівнює взятій з вiд'ємним знаком ентальпiї утворення комплексу основи Льюїса зi стандартною кислотою Льюїса — хлоридом стибiю(V). При цьому припускається, що ентальпiї утворення комплексiв з iншими кислотами Льюїса ( HА) можна розрахувати за рiвнянням:

– HА = aDN + b,

де а і b — емпіричні сталi.

1842 донорно-акцепторний комплекс

донорно-акцепторный комплекс electron donor-acceptor complex

Комплексна сполука, що відповідає комплексові з переносом заряду. Складається з двох частин, одна з яких є донором електронiв (дає в систему вiльну електронну

Hпару — це n-донор, а якщо пару електронiв надають π-орбiталi подвiйного зв'язку або ароматичної системи, — це π-донор), а друга

—акцептором електронiв, що має вакантну орбiталь (йон металу, органiчна молекула, напр., пiкринова кислота, молекулярнi галогени). Такi комплекси переважно iснують у розчинах, але бувають і стабiльними сполуками.

1843 допант

допант dopant

1.Речовина, додавання якої в невеликих кількостях до твердого каталізатора збільшує його активність.

2.У хімії напівпровідників — елемент введений в слідових кількостях у структуру монокристала силіцію чи епітаксіальний шар з метою надання йому певного типу провідності чи опірності (n-типу чи р-типу). Серед них розрізняють донори та акцептори.

1844 допінг каталізатора

допирование катализатора doping of catalyst

У каталізі — введення малої кількості стороннього матеріалу в каталізатор, що спричиняє утворення твердих розчинів у ґратці неметалічних каталізаторів і приводить до зміни швидкості певної каталізованої цим каталізатором реакції.

1845 доплерівське розширення

доплеровское уширение

Doppler broading

Розширення спектральних ліній внаслідок хаотичного руху випромінюючих або поглинаючих атомів. Розширена доплерівська лінія має гаусівську форму.

1846 допування

допирование doping

1.Додавання невеликих точно відомих кількостей (інколи слідів) певних речовин, що входять у кристалічну ґратку господаря, різко змінюючи його електричні, магнітні, каталітичні чи інші властивості. Напр., допування каталізаторів чи кристалів.

2.У хімії напівпровідників — процес заміщення атомів у кристалі напівпровідника на інші атоми, які мають більше або

менше валентних електронів, що приводить до збільшення мобільності електронів чи дірок, відповідно.

1847 допустима денна норма (ДДН)

допустимая дневная норма acceptable daily intake (ADI)

Кількість певної речовини у їжі чи воді, виразначена з урахуванням маси тіла (звичайно мг на кг ваги тіла), яка може щоденно споживатись протягом людського життя без видимого ризику для здоров’я. Важлива величина для оцінки можливостей використання в продуктах харчування різних хімічних добавок, а також дії залишків хімічних речовин, що використовуються в процесах вирощування рослин та тварин. Виражається в мг кг-1 ваги тіла на день. Для оцінки денного споживання особою береться стандартна маса тіла 60 кг.

дослід, холостий 8078 дослідження, прикладне 5570 дослідження, фундаментальне 7908

1848 дотична напруга зсуву

касательное напряжение сдвига shear stress

Cила, що діє по дотичній до поверхні, поділена на площу поверхні.

1849 дочірній іон

дочерний ион daughter ion

У мас-спектрометрії — електрично заряджений продукт реакції певного материнського йона (певного йона-прекурсора). Реакція не обов‘язково має включати фрагментацію. Тому всі франгментні йони є дочірніми йонами, але не всі дочірні є фрагментними.

1850 дочірній продукт

дочерний продукт daughter product

У радіохімії — нуклід, який утворюється з певного радіонукліда в ланцюзі розпаду.

дощ, кислотний 3109

1851 драбинчата макромолекула

лестничная макромолекула ladder macromolecule

Двониткова макромолекула, що складається з неперервної послідовності кілець, з’єднаних між собою спільними одним чи більше атомами.

1852 драбинчатий ланцюг

лестничная цепь ladder chain

Двонитковий ланцюг, що складається з неперервної послідовності кілець, з’єднаних між собою спільними одним чи більше атомами.

1853 драбинчатий полiмер

лестничный полимеp ladder polymer

Полiмер, який мiстить поперечно з'єднанi мiж собою ланцюги, наслiдком чого є утворення конденсованих кiлець однакового чи різного розмірів.

1854 дрейф

дрейф drift

1. У хемометриці — повільна нехаотична зміна метрологічних характеристик вимірювального інструменту.

135

2.У хроматографії — повільна одноманітна зміна величини сигналу, що належить нульовій лінії.

3.Повільна нехаотична зміна сигналу з часом.

дротинка, квантова 3057

1855 другий закон термодинамiки

втоpое начало теpмодинамики second law of thermodynamics

Має кілька еквівалентних формулювань.

1. Hеможливим є перехiд теплоти вiд тiла менш нагрiтого до тiла бiльш нагрiтого (з вищою, нiж попередня, температурою) без прикладання зовнішньої роботи. Математичний опис його ґрунтується на тому, що для кожної (n-компонентної) фази iснує функцiя стану S, звана ентропiєю фази:

Si = f(Ui,Vi,b1i,....,bni),

де U — внутрiшня енергiя, V — об'єм, b1,..., bn — кiлькостi молів компонентiв фази, i — номер фази системи.

Отже, ентропiя системи є величиною екстенсивною, тобто ентропiя всiєї системи є сумою ентропiй окремих фаз Si. При адiабатичних переходах мiж локальними рiвноважними станами системи виконується принцип зростання ентропiї.

2.При самочинному процесі ентропія зростає.

3.Тепло не може перетворюватися в роботу через ізотермічний цикл.

4.Тепло не може перетворюватися в роботу зі 100 % ефективністю.

1856 другий потенціал іонізації

второй ионизационный потенциал second ionization potential.

Енергія, потрібна для вилучення електрона з ізольованого йона з зарядом +1. Енергія третьої йонізації буде енергією, що необхідна для видалення електрона з ізольованого +2 йона.

дублет, спектральний 6718

1857 дублетний стан

дублетное состояние doublet state*

Стан, мультиплетність якого є рівною двом; відповідає загальному спіновому квантовому числу S = ½ (обчислюється так S = 0.5 × 2 + 1 = 2).

1858 дублікатна проба

дубликатная проба* duplicate sample

Одна з двох проб, відібраних за однакових умов однаковим способом. Використовується для перевірки однаковості проб, чим відрізняється від офіційної проби, яка використовується при залагоджені спорів у юридичному порядку.

1859 Дубній

дубний dubnium

Хімічний елемент, символ Db, атомний номер 105, атомна маса 262 (час напіврозкладу 4.2 с), eлектронна конфігурація [Rn]5f147s26d3; група 5, період 7, d-блок (постактиноїд).

Отримано штучно, бомбардуванням 250Cf атомами 15N.

1860 дуплекс

дуплекс duplex

Молекулярна структура, що складається з двох ниток протилежної полярності, напр., з двох молекул ДНК.

1861 дюйм

дюйм inch

Несистемна одиниця довжини, 1 д = 0.0254 м.

1862 ебуліометрія

эбулиометрия ebulliometry

Метод визначення середньої молекулярної ваги розчиненої речовини за підвищенням температури кипіння розчину в порівнянні з температурою кипіння чистого розчинника.

1863 ебулiоскопiчна константа

эбулиоскопическая постоянная ebullioscopic constant

Величина E, яка характеризує властивiсть розчинника кипiти при вищій температурі і, якщо в ньому розчинена інша речовина, не летка при температурі кипіння розчину. Визначається за формулою:

E = RT2M /(– H),

де Т — температура кипiння та М — мольна маса розчинника H — мольне тепло випаровування розчинника при Т. Використовується для визначення молекулярних мас речовин. Величина Е залежить лише від природи розчинника і не залежить від розчиненого. Вона складає для води 0.51, для фенолу 3.04, для СS2 2.37 К моль-1 кг.

1864 ебулiоскопiя

эбулиоскопия ebullioscopy

Метод дослідження рідких розчинів нелетких сполук, оснований на вимiрюванні рiзницi температур кипiння чистого розчинника та розчину. Використовується для визначення молекулярної маси, ступеня чистоти субстанцiї i при дослiдженнях фазової рiвноваги рiдина — пара.

1865 еватмотична реакція

эватмотическая реакция* euatmotic reaction

Ізотермічна, оборотна реакція між двома (або більше) твердими фазами, що відбувається при нагріванні з утворенням однієї парової фази.

1866 евдисмічне співвідношення

эвдесмическое соотношение eudismic ratio

Відношення між дією евтомера та дистомера. Під такою дією розуміють будь-яку фізичну, хімічну чи фізіологічну дію.

1867 еволюційний комп’ютерний метод

эволюционный компьютерный метод evolutionary computation method

У комп’ютерній хімії — метод, що базується на генетичному алгоритмі та генетичному програмуванні. Він дає можливість розрізнити результати дії певних агентів, здійснити моніторинг технологічних біохімічних процесів, продетектувати специфічні хімічні біомаркери в живих організмах.

1868 евристичний

эвристический heuristic

Термін стосується способу вибору цілі або напрямку в розв’язуванні задачі, правильність якого на кожному кроці невідома або не може бути підтверджена. Такі методи як генетичний алгоритм або нейронна сітка використовують для приймання рішень евристичні способи, які можуть ґрунтуватися на чисто емпіричній інформації, що не піддається строгій раціоналізації. Використовується в комбінаторній хімії та при плануванні експериментів.

1869 евтектика

эвтектика eutectic

Система, що складається з рiдкої фази, яка спiвiснує з двома або бiльше твердими фазами при температурi, змiна якої в ту чи iншу сторону викликає зникнення однiєї з фаз.

1870 евтектична реакція

эвтектическая реакция eutectic reaction

Ізотермічна, оборотна реакція між двома (або більше) твердими фазами, що відбувається під час нагрівання системи і внаслідок якої утворюється одна рідка фаза.

1871 евтектична суміш

эвтектическая смесь eutectic mixture

Суміш двох або більше речовин з точкою топлення меншою, ніж для будь-якої іншої суміші тих самих речовин.

1872 евтектична темпеpатуpа

эвтектическая темпеpатуpа eutectic temperature

Температура спiвiснування в рiвновазi рiдкої фази з двома або бiльше твердими фазами.

1873 евтектична точка

эвтектическая точка eutectic point

Точка на фазовiй дiаграмi стану, яка вiдповiдає складовi розчину, спiвiснуючому зi щонайменше двома твердими фазами. У цій точці плавиться евтектична суміш. Пр., для суміші NaCl і води (23.3% NaCl за масою) це стається при –21.1 °C. Отже, найнижчою температурою, при якій існує рідкий розчин NaCl є –21.1 °C, при нижчій температурі розчин замерзатиме, перетворюючись у суміш льоду й кристалів солі.

1874 евтомер

эвтомер eutomer

Один з енантіомерів хіральної сполуки, що проявляє сильнішу дію у даному випадку. Протилежність до дистомеру.

1875 ейнштейн

эйнштейн einstein

Один моль фотонів. Хоч широко вживається, але не є санкціонованим IUPAC.

1876 Ейнштейній

эйнштейний einsteinium

Хімічний елемент, символ Es, атомний номер 99, електронна конфігурація [Rn]5f117s2; період 7, f-блок (актиноїд). 253Es (період піврозпаду 20 днів) утворюється при нейтронному опроміненні Am, Pu, Cm. Відомі ступені окиснення +3 (типовий для актинідів, EsBr3) та +2 (EsBr2).

Проста речовина — ейнштейній. Сам метал досі не добутий.

1877 екваторіальний

экваториальный equatorial

1. Термін стосується розташування С–Н (С–R) зв’язків (атомів чи замісників, а також опису спрямованості вільної електронної пари) у циклогексановому кільці у формі крісла відносно площини, в якій лежать більшість атомів циклу. Якщо кут зв’язку з цією площиною є малим, то зв’язок екваторіальний. Екваторіальні зв‘язки приблизно паралельні до двох з кільцевих зв‘язків. Цей термін також використовується для інших насичених шестичленних кілець у формі крісла.

Термін екваторіальний аналогічно використовується для складеної конформації циклобутану, краунового конформера циклооктану та ін., а терміни псевдоаксіальний і псевдоекваторіальний вживаються в контексті непланарних структур циклопентану й циклогептану.

aa

2.У випадку тригональних біпірамідальних структур (п’ятикоординована тригональна біпіраміда з атомом фосфору в центрі) — екваторіальними називають три еквівалентних зв‘язки (або положення) в площині, яка проходить через центральний атом і перпендикулярна до напрямку апікальних зв‘язків.

1878 екватоpiальний зв'язок

экватоpиальная связь equatorial bond

Зв'язок атома С з атомом H або із замiсником у шестичленних насичених циклах, який (або його проекцiя) утворює менший

вiдносяться до того зв'язку, звуться екваторiальними.

1879 еквівалент

эквивалент equivalent

1.Кількість речовини, яка набуває або втрачає один моль електронів у окисно-відновній реакції (один еквівалент відновлюючого агента втрачає 1 моль електронів, а один еквівалент оксидуючого агента набуває 1 моль електронів).

2.Кількість речовини, яка виділяє або набуває один моль йонів Н+ в реакції нейтралізації (або кількість грамів кислоти, що дають 1 моль Н+ або кількість грамів основи, що нейтралізують 1 моль Н+).

3.Кількість електроліту, який проводить один моль позитивного або негативного заряду, пр., 1 моль Ba2+(aq) відповідає 2 еквівалентам Ba2+(aq).

еквівалент, бібліотечний 623 еквівалент, електрохімічний 2070 еквівалент, тестовий 7367 еквівалент, хімічний 8022

1880 еквівалентна вага

эквивалентный вес equivalent weight

1.Молекулярна або атомна маса, поділена на зміну валентності, що відбулися протягом реакції.

2.Для кислотно-основних реакцій — молекулярна маса, поділена на число йонів Н+, утворених або витрачених протягом реакції. Для кислоти — маса, яка дає один моль Н+.

Для основи — маса, яка нейтралізує один моль Н+.

3.В окисно-відновних реакціях — маса реактанту, що втрачає чи набуває один моль електронів.

4.В електрохімічних реакціях — молекулярна або атомна маса, поділена на число електронів, перенесених протягом

реакції. Вона різна для даної речовини, залежно від реакції. Пр., еквівалентна маса йона Cu+ однакова з атомною масою, незалежно, чи він оксидується до Cu++, чи відновлюється до

Cu. Але вона рівна половині атомної маси, якщо відновлення Cu++ іде до Cu, і атомній масі, коли відновлення іде до Cu+ . Синонім — еквівалентна маса.

1881 еквiвалентна електропpовiднiсть

эквивалентная электpопpоводность equivalent conductivity

Електропровiднiсть одного грам-еквiвалента електролiту ΛN в розчинi даної концентрацiї c, що визначається рiвнянням

137

ΛN = 1000 κ/с,

де κ — питома провiднiсть розчину концентрацiї с, г-екв дм–3.

1882 еквівалентна маса

эквивалентная масса equivalent mass

Див. еквівалентна вага.

1883 еквівалентна хімічна частинка

эквивалентная химическая частица* equivalent entity

Частинка, що відповідає переносу йона Н+ в реакції нейтралізації, чи електрона в окисно-відновних реакціях, та величині зарядового числа, рівного 1 в йонах.

1884 еквівалентний діаметр

эквивалентный диаметр equivalent diameter

Діаметр сферичної частинки, яка показує ідентичну геометричну, оптичну, електричну та аеродинамічну поведінку щодо частинки (несферичної), яка вивчається. Інколи цей термін використовують для стоксового діаметра частинок у нетурбулентних потоках.

1885 еквівалентний ланцюг

эквивалентная цепь equivalent chain

У хімії полімерів — гіпотетичний вільно з‘єднаний ланцюг з такою ж самою середньоквадратичною віддаллю "від кінця до кінця" і загальною довжиною, як у даному полімерному ланцюзі в θ-стані (тета-стані).

1886 еквівалентні групи

эквивалентные группы equivalent groups

Див. гомотопні групи.

еквівалентність, геометрична 1166 еквівалентність, кінетична 3135 еквівалентність, магнітна 3695 еквівалентність, фотохімічна 7878

1887 екза

экза exa

Префікс у системі СІ для 1018, символ: Е.

екзальтація, оптична 4758

1888 екзергонічна (екзоергічна) реакція

экзергоническая реакция exergonic (exoergic) reaction

Реакція, в якій різниця стандартних енергій Гіббса між продуктами та реактантами є від’ємною ( G° < 0) тобто, яка йде зі зменшенням вільної енергії.

1889 екзергонічний

экзергонический exergonic

Термін стосується фізичних процесів та хімічних реакцій, що відбуваються зі зменшенням вільної енергії.

1890 екзо

экзо exo

Дескриптор, що вказує на відносну орієнтацію групи, приєднаної не до головного атома в біциклоалканах. Стосується тієї групи, яка знаходиться між головами містка в біциклічній молекулі зі сторони меншого з містків.

1891 екзогенний

экзогенный exogenous

1.Викликаний причинами зовнішнього походження, чи такий, що має зовнішнє походження.

2.У біохімічних системах — екзогенними відносно металопротеїнових лігандів будуть ліганди додані з зовнішніх джерел

(напр., CO чи O2).

1892 екзоензим

экзофермент exoenzyme

Ензим, що відщеплює мономери (інколи димери чи олігомери) від одного з кінців полімерного ланцюга. Екзонуклеази здатні відривати нуклеотиди один за одним від одного або й обох кінців нуклеїнових кислот.

1893 екзотеpмiчна реакцiя

экзотеpмическая pеакция exothermic reaction

Хімiчне перетворення, при якому зменшується внутрiшня енергiя або ентальпiя системи й видiляється тепло. Це реакція, де зміна загальної стандартної ентальпії H° є від’ємною.

1894 екзотермічний процес

экзотермический exothermic process

Процес, при якому виділяється тепло. Зміна ентальпії для нього від’ємна. Серед хімічних реакцій це — горіння, нейтралізація, серед фізичних процесів — розчинення етанолу у воді.

1895 екзотоксин

екзотоксин exotoxin

Токсин, який виділяється мікробами.

1896 еклiптична конфоpмацiя

эклиптическая [полностью заслоненная] конфоpмация fully eclipsed conformation,[syn-periplanar]

Конформацiя, що характеризується найближчим розташуван-

менш стiйка конформацiя). За системою КлайнайПрелоґа — син-перiпланарна (syn-periplanar). Синоніми — повністю заслонена конформація, син-перiпла- нарна конформація.

1897 екологічна система

экологическая система ecosystem

Система, що охоплює взаємодіючі між собою біологічні види та все неживе, що оточуює живі організми в довкіллі.

1898 екологічна хімія

экологическая химия ecological chemistry

Наука про хімічні процеси та взаємодії в довкіллі (екосфері), а також про наслідки для біологічних видів та окремих живих організмів таких взаємодій. Сюди відносяться дослідження розкладу та поширення у природі хімічних речовин природного та штучного походження.

1899 екологія

экология ecology

Наука, що вивчає взаємовідносини між об’єктами живої та неживої природи та їх взаємовідносини з оточенням з метою захисту навколишнього середовища і раціонального використання природнихбагатств. Широковикористовуєвдослідженнях

методи хімії, біології, математики та наук про суспільство. В основі лежить поняття про вид, популяцію та їх взаємодію з довкіллям.

екологія, хімічна 7996

1900 економія атомів

атомная экономия atom economy

У зеленій хімії — частка від ваги вихідної сполуки, яка входить в кінцевий продукт. Одна з кількісних оцінок усього процесу або окремих його стадій. Оксиданти, напр., в порядку зменшення цього показника розташовуються в ряд:

O2 > H2O2 > N2O > NaClO > KMnO4 > K2Cr2O7 .

1901 екотоксикологія

экотоксикология ecotoxicology

Розділ токсикології, де вивчаються шкідливі дії хімічних сполук на окремі види, популяції та природне оточення.

1902 екранування

экранирование shielding

1.В ЯМР-спектроскопії — дія електронних оболонок досліджуваних та сусідніх ядер на зовнішнє магнітне поле. Зовнішнє поле викликає циркуляції в електронних хмарках. Результуючий магнітний момент має протилежний напрямок до зовнішнього поля. Через те локальне поле на центральному ядрі послаблене, хоч воно й може бути посилене на іншому ядрі (деекранування). Це явище є однією з причин залежності частот резонансу ядер від структури молекулярних частинок.

2.У загальній хімії — явище, коли електрони в атомі на орбіталях з високою проникністю екранують його ядро від тих електронів, що знаходяться на менш проникаючих орбіталях. Оскільки перші перебувають в середньому ближче до ядер, вони виштовхують других назовні та зменшують ефективний ядерний заряд для більш віддалених електронів, послаблюючи їх зв’язок з ядром.

1903 екpанування ядpа

экpаниpование ядpа shielding of nuclear charge

Позірне зменшення заряду ядра, що дiє на електрон, викликане перекриттям цього заряду електронами внутрішніх оболонок, а також i тiєї оболонки, до якої належить даний електрон.

екранування ядра, діамагнітне 1773 екранування ядра, магнітне 3699 екранування ядра, парамагнітне 4887

1904 ексимер

эксимер excimer

Ексиплекс (електронно збуджений димер), не зв‘язаний в основному стані, утворюваний мiж двома однаковими молекулами переважно за рахунок екситонного зв'язку. Напр., димер, утворений взаємодією збудженої молекулярної частинки з партнером тієї ж структури, який перебуває в основному стані.

1905 ексимерна люмінесценція

люминесценция эксимеров excimer-luminescence

Нове випромінення, яке супроводить концентраційне гасіння люмінесценції у випадку, коли при цьому утворюється новий бімолекулярний комплекс — ексимер, який здатний до емісії.

1906 ексиплекс

эксиплекс exciplex

Електроно-збуджений комплекс, що є стабільним лише в електронно-збудженому стані, а при переходi в основний стан звичайно дисоцiює. Утворюється збудженими молекулами (не всi з яких обов'язково хімiчно iдентичнi мiж собою) з певною стехіометрією, де компоненти (збудженi молекули в синглетному або триплетному станах, що є акцепторами або донорами електронiв) можуть взаємодiяти за рахунок рiзних зв'язкiв: донорно-акцепторних, водневих, екситонних.

Напр., комплекс, утворений взаємодією збудженої молекулярної частинки з іншою, яка має іншу структуру та перебуває в основному стані.

1907 ексиплексна люмінесценція

люминесценция эксиплексов exciplex-luminescence

Нове випромінення, яке супроводить концентраційне гасіння люмінесценції у випадку, коли при цьому утворюється новий бімолекулярний комплекс — ексиплекс, який здатний до емісії.

1908 екситон

экситон exciton

Нейтральна квазічастинка, поняття про яку введено для того, щоб описати переміщення електронного збудження окремих молекул по усьому кристалу. Тобто, це збуджений електронний стан у кристалах, який може переміщатись у сферi останнього, переносячи енергiю, але не переносячи заряд. Цей стан полягає в утвореннi пари електрон — дiрка в йонному або ковалентному кристалi, перенесеннi електрона в молекулi на вищий квантовий рiвень у молекулярному кристалi.

Така пара електрон-дірка (квазічастинка) в напівпровідниках та ізоляторах, здатна переміщатись та віддавати свою енергію кристалічній ґратці (вільний екситон). Екситон, захоплений дефектом кристалічної ґратки (локалізований екситон), є ідентичним з електронно-збудженим станом дефекту.

В органічних матеріалах використовуються дві його моделі. При низьких температурах та високій кристалічності — хвильова модель, при високих температурах, низькій кристалічності, в аморфному стані — скачкова модель.

1909 екситонне поглинання

экситонное поглощение exciton absorption

Поглинання світла екситонами в кристалах. Смуги такого поглинання в напівпровідниках та ізоляторах знаходяться в довгохвильовій частині оптичного спектра.

1910 екситонний зв'язок

экситонная связь exciton bond

Зв'язок, зумовлений делокалiзацiєю збудження мiж двома молекулами з близькими енергiями збудження.

1911 екситотоксин

экситотоксин excitotoxin

Токсична молекула, яка стимулює нервові клітини настільки сильно, що вони пошкоджуються або гинуть. Пр., глутамат, домойна (domoic) кислота.

1912 екскреція

экскреция excretion

У хімії ліків — відокремлення та видалення продуктів метаболізму ліків, а також виведення із організму зайвої води,

139

солей, вуглекислого газу, сечовини та інших продуктів його життєдіяльності.

1913 ексон

эксон exon

Частина ДНК, яка несе кодуючу послідовність до білка або його частини. Ексони розділені некодуючими послідовностями (інтронами). В евкаріотах більшість генів мають у своєму складі певну кількість ексонів.

1914 експеримент

эксперимент experiment

Пряме спостереження за контрольованих умов. Більшість експериментів включають простежування впливу одної змінної величини на іншу.

1915 експериментальна поверхня

экспериментальная поверхность experimental surface

У хімії поверхні — та частина зразка, яка саме взаємодіє з частинками чи з променями, котрі падають на зразок.

1916 експериментальний вихід

экспериментальный выход experimental yield. actual yield

Визначена експериментально кількість продукту (звичайно в моль), утвореного в хімічній реакції за даних умов.

1917 експонента Бренстеда

экспонента Бренстеда

Bronsted exponent

Показник степеня в співвідношенні Бренстеда, що є сталою величиною для даного ряду реакцій.

1918 експонентний розпад

экспоненциальный распад exponential decay

Зміна кількості (звичайно активності радіонукліда) за законом:

A = A0 e-kt,

де A та A0 — кількості, визначені в час t та на початку розкладу, відповідно, k — константа розпаду.

1919 експресія

экспрессия expression

У біохімії — складний багатостадійний процес реалізації інформації закодованої в ДНК, що полягає у продукуванні в клітині білків за кодом певного гена. Процес включає транскрипцію ДНК, синтез продуктів м-РНК та їх трансляцію в активний білок.

Це транскрипція та трансляція гена.

1920 екстенсивна величина

экстенсивная величина extensive quantity

Термодинамiчна величина, пропорцiйна до маси системи (пр., об'єм). Величина, значення якої є адитивним для субсистем.

1921 екстенсивна властивість

экстенсивное свойство extensive property

Властивість, яка змінюється зі зміною кількості речовини в зразку. Пр., маса, тиск, об’єм, довжина, заряд.

1922 екстинкція

экстинкция extinction

Те ж, що адсорбанс. Застарілий термін, не рекомендований

IUPAC.

1923 екстраанулярна група

экстрааннулярная группа extraannular group

Група в гомокаліксарені, що розташована ззовні плоского кільця молекули.

Напр., групи Х в гомокалікс[4]арені з полярними замісниками X таY.

1924 екстрагована частка

экстрагированная доля fraction extracted

Частка (EA) від загальної кількості певної речовини, екстрагована (звичайно розчинником) при певних умовах:

EA = QA/Q’A,

де QA — маса екстрагованої речовини А, Q’A — присутня на початку загальна маса А. Може бути виражена в процентах. Не рекомендується використовувати як синонім терміна

екстрактивність, який є якісним.

1925 екстраговна речовина

экстрагирующееся вещество extractable

У хімії води — небажана сполука, що вимивається водою чи розчиняється у воді з матеріалів фільтра, посуду зберігання та інших змочених поверхонь.

1926 екстраговність

экстракционная способность* extractability

Властивість, що кількісно показує ступінь, до якого речовина може бути екстрагована. Найчастіше використовується в якісному сенсі. Не є синонімом екстрагованої частки.

1927 екстракт

экстракт extract

Відділена фаза (частіше органічна) після закінчення процесу екстракції, що містить речовину, яку екстраговали з іншої фази.

1928 екстрактант

экстрагент extractant

Активний компонент, відповідальний за перенесення розчиненого (солюта) з однієї фази в іншу. Термін екстрагуючий агент є синонімом, але розчинник та ліганди не можуть бути використані в цьому контексті.

1929 екстракцiйна рiвновага

экстракционное равновесие extraction equilіbrium

Рiвноважний розподiл компонентiв мiж незмiшуваними рiдкими фазами.

1930 екстракційне фракціювання

экстракционное фракционирование extraction fractionation

У хімії полімерів — процес, в якому полімерний матеріал, різні макромолекули якого мають різні характеристиками, що впливають на їх розчинність, відділяється від полімерної фази у фракції послідовним збільшенням розчинної здатності розчинника.

1931 екстракційний індикатор

экстракционный индикатор extraction indicator

Індикатор, який осаджується з розчину в легко спостережуваній формі в точці еквівалентності або поблизу неї.