Справочники / Глосарій термінів з хімії. Укладачі Й.Опейда, О.Швайка

1046 вуглеводні

углеводороды hydrocarbons

Органічні сполуки, які містять лиш вуглець і водень. Найпростішими є алкани.

вуглеводні, альтернантні 254

1047 вуглефікація

углефикация coalification

Геологічний процес утворення матеріалів з більшим вмістом елемента Карбону із органічних матеріалів, що відбувається на першій біологічній стадії в торфі, який супроводиться далі поступовою трансформацією у вугілля при дії середніх температур (біля 500 К) і високих тисків. Вуглефікація є процесом дегідрування, швидкість якого менша на кілька порядків від процесу карбонізації. Ступінь вуглефікації визначається відношенням С/Н, а також залишковим вмістом кисню, азоту та сірки.

1048 вуглехімiя

углехимия coal chemistry

Роздiл хімiї, що вивчає склад, будову, фізичні та хімічні властивостi викопного вугілля, методи та процеси його переробки.

1049 вуглецева нанотрубка

углеродная нанотрубка carbon nanotube

Тоненька трубка, що складається зі згорнутих в циліндр графенових листів (мономолекулярних шарів графіту). Отже її стінка складається з квазі-sp2-гібридизованих атомів С. Розрізняються за діаметром та розташуванням шестикутних кілець відносно осі трубки. Якщо дві сторони кожного шестикутника перпендикулярні до осі трубки, такі трубки ахiральні. У хіральних трубках кожна пара сторін шестикутників знаходиться до осі трубки під кутом, відмінним від 0 і 90°. Діаметр таких трубок лежить у межах 0.8 — 5 нм, довжина —

1 — 500 мкм.

1050 вуглецева ценосфера

углеродная ценосфера carbon cenosphere

Пориста карбонізована сфероподібна частинка (часто з розмірами від кількох до декількох сотень ммк), утворена при піролізі або при горінні карбонізованих рідких крапель (важке пальне) чи твердих частинок (вугілля).

1051 вуглецева шкала атомних мас

углеpодная атомная шкала z 12C atomic mass scale

Обов’язкова з 1961 р шкала атомних мас, в якiй одиницею маси є 1/12 маси нуклiда 12С.

1052 вуглецевий ланцюг

углеродная цепь carbon chain

Молекулярна структура, складена з послiдовно зв’язаних мiж собою атомiв C. Такий ланцюг може бути нерозгалуженим або розгалуженим.

1053 вуглець

углерод carbon

Проста речовина, що складається з атомів Карбону. Зустрічається в алотропних формах: алмаз, графіт, лонсдейліт (знайдено в метеоритах, добуто штучно) та букмінстерфулерен.

вуглець, агранулярний 57 вуглець, активований 164 вуглець, аморфний 297 вуглець, гранульований 1467 вуглець, графітизований 1478 вуглець, графітизовний 1479 вуглець, графітний 1481

вуглець, загальний органічний 2354 вуглець, ізотропний 2683 вуглець, колоїдний 3252 вуглець, кусковий 3542 вуглець, мікропористий 3984 вуглець, неграфітизовний 4304 вуглець, неграфітний 4305 вуглець, піролітичний 5164 вуглець, полігранулярний 5309 вуглець, склоподібний 6630

1054 вузлова площина

узловая плоскость nodal plane

У квантовій хімії — площина, на якій значення орбітальної хвильової функції системи дорівнює нулю. Вузлові пплощини можуть бути плоскими, сферичними і мати складнішу форму.

1055 вузол

узел node

1.У квантовій хімії — точка, де амплітуда хвильової функції (стоячої хвилі) дорівнює нулю. Імовірність знайти електрон у орбітальному вузлі дорівнює нулю. Прикладом вузлової точки атомної орбіталі є ядро.

2.В електрохімії — точка з’єднання двох чи більше розгалужень у електричному колі.

3.У хемометриці — точка прийняття рішення в класифікаційному дереві, а також точка в нейронній сітці, що об’єднує вхідні сигнали з інших вузлів та продукує вихідний сигнал із застосуванням активаційних функцій.

1056 вузол

узел crosslink

У хімії полімерів — невеликі ділянки в макромолекулі, з яких розходяться принаймні чотири ланцюги, утворені при реакціях між різними групами в макромолекулі чи між самими макромолекулами. Мала ділянка може бути атомом, групою атомів, або певною кількістю точок розгалуження, сполучених зв’язками, групами атомів чи олігомерними ланцюгами. У більшості випадків вузол має ковалентну структуру, але термін використовується і для опису слабких хімічних взаємодій між ланцюгами та у випадках кристалічних утворень.

1057 вулканiзацiя

вулканизация vulcanization

Процес зшивання полімерних ланцюгів каучуку сіркою або іншими, зазвичай сірковмісними сполуками (вулканізаторами), при якому утворюється просторова сітка (з поперечними

–С–С–, –С–Sn–C-зв’язками), що робить матеріал міцнішим і еластичнішим. Внаслідок такого процесу пiд дiєю вулканiзаторiв і прискорювачiв вулканiзацiї каучук перетворюється в гуму. Таким чином пiдвищується мiцнiсть, надається пружність і змiнюються iншi якостi каучуку, в тому числi i його розчиннiсть в органiчних розчинниках.

81

1058 вхiдна група

входящая группа entering [incoming] group

Атом або група, що входять у результатi реакцiї у зв’язок iз субстратом. Це група Y у випадку реакції

MLxX + Y → MLxY + X.

1059 вхідний канал

входной канал entrance channel

Регіон поверхні потенціальної енергії чи гіперповерхні, що відповідає молекулярній конфігурації, яка за геометрією є ближчою до реактантів, ніж до продуктів.

1060 в’язкiсть

вязкость viscosity

Властивiсть рiдин i газiв чинити опір їх плинові. Викликається силами тертя між двома шарами середовища, що пересуваються один відносно другого при рiзних видах деформацiї. Час, необхідний для того, щоб рідина пройшла капілярну трубку, є прямо пропорційним до в’язкості цієї рідини.

в’язкість, відносна 890 в’язкість, гранична приведена 1455 в’язкість, динамічна 1651 в’язкість, диференційна 1721 в’язкість, зведена 2444 в’язкість, ньютонівська 4520 в’язкість, об’ємна 4554 в’язкість, питома 5108 в’язкість, позірна 5287 в’язкість, структурна 7008 в’язкість, характеристична 7942

1061 в’язкоплинний стан

вязкотекучее состояние plastic state

Стан склоподібного або полiмерного тiла, при якому вони набувають плинностi (властивостi нагадують рiдину з високою в’язкiстю i малою жорсткiстю), тобто домiнуючий вклад у їх повну деформацiю вносить необоротна складова (в’язка плинність). Досягається при температурi, що перевищує температуру плинностi полiмеру, коли макромолекули здатнi виконувати не тiльки коливальнi рухи, викликанi вiльним обертанням окремих сегментiв, але можуть виконувати також поступальний рух, ковзаючись один вiдносно іншого.

1062 в’язкопpужнiсть

вязкоупpугость viscoelasticity

Специфічна реологічна властивість макромолекулярних сполук, яка є середньою між тими, що характерні для пружного твердого тіла та ньютонівського флюїду. При короткочасній дії напруги в’язкопpужний матеріал поводиться як пружне тіло, при збільшенні часу дії напруги він починає поволі плинути. Наявнiсть такої властивості зумовлює набагато швидший перебiг релаксацiї, нiж у типових твердих тiлах, але повiльнiший, нiж у типових рiдинах. Спостерігається в розтоплених полімерах, концентрованих розчинах полімерів та концентрованих колоїдних розчинах.

1063 Гадоліній

гадолиний gadolinium

Хімічний елемент, символ Gd, атомний номер 64, атомна маса 157.25, електронна конфігурація [Xe]4f76s25d1; період 6, f-блок (лантаноїд). В ступені окиснення +3 зустрічається в серії типових лантаноїдних сполук. Здатний утворювати зв’язки

Gd–Gd (пр., Gd2Cl3).

Проста речовина — гадоліній.

Метал, т. пл. 1312 ºС, т. кип. 3253 ºС, густина 7.89 г см–3.

1064 газ

газ gas

Речовина в газоподібному стані. В цьому стані вона здатна поширюватись у всьому доступному для неї просторі, рівномірно заповнюючи його. Газ має низьку густину, легко стискається та розширюється.

газ, водяний 1014 газ, ідеальний 2556 газ, інертний 2782 газ, природний 5608 гази, парникові 4910

1065 газифікація вугілля

газификация угля coal gasification

Хімічне перетворення вугілля в синтетичний газ, який у подальшому може бути використаний як паливо чи хімічна сировина.

1066 газ-носій

газ-носитель carrier gas

1.Газ, що застосовується для транспортування зразка з аналітичною метою.

2.У газовій хроматографії — газ, що постійно проходить через колонку і сприяє переміщенню по ній зразка. Разом з пробою він становить рухому фазу.

1067 газова екстракцiя

экстракция газовая gas extraction

Селективний витяг рiдких компонентiв сумiшей у фазу стисненого надкритично газу (СО2, етан та iн.), що вiдбувається завдяки рiзкому зростанню розчинностi бiля критичної точки.

1068 газова сажа

газовая сажа

gas black (carbon black, channel black, furnace black)

Тонко подрібнений вуглець (графіт), що отримується шляхом неповного згоряння чи термічного розкладу природного газу. Синоніми — вуглецева сажа, канальна сажа, пічна сажа.

1069 газова стала

газовая константа gas constant

Фундаментальна фізична стала R, що визначається рівнянням для ідеальних газів:

R = PV/(nT),

де P, V, n, і T — тиск, об’єм, кількість речовини і температура газу, відповідно. Значення R залежно від одиниць P, V та T

1070 газова фаза

газовая фаза gaseous phase

Фаза, в якій усі речовини, що її складають, перебувають у газовому станi.

1071 газова хроматографія

газовая хроматография gas chromatography

Техніка розділення, в якій (рухомою) мобільною фазою є газ, а нерухомою — тверде тіло. Газова хроматографія здійснюється за допомогою колонок.

1072 газовий гiдрат

газовый гидрат gas hydrate

Клатратна сполука газу з водою, в котрій гостем є молекули газу або леткої рiдини, а господарем — молекули води, якi створюють кристалiчний каркас.

1073 газовий електрод

газовый электрод gas electrode

Електрод, де одним з продуктів або реактантів окисно-віднов- ної реакції є газом. Цим газом (напр., воднем, хлором) насичений розчин, що оточує електрод. Звичайно так називають електроди, де розчинений газ визначає потенціал електрода.

1074 газоподібний стан

газообpазное состояние gaseous state

Агрегатний стан речовини при температурi, вищiй за критичну. Для газового стану характернi великi вiддалi мiж частинками, мала взаємодiя мiж ними, невпорядкованiсть, а середня кiнетична енергiя руху молекул набагато бiльша за енергiю взаємодiї мiж ними.

1075 газо-рідинна хроматографiя

газо-жидкостная хроматография gas-liquid chromatography

Газохроматографічний метод, в якому нерухомою фазою є рідина, нанесена на твердий носій. Розділення досягається завдяки розподілу компонентів проби між двома фазами — рідкою та газоподібною. Хоча рідка нерухома фаза є закріпленою на твердому носії, який також впливає на хроматографічний процес, для класифікації вибрано термін, який характеризує домінуючий ефект.

1076 газо-твердофазна хроматографiя

газо-твердофазная хроматография gas-solid chromatography

Газохроматографічний метод, в якому як нерухома фаза використовується активне тверде тіло (пр., активоване вугілля, молекулярні сита). Розділення досягається завдяки різниці в адсорбції компонентів проби. Хоча рідини використовуються для модифікації твердих нерухомих фаз, але в цій класифікації вибрано термін, який характеризує домінуючий ефект.

1077 газофазна кислотнiсть

газофазная кислотность gas-phase acidity

Вiд’ємна величина змiни енергiї Гiббса реакцiї A–H → A– + H+

в газовiй фазi.

1078 газофазна основнiсть

газофазная основность gas-phase basicity

Вiд’ємна величина змiни енергiї Гiббса, що вiдповiдає реакцiї в газовiй фазi:

B + H+ → BH+

Синоніми —: абсолютна основність або характеристична основнiсть.

1079 Галій

галлий gallium

Хімічний елемент, символ Ga, атомний номер 31, атомна маса 69.72, електронна конфігурація [Ar]4s23d104p1; група 13, період 4, p-блок. Має 2 стабільні ізотопи: 69Ga і 71Ga. Основний ступінь окиснення +3 (хімія Gа3+ розвинена у водних розчинах), також +2, +1. Гідрооксид Ga(OH)3. Галіди (пр., (GаCl3)2) димерні та переважно ковалентні. Галійорганічні

сполуки GаR3 мономерні, легко утворюються комплексні форми [GаR2]+, які cтійкі навіть у водних розчинах (пр., [Me2GaOH]4, [Me2Ga(H2O)2]+). Сполуки Gа(1) відносно нестабільні. Утворює Gа–Gа зв’язки.

Проста речовина — галій.

Сріблистий метал, т. пл. 29.78 ºС, т. кип. 2403 ºС, густина 5.907 г см–3. Розчиняється (при нагріванні) в кислотах і лугах. Взаємодіє з галогенами. При високих температурах — з киснем, сіркою, селеном, стибієм, арсеном, амоніаком, водою. З воднем не реагує.

1080 галіренієвий іон

галирениевый ион

Сполуки, в яких є ацильна група, зв’язана з галогеном. Пр., метансульфоніл хлорид CH3S(=O)2Cl, циклогексанкарбоксиімідоїл хлорид C6H11C(=NH)Cl, ацетил хлорид CH3C(=O)Cl. Відзначаються високою реактивністю щодо нуклеофільних реагентів, відносно яких є ацилюючими засобами (пр., з водою дають кислоти, зі спиртами — естери, з амінами — амонієві солі (з трет-амінами) або аміди і т.п.).

1082 галогенангiдриди сульфокислот

галогенангидриды сульфокислот sulfamoyl halogenides

Див. сульфамоїлгалогенiди.

1083 галогенгідриди силіцію

галогенгидриды кремния halohydrides of silicon

Сполуки типу SiHnX4-n (X = галоген, n = 1—3). Реактивні сполуки, вступають у реакції гідросиліціювання, а також заміни атома галогену (пр., хлору) різними групами. Пр., RCH=CH2 + SiНCl3 → RCH2–CH2–SiCl3

Для SiН3Cl характерними є реакції:

SiН3Cl + Na → Si2Н6,

SiН3Cl + SbF3 → SiН3F, SiН3Cl + H2O → O(SiН3)2, SiН3Cl + NH3 → N(SiН3)3.

1084 галогенгідрини

галогенгидрины halohydrins

Традиційна назва алкоголів, заміщених атомом галогену при насиченому вуглецевому атомі, тобто такому, що несе лише атоми гідрогену або гідрокарбільні групи (звичайно використовується для α-галогеналкоголів). Пр., етиленбромгідрин (2-брометанол) BrCH2CH2OH, триметиленхлоргідрин (3-хлор- пропан-1-ол) Cl(CH2)3OH, стиренхлоргідрин (2-хлоро-1-феніл-

етанол) PhCH(OH)CH2Cl.

1085 галогени

галогены halogens

Елементи 17 групи р-блоку підгрупи періодичної системи (флуор F, хлор Cl, бром Br, йод I, астат At, загалом позначаються Hlg). Валентна оболонка s2p5. Молекули їх двохатомні Hlg2. Найлегший з них флуор — найреактивніший

зусіх елементів, утворює сполуки з усіма елементами. Є

газами за нормальних умов (F2, Cl2), або леткими сполуками (Br2, I2). Характерними для них є оксидаційні властивості, які зменшуються в групі зверху вниз. Утворюють галогеніди, де виступають у свому основному ступені окиснення –1. Сполуки

зводнем HHlg є кислотами у водних розчинах, кислотність їх зростає від НF до НІ. Всі галогени, крім F, у сполуках з

83

електронегативнішими елементами (O, F) можуть мати ступені окиснення +1, +3, +5, +7. Хлор, бром, йод утворюють кисневі кислоти.

галогени, оксиди 4685

1086 галогеніди

галогениды halides

Сполуки або йони, що містять атоми галогенів зі ступенем окиснення -1: флуориди, хлориди, броміди, йодиди, астатиди. Тобто, це сполуки галогенів з менш електронегативними елементами. У сполуках з лужними металами зв’язок переважно йонний, з іншими — набирає полярного ковалентного характеру.

Синонім — галіди.

1087 галогеніди арсену

галогениды мышьяка arsenic halides

Галогенові сполуки арсену AsHlg3 (Hlg = F, Cl, Br, I) i AsHlg5

(Hlg = F, Cl, інші не відомі). AsF3 i AsCl3 у кристалах мають молекулярну тригональну пірамідальну структуру. AsF3 може

діяти як донор або як акцептор F–. AsF3 + KF → K+[AsF4]–

AsF3 + SbF5 → [AsF2] +[ SbF6]–

2AsCl3 → [AsCl2] +[AsCl4] –

З пентагалогенідів арсену стабільний лише AsF5. Він є сильним акцептором F– і дає комплекси, які містять октаед-

ральний [AsF6] –. Відомі також йони [As6I8]2–, [As8I28]4–.

1088 галогеніди бору

галогениды бора boron halides

Сполуки бору з галогенами BHlg3 i B2Hlg6 (бор єдиний із 13 групи утворює такі димери). Тригалогеніди бору за звичайних умов мономерні. Утворюються з елементів (крім йодного аналога). Мають тригональну структуру. Леткіші за алюмінієві аналоги. Легко гідролізуються:

4BF3 + 6H2O → 3[BF4]– + 3[H3O]+ + B(OH)3 BHlg3+ 3H2O → B(OH)3 + 3HHlg

Аналогічно реагують з органічними сполуками, які містять лабільний протон. З етерами BF3 утворює комплекси R2O BF3. Термодинамічна стабільність аддуктів з кислотами Льюїса (L) змінюється в ряду: L BF3 < L BCl3 < L BBr3.

1089 галогеніди германію

галогениды германия halides of germanium

Cполуки германію з галогенами. GeХ4 (Х = F, Cl, Br, I). Отримуються безпосередньо з елементів. GeF4 газ, GeCl4 рідина, GeBr4 і GeI4 тверді. Гідролізуються з виділенням ННal.

GeCl4 здатний приєднувати Cl–. GeCl4 + [Et4N]Cl → [Et4N]2[GeCl6]

На відміну від Si, дигалогеніди Ge(ІІ) GeХ2 (Х = F, Cl, Br, I) стабільні, але диспропорціонують при нагріванні.

2GeХ2 → GeХ4 + Ge

1090 галогеніди металів

галогениды металлов metal halides

Сполуки металів з галогенами. Галогеніди металів, атоми яких перебувають в ступені окиснення 1 або 2 — типові солі, переважно розчинні у воді (крім солей срібла, ртуті). Галогеніди полівалентних металів переважно ковалентні. У загальному, підвищення ступеня окиснення приводить до наступних змін у структурі: тривимірна йонна (MHlg, MHlg2) → шарова (MHlg3) або полімерна (MHlg4, MHlg5) → молекулярна (пр., МHlg5, MHlg6).

1097 галогеніди фосфору

галогениды фосфора phosphorus halides

Галогенові сполуки фосфору PHlg3 (Hlg = F, Cl, Br, I) i PHlg5 (Hlg = F, Cl, Br, але з I не відома). Тригаліди мають тригональну пірамідальну структуру. Будова PF5 у кристалах

— тригональна біпіраміда. У PСl5 у газовій фазі теж молекулярна тригональна біпірамідальна структура, але в

твердому стані присутні тетраедральні ([PСl4]+) і октаедральні ([PСl6]–) йони. PBr5 в парі дисоціює на PBr3 і Br2, кристалізується в формі [PBr4]+Br–.

Всі тригалогеніди гідролізуються за типовою схемою:

PСl3 + 3H2O → H3PO3 + 3HCl

Пентафлуорид фосфору — сильна кислота Льюїса, утворює стабільні комплекси з амінами й етерами. Широко використовується пентахлорид фосфору PСl5. Він зокрема активно реагує з різними нуклеофільними реагентами:

PСl5 + H2O → H3PO3 PСl5 + ROH → RCl

PСl5 + N2H4 → Cl3P=NN=PCl3

PСl5 + BCl3 → [PСl4]+[B Сl4]–

PСl5 + NH4Cl → (NPСl2)n PСl5 + KHF2 → K+ [PF6]–

Відомі також P2Hlg4, найважливіший з них P2I4, має переважно транс-конфігурацію.

1098 галогенонієвий іон

галониевый ион halonium ion

Іон формули R2X+, де X є будь-який галоген (Х = Br+, бромоній іон; Х = Cl+, хлороній іон; Х = F+, флуороній іон; Х = І+, йодоній іон). Може мати відкритий ланцюг або бути циклічним.

1099 галогенонiєвi солi

галогенониевые соли halogenonium salts

Солеподiбнi органiчнi сполуки тривалентних галогенiв (Cl, Br, I) онiєвого типу, в яких атом галогену ковалентно зв’язаний з двома органiчними замiсниками та йонно — з анiоном

R2Hlg+X–, найстiйкiшими з яких є йодонiєвi ароматичнi похiднi. Органiчнi замiсники в них можуть бути ароматич-

ними Ar–Hlg+–ArBr– (є арилюючими засобами, утворюють металорганiчнi сполуки з Hg, Sb, Te, Sn, Tl, Pb, Bi),

алiфатичними Alk–Hlg+–AlkSbF6– (стiйкi лише з комплексними анiонами й при пониженiй температурi, є

алкілюючими засобами), змiшаними Alk–Hlg+–ArBF4–, галогенонiєвий атом може входити також у цикл. При нагрiваннi розпадаються до вiдповiдних галогенпохiдних.

Ar2Br+I– → ArBr + ArI Ph2Cl+I– + Hg → PhHgI + PhCl

1100 галогеноциклiзацiя

галогенциклизация halogen cyclization

Утворення гетероциклiв при галогенуванні органiчних сполук за участю етиленового зв’язку й нуклеофiльного гетероатома

(O, S, Se, N, P).

Такi реакцiї найчастіше проводять із бромом, але вони можуть протiкати також при йодуваннi, хлоруваннi, меркуруваннi. Вони трактуються як електрофiльні циклiзацiї олефінів, що

здiйснюються внаслідок приєднання Hlg+ чи HgX+ до одного з атомiв C кратного зв’язку молекули з одночасним виникненням карбенiєвого реакційного центра на сусідньому і циклiзацією по гетероатомові, котрий несе вiльну електронну

пару (пр., N) або негативний заряд (пр., О–). Інший, синхронний механізм, передбачає утворення перехідного стану за участю π-комплексу галогену з кратним зв’язком.

1101 галогенсульфонне перетворення за Рамбергом — Беклундом

галогенсульфонное преобразование по Рамбергу — Беклунду

Ramberg — Backlund halosulfone transformation

Перетворення галогенсульфонів у відповідні алкени

R-CH-SO2-CX-R' R-C=C-R'

де Х — галоген.

1102 галогенування

галогениpование halogenation

Введення атомiв галогену (Hlg) в молекули органiчних сполук з утворенням зв’язкiв С–Hlg або гетероатом — галоген за допомогою реакцiй замiщення H, полярних груп (OH, OSO3R, SO3H, NR2, M) або приєднання до кратних вуглецевих зв’язкiв: Ar–H + Hlg2 → Ar–Hlg

>C=C< + Hlg2 → >CHlg–CHlg<

1103 галоформи

галоформы haloforms

Тригалометани, сполуки із загальною формулою СНHlg3.

1104 галоформ-ізоціанідне перетворення

галоформ-изоцианидное преобразование haloform-isocyanide transformation

Перетворення галоформів у ізоціанати. Відбувається під дією амінів:

CHX3 — (RNH2)→ C+≡N––R

де Х — галоген.

1105 галоформна реакція

галоформная реакция haloform reaction

Розщеплення метилкетонів (або їх відновлених форм — спиртів) до галоформа і кислоти під дією гіпогалогенітів (як галогенуючих агентів) або галогенів у лужному середовищі, а також тригалогенкарбонільних сполук у лужному середовищі.

CH3СO–R —X2, OH–→ CHX3 + CO2– CH3СHOH–R —X2, OH–→ CHX3 + RCO2–

ССl3CO–R —OH–→ HССl3 + RCO2–

де Х — галоген.

1106 галохромiя

галохромия halochromism

Зміна кольору хімiчних сполук при додаванні йонізуючих агентів — кислоти, основи або солі, до розчину сполуки. Пр., при дiї сильних концентрованих кислот (H2SO4, HHlg, HClO4, кислот Люїса) на певнi органiчнi сполуки (з розвиненою кон’юґованою системою, яка при солеутвореннi може дати кон’юґованi йони) виникає забарвлення. В iнших випадках солеутворення може вести й до зникнення забарвлення (пр., при утвореннi солей з п-нiтроанiлiну). Прикладом є поведінка кислотно-основних індикаторів.

85

1107 галуни

квасцы alum

Подвійні солі, що вміщують сульфатну сіль одновалентного елемента та сульфатну сіль тривалентного елемента. Загальна формула M+M3+(SO4)2·12H2O, пр., найвідоміший представник

— калієвий галун (алюмінійкалійсульфат) KAl(SO4)2·12H2O.

1108 гальванізація

гальванизация galvanizing

1.Процес покривання заліза або сталі тонким шаром цинку для захисту від корозії. Здійснюється електрохімічно.

2.Покривання поверхні неметалів тонким шаром металу.

1109 гальванiчний елемент

гальванический элемент galvanic cell

Система, складена з двох напiвелементiв такої будови, що при сполученнi їх провiдником по ньому протiкає електричний струм, при цьому на одному електродi йде реакцiя вiдновлення, на другому — окиснення. Тобто, це пристрій, що перетворює хімічну енергію в електричну внаслідок хімічних реакцій, що відбуваються самочинно на електродах, коли вони з’єднуються через зовнішнє коло, де може проходити вироблений електричний струм.

1110 гальваностатичний метод

гальваностатический метод galvanostatic technique

Електрохімічний метод вимірювання в електрохімічному аналізі або при вивченні кінетики і механізму електродних реакцій, заснований на контролі за протіканням струму через систему.

1111 гальмівна сила

тормозящая сила stopping power

Для заряджених частинок з певною енергією — середня втрата енергії при проходженні їх через тонкий шар речовини, поділена на товщину цього шару. Є характеристикою речовини.

1112 гальмівне випромінення

излучение торможения

Bremsstrahlung

Рентгенівське випромінення, що є результатом сповільнення руху високоенергетичних частинок у матерії.

1113 гамiльтонiан

гамильтониан

Hamiltonian

Квантово-механiчний оператор загальної енергії системи (H), що є сумою операторiв кiнетичної (T) та потенцiальної (U) енергiй системи:

H = T + U.

Власнi функцiї гамiльтонiана описують стацiонарнi стани системи, а власнi значення дають набiр можливих величин повної енергiї системи. Використовується в рівнянні Шредінгера, а отже у квантово-хімічних розрахунках електронної структури молекулярних частинок.

1114 гаптен

гаптен hapten

Низькомолекулярна молекула, що може зв’язуватись з антигенним детермінантом/епітопом, але яка сама не є антигенною (через те, що замала), аж поки не утворить комплекс з антигенним носієм (відповідною макромолекулою, зокрема такою як протеїн). Напр., дінітрофеноли, фосфорилхоліни та декстран.

1115 гаптичність ліганда

гаптичность лиганда hapticity of ligand

Число атомів у ліганді (n), що безпосередньо зв’язані з центральним металічним атомом у комплексних сполуках.

Зазвичай позначається ηn .

1116 гапто

гапто hapto

Символ гапто ηn використовується для позначення гаптичності при описі топологiї зв’язування вуглеводнiв та iнших π-елек- тронних систем з металами, де степiнь n означає кiлькiсть лігандів, зв’язаних з центральним атомом.

1117 гармонічне наближення

гармоническое приближение harmonic approximation

Наближення при описі ядерного потенціалу молекулярної системи в її рівноважному стані та поблизу мінімуму на поверхні потенціальної енергії частинки, що полягає у представленні цього потенціалу (V ) функцією

V = 0.5∑δ2V/(δqi δqj)

де qi — зміщення ядер відносно їх рівноважних положень. Підсумовування здійснюється по парах усіх N атомів, символ δ означає, що зміна величин, перед якими він стоїть, є нескінченно малою.

1118 гармонічне середнє

гармоническое среднее harmonic mean

Величина ( xh), що визначається як число спостережень (n), поділене на суму обернених спостережуваних величин (xi):

xh = n / ∑(1/xi).

Використовується зокрема при розрахунку кінетичних параметрів реакції.

1119 гаpмонiчний осцилятоp

гаpмонический осциллятоp harmonic oscillator

Осцилятор, в якому сила, скерована до положення рiвноваги, є пропорцiйною до вiдхилення вiд положення рiвноваги. Розгляд коливань атомiв хімiчного зв’язку в такому наближеннi дозволяє одержати важливi для хімiї рiвняння.

1120 гармонічні коливання

гармонические колебания harmonic vibrations

Такі коливання матеріальної точки, коли сила, що повертає точку до центра, прямо пропорційна до амплітуди коливання, а потенціальна енергія — прямо пропорційна квадрату амплітуди. Ці прості періодичні коливання описуються синусоїдальним або косинусоїдальним законами руху.

При невисоких енергіях валентні коливання атомів є близькими до гармонічних.

1121 гарпунний механізм

гарпунный механизм harpoon mechanism

Послідовність реакцій (термічних чи фотоіндукованих) між нейтральними молекулярними частинками, в якій перенос електрона на велику відстань супроводжується значним зменшенням віддалі між донорним та акцепторним центрами через електростатичне притягання в утвореній іонній парі.

1122 Гартрі

Хартри

Hartree

Атомна фундаментальна фізична стала, яка використовується як атомна одиниця енергії. Розраховується за рівнянням:

Eh = (h/2π a0)2 me-1 = 4.3597482×10–18 Дж,

де h — стала Планка, a0 — борівський радіус, m — маса спокою електрона.

1123 гаряча реакція основних станів

горячая реакция в основном состоянии hot ground state reaction

Реакція основних електронних станів з утворенням гарячих молекулярних частинок.

1124 гарячий атом

горячий атом hot atom

Атом у збудженому енергетичному стані або з кінетичною енергією, значно вищою від навколишнього теплового рівня. Звичайно утворюється внаслідок ядерних процесів.

1125 гаpячий радикал

гоpячий pадикал hot radical

Вiльний радикал з кiнетичною енергiєю, яка на багато перевищує її певну середню величину, характерну для нього за даних умов.

1126 гасій

тушитель quencher

Молекулярна частинка, що дезактивує (гасить) збуджений стан іншої частинки шляхом переносу енергії, переносу електрона чи за хімічним механізмом (утворюючи комплекс).

1127 гасiння

тушение quenching

1.У спектрохімiї — втрата енергiї збудженою частинкою внаслiдок дезактивацiї через зiткнення.

2.У флуоресценції:

—абсорбція молекулярними частинками гасія первинних фотонів, що провадить до зниження інтенсивності або зникнення флуоресценції;

—безвипромінювальний перерозподіл енергії збудження шляхом взаємодії між випромінювальною частинкою та гасієм.

3.У радіохімії — процес інгібування розрядки, що супроводить поодиноку йонізацію в деяких типах детекторів.

1128 Гассій

хассий hassium

Хімічний елемент, символ Hs, атомний номер 108, атомна маса 265, eлектронна конфігурація [Rn]5f147s26d6; група 8, період 7, d-блок (постактиноїд).

Отримано кілька атомів за реакцією

208Bi + 58Fe 265Hs + 1n.

1129 гаус

гаус gauss

Одиниця густини магнітного потоку, 1 Г = 10–4 Тесла.

1130 Гаусова форма смуги

Гаусова форма полосы

Gaussian band shape

Форма смуги, що описується Гаусовою функцією (F):

F(ν –ν0) = (a/π1/2) exp[– a2(ν –ν0)2],

де a — величина оберненопропорційна до ширини смуги, ν0 — частота хвилі в точці максимуму смуги.

1131 Гафній

гафний hafnium

Хімічний елемент, символ Hf, атомний номер 72, атомна маса 178.49, електронна конфігурація [Xe]4f146s25d2; група 4, період 6, d-блок. Основний ступінь окиснення +4.

Проста речовина — гафній.

Метал, т. пл. 2227 ºС, т. кип. 4602 ºС, густина 13.31 г см–3.

1132 гексагональна система

Термодинамічно стабільна (нижче 2660 К та 6ГПа) форма графіту з АВАВ послідовностями графітних шарів. Кристалографічною ознакою цієї алотропної форми є просторова група d6h4– P63/mmc.

1134 гекто

гекто hecto

Префікс у системі СІ для 102.

1135 гелева точка

гелевая точка gel point

У колоїдній хімії — стадія, коли рідина починає набирати напівколоїдних властивостей. Визначається за змінами фізичних характеристик системи.

1136 гелева фаза

гелевая фаза gel phase

У комбінаторній хімії — підкладка, яка проявляє проміжні властивості між твердою та рідкою фазами (напр., методом ЯМР фіксується мобільність молекулярних частинок в ній).

1137 Гелій

гелий helium

Хімічний елемент, символ He, атомний номер 2, атомна маса 4.0026, електронна конфігурація 1s2 ([He]); група 18, період 1, s-блок.

Проста речовина — гелій.

Інертний газ без запаху та кольору, т. пл. –272.2 ºС, т. кип. –268.934 ºС. Рідкому гелію властива надпровідність.

1138 геліон

гелион helion

Ядро атома гелію.

1139 гелісність

тип спирали helicity

Тип хіральності, пов’язаної зі спіралевидною (пропелероподібною) будовою молекули. При цьому молекули з правозакрученою спіраллю позначаються Р або “+”, а з лівозакрученою — М або “–“.

87

1140 геліцени

гелицены helicenes

орто-Конденсовані поліциклічні або ароматичні сполуки, в яких усі кільця (мінімум 5) ангулярно розташовані, так що утворюють спіралеподібні молекули, які через те є хіральними.

1141 гель

гель gel

Колоїдна структурована система з досить малою граничною напругою зсуву, в якiй дисперсна фаза утворює ґраткову порувату просторову структуру, заповнену рiдким дисперсiйним середовищем. Виникнення в об’ємi рiдини такої просторової сiтки зумовлюється: в колоїдних системах зчепленням частинок дисперсної фази; в розчинах полiмерiв — хімiчним зшиванням лiнiйних макромолекул, або їх взаємним прониканням і переплетенням, що досягається тривимiрною полiмеризацiєю або полiконденсацiєю. Пр., желатин, розчинений у воді. При нагріванні протеїнові ланцюги желатину переплітаються і зшиваються, утворюючи просторову сітку, яка заповнена рідиною.

1142 гель-ефект

гель-эффект gel effect

Стрiмке збiльшення швидкостi радикальної полiмеризацiї при досягненнi певної концентрацiї утвореного полiмеру. Основною причиною є зменшення швидкостi обриву ланцюга внаслiдок утруднення дифузiї високомолекулярних радикалiв

— носiїв ланцюга.

1143 гельпроникна хроматографія

гель-проникающая хроматография gel permeation chromatography

Проникна хроматографія, при здійсненні якої використовується набряклий гель як нерухома фаза.

1144 гем-

гем- gem-.

Префікс, який використовують для означення того, що дві групи є приєднаними до одного атома С, напр., гем-диметил у 2,2-диметилпропані.

1145 гем

α-Аміноспирти (аддукти аміаку, первинних або вторинних амінів з карбонільною групою альдегідів або кетонів): R2C(OH)(NR2). Сполуки зі структурою R2C(OR’)(NR2) (R’ ≠ H)

— геміамінальні етери або α-аміноетери.

1147 геміацеталі

гемиацетали hemiacetals

Сполуки із загальною формулою R2C(OH)OR’ (R’ ≠ H). Синонім — напівацеталі.

1148 гемігідрати

гемигидраты hemihydrate

У неорганічній хімії — гідрати з загальною формулою Х·(1/2)Н2О, де Х — молекулярна формула негідратної сполуки.

1149 гемін

гемин hemin

Хлорид гема, в якому атом Fe окиснений до Fe+3, хлоро- (порфіринато)ферум(ІІІ)комплекс. Його можна розглядати як похідне гемоглобіну, що утворилось в результаті видалення органічної його частини з наступним окисненням атома Fe та взаємодією з HCl.

1150 гемiнальна рекомбiнацiя

геминальная рекомбинация geminate recombination

Реакцiя мiж двома iнтермедiатами, що утворюються зi спiльного попередника (напр., за нижче наведеною схемою). Якщо вона випереджує дифузiю частинок — це первинна гемiнальна рекомбiнацiя (2). Якщо ж цi частинки розiйшлися (3), а потiм, дифундуючи, зiткнулися і відтак прореагували — це вторинна гемiнальна рекомбiнацiя (4):

де [ ]c означає клітку розчинника.

1151 гемiнальна пара

геминальная пара geminate pair

Пара молекулярних частинок, тісно наближених одна до одної в клітці розчинника, які утворились внаслідок реакції (розриву зв’язку, електронного переносу, переходу групи і т.п.) прекурсора, що становив собою одну кінетичну молекулярну частинку.

1152 гемiнальна радикальна пара

геминальная радикальная пара radical geminate pair

Два радикали, що знаходяться в клiтцi розчинника у безпосереднiй близькостi (звичайно виникають одночасно в мономолекулярних процесах, напр. при розпадi пероксидiв, і разом дифундують), через що вiдчутною стає мiжспiнова взаємодiя, яка є вiдповiдальною за хімiчно iндуковану динамiчну поляризацiю ядер.

1153 гемінальні атоми

геминальные атомы geminal atoms (groups)

Атоми (групи чи замісники), що знаходяться біля одного атома.

1154 гемоглобін

гемоглобин hemoglobin

Похідне гема, в якому протеїн є аксіальним лігандом. Або, поіншому, це складний білок утворений шляхом сполучення білку глобіну з гемом. Бере участь у транспорті кисню в біохімічних процесах дихання і є пігментом, що надає колір крові.

1155 гемохром

гемохром hemochrome

Комплекс ферум-порфірин з одним або двома лігандамиосновами (напр. піперидином, амінами).

1156 ген

ген gene

Основна одиниця спадкового матеріалу, яка є упорядкованою послідовністю нуклеотидних основ, що включають один поліпептидний ланцюг (через мРНК). Ген включає однак ділянки, які йдуть перед (лідер) та після (трейлер) кодуючого сегмента, а також (в евкаріотах) проміжні послідовності (інтрони) між індивідуальними кодуючими сегментами (екзонами).

ген, плеіотропний 5187 ген, регуляторний 6054

1157 генерація фармакофора

генерация фармакофора* pharmacophore generation

Процедура, метою якої є встановлення найбільш важливих особливостей структури молекул, що визначають їх дану біологічну активність у певному ряді.

генетика, хімічна 7995

1158 генетичний алгоритм

генетический алгоритм genetic algorithm

1.У комбінаторній хімії — метод дизайну бібліотеки шляхом оцінки відповідності певних бажаних властивостей (пр., рівня активності в біологічних пошуках, або розрахунково визначених властивостей набору речовин), передбачених за допомогою функції, встановленої статистичними методами при аналізі співвідношення структура — властивість. Ще більш оптимальний дизайн пов’язаний з евристичним процесом, який нагадує генетичну селекцію, де застосовується реплікація, мутація, вилучення.

2.У хемометриці — механізм оптимізації, заснований на механізмі дарвінівської еволюції, де використовуються випадкові мутації, процедури схрещення та відбору для розробки кращої моделі чи розв’язку порівняно з тим, які було отримано, виходячи зі стартової сукупності чи вибірки.

3.У комп’ютерній хімії — комп’ютерний метод генерування та тестування комбінацій можливих вхідних параметрів для знаходження оптимальних вихідних значень. Використовується для оптимізації у випадку систем з великою кількістю змінних параметрів, зокрема при конформаційному аналізі багатоатомних складних молекул. Включає методи, що базуються на поняттях природної еволюції, такі як генетична комбінація, мутація та природний відбір.

1159 генетичний код

генетический код genetic code

Набір правил, яким підкоряються відношення між лінійним порядком нуклеотидів у молекулі мРНК та послідовністю амінокислот у пептидах, які вона кодує. Генетичний код є триплетним і практично універсальним.

1160 генна маніпуляція

манипуляция с генами gene manipulation

Продукування in vitro молекул ДНК, що мають нові комбінації генів чи змінену їх послідовність, і вклинення їх у вектори, що можуть бути використані для інкорпорації в організм-господар або в клітини, в яких вони продовжать продукувати змінений ген.

1161 генне підсилення

генное усиление gene amplification

Збільшення числа копій специфічного гена в організмі, що веде до підвищеного утворення відповідного протеїну.

1162 геном

геном genome

Повний набір хромосомних та екстрахромосомних генів організму, клітини, органели чи віруса; повна ДНК компонента віруса.

1163 геноміка

геномика genomics

Розділ біохімії, де поглиблено вивчається уся сукупність генів окремої клітини чи всього організму. Це включає ідентифікацію генів, вивчення їх будови, локалізації, функцій та різноманітних взаємодій.

1164 генотип

генотип genotype

Генна будова організму, що встановлюється молекулярним аналізом, тобто повний набір генів, як домінантних так і рецесивних, які посідає певна клітина чи організм.

1165 Генрі

генри henry

Одиниця індуктивності в системі СІ. Це індуктивність замкненого кола, в якому виникає електрорушійна сила в один вольт, коли електричний струм у колі рівномірно змінюється зі швидкістю один ампер на секунду.

1166 геометрична еквівалентність

геометрическая эквивалентность geometrical equivalence

У хімії полімерів — симетрична відповідність між ланками, що належать до одного ланцюга. Елементи симетрії завжди спеціально пов’язані з віссю ланцюга.

1167 геометрична iзомерiя

геометрическая изомерия geometric(al) isomerism

1.Тип дiастереоiзомерiї, що полягає в рiзному просторовому спрямуваннi зв’язкiв у молекулах, зокрема бiля кратних зв’язкiв або малих циклiв, навколо яких неможливе вiльне обертання, i веде до виникнення цис- i транс-iзомерiв.

2.Для комплексних сполук цис-, транс-iзомерiя полягає в розташуваннi поруч чи навпроти двох однакових лігандів бiля центрального йона (в плоских квадратичних i октаедричних комплексах).

Термін за IUPAC виходить з ужитку, а рекомендується цистранс ізомерія.

1168 геометрична площа поверхні поділу

геометрическая площадь поверхности раздела geometric area of interface

У хімії поверхні — площа проекції реальної поверхні на площину, що є паралельною до макроскопічної видимої границі фази.

1169 геометрична поверхня електрода

геометрическая поверхность электрода geometric(al) electrode area

Поверхня електрода, вирахувана з його геометричних розмірів. Звичайно відмінна за величиною від дійсної поверхні електрода.

1170 геометричне ослаблення

геометрическое ослабление geometric attenuation

Зменшення кількості радіації (випромінення) лише завдяки ефектові відстані між даною точкою та джерелом, з виключенням дії будь-чого іншого.

89

1171 геометричне середнє

геометрическое среднее geometric (logarithmic) mean

Величина ( xg), що визначається як корінь n-степеня від добутку абсолютних значень спостережень, взятий з відповідним знаком. Розраховується за формулою:

xg = (Π |xi|)1/n,

де Π — добуток, що береться від і = 1 до n; n — число спостережень.

1172 геометричний дескриптор

геометрический дескриптор geometric descriptor

Дескриптор, що відображає просторові тривимірні властивості молекули, зокрема такі як молекулярний об’єм, площа поверхні, стеричні параметри, головний момент інерції, торсійні кути і т.п.

1173 геометричні ізомери

геометрические изомеры geometric isomers

Ізомери з однаковою молекулярною формулою та послідовністю зв’язків, але з різним за геометрією розташуванням окремих функціональних груп чи частин молекули. Зокрема ізомери, які мають різні конфігурації при подвійному зв’язку, пр., (Е)- і (Z)-1,2-дихлоретен. Використовується також в контексті цис/транс ізомерії.

1174 геометрія координаційних сполук

геометрия координационных соединений coordination geometry

1.Розташування атомів навколо металічного центра (зокрема металів d-блоку) в координаційних частинках. Воно залежить від природи атома металу та його координаційного числа. Певним координаційним числам може відповідати більше одного розташування донорних атомів (менш загальні зазначені в дужках). Координаційному числові 2 відповідає лінійне розташування атомів біля металічного центра, 3 — тригональне планарне (тригональне пірамідальне), 4 — тетраедральне, квадратно планарне, 5 — тригональне біпірамідальне, пірамідальне з квадратом в основі, 6 — октаедральне (тригональне призматичне), 7 — пентагонально біпірамідальне (одновершинно тригонально призматичне, одновершинно октаедральне), 8 — додекаедральне, квадратно антипризматичне, гексагонально пірамідальне (кубічне, двовершинне тригональне призматичне), 9 — тривершиннетригонально призматичне. Така регулярна геометрія не завжди витримується через наявність, наприклад стеричних ефектів.

2.Розділ структурної хімії, де вивчаються закономірності розташування атомів навколо металічного центра в координаційних сполуках.

геометрія, молекулярна 4054

1175 геометрія перехідного стану

геометрия переходного состояния transition state geometry

Геометрія, що відповідає стаціонарній точці (мінімаксові) на поверхні потенціальної енергії, в якій один елемент діагональної гессіанової матриці є від’ємним а всі інші — додатними. Це точка з найвищою енергією на координаті реакції.

геометрія, рівноважна 6155

1176 геосинтез

геосинтез geosynthesis

Геологічний синтез, що відбувається в природніх умовах упродовж дуже великого періоду часу. Термін стосується як утворення органічних, так і неорганічних сполук.

1177 геохімія

геохимия geochemistry

Наука про хімічний склад та хімічні реакції порід, мінералів, магм, природних вод та ґрунту, де застосовуються закони та методи хімії до вивчення процесів, що відбуваються в земних надрах, а також формування мінералів, метаморфози гір, утворення та міграції нафти.

1178 гербiцид

гербицид herbicide

Хімiчна речовина, що вибiрково пригнiчує рiст рослин, якi вважаються шкiдливими. Пр., карбамати, сим-триазини.

1179 Германій

германий germanium

Хімічний елемент, символ Ge, атомний номер 32, атомна маса 72.64, електронна конфігурація [Ar]4s23d104p2; група 14, період 4, p-блок. Ступені окиснення: Ge+4, Ge+2. Відомі галогеніди

GeHlg2 та GeHlg4, гідриди GeH2 та GeH4, оксиди GeО2 та GeО2.

Проста речовина — германій. Металоїд, кристалічний, напівпровідник, т. пл. 937.4 °С, т. кип. 2830 °С, густина 5.323 г см-3.

германій, галогеніди 1089

1180 гермилідени

гермилидены germylidenes, [germylenes]

Аналоги карбенів, структура R2Ge:, де R — органільна група.

1181 герц

герц hertz

Одиниця частоти, рівна одному циклові за секунду. Похідна від одиниць СІ. Гц = с-1.

1182 гессіанова матриця

гессианова матрица

Hessian matrix

Матриця других похідних енергії по координатах атомів молекулярної системи. У локальному мінімумі всі власні значення гессіана є додатними, в сідловій точці (перехідному стані) одне з власних значень є від’ємним, інші — додатними. Синонім — гессіан.

1183 гетеракаліксарени

гетеракаликсарены heteracalixarenes

Каліксарени, в яких метиленовий місток між фенольними (чи іншими) кільцями замінено на гетероатом, або групу, що містить гетероатом.

X може бути атомом S, O. Напр., гетеракалікс[4]арен

1184 гетерильна група

гетерильная группа heteryl group

Див. гетероарильна група.

1185 гетеpоазеотpоп

гетеpоазеотpоп heteroazeotrope

Сумiш, складена з двох чи бiльше рiдких фаз, що переганяється без змiни складу.

1186 гетероалкени

гетероалкены heteroalkenes

Аналоги алкенів, в яких двозв’язний атом C замінений на гетероатом. Пр., метиліденсилан H2Si=CH2, N-метилметанімін

MeN=CH2.