Справочники / Глосарій термінів з хімії. Укладачі Й.Опейда, О.Швайка

3. У супрамолекулярній хімії — ансамбль молекул стабілізованих нековалентними взаємодіями (гідрофобні взаємодії, йонні чи водневі зв’язки, π-π-взаємодії).

На противагу до стабільних молекул, агрегати є рівноважними сумішами різних асоціатів, що відповідають певним термодинамічним мінімумам.

агрегат, мультишаровий 4172

59 агрегатне заміщення

агрегатное замещение aggregating substitution

Перетворення, в якому ідентичні відхідні групи (Х) кожної з двох або більше молекулярних частинок (АХ) субстрату заміщуються одною мультивалентною вхідною групою (Y, Z) з утворенням продукту, де всі залишкові частини від молекулярних частинок субстрату є еквівалентними.

2A–X → A2Y

3A–X → A3Z

Вони можуть називатися як "AY-де-X-заміщення" та "A2Z-де- X-заміщення". В номенклатурі, що відбиває симетричність творених продуктів, назви включають:

назву вхідної групи, склад "-де-", назву відхідної групи з показником числа молекулярних частинок субстрату (ди-, три-, тетра-), суфікс "агре-заміщення". Приклади й назви.

а) О-Метилен-де-дигідро-агре-заміщення

2С2Н5ОН → (С2Н5О)2СН2 б) Перокси-де-дибромо-агре-заміщення

2СН3Br → СН3–O–O– СН3

в) S-Метантетраіл-де-тетрагідро-агре-заміщення

4PhSH → (PhS)4C

60 агpегатний стан

агpегатное состояние state of aggregation

Макроскопічний фiзичний стан, в якому знаходиться речовина при певних умовах — тиску, температурi. Напр., твердий, рідкий, газоподібний. Четвертим станом речовини вважається плазма. У випадку твердого стану розрізняють кристалічний та склоподібний. Кожний зі станів має свій ступінь впорядкованості, який визначається силами, що дiють мiж частинками.

61 агpегування

агpегация aggregation

1.У фізичній хімії — об’єднання окремих молекулярних частинок внаслідок різного типу взаємодій, в результаті чого утворюється нова фаза (рідка або тверда).

2.У колоїднiй хімiї — об’єднання окремих молекулярних чи колоїдних частинок у бiльшi скупчення, що звичайно приводить до зниження стабільності колоїдного розчину.

агрегування, ортокінетичне 4819 агрегування, перикінетичне 5062

62 агресивність води

агрессивность воды water aggressiveness

У хімічній екології — здатність природної води, насиченої киснем та вуглекислим газом, викликати корозію різних матеріалів.

63 агрохімiя

агрохимия agricultural chemistry

Галузь науки, яка вивчає бiохімiчнi процеси та колообіг речовин у системі ґрунт - рослина - добрива, а також вплив добрив та хімiчних засобів боротьби зi шкiдниками рослин і бур'янами на якість сільськогосподарської продукції та

проблеми охорони довкілля. Агрохімія вивчає також проблеми відтворення родючості ґрунтів, високоефективного використання мінеральних, органічних добрив, мікроелементів на фоні інших хімічних засобів.

64 адамантизація за Шлеєром

адамантизация по Шлееру

Schleyer adamantization

Перетворення типу

(AlCl3)

.

65 адвекція

адвекция advection

У хімії атмосфери — переміщення повітря, його властивостей (таких як тепло), розпорошених у ньому речовин, туману і тп. лише шляхом переважно горизонтального руху атмосферних мас.

66 адгезиви

адгезивы adhesives

Речовини, що забезпечують сполучення двох прилеглих фаз (клеї, епоксиднi смоли, полiмернi композицiї та iн.).

67адгезійне змочування

адгезионное смачивание adhesional wetting

Процес, при якому утворюється адгезійне з’єднання між двома фазами.

68адгезiя

адгезия adhesion

1.Зчеплення поверхонь двох конденсованих фаз завдяки контактному шаровi, який забезпечує сполучення фаз по всiй мiжфазнiй площинi за рахунок мiжмолекулярних сил або й хімiчних зв'язків.

2.Притягання між різними речовинами, які знаходяться з різних сторін міжфазної границі.

69 адденд

адденд addend

Молекулярна частинка одного з реактантів, яка бере участь в реакції приєднання і входить складовою частиною в утворений продукт.

70 аддукт aддукт adduct

1. Молекулярний комплекс або сполука, що утворюються в результатi прямого взаємоприєднання двох чи бiльше складових

Це загальний термін, якому IUPAC радить віддавати перевагу перед менш точним терміном комплекс.

Термін також широко використовується для продуктів реакцій приєднання. Напр., аддукт Льюїса, аддукт Мейзенгеймера, а- аддукт.

2. У біохімії — ковалентний комплекс, утворений зв’язуванням певної хімічної частинки з біомолекулою, напр., білком чи ДНК.

11

71 π-аддукт

π-аддукт

π-adduct

Аддукт, утворений внаслідок передачі електронної пари з π-орбіталі на σ-орбіталь, з σ-орбіталі — на π-орбіталь або з

72 σ-аддукт

сигма-аддукт sigma-adduct

Продукт прилучення електрофiльної чи нуклеофільної вхідної групи або радикала до одного з sp2-гiбридизованих атомiв C ненасиченої системи, зокрема, ароматичної таким чином, що новоутворений σ-зв’язок порушує кон’югацію у вихідній системі. Mоже утворюватись з вiдповiдних π-комплексiв (напр., у реакцiї нiтронiй-катiона з бензеном). Внаслідок прилучення електрофільних, нуклеофiльних вхiдних груп i радикалiв виникають вiдповiдно катіонні, анiоннi та радикальнi σ-аддукти. Пр., iнтермедiати в реакцiях ароматичного електрофiльного замiщення, якi є неароматичними карбенiєвими катiонами, що виникають у результатi приєднання до ароматичних систем кислот Льюїса або iнших сильних електрофiльних реагентів. Можуть iснувати в розчинах (напр., при дiї на ароматичнi сполуки AlCl3).

Його ще називають σ-комплексом, чого IUPAC не рекомендує.

73 аддукт-йон

аддукт-ион adduct ion

У мас-спектроскопії — йон, утворений при взаємодії двох частинок (звичайно йона та молекули). Часто має у своєму складі всі атоми одної з частинок або й додаткові атоми.

74 аддукт Льюїса

аддукт Льюиса

Lewis adduct

Аддукт, утворений з кислоти й основи Льюїса: R3B––NR'3+.

75 аддукт Мейзенгеймера

аддукт Мейзенгеймера

Meisenheimer adduct

Первісно термін застосовувався до деяких стабільних, помітно

активуючі групи, будь-які замісники зі сторони приєднання та гетероциклічні аналоги.

Синонім — комплекс Мейзенгеймера.

аддукт, спіновий 6773

76 аденозин трифосфат

аденозин трифосфат adenosine triphosphate (AТP)

Найважливіша з так званих високоенергетичних сполук — групи природних органічних фосфатів, що характеризуються

високою вільною енергією гідролізу і відіграють фундаментальну роль у біосинтезі та активному транспорті. Первинне джерело енергії при метаболізмі в клітинах.

Скорочення — АТФ.

77 адитивна назва

аддитивное название additive name

У хімічній номенклатурі:

—назва, що описує приєднання атомів або груп атомів;

—формально складена назва з назв рівноправних частин сполуки, в яких не пропущено жодного атома або групи атомів будь-якої частини, напр., біфеніл (С6Н5–С6Н5).

78 адитивний ефект

аддитивный эффект additive effect

1.Ситуація, коли результат дії кількох факторів у системі відповідає сумі впливів кожного з цих факторів, якщо кожен з них діє окремо.

2.У медичній хімії — вид синергізму, при якому ефект сумісної дії двох ліків дорівнює сумі ефектів дії кожного з ліків окремо.

3.У фізико-органічній хімії — тип сумісної дії замісників на певну фізико-хімічну характеристику (G) хімічної частинки, при якому ефект сумісної дії замісників описується рівнянням

G = ∑xi*zi + m,

де xi — дескриптор, що описує присутність і-того замісника у хімічній частинці; zi — вклад і-того замісника в G; m — емпірична стала.

4. У хімічній екології — випадок, коли результат дії двох речовин на стан довкілля дорівнює сумі ефектів, які викликають кожна з речовин окремо.

79 адитивнiсть

аддитивность additivity

Властивість певних характеристик кожного з елементів системи не залежати від присутності всіх інших. При цьому виконується правило, за яким певна властивiсть набоpу елементiв є сумою властивостей цих елементiв. Напр., маса молекули є сумою мас атомiв, якi входять до її складу; кожний з замiсникiв, введений у вихiдну молекулу, може вносити адитивний внесок у змiну стандартної енергiї Гіббса, що вiдповiдає рiвновазi певної реакції цих молекул.

80 адитивність мас-спектрів

аддитивность масс-спектров additivity of mass spectra

Ситуація, коли кожна хімічна форма з певним парціальним тиском в йонному джерелі вносить у повний мас-спектр такий самий внесок, який би вона вносила, якби була єдиною хімічною формою в цьому джерелі при тому ж парціальному тискові.

81 адiабата

адиабата adiabat

1.Hабip станiв теpмодинамiчної piвноваги системи, що хаpактеpизуються однаковою енеpгiєю.

2.Крива, яка описує залежнiсть мiж термодинамiчними параметрами в системi, що не обмiнюється теплом із середовищем.

82 адіабатична теорія перехідного стану

адиабатическая теория переходного состояния adiabatic transition-state theory

Видозміна теорії перехідного стану, в якій приймається, що система зберігає свій квантовий стан при русі поверхнею потенціальної енергії. Версія цієї теорії, де докладно розглядається розсіювання енергії при переході від одного стану до іншого, має назву — модель адіабатичного каналу.

83 адіабатичний аналіз швидкостей реакції

адиабатический анализ скоростей реакций adiabatic treatments of reaction rates

У хімічній кінетиці — розгляд швидкостей реакції, при якому приймається, що система залишається на одній і тій же поверхні потенціальної енергії впродовж усього шляху реакції або залишається в законсервованому внутрішньому стані.

84 адіабатна електронна спорiдненiсть

адиабатическое электронное сpодство adiabatic electron affinity

Від'ємне значення внутрішньої енергії реакції М + е– → М– ( Е)

у випадку, коли заряджена та нейтральна молекулярні частинки знаходяться в своїх рівноважних геометріях:

ЕАa = – Е,

де ЕАa — електронна спорідненість, Е — тепловий ефект реакції.

85адіабатна енергія йонізації

адиабатическая энергия ионизации adiabatic ionization energy

Найменша енергія, необхідна для видалення електрона з атома, йона або молекули в газовій фазі. Визначається як різниця між енергіями утворюваного йона та вихідної молекулярної частинки в основних їх енергетичних станах.

86адіабатна йонізація

адиабатная ионизация adiabatic ionization

У мас-спектрометрії — процес, при якому електрон приєднується до молекулярної частинки чи забирається від неї, утворюючи йон в його основному стані.

87 адіабатна реакцiя

адиабатическая pеакция adiabatic reaction

Реакцiя, в якiй перехід від реактантів до продуктів відбувається в результаті лише такого переміщення ядер реакційного центра, коли їх кожному положенню відповідає електронна оболонка, що зазнає поступових малих змiн, при чому стрибкоподібні електронні переходи відсутні. Умовою можливості адіабатичного наближення є величина параметра Мессі (ξ), що визначається за формулою:

ξ = 2π U l / h u,

де U — різниця енергій двох електронних рівнів, u — швидкість відносного руху атомів, l — віддаль, яку проходить система вершиною потенціального бар'єру. Коли ξ>>1, неадіабатний перехід є малоймовірним.

88 адіабатна фотореакція

адиабатная фотореакция adiabatic photoreaction

У рамках наближення Борна — Оппенгеймера, це реакція збудженого стану хімічної частинки, яка відбувається на одній поверхні потенціальної енергії.

89 адіабатний

адиабатический adiabatic

Термін використовується в різних значеннях, тому в кожному випадку потрібні уточнення.

1.У термодинаміці адіабатний використовується в макроскопічному сенсі і стосується процесу, що відбувається в термічно ізольованій системі.

2.У динаміці хімічних реакцій адіабатний використовується в мікроскопічному сенсі, що практично має мало спільного з його термодинамічним значенням. Тоді, коли в термодинамічному сенсі розуміють умови, які накладаються на

процес спостерігачем, мікроскопічний сенс стосується умов, при яких процес відбувається природно. При описі динаміки реакцій вважається, що квантовий стан залишається незмінним протягом усього шляху реакції. Тут можливі такі варіанти:

—реакція, в якій не відбувається зміни електронного стану або мультиплетності (називається адіабатною або електронно адіабатною);

—реакція, в якій не відбувається зміни коливального стану протягом її перебігу, зветься коливально адіабатною; менш строго цей вираз застосовується до процесів, в яких надлишок коливальної енергії в реактантах з’являється як коливальна енергія в продуктах або в яких основний коливальний стан у реактантах приводить до основного коливального стану в продуктах;

—реакція, в якій надлишок обертальної енергії в реактантах проявляється як обертальна енергія в продуктах, або в якій основний обертальний стан реактантів дає основний обертальний стан продуктів (називається обертально адіабатною);

—у теорії мономолекулярних реакцій Райса — Рамспергера

—Касселя — Маркуса (РРКМ) ступінь свободи, квантове число якого зберігається сталим впродовж зростання енергії та наступної реакції (називають адіабатним, так називають тоді і саму реакцію).

3. Реакція, яка не є адіабатною (називається неадіабатною чи діабатною).

90адіабатний електронний перенос

адиабатный электронный перенос adiabatic electron transfer

Процес переносу електрона, при якому система, що реагує, залишається на одній електронній поверхні при переході від реактантів до продуктів. Для таких переходів електронний трансмісійний фактор є близьким до одиниці.

91адiабатний потенцiал йонiзацiї

адиабатный потенциал ионизации adiabatic ionization potential

1.Рiзниця мiж енергiями хімiчної частинки та її йонiзованої форми з кiлькiстю електронiв на одиницю меншою за умови, що кожна з обох частинок знаходиться в основному енергетичному стані.

2.Найменша електрична напруга, яка здатна викликати йонiзацiю певного атома або молекули.

92 адіабатний пошук

адиабатный поиск* adiabatic searching

У розрахункових методах оптимізації геометрії хімічних частинок — конформаційний пошук, при якому на кожному кроці обертання довкола зв’язку відбувається оптимізація усіх інших довжин зв’язків та валентних кутів

93 адiабатний пpоцес

адиабатный пpоцесс adiabatic process

Термодинамiчний процес, що вiдбувається в системi при повнiй її тепловiй iзоляцiї, тобто при якому енергія не поглинається та не виділяється в навколишнє середовище. Такий процес є також ізоентропійним. Пр., хімічна реакція в закритому термостатованому реакторі. Дуже швидкі процеси часто можна розглядати як адіабатні, оскільки теплообмін з навколишнім середовищем в цьому випадку не встигає відбутися.

94 адсоpбат

адсоpбат adsorbate

1. Речовина або суміш речовин, що концентрується на поверхнi (адсорбується поверхнею) в процесi адсорбцiї.

13

2. Молекулярна частинка газу, розчиненої речовини або рідини, яка може бути чи вже адсорбована в тонкому шарі на поверхні твердої речовини.

95 адсоpбент

адсоpбент adsorbent

Тверда кристалiчна або аморфна речовина, рiдина або гель з великою зовнiшньою чи внутрiшньою поверхнею, здатна адсорбувати інші речовини. Напр., активоване вугілля, яке використовується як адсорбент завдяки великій поверхні, що припадає на одиницю маси.

96 адсорбтив

адсорбтив adsorptive

Речовина, присутня в тiй чи iншiй фазi та здатна адсорбуватися.

97 адсоpбтивнiсть

адсоpбционная способность adsorptivity

Здатнiсть адсорбенту адсорбувати певну кiлькiсть речовини. Вимiрюється вiдношенням кiлькостi цiєї речовини в грамах чи молях до маси, об’єму чи площi поверхнi адсорбенту.

98 адсорбування

адсорбирование adsorbing

Процес збільшення концентрації певних хімічних частинок на границі поділу фаз внаслідок переходу їх з об’єму розчину на поверхню.

99 адсорбційна ємність

адсорбционная емкость adsorption capacity

Для сильно адсорбтивних розчинених речовин з обмеженою розчинністю — кількість адсорбованої з насиченого розчину речовини віднесена до певної кількості адсорбенту. Її величина залежить від природи та складу розчинника, а також від природи адсорбенту.

100 адсорбцiйна хроматографiя

адсорбционная хроматография adsorption chromatography

Метод роздiлення, аналiзу та фiзико-хімiчного дослiдження речовин, заснований на рiзницi в швидкостях руху зон рiзних компонентiв, що перемiщаються з потоком рухомої фази (елюенту) через шар нерухомої фази з відповідно пiдiбраними сорбуючими властивостями. Розділення речовин в сумішах ґрунтується на відмінностях адсорбційних спорідненостей компонентів до поверхні активного твердого тіла. У залежностi вiд стану, в якому перебуває елюент, розрiзняють рiдинноабо газо-твердофазну хроматографiї.

101 адсорбційний гістерезис

адсорбционный гистерезис adsorption hysteresis

Незбіжність iзотерм адсорбцiї та десорбцiї. Явище, коли величини адсорбції при збільшенні концентрації адсоpбату на певну величину та десорбції при зменшенні концентрації абсорбату на цю ж величину відрізняються одна від одної.

102 адсорбційний індикатор

адсорбционный индикатор adsorption indicator

1.Речовина, яка адсорбується чи десорбується зі зміною кольору, що супроводжує цей процес в точці еквівалентності або поблизу неї.

2.Речовина, за допомогою якої виявляють надлишок реактанту в реакції, яка супроводжується виділенням осаду.

Пр., дихлорфлуоресцеїн, доданий при титруванні розчину NaCl нітратом срібла, адсорбується на поверхні осаду, як тільки з’являється в розчині надлишок йонів Ag+, які огортають поверхню AgCl, роблячи її електропозитивною, що сприяє адсорбції аніонів дихлорфлуоресцеїну на осаді зі зміною при цьому кольору індикатора від жовто-зеленого до рожевого.

103 адсорбційний комплекс

адсорбционный комплекс adsorption complex

Хімічний індивід, складений з адсоpбату й частини адсорбенту, з якою він зв’язаний.

104адсорбцiйний потенцiал

адсоpбционный потенциал adsorption potential

Змiна енергiї, пов'язана з переходом частинки з газової фази на поверхню адсорбенту.

105адсорбцiйний струм

адсорбционный ток adsorption current

Фарадеївський струм, величина якого залежить вiд прикладеного потенцiалу й вiд швидкостi адсорбцiї електроактивної речовини на поверхнi електрода.

106адсорбцiйний центр

адсоpбционный центp adsorption site

Мiсце на поверхнi адсорбента, де частинка адсоpбату притягається i, врештi, зв'язується з поверхнею.

107адсоpбцiя

адсоpбция adsorption

Пiдвищення концентрацiї речовини на поверхнi подiлу фаз (твердої та рідкої, твердої та газової, рідкої та газової), порівняно з її концентрацією в прилеглому об’ємі, що відбувається завдяки нескомпенсованостi мiжмолекулярних сил, зокрема ван-дер-ваальсiвських (фiзична адсорбцiя), або внаслiдок хімічних валентних взаємодiй (хімiчна адсорбцiя, або хемосорбцiя, яка є звичайно процесом необоротним за даної температури).

адсорбція, багатошарова 576 адсорбція, гетеролітична дисоціативна 1222

108 адсорбція Гіббса

адсорбция Гиббса

Gibbs adsorption

Надлишок кількості компонента (nis) в об’ємі приповерхневого шару з площею, рівною одиниці, порівняно з такою його кількістю в тому ж об’ємі, коли б в суміжних фазах концентрації в приповерхневому шарі та в об’ємі фази були

однакові:

nis = ni – Vacia – Vbcib,

де ni — загальна кількість компонента i в системі, cia і cіb — рівноважні концентрації в об’ємі кожної з фаз a і b, Va і Vb — об’єми кожної з фаз, розділених поверхнею.

Адсорбція Гіббса може бути додатною або від’ємною.

адсорбція, гомолітична дисоціативна 1402 адсорбція, дисоціативна 1685

109 адсорбцiя з переносом заряду

адсорбция с переносом заряда charge transfer adsorption

Оксидативна або вiдновна хемосорбцiя, за якої тверда фаза вiдповiдно вiддає або приймає електрони (тобто, відновний чи

оксидативний стосується втрати чи набуття електрона частинками твердої фази). У простому випадковi така хемосорбцiя не дисоцiативна й вiдбувається лише перенос заряду мiж адсорбтивом та адсорбентом з утворенням адсорбату.

адсорбція, зведена 2443 адсорбція, іммобільна 2716

адсорбція, локалізована мобільна 3668 адсорбція, мобільна 4027 адсорбція, надеквівалентна 4204 адсорбція, негативна 4295

адсорбція, нелокалізована мобільна 4346 адсорбція, неспеціфічна 4406 адсорбція, одношарова 4622 адсорбція, реакційна 5860 адсорбція, фізична 7719 адсорбція, хімічна 7991

110 ад’ювант

адъювант adjuvant

1.У фармакології — речовина, додана до ліків з метою пришвидшення та підсилення дії основного компонента.

2.В імунології — речовина (така як гідроксид алюмінію) чи організми (такі як бичі туберкульозні бацили), які збільшують чи урізноманітнюють реакцію антигенів (імунні відповіді).

3.Речовина, додавання якої до біологічно активних речовин (напр., пестицидів) покращує їх властивості. Це зокрема емульгатори, диспергувальні агенти, змочувальні агенти, пенетранти та ін.

111 аерація

аэрация aeration

1.У хімії атмосфери — процес, при якому через заповнений рідиною об’єм пропускається повітря чи інший газ.

2.Приготування насиченого повітряними газами розчину шляхом розбризкування розчину в повітрі або ж пробулькування повітря через розчин.

112 аероб

аэроб aerobe

Організм, що потребує повітря для дихання, а отже для існування та росту.

113 аеробні умови

аэробные условия aerobic conditions

Умови для росту чи метаболізму, при яких організм забезпечений киснем у достатній кількості.

114аерогель

аэрогель aerogel

Дисперсія газу в твердому чи рідкому середовищі, напр., піна.

115аеpозоль

аэpозоль aerosol

Колоїдний стан, в якому дисперсiйним середовищем є повiтря (чи iнший газ), а дисперсною фазою — тверде тiло чи рiдина. Через свої малі розміри (звичайно менші, ніж 100 ммк і більші, ніж 0.01 ммк) частинки дисперсної фази мають невелику швидкість осідання і проявляють певну стабільність у полі земного тяжіння. Аерозолі розрізняють за їх хімічним складом, радіоактивністю, розподілом за розмірами частинок, за електричним зарядом та оптичними властивостями. Напр., смог — твердотілий аерозоль, в якому тверді частинки

суспендовані в газі, а мряка — рідинний аерозоль, в якому суспендованими в газі є краплинки рідини.

аерозоль, кислотний 3107

116азани

азаны azanes

Насичені ациклічні азотні гідриди загальної формули NnHn+2.

117азеотроп

азеотpопная смесь azeotrope

Розчин, що за даного тиску переганяється нероздiльно при постiйнiй температурi та при цьому має однаковий склад рiдкої та парової фаз. Такий розчин не може бути розділений дистиляцією. Пр., етанол — вода.

Cинонім азеотропна суміш.

азеотроп, негативний 4297 азеотроп, позитивний 5276

118 азеотропiя

азеотpопия azeotropy

Явище, що полягає у тому, що склад рiдини, яка є сумішшю, та її пари при температурі кипіння за даного тиску є однаковим, внаслідок чого така рідина переганяється без зміни свого складу.

119 азеотропна сушка

азеотропная сушка azeotropic drying

Метод видалення води з речовин при температурах нижче від 100 °С, здійснюється з додаванням другої рідини, яка утворює азеотроп з водою, що переганяється нижче температури кипіння води.

120 азеотpопна точка

азеотpопная точка azeotropic point

Точка на фазовiй дiаграмi, що вiдповiдає складовi та температурi кипiння азеотропу чи складовi та пружностi пари азеотропу.

121 азепiни aзепины azepines

Семичленнi ненасиченi азацикли. Стабiльнiсть їх зменшується в ряду 3H-азепін > 1H-азепін > 4H-азепін > 2H-азепін.

122 азиди

азиды azides

1. Сполуки, що мають групу R–N=N+=N– ↔ R–N––N+≡N ↔

↔ R–N––N=N+, якій притаманна лінійна геометрія. Гiбридизацiя атомів N в α-положенні — sp2, в β-положенні — sp, в γ-положенні — spn (1 < n < 2). Пр., фенілазид PhN3. Азиди мають основнi властивостi (головним чином за рахунок α-атома N). Вiдновлюються до амiнiв, триазенiв, легко вiдщеплюють азот. Ацилазиди перегруповуються в нейтральних або кислих середовищах (звичайно при нагрiваннi) до iзоцiанатiв (естерiв цiанової кислоти):

RCO–N3 → R–N=C=O + N2

2. Солі гідроген азидної кислоти HN3. Пр., натрійазид NaN3.

123 азимутальне квантове число

азимутальное квантовое число azimuthal quantum number

Одне з чотирьох квантових чисел атомних орбіталей (звичайно вважається другим і позначається l), може бути будь-яким не

15

від’ємним цілим числом — 0, 1, 2, 3, .. n–1, де n — головне квантове число. Визначає кутовий момент та форму атомних орбіталей. Азимутальним квантовим числам 0, 1, 2 та 3 відповідають типи орбіталей s, p, d та f, відповідно.

Синоніми — орбітальне квантове число, побічне квантове число.

124 азини

азины azines

1. Ациклiчнi похiднi гiдразину загальної формули R2C=N–N=CR2, серед яких розрізняють альдазини й кетазини, як продукти конденсації гідразину з альдегідами чи кетонами, відповідно.

2. Шестичленнi ароматичні гетероцикли, що мiстять у циклi не менше одного атома –N=. Можуть бути конденсованими з рiзними iншими карбоабо гетероциклами; пр., пiридин, нафтазин. Основнi сполуки, основнiсть яких знижується зi збiльшенням кiлькостi пiридинових атомiв N (тб. атомів –N= у гетероароматичному циклі).

IUPAC застерігає, що термін азини не слід плутати із закінченням -азин, яке вживається в Ганч-Відманській номенклатурі для деяких гетероциклів.

125 азинові кислоти

нитроновые

azinic [nitronic] acids

Похідні родоначальної структури H2N+(O–)OH.

З них найчастіше зустрічаються алкіліденові похідні (таутомери нітроалканів) R2C=N+(O–)OH. Алкіліденазинатні кислоти відомі ще як нітронові кислоти [nitronic acids]. Пр., метиліденазинова кислота СН2C=N+(O–)OH.

126 азиридини

азиридины, [этиленимины] aziridines, [ethylenimines]

Найпростiший циклiчний амiн (азиридин, або етиленiмiн) та його замiщенi. Якщо атом N має замiсника з вiльною

бар'єра iнверсiї. Гетероядро термiчно досить стабiльне, має основнi властивостi, стiйке до лугiв, розкривається в присутностi кислот. Легко ацилюється по незамiщеному атомові N.

Синонім — етиленiмiни.

де Y = NH2, OH.

У цю реакцiю вступають i алiфатичнi сполуки з активною метиленовою групою.

Ar–N+≡N X– + CH2(COOR) 2 → ArNHN=C(COOR) 2.

азокопуляція, оксидативна 4655 азоксирозщеплення, відновне 884

130 азоксисполуки

азоксисоединения azoxy compounds

N-Оксиди азосполук структури RN=N+(O–)R. Пр., азоксибензен або дифенілдіазен оксид PhN=N+(O–)Ph. Мiстять

азоксигрупу –N=N+(O–)–, яка є планарною i всi атоми в нiй мають гiбридизацiю, близьку до sp2. Існують у виглядi цис- (а)

і транс-iзомерiв (б), з яких першi менш стiйкi. Слабкi основи, протону- N N ються по атомові O. Вiдновлюються

б O до азосполук, здатнi до перегрупування Валлаха.

136 азот

азот nitrogen

Проста речовина, хімічна формула N2, безбарвний газ, т. пл. –209.86 ºС, т. кип. –195.8 ºС. Основний складник атмосфери (78.08% за об’ємом). Інертний при кімнатній температурі, використовується як інертне середовище в технології. Може сполучатися з багатьма елементами при нагріванні або при опроміненні (напр., з О2), з воднем в присутності каталізатора та при високому тиску утворює NH3.

137 азотний лазер

азотный лазер nitrogen laser

Джерело перервного семікогерентного випромінення в області 337 нм, де активною речовиною є молекулярний азот.

138 акарициди

акарициды acaricides

Хімiчнi речовини, що використовуються для знешкодження клiщiв (пр., нiтрофеноли, їх ефiри, N-алкілкарбамати, похiднi бензiмiдазолу, дифенiлкарбiнолу, хiноксалiну).

139 аквайони

акваионы aquo ions

1.Гідратовані йони металів у водних розчинах.

2.Гідратовані йони в комплексах, пр., [Co(H2O)6]2+. Аквайониможутьвідщеплюватипротонідіятияккислоти, пр.,

[Fe(H2O)6]3+ → [Fe(H2O)5(OH)]2+

140 акватермоліз

акватермолиз aquathermolysis

Перетворення органічних сполук у реакціях з перегрітою водою. Такі реакції відбуваються без додавання основ, кислот чи каталізаторів. Напр., поліетилен терефталат (пластик для виготовлення пляшок), поліуретани та інші полімерні матеріали розпадаються до вихідних сполук при 300 °С, швидко розпадаються діарилові етери. Це пов’язано з підвищенням константи дисоціації води, яка при 200 °С зростає на 3 порядки і тоді вода сама діє як основний чи кислотний каталізатор.

141аквацiя

акватация aquation

Входження одної чи бiльше цілих молекул води в iншу частинку, яке може супроводитися (або не супроводитися) замiщенням атомiв або груп. Напр., входження молекул води у внутрiшню лігандну сферу комплексу

[Co(NH3)4(H2O)(NO3)]2+ → [Co(NH3)4(H2O)2]3+

142акреція

аккреция accretion

У хімії атмосфери:

1.Процес, при якому частинки аерозолю зростають у розмірах внаслідок зовнішнього приєднання до них різних хімічних речовин.

2.Прилипання частинок, що є в повітрі, до гідратних крапель (сніжинок, крапель дощу, градинок) при коагуляції під час падінні таких крапель; форма агломерації.

143 аксіаліт

аксиалит axialite

У полімерних кристалах — багатошаровий агрегат, що складається з ламелярних кристалів, вивернутих зі спільного краю.

144 аксіальна хіральність

аксиальная хиральность axial chirality

Хіральність у випадку, коли геометричним елементом, відносно якого визначається конфігурації молекули, є вісь симетрії. Стереоізомерія виникає з непланарного розташування чотирьох груп попарно біля хіральної осі. Прикладом можуть бути алени abC=C=Ccd (або abC=C=Cab) та атропоізомери орто- заміщених біфенілів. Конфігурації в молекулярних частинках, які мають аксіальну хіральність, позначаються стереодескрипторами Ra i Sa (або Р чи М).

145 аксіальний

аксиальный axial

Термін стосується розташування С–Н (С–R) зв’язків (атомів чи замісників, також опису спрямованості вільної електронної

Цей термін використовується також для складеної конформації циклобутану, краун-конформера циклооктану та ін.

146 аксіальний замісник

аксиальный заместитель axial substituent

Замісник у молекулі, яка має форму шестичленного циклу (зокрема, в циклогексані), орієнтований паралельно осі симетрії С3.

147аксiальний зв'язок

аксиальная связь axial bond

Зв'язок тетраедричного атома з атомом Н або замiсником у шестичленному неароматичному кiльцi, який (або його проекцiя) утворює бiльший кут (порiвняно з другим гемiнальним атомом — екваторiальним) з площиною, в якiй знаходяться бiльшiсть атомiв циклу.

148активатор

активатор activator

1.У біохімії — речовина, додавання якої в систему, де діє фермент чи iнший каталізатор, збільшує його каталітичну активнiсть. Сама речовина в реакції не витрачається.

2.У хімічній кінетиці — каталізатор, який витрачається в реакції.

3.У загальній хімії — агент, здатний викликати перехід реагентів у активований стан.

4.У екологічній хімії — речовина, додавання якої до пестициду збільшує його активність.

активатор, ензимний 2191

149 активаційна функція

активационная функция activation function

У хемометриці — функція, яка використовується в методі нейронної сітки для перетворення у вузлах вхідних даних з будь-якої області значень (зокрема неперервних) у чітко окреслений ряд значень (напр., в 0 чи 1).

17

150 активаційний аналіз

активационный анализ activation analysis (nuclear)

Вид елементного аналізу, заснований на вимірюванні характеристичної радіації нуклідів, утворених прямо чи опосередковано при активації зразка. Залежно від типу частинок, якими бомбардують ядро (повільні або швидкі нейтрони, заряджені частинки чи фотони), для того щоб утворились індикаторні радіонуклеотиди, розрізняють 4 різні активаційні методи: активаційний аналіз з термічними нейтронами

(thermal neutron activation analysis), активаційний аналіз зі швидкими нейтронами (fast neutron activation analysis),

активаційний аналіз із зарядженими частинками (charged particle activation analysis) і фотонний активаційний аналіз

(photon activation analysis). Широко використовується у випадку слідового і ультраслідового елементного аналізу.

151 активацiя

активация activation

1.У фотохімії — перехiд хімічної частинки на вищий енергетичний рiвень.

2.У теорії реактивності — послаблення одного або кiлькох хiмiчних зв'язкiв у ліганді утворюваної комплексної сполуки (пр., активацiя метану солями платини).

3.У електрохімічній корозії — процес переходу від пасивного до активного стану системи внаслідок усунення пасивуючої плівки. Необхідною умовою активації є наявність негативного (відносно рівноважного потенціалу утворення пасивуючої плівки) електродного потенціалу (пр., при наявності катодного струму, відновників у суміжному розчині, контакту з провідником, якиймаєвідносновеликийнегативнийкорозійний потенціал.

4.У хімічній термодинаміці — введення енергії в хімічну систему ззовні.

5.У каталізі — введення речовини (активатора), яка збільшує

швидкість каталітичної реакції. Якщо νo є швидкість каталітичної реакції у відсутності активатора, а ν її швидкість в його присутності, ступінь активації εa визначається так:

εa = (ν – νo)/νo = (ν/νo) – 1.

6.У хімічній кінетиці — надавання частини енергії, потрібної для перебігу реакції, іншою екзотермічною реакцією (хімічна активація), що відбувається в тому ж реакторі.

7.У ядерній хімії — процес наведення радіоактивності шляхом опромінення.

152 активація лігандів

активация лигандов ligand activation

Один з типів реакцій комплексних сполук, який за правилами підрахунку електронів відноситься до групи (18→18), де числа в дужках показують суму незв'язаних електронiв на атомі металу М та електронів на метал-лігандних зв'язках до і після реакції. Загальне рівняння:

MWXYZA + B → MWXYZ(AB),

де М — центральний іон металу, а W, X, Y, Z, A — ліганди в комплексі-реактанті, W, X, Y, Z, AB — ліганди в комплексіпродукті.

активація, механохімічна 3936 активація, оборотна 4586 активація, оптична 4754 активація, фотонна 7849 активація, хімічна 7992

153 активне тверде тіло

активный адсорбент active solid

У хроматографії — порувате тверде тіло з адсорбційними властивостями, які можуть бути використані для хроматографічного розділення.

154 активний метал

активный металл active metal

1.У загальній хімії — метал, який легко оксидується на повітрі (пр., натрій, залізо). Ці метали мають високі негативні стандартні електродні потенціали.

2.У електрохімічній корозії — метал, який кородує в активному стані.

155 активний стан

активное состояние active state

1.Фізичний чи структурний стан хімічної речовини, в якому вона здатна вступати в дану реакцію.

2.У електрохімічній корозії — стан системи, де корозія відбувається шляхом прямого переносу (може включати один чи кілька етапів) йонів металу з металічної фази до прилеглого електроліту.

156 активний транспорт

активный транспорт active transport

У біохімії — перехід розчиненого (солюту) через біологічну мембрану з області низької концентрації в область високої концентрації, який потребує затрат енергії, тобто це транспорт розчиненої речовини проти градієнта її концентрації, що відбувається за участі зв’язаного з мембраною протеїнового комплексу.

157 активний центр

активный участок active site

1.У гетерогенному каталізі — центр адсорбції, на якому відбувається певна гетерогенна каталітична реакція.

2.У біохімії — регіон на поверхні фермента, з яким зв’язуються молекули субстрату і де вони далі зазнають хімічних перетворень.

3.У загальнохімічному значенні — найбільш реактивні атом,

зв’язок чи група, які беруть або здатні взяти участь у хімічному процесі.

158 активний центр ферменту

активный центр фермента enzyme’s active site

1.Функційні групи, пептидні зв'язки та гідрофобні дiлянки молекули ферменту, на яких відбуваються хімічні перетворення.

2.Місце в порожнинах чи в заглибинах на поверхні об’ємних ферментів, в які входять молекулярні частинки реактантів. Одна з його функцій полягає в забезпеченні найсприятливішого для реакції взаєморозташування реактантів шляхом орієнтації їх за допомогою нековалентних взаємодій з бічними ланцюгами амінокислотних залишків ферменту.

Активний центр сприяє зниженню енергії активації реакції, що відбувається на ньому.

159 активність

активность activity

1.У радіохімії — число (A), що визначається діленням кількості розпадів ядер (dN), що відбувається в даній кількості матеріалу, на інтервал (звичайно малий) часу (dt), за який відбувається цей розпад:

A = – (dN/dt).

Синонім — швидкість розпаду.

2.У хімічній термодинаміці — ефективна концентрація, використовувана в термодинамічних розрахунках замість істинної, що дозволяє рівняння для ідеальних розчинів застосовувати для опису поведінки реальних розчинів; виражається як добуток коефіцієнта активності та концентрації.

3.У загальній хімії — реактивність речовини.

4. У біохімії та фармацевтичній хімії — якісна характеристика ефективності дії хімічної речовини на певний біохімічний процес або на фізіологічну функцію.

160 активнiсть (термодинамiчна)

активность (термодинамическая) relative activity

Термодинамічна величина aХ, що визначається як відношення тиску пари даного компонента X у суміші Pх до тиску пари цього компонента в iндивiдуальному виглядi Pх0, якщо пара поводиться як iдеальний газ:

aх = Pх /Pх0,

або вiдношення вiдповiдних леткостей f:

aх = fх /fх0,

якщо пара поводитьcя як реальний газ. Величина aх вводиться для запису в зручнiй формi експериментально вимiряних чи розрахованих значень хімiчних потенцiалiв компонентiв реальних розчинiв (або, що те ж саме — для збереження звичних простих форм рiвнянь, якi пов'язують значення хімiчного чи iнших термодинамiчних потенцiалiв з концентрацiєю компонента). Вона має смисл ефективної концентрацiї компонента Х у двоабо багатокомпонентнiй сумiшi, де ефективна концентрацiя задовольняє рiвняння:

aХ = exp[(μ – μ0 )/RT],

де μ — хімiчний потенцiал компонента Х у даному станi, а μ0 — у стандартному станi. Концентрацiя виражається в молярних або моляльних частках. Вибiр стандартного стану взагалi довiльний, але в розчинах неелектролiтiв як для розчинника, так i для розчиненого найчастiше за стандартний беруть стан, в якому вони перебувають у виглядi чистих речовин за даних умов.

активність, абсолютна 8 активність, біологічна 641

активність електроліту в розчині, середня 6462 активність ензиму, каталітична 3003

161 активність насичення

активность насыщения saturation activity

У радіоаналітичній хімії — значення активності певного ізотопу опромінюваного елемента в стаціонарному стані.

активність, оптична 4755 активність, питома 5105 активність, поверхнева 5209

активність ферменту, молекулярна 4051 активність ферменту, питома 5106 активність, фотокаталітична 7840

162 активоване деревне вугілля

активированный древесный уголь activated charcoal

Пориста форма вуглецю, що є сильним адсорбентом (краще ця властивість проявляється в полярних розчинниках, пр., воді, спирті). Використовується для знебарвлення рідин, регенерації розчинників, усунення токсинів з води та повітря.

163 активований адсорбційний процес

активированный адсорбционный процесс activated adsorption process

Процес адсорбції, який характеризується значною залежністю швидкості адсорбції від температури (тобто має велику енергію активації); коефіцієнт прилипання тоді малий. У загальному, енергія активації такого процесу є функцією заповнення поверхні (покриття) і звичайно зростає зі зростанням покриття.

164 активований вуглець

активированный уголь activated carbon

Пористий вуглецевий матеріал, деревне вугілля, інколи з добавками хімічних реактивів. Такий вуглець має велику адсорбційну здатність і використовується для очистки рідин і газів та для вилучення забруднень, зокрема з води. Отримується нагріванням органічних матеріалів при високій температурі (в струмені водяної пари). Активується окисненням при високій температурі. Контролюючи процеси карбонізації та активації, одержують матеріали з різною пористістю. Може бути гранулярним або порошковим.

165 активований комплекс

активиpованный комплекс, [переходное состояние] activated complex, [transition state]

Ансамбль атомiв, структура якого вiдповiдає на поверхнi потенцiальної енергiї реакцiї безконечно малій ділянці на самiй сiдловині, де нові зв'язки вже частково утворились, а відповідні старі — частково розірвались.

Синонім — перехiдний стан.

166 Актиній

актиний actinium

Хімічний елемент, символ Ac, атомний номер 89, атомна маса 227.03, електронна конфігурація [Rn]7s26d1; група 3, період 7, d-блок. Найстабільніший ступінь окиснення +3. Має 11 ізотопів, період напіврозпаду найстійкішого ізотопу 227 становить

21.8 років.

Проста речовина — актиній. Метал, легко реагує з водою з виділенням водню, окиснюється на повітрі з утворенням Ac2O3. Ізотоп 225 використовується як радіоактивний індикатор.

167 актиноїди

актиноиды actinoides

Узагальнена назва елементів з атомними номерами 90 — 103: торій, протактиній, уран, нептуній, плутоній, америцій, кюрій, берклій, каліфорній, ейнштейній, фермій, менделевій, нобелій та лоуренсій. Елементи з атомним номером 93 і вище є штучними, одержуються при опроміненні урану обо інших штучних елементів нейтронами, α-частинками, карбоновими або нітрогеновими йонами. В них заповнюється 5f-підобо- лонка, чим вони нагадують лантаноїди або рідкісноземельні елементи. Для них характерні ступені окиснення більші за 3, зокрема серед легших членів ряду. Серед важчих членів стабільним є стан +2. Всі актиноїди радіоактивні.

168 актинометрія

актинометрия actinometry

Метод визначення числа фотонів, випромінюваних з джерела світла, за допомогою актинометра.

169 актоp

актоp actor

Один з реагентів спряженої реакції. Спільний для індукованої та індукуючої реакції реактант, що реагує з індуктором.

170 акцептоp

акцептоp acceptor

1.У хімічній кінетиці — один з реагентів спряженої реакції. Речовина, що вступає в реакцію з актором лише в присутності індуктора.

2.Молекулярна частинка (інколи — група чи атом), до якої приєднується елементарна частинка (електрон чи протон).

3.У хімії напівпровідників — елемент (напр., B, Ga, In), що використовується як допант для утворення зони р-типу. Атом

19

акцептора має лише три електрони на зовнішній оболонці, а Si

— чотири, тому він забирає у Si вільні електрони, збільшуючи опір і тим самим ізоляційні властивості зони.

171 акцептоp електpонiв

акцептоp электpонов electron acceptor

1.Атом або група, що приймає електрони вiд донора.

2.Молекула, на яку може перейти електрон. Напр., 1,4-диніт- робензен.

акцептор, саможертовний 6384

172 акцепторне число (AN)

акцепторное число (AЧ) acceptor number (AN)

Мiра кислотностi Льюїса. Взята з оберненим знаком ентальпiя утворення комплексу кислоти Льюїса (А) зi стандартною основою Льюїса. За стандартну взято реакцiю

(C2H5)3P=O + A → (C2H5)3P+–OA–

Cтупiнь взаємодiї з кислотою визначається змiною хімiчного зсуву 31P.

173 алгоритм

алгоритм algorithm

Сукупність правил, процедур чи команд, що забезпечують розв’язок поставленої задачі за скінчене число кроків.

алгоритм, генетичний 1158

174 алени aллены allenes

Вуглеводнi з двома подвiйними зв'язками від одного атома C до двох інших: R2C=C=CR2. Найпростіший член — ален або пропадієн H2C=C=CH2. Сусідні π-зв’язки в них

Легко вступають у реакцiї електрофiльного, нуклеофiльного й радикального приєднання, в реакцiї циклоприєднання, полiмеризацiї, пiд дiєю основ здатнi iзомеризуватися в ацетилени.

175 аліквота

аликвота aliquot

В аналітичній хімії — точно виміряна кількість гомогенного матеріалу, взята так, що її можна вважати за характерну для всього зразка (тобто має нехтувано малу похибку проби). Звичайно термін стосується рідин. Термін використовується, коли взята частина є результатом ділення всього зразка на ціле число (напр., 25 мл від зразка в 100 мл). Коли ця умова не виконується, то таку порцію називають аліквант (напр., 15 мл від зразка в 100 мл).

176аліл

аллил allyl

Див. алільна група.

177алільна група

аллильная группа allylic group

Група CH2=CHCH2– та похідні, отримані шляхом заміщення в ній атомів H. Терміни алільне положення чи алільний центр

стосуються її насиченого атома C. Групу, таку як –ОН, приєднану до алільного центра, також називають алільною.

178 алільне заміщення

аллильное замещение allylic substitutions

Перетворення, в якому вхідна група атакує алільну сполуку в іншому місці, ніж те, від якого відщеплюється відхідна група, але не відбувається інших змін сполученості атомів у субстраті. Сюди не відноситься кінезаміщення. Назви утворюються так же, як і для унівалентних і мультивалентних заміщень, тільки з доданням відділеної знаком “/” арабської цифри, яка вказує на місце вхідної групи відносно відхідної, що приймається за 1/. Приклади й назви:

а) 3/гідрокси-де-бромування (в мовленні/письмі), 3/гідрокси-де-бромо-заміщення (в індексуванні).

CH2=CH–CHМе–Br → НО–CH2–CH=CHМе б) 3/гідро-де-О-терт-бутилювання (в мовленні/письмі), 3/C-гідро-де-О-терт-бутил-заміщення (в індексуванні)

CH2=CH–О–CМе3 → CH3–CH=О

в) 5/хлоро-де-бромування (в мовленні/письмі), 5/хлоро-де-бромо-заміщення (в індексуванні)

179 алiльне перегрупування

аллильная пеpегpуппиpовка allylic rearrangement

1. Перегрупування алiльних сполук, що полягає в мiграцiї протона (прототропне алiльне перегрупування) або анiоноїд-

них атомiв чи груп, таких як HO–, Hlg– (анiонотропне алiльне перегрупування).

Ar`CH2CH=CHAr —B–→ Ar`CH=CHCH2Ar

2. Перманентна швидка внутрiмолекулярна 1,3-мiграцiя атома бора й подвiйного зв'язку в триалiлборанi та його гомологах.

CH2=CH–CH2–BR2 R2B–CH2–CH=CH2

180 алільне положення

аллильное положение allylic position

Насичений атом C алільної групи. Атом або групу, таку як напр., ОН, що приєднана до цього атома, також називають

алільними.

181 алільний інтермедіат

аллильный интермедиат allylic intermediate

Часто спостережувана в різноманітних каталітичних реакціях алкенів нестійка проміжна хімічна частинка (карбаніон, карбенієвий іон, радикал), яка формально утворюються внаслідок відщеплення одного гідрона, гідриду або гідрогену

від СН3-групи пропену або його похідних. Пр., алільний катіон Н2С=СНСН2+.

182 алiльний карбанiон

аллильный карбанион allylic carbanion

Карбанiон, в якому неподiлена електронна пара на атомi C кон’югована з подвiйним зв'язком, через що має пiдвищену стабiльнiсть.

R–CH=CH–CH2– ↔ R–CH––CH=CH2,

183 алiльний катiон

аллильный катион allylic cation

Карбокатiон, в якому позитивно заряджений атом C+ кон’югований з етиленовою ланкою, через що молекулярна частинка вiдзначається пiдвищеною стабiльнiстю.

R–CH+–CH=CH2 ↔ R–CH=CH–CH2+

Утворюєються з вiдповiдного вуглеводню у середовищі суперкислоти.