Справочники / Глосарій термінів з хімії. Укладачі Й.Опейда, О.Швайка

1646 дилатометрія

дилатометрия dilatometry

Метод, заснований на вимірюванні зміни об’єму тіла в залежності від температури чи перебігу в ньому хімічних процесів, а результати представляються у вигляді дилатометричних кривих.

1647 дим

дым smoke

Аерозоль, що утворюється при неповному спалюванні, термічному розкладі або випаровуванні речовини. Його частинки можуть бути твердими (дим MgO) або рідкими (тютюновий дим).

1648 димеризацiя

димеpизация dimerization

Процес з'єднання двох однакових хімічних частинок (радикалів, молекул) з утворенням однієї частинки.

CH3· + CH3· → CH3CH3

динаміка, молекулярна 4055

1649 динаміка реакції

динамика реакции reaction dynamics

Розділ хімічної кінетики, де вивчаються інтермолекулярний та інтрамолекулярний рухи, що відбуваються в елементарному акті хімічних змін, взаємовідношення між квантовими станами молекулярних частинок реактантів та продуктів. Ще називається молекулярною динамікою.

1650 динамічна бібліотека

динамическая библиотека dynamic library

У комбінаторній хімії — колекція сполук у динамічній рівновазі. Якщо склад бібліотеки змінюється, напр., внаслідок присутності певного рецептора, який селективно зв’язує певні бібліотечні члени, тоді зсування рівноваги вестиме до збільшення кількості тих компонентів, які зв’язані з ціллю, що має відносно високу спорідненість.

1651 динамiчна в'язкiсть

динамическая вязкость dynamic viscosity

Для ламінарного потоку рідини — відношення напруги зсуву до градієнта швидкості, перпендикулярного до площини зсуву.

Її величина (η) визначається виразом:

η = F(A(dv/dx))–1,

де F — дотична сила, потрiбна для перемiщення шару рiдини з поверхнею А зi швидкiстю dv по вiдношенню до другого шару, що знаходиться на вiдстанi dx. Одиницею в системi CGS є пуаз (П), у системi СI — паскаль-секунда (Пас). П = дин с см-2.

1652 динамічна комбінаторна хімія

динамическая комбинаторная химия dynamic combinatorial chemistry

У хімії ліків — один з методів комбінаторної хімії, де генерується суміш продуктів із суміші вихідних речовин в присутності цілі. Продукти при цьому перебувають у динамічній рівновазі з реактантами, а рівновага зсувається в сторону продуктів, що зв’язуються з ціллю.

1653 динамічна область (аналізатора)

динамическая область (анализатора) dynamic range (of an analyser)

Відношення між максимальним та мінімальним (поріг визначення) можливими для вимірювання значеннями.

1654 динамічна рівновага

динамическое равновесие dynamic equilibrium

Рівновага, що швидко встановлюється, коли два протилежних процеси відбуваються з великими швидкостями, і далі в системі не спостерігається видимих змін.

1655 динамічна система

динамическая система dynamical system

Cистема, еволюція якої однозначно визначається її початковим станом.

1656 динамічна спінова поляризація

динамическая спиновая поляризация dynamic spin polarization

Миттєвий ефект електронної кореляції в бірадикалах (зокрема в скрученому на 90° етилені, циклобута-1,3-дієні), що приводить до кореляції спінів електронів на внутрішніх орбіталях з неспареними спінами.

1657 динамiчна стеpеохімiя

динамическая стеpеохимия dynamic stereochemistry

Роздiл стереохімiї, що вивчає зв’язок між просторовою будовою молекул та їх реактивністю, а також внутрімолекулярні рухи в молекулярних частинках, стереоперетворення молекул, енергетичні активаційні параметри перетворень та інші характеристики стереохімії молекул в їх динаміці, вивчається також вплив просторової будови молекули на хід хімiчної реакцiї (напрямок, швидкiсть, положення рiвноваги). Принципове значення мають уявлення про збереження стереоконфiгурацiї тетраедричного атома C при реакцiях замiщення: бiмолекулярне нуклеофiльне замiщення SN2 вiдбувається з оберненням конфiгурацiї, електрофiльне SE2 — зi збереженням, мономолекулярнi замiщення SN1 та SE1 мають наслiдком рацемiзацiю, а гомолiтичні реакцiї ведуть до втрати стереохiмiчної конфiгурацiї.

1658 динамiчний iндекс реактивностi

динамический индекс pеакционной способности dynamic reactivity index

Iндекс реактивностi, пов'язаний зi структурою перехiдного стану, що дозволяє оцiнити енергiю активацiї, напр., енергiя локалiзацiї.

1659 динамічний поверхневий натяг

динамическое поверхностное натягжение dynamic surface tension

Поверхневий натяг, виміряний для системи, що не знаходиться в стані рівноваги.

1660 динамічний фотоадсорбційний процес

динамический фотоадсорбционный процесс dynamic photoadsorption process

Одночасне (або синхронне) утворення адсорбованих частинок шляхом фотоадсорбції молекулярних частинок (молекул, атомів чи йонів) та їх відщеплення при фотодесорбції з утворенням тих же молекулярних частинок адсоpбата, у випадку коли обидва процеси відбуваються при фотозбудженні на поверхні твердого фотокаталізатора.

1661 дипептид

дипептид dipeptide

Димер амінокислот, що з’єднані одним пептидним зв’язком. Типовий приклад — D-аланін дипептид. В організмі утворюються при розкладі поліпептидів при дії ензиму — дипептидил пептидази. Засвоюються швидше ніж мономерні амінокислоти.

121

1662 дипірини

1663 дипнони

дипноны dipnones

1,3-Дифенілбут-2-ен-1-он PhC(=O)CH=C(CH3)Ph і його замі-

щені в кільці похідні.

1664 диполь

диполь dipole

Система, в якiй позитивний та негативний центри зарядiв не спiвпадають. У найпростiшому випадку диполем є система двох рiвних рiзнойменних, вiддалених один від одного точкових зарядiв.

1665 1,3-диполь

1,3-диполь

1,3-dipole

Молекулярна частинка, що звичайно є гетеродієном (часто гетероциклом) і становить нейтральну чотирьохелектронну трьохатомну π-систему (тріаду). У рамках теорії валентних зв’язків може бути зображеною тільки за допомогою диполярних резонансних структур. Проте, як правило, не відзначається високим дипольним моментом (пр., для дифенілдіазометану 1.42 Д). Якщо центральним атомом тріади є гетероатом, то це 1,3-диполь з октетною стабілізацією (пр., азиди а, озон б), якщо атом C — 1,3-диполь без октетної стабілізації (пр., імінокарбени). Може бути лінійною з подвійним зв’язком (а) .

диполь, електричний 1947 диполь, індукований 2769 диполь, миттєвий 3943

1666 диполь-дипольна взаємодiя

диполь-дипольное взаимодействие dipole-dipole interaction

Міжмолекулярна чи внутрімолекулярна взаємодія між молекулами чи групами з постійним електричним дипольним моментом. Енергія взаємодії U залежить від віддалі та орієнтації диполів: коли вони паралельні один до одного, то:

U = 2μ1μ2/(ε r3),

коли розташовані один над одним, то:

U = μ1μ2/(εr3),

де μ1 та μ2 — дипольнi моменти частинок, ε — дiелектрична проникнiсть, r — вiддаль мiж центрами векторiв.

1667 диполь-дипольна передача збудження

диполь-дипольная передача возбуждения dipole-dipole exitation transfer

Синонім передача збудження за Форстером.

1668 диполь-дипольне притягання

диполь-дипольное притяжение dipole-dipole attractions

Притягання між молекулами, що мають дипольні моменти.

1669 дипольний момент

дипольный момент dipole moment

Векторна величина(μ), що характеризує зарядову асиметрiю у системі. Для зв'язку дипольний момент зумовлений змiщенням електронiв у сторону одного з атомiв (він вiдсутнiй у симетричних зв'язках). Для молекули є векторною сумою дипольних моментiв окремих зв'язкiв і мірою ступеня полярності полярної молекули. Визначається за рiвнянням:

μ = |Q| d,

де |Q| — абсолютне значення заряду одного полюса, d — вiдстань мiж полюсами. Одиниця — Кл м (Кулон-метр), ще використовується Дебай, 1 Дб = 3.33 10–30 Кл м.

У хімії — за умовою вектор спрямований від позитивного до негативного поля, у фізиці — навпаки.

1670 дипольний момент гpупи

дипольный момент гpуппы group dipole moment

Інкремент дипольного моменту молекули, що стосується даної полярної групи.

дипольний момент, індукований 2770 дипольний момент, перехідний 5057

1671 диполярна сполука

диполярное соединение dipolar compound

Сполука, електронейтральна молекула якої має позитивний і негативний заряди в одній з канонічних структур. У більшості таких сполук заряди делокалізовані. Термін застосовний і до частинок, де нема делокалізації. 1,2-Диполярна сполука має протилежні заряди на суміжних атомах. В 1,3-диполярній сполуці значимою є канонічна форма, що репрезентує розділення заряду через три атоми. Підкласи 1,3-диполярних сполук:

1. Алільний тип: азо-іміди, азометин-іміди, азометин-іліди, азокси-сполуки, карбоніл-іміди, карбоніл-оксиди, карбоніліліди, нітрони, нітро-сполуки.

X=Y+–Z– ↔ –X–Y+=Z ↔ +X–Y–Z– ↔ –X–Y–Z+ де X, Z = C, N або O; Y = N або О.

Пр., RN––N+=N ↔ RN=N+=N– ↔ RN––N=N+ ;

2. Пропаргільний тип: нітрил-іміди, нітрил-оксиди, нітриліліди, нітрилій-бетаїни, азиди, діазо-сполуки.

X=N+–Z– ↔ –X=N+=Z ↔ –X=N–Z+ ↔ X–N=Z де X = C або O; Z = C, N або O.

Пр., RC=N+=O– ↔ RC–=N+=O ↔ RC+=N–O– .

3. Карбеновий тип: ацил-карбени, імідоїл-карбени, вінілкарбени.

:X–C=Z ↔ +X=C–Z– (X = C або N; Z = C, N або О).

1672 диполярний апpотонний розчинник

диполярный апротонный растворитель dipolar aprotic solvent

Розчинник з порівняно високою відносною проникністю (чи діелектричною сталою), більшою, ніж 15, який має постійний значний дипольний момент, і не може надавати лабільний атом H для утворення сильних водневих зв‘язків, напр., диметилсульфоксид.

Термін, як зазначає IUPAC, (як і його альтернатива —

полярний апpотонний розчинник) не зовсім точний, такі розчинники, як правило, не апpотонні, а протофiльні (і здебільше слабко протогенні). Тому краще їх описувати як диполярні та непротогенні.

1673 диполярний зв'язок

биполярная связь dipolar bond

Зв'язок, що постає внаслідок взаємодiї (насправді чи уявно) двох нейтральних частинок, одна з яких вносить вiльну електронну пару, а друга — вiльну електронну орбiталь, що приводить до структур з розділенням зарядів. У комплексах це

донорно-акцепторний зв'язок π-типу, де низько розташованi π- орбiталi ліганда заселяються електронною парою d-орбiталi центрального атома.

R3N: + BR3 → R3N+–R3B–

За IUPAC цей термін вважається кращим від синонімів

координаційний зв’язок, координаційна ковалентність, дативний зв’язок, семіполярний зв’язок.

1674 дипротна кислота

дипротная кислота diprotic acid

Кислота, молекула якої може віддавати два Н+.

1675 дисахарид

дисахарид disaccharide

Карбогідрат, здатний гідролізуватися до двох моносахаридів.

1676 дисиметрія розсіяння

диссиметрия рассеивания dissymmetry of scattering

Відношення двох відношень Релея (R(θ)) для різних кутів спостереження:

z(θ1,θ2) = R(θ1)/R(θ2),

при θ1< θ2. кути мусять бути визначені так θ2 = 180 – θ1.

1677 дисиндіотактичний полімер

дисиндиотактический полимер disyndiotactic polymer

Синдіотактичний полімер, що вміщує два хіральних чи прохіральних атоми з визначеною стереохімією в головному ланцюзі основної конфігураційної ланки.

1678 дисипативна система

диссипационная система dissipative system

Система, в якій відбуваються дисипативні процеси і яка прямує до стану рівноваги. Це можна розглядати як рух у фазовому просторі до точкового аттрактора, що є еквівалентним до руху системи в напрямку мінімуму вільної енергії. Усі реальні системи є дисипативними.

1679 дисипативний пpоцес

диссипационный пpоцесс dissipative process

Процес передачi речовини (напр., дифузiя, термодифузiя) або енергiї (передача теплоти) всерединi системи або мiж системою i оточуючим середовищем, а також хімiчна реакцiя, що проходить у нерiвноважних умовах, наближаючи систему до стану рiвноваги.

1680 дисклінація

дисклинация disclination

Дефект, що простягається вздовж певної лінії в середовищі, упорядкованому за орієнтацією чи напрямком окремих складових. Це дефект у молекулярному орієнтаційному порядку на противагу до дислокації, яка є дефектом у молекулярному позиційному порядкові.

1681 дискретний

дискретный discrete

Термін стосується величин, які можуть набирати лише певних значень (певного скінченого ряду значень). Антонім до термі-

на неперервний.

1682 дискримінантний аналіз

дискриминантный анализ discriminant analysis

У хемометриці — статистичний метод встановлення границь, що розділяють дані на певні класи (категорії), і знаходження набору відповідних дескрипторів, що відображають кожний клас.

1683 дислокація

дислокация dislocation

Дефект у кристалічних ґратках, що порушує регулярне чергування атомних (кристалографічних) площин, зосереджений у малій області в кристалі. Здатний пересуватися в кристалі внаслідок послідовного переміщення атома з положення, яке він займає, в сусіднє. Через те, що енергія активації такого процесу звичайно невелика, дислокації можуть переміщатись швидко. Переважно зустрічаються в твердих кристалах.

1684 дисмутацiя

дисмутация dismutation

Див. диспропорцiювання

1685 дисоціативна адсорбція

диссоциативная адсорбция [хемисорбция] dissociative adsorption [chemisorption]

Адсорбція, що супроводжується дисоціацією на два або більше фрагменти, кожен з яких зв’язується з поверхнею адсорбенту. Процес може бути як гомо- (1), так і гетеролітичним (2).

де знак * символізує ділянку поверхні сорбента, яка доводиться на одну сорбовану частинку, Mn+ і O2– — поверхневі ділянки, де ці йони знаходяться в нижчій координації, ніж йони в об’ємі фази.

Синонім — хемісорбція.

1686 дисоціативна йонізація

диссоциативная ионизация dissociative ionization

У мас-спектрометрії — йонізації, при якій молекули газу розкладаються з утворенням продуктів, один з яких є йоном.

1687 дисоціативна поверхнева реакція

диссоциативная реакция на поверхности dissociative surface reaction

Реакції на поверхні, що відбуваються з розривом хімічних зв’язків. Дисоціативні поверхневі реакції записуються рівнянням

2* + C2H5* = H* + *CH2CH2*

де * позначає поверхневий центр.

Це реакція зворотна до асоціативної реакції на поверхні.

1688 дисоціативне заміщення

диссоциативное замещение dissociative substitution

У хімії комплексних сполук — реакція заміщення, коли в перехідному стані координаційне число є меншим, ніж у початковому комплексі. Більшість октаедральних заміщень є дисоціативними.

1689 дисоціативний механiзм заміщення лігандів

диссоциативный механизм замещения лигандов dissociative mechanism of ligand substitution

Заміщення одного ліганда в координаційній сфері комплексу на інший, коли реакція лімітується дисоціацією вихідного комплексу

AX X– + A+

A+ + Y– → AY (швидко)

1690 дисоцiацiйний ефект поля

диссоциационный эффект напpяженности поля dissociation field effect

Дисоцiацiя пiд впливом електричного поля — збiльшення електропровiдностi електролiту внаслiдок збiльшення числа йонiв у розчинi у випадку надзвичайно сильної напруги (104 — 105 В cм-1) електричного поля.

123

1691 дисоцiацiя

диссоциация dissociation

1.Розпад однієї молекулярної частинки на дві або більше молекулярних частинок. Включає мономолекулярний гомолiз і гетероліз, та розпад йонної пари на вільні йони.

2.Відокремлення складових від будь-якого агрегату молекулярних частинок.

дисоціація, гетеролітична 1223 дисоціація, гомолітична 1403 дисоціація, електролітична 1982

1692 дисоцiацiя зв'язку

диссоциация связи bond dissociation

Розрив зв'язку шляхом гетеролізу або гомолiзу. Термiн переважно вживається для гомолiзу.

1693 дисоціація індукована зіткненнями

диссоциация индуцированная столкновениями collision-induced dissociation

У мас-спектрометрії — процес з участю йонних або нейтральних молекулярних частинок, в якому йон, що стрімко рухається, дисоціює в результаті взаємодії з нейтральною частинкою-мішенню. Це відбувається за рахунок переходу частини трансляційної енергії йона у його внутрішню енергію.

дисоціація, йонна 2873 дисоціація, протолітична 5685

дисоціація, сольво-протолітична 6680

1694 диспеpгування

диспеpгиpование dispergation

1.Процес тонкого подрібнення пiд дiєю зовнiшнiх сил бiльших частинок речовини на меншi з метою одержання дисперсiйної системи.

2.У хімії атмосфери — розбавлення забрудника шляхом поширення в атмосфері завдяки дифузії чи турбулентності.

3.Розсіювання дрібно подрібненої речовини в середовищі (рідкому або газовому).

1695 дисперсiйне середовище

диспеpсионная сpеда dispersion medium

Компонент або компоненти дисперсiйної системи, що утворюють безперервну фазу, в якій знаходяться частинки дисперсної фази.

1696 дисперсійний аналіз

дисперсионный анализ dispersion analysis

Аналіз, суттю якого є перевірка значимості відмінності між середніми (усередненими) величинами за допомогою порівняння (аналізу) дисперсій. Зокрема, поділ загальної дисперсії на декілька джерел дозволяє порівняти дисперсію, викликану різницею між групами з дисперсіями, зумовленими внутрішньогруповими варіаціями.

1697 диспеpсiйний ефект

диспеpсионный эффект dispersion effect

Складова мiжмолекулярних сил, що вiдповiдає взаємному притяганню незаряджених частинок, а також частинок без мультипольних моментiв внаслiдок флуктуацiї електронної густини в атомах і молекулах.

1698 диспеpсiйнi сили

диспеpсионное взаимодействие, [силы Лондона] dispersion forces, [London forces]

Мiжмолекулярнi притягальнi сили, що виникають з тимчасової асиметрiї розподiлу густини електричного заряду мiж неполярними молекулами. Є складовими взаємодiй i мiж полярними молекулами. Величина таких сил, залежить від поляризовності молекул і є обернено пропорційною до віддалі в шостому степені. Так енергія дисперсійної взаємодії між двома молекулами метану на відстані 3Å складає біля – 1.1 ккал моль–1. Синонім — сили Лондона.

1699 дисперсія

дисперсия variance

1.У регресійному аналізі — квадрат стандартного відхилення, що є мірою внесків різних похибок у загальну точність.

2.У колоїдній, препаративній та технічній хімії — завись дуже дрібних частинок речовини в певному середовищі.

1700 дисперсія енергії

дисперсия энергии energy dispersion

У емісійній спектроскопії — розділення характеристичних фотонів за їх енергією.

дисперсія, колоїдна 3248

1701 диспеpсiя оптичного обертання

диспеpсия оптического вpащения optical rotatory dispersion

Змiна оптичної активностi хiральної речовини залежно вiд довжини хвилi плоскополяризованого свiтла, що проходить через шар такої речовини.

1702 дисперсія світла

дисперсия света dispersion of light

Розщеплення в даному середовищі променя світла на окремі кольори, що викликане залежністю коефіцієнта рефракції від довжини хвилі.

1703 диспеpсна система

диспеpсная система disperse system

Фiзично неоднорiдна система, що складається з дисперсiйного середовища та дисперсної фази.

1704 диспеpсна фаза

диспеpсная фаза dispersed phase

Компонент або компоненти дисперсiйної системи, якi не становлять неперервної фази (дисперговані в ній).

1705 дисперсний барвник

дисперсный краситель dispersion dye

Нерозчинний у водi барвник (пр., антрахiноновий, моноазобарвник), що застосовується у виглядi тонких дисперсiй для хімiчних волокон.

1706 Диспрозій

диспрозий dysprosium

Хімічний елемент, символ Dy, атомний номер 66, атомна маса 162.50, електронна конфігурація [Xe]4f106s2; період 6, f-блок (лантаноїд). Найхарактернішим є ступінь окиснення +3, зустрічаються також +2 (DyHlg2) та +4 (Cs3DyF7).

Проста речовина — диспрозій.

Метал, т. пл. 1409 °С, т. кип. 2562 °С, густина 8.5 г см–3.

диспропорціонування за Канніцаро, альдегідне 241 диспропорціонування за Тищенком, альдегід-естерне 239

1707 диспропорцiювання

диспропорционирование, [дисмутация] disproportionation, [dismutation]

1. Будь яка хімічна реакція, в якій відбувається перерозподiл атомiв або груп мiж однаковими чи близькими хімічними частинками, типу

A + A → A' + A''

де A, A', A'' — різні молекулярні частинки. Напр.,

СН3–СН2• + СН3–СН2• → СН3–СН3 + СН2=СН2

2. Процес одночасного перебiгу окиснення та вiдновлення (реакцiї самоокиснення — самовiдновлення), що протiкає оборотно чи необоротно мiж однаковими або близькими молекулами, в результатi чого в утворених речовинах однойменнi атоми, вiдповiдальнi за процес, виявляються в рiзному оксидаційному стані (реакцiї Тищенка, Каннiццаро та ін.). Отже, в такій реакції речовина, що бере в ній участь, дає дві різні форми: одну більш оксидовану, а другу більш відновлену, ніж вихідна.

3Au+ → Au3+ + 2Au.

2ArCHO —a→ ArCOOH + ArCH2OH a: KOH

Синонім — дисмутація.

1708 диспpопоpцiювання pадикалiв

диспpопоpциониpование pадикалов disproportionation of radicals

Реакцiя мiж двома вiльними радикалами, яка полягає в перенесеннi атома з одного радикала до другого, в результатi чого утворюються двi молекули, одна з яких ненасичена, iнша насичена:

CH3–CH2• + CH3–CH2• → CH3–CH3 + CH2=CH2

1709 дисротаторне повертання

дисротаторное вращение disrotatory motion

Вiдповiдає процесовi, коли при електроциклiзацiї 2р π-орбiталi

BD

аб

1710 дистектична точка

дистектическая точка distectic point

Конгруентна точка, що вiдповiдає максимуму на кривiй ліквідусу.

1711 дистильована вода

дистиллированная вода distilled water

Вода очищена від вмісту мінеральних солей шляхом перегонки. Дуже чиста, однак може вміщувати деякі розчинені гази.

1712 дистилят

дистиллят distillate

Рідина, яку зібрали після конденсації пари при дистиляції.

1713 дистиляція

дистилляция distillation

1.Метод очистки рідин чи розділення рідких сумішей. Відділення рідини від твердого тіла або від іншої рідини шляхом випаровування та наступної конденсації. При кип’ятінні суміші випаровується в першу чергу компонент з найнижчою температурою кипіння, пара якого конденсується і збирається. Розділення відбувається тим краще, чим більшою є різниця температур кипіння компонентів.

2.У хімії води — процес відділення води від забруднень шляхом нагрівання з переведенням її в пару та наступного охолодження для переведення пари в чисту воду.

дистиляція, фракційна 7893

1714 дистомер

дистомер distomer

Енантіомер чи хіральна сполука, певна конкретна дія якої (зокрема в біохімічних системах) є меншою в порівнянні з іншим енантіомером. Термін використовується лише стосовно даної дії, в інших випадках дистомером може бути другий енантіомер.

1715 дистонічний іон

дистонический ион distonic ion

Йон в якому зарядовий та радикальний центри розділені. Розрізняють два їх класи: такі, що мають координаційно та електронно насичені зарядові центри (звичайно онієвого типу) та йонізовані бірадикали з двома коодинаційно-ненасиченими центрами, які мають один або три електрони.

1716 дистонічний радикал-катіон

дистонический катион-радикал distonic radical cation

Радикал-катіон в якому зарядовий та радикальний центри розділені.

1717 дитактичний полімер

дитактический полимер ditactic polymer

Тактичний полімер, що вміщує два центри визначеної стереоізомерії в головному ланцюзі основної конфігураційної ланки.

1718 дитерпеноїди

дитерпеноиды diterpenoids

Терпеноїди, що мають скелет С20.

1719 дитiокарбамiновi кислоти

дитиокарбаминовые кислоты dithiocarbamic acids

Амiди дитiокарбонатних кислот RR'NC(S)SH (рКа ≈ 3—4). Нестабільні сполуки. Їх солі лужних металів (дитіокарбамати) з багатьма перехідними металами утворюють переважно забарвлені нерозчинні хелати. Є активними фунгіцидами (пр., етилен-біс- та диметилдитіокарбамати натрію, цинку, заліза, мангану).

1720 диференційна абсорбційна спектроскопія

дифференциальная абсорбционная спектроскопия difference absorption spectroscopy

Спектроскопічний метод, в якому з метою підвищення точності визначення концентрації в аналітичних пробах з висококонцентрованими аналітами, заміняють пусту кювету (порівняльну кювету) на кювету, що містить аналіт чи іншу абсорбуючу речовину відомої концентрації. Отриманий таким чином спектр називається диференційним.

125

1721 диференційна в’язкість

дифференциальная вязкость differential viscosity

У реології в’язких речовин — величина, що визначається як похідна від напруги зсуву по швидкості зсуву при даній швидкості зсуву.

1722 диференційна сканувальна калориметрія

дифференциальная сканирующая калориметрия differential scanning calorimetry

Фізико-хімічний метод дослідження фазових переходів, в якому різниця енергій, наданих досліджуваній речовині та зразкові (для порівняння) для досягнення однакової температури, записується як функція температури, що змінюється за програмою.

1723 диференційний коефіцієнт дифузії

дифференциальный коэффициент диффузии differential diffusion coefficient

Величина (D), що визначається рівнянням:

Di = Ji / grad ci,

де Ji — кількість речовини і, що проходить за одиницю часу через одиницю площі, grad ci — градієнт концентрації речовини і.

1724 дифеpенцiйний метод

диффеpенциальный метод differential method

У хімічній кінетиці — метод визначення порядку реакцiї (n) за значенннями швидкостей реакцiй, виміряних при певних концентрацiях реактанту, коли концентрації інших реактанатів залишаються постйними. Логарифм швидкостi (W) є при цьому лiнiйною функцiєю логарифма концентрацiї (с):

lnW = a + blnc.

Коефiцієнт нахилу прямої b дорівнює порядковi реакцiї.

1725 диференційний термічний аналіз

дифференциальный термический анализ differential thermal analysis

Метод (скорочено ДТА), заснований на вимірюванні різниці температур досліджуваної речовини та вибраного за еталон зразка як функції температури їх нагрівання, яка зростає за певною програмою. Використовується для аналізу матеріалів, які реагують або розкладаються при підвищених температурах. Фазові переходи й хімічні реакції, що відбуваються в досліджуваній речовині при нагріванні, викликають при певній температурі, характеристичну для даної речовини, найбільшу різницю температур.

1726 дифеpенцiюючий розчинник

диффеpенциpующий pаствоpитель differentiating solvent

Розчинник, в якому вiдносна сила кислот і основ здатна змінюватись в широких межах: у протогенному розчинниковi, кислотнiсть якого вища за кислотнiсть води, сила кислоти зменшується або зовсiм не проявляється, сила ж основи — зростає, при тому основнiсть сильних основ вирiвнюється, а слабких або дуже слабких — диференцiюється. У протофiльному розчинниковi з вищою за воду основнiстю сила кислот зростає i для сильних вирiвнюється, а для слабких стає розрiзняльною, зате сила основ зменшується або основнi властивостi зовсiм нiвелюються. У диференцiюючих розчинниках з низькою дiелектричною проникнiстю (типу метилiзобутилкетону) можуть бути вiдтитрованi як кислоти, так i основи.

1727 дифракційний аналіз

дифракционный анализ diffraction analysis

Використання дифракції для встановлення наявності деяких твердих аерозолів та часточок пилу.

1728 дифракція

дифракция diffraction

Явище відхилення променів від прямолінійного поширення в середовищі з неоднорідностями й перешкодами, сумірними з відповідною довжиною хвилі (при проходженні біля краю непрозорого тіла, або через вузькі щілини, або при відбиванні від поверхні певної форми чи кристалу). Властиве для всіх хвильових процесів (звуку, радіохвиль, світла, рентгенівських променів) та мікрочастинок (електронів, нейтронів), для яких означає пружне розсіювання на кристалах, молекулах рідини й газів. У випадку світла, завдяки його хвильовій природі, почергово утворюються паралельні темні та ясні смуги.

1729 дифракція Брегга

дифракция Брэгга

Bragg diffraction

Дифракція, що виникає, коли промені проходять через правильну періодичну структуру, зокрема таку як система атомів у кристалі. Кожний розсіювальний центр (напр., атом) діє як точкове джерело сферичного фронту хвиль, ці хвилі зазнають інтерференції з утворенням дифракційних пучків, напрямок яких описується рівнянням:

mλ = 2d sinθ,

де m — ціле число, λ — довжина хвилі, d — відстань між розіювальними центрами, θ — кут дифракції.

Широко використовується в рентгеноструктурному аналізі.

1730 дифракція електронів з низькою енергією

дифракция электронов низкой энергии low energy electron diffraction

Метод, заснований на вимірюванні розподілу відбитих від кристалічної поверхні електронів за кутовою інтенсивністю при бомбардуванні електронами з низькою енергією (E < 500 еВ) під великим кутом падіння. Дифракційна картина дає інформацію про розташування атомів у поверхневому шарі.

1731 дифузiйна область pеакцiї

диффузионная область pеакции diffusion region of reaction

Область умов проведення реакцiї, де її швидкiсть визначається швидкостями дифузiї реактантів.

1732 дифузійне горіння

диффузионное горение diffusion combustion

Процес горіння, при якому два гази, що надходять у систему, де воно відбувається, тільки починають змішуватись під час запалювання. Напр., горіння свічки. Характерним для нього є жовтий колір полум’я.

1733 дифузiйний потенцiал

диффузионный потенциал diffusion potential

Рiзниця електричних потенцiалiв на границi стикання двох електролiтiв, що виникає з рiзних рухливостей дифундуючих йонiв. Для ідеального розбавленого розчину Φ є інтегралом від Φ по границі між двома областями з різними концен-

траціями. Φ дається рівнянням

Φ = (RT ∑Dizi ci) / (F ∑si2Dici),

де Di — коефіцієнт дифузії молекулярної частинки і, zi — зарядове число частинки і, ci — концентрація молекулярної частинки і, F — число Фарадея, Т — термодинамічна температура, R — газова стала.

1734 дифузiйний потiк

диффузионный поток diffusional flux

Кiлькiсть речовини, що переходить за одиницю часу через одиницю площi поверхнi, перпендикулярної до напрямку переносу.

1735 дифузійний режим

диффузионный режим diffusion regime

Умови проведення реакції, коли її швидкість залежить від швидкості дифузії реагентів при наявності градієнта концентрацій, або ж від швидкості самодифузії, якщо реагенти розподілені рівномірно по об'єму реактора й швидкість реакції визначається частотою зіткнень молекул реактантів.

1736 дифузiйний струм

диффузионный ток diffusion current

Фарадеїв струм, величина якого контролюється швидкістю, з якою електроактивні реактанти в електрохімічному процесі дифундують до поверхні поділу електрод-розчин (інколи зі швидкістю, з якою продукт дифундує від поверхні в об‘єм).

1737 дифузiйний шар

диффузионный слой diffusion layer

В електрохімiї — приелектродна область, де концентрацiя деполяризатора вiдрiзняється вiд значення в об'ємi розчину (з вiддаленням вiд поверхнi асимптотично наближається до концентрацiї в розчинi).

1738 дифузійний шар Нернста

диффузионный слой Нернста

Nernst’s diffusion layer

Уявний шар, який відповідає дифузійному шарові, якби його концентраційний профіль був прямою лінією, що співпадала б з тангенсом дотичної до істинного концентраційного профілю на поверхні розділення фаз з продовженням її до точки, яка відповідає концентрації в об’ємі.

1739 дифузiя

диффузия diffusion

1.Самочинне переміщення хімічних частинок, що приводить до вирівнювання їх концентрацій та вирiвнювання рiзниць хімiчних потенцiалiв у багатокомпонентних системах.

2.Взаємне проникання газових чи рідких речовин при їх контакті, розсіювання речовин в інше середовище, а також їх змішування унаслідок безладного молекулярного руху. Гази

дифундують дуже швидко, рідини — повільніше, тверді тіла

— з дуже малою швидкістю (яку часто можна виміряти).

3.У хімії атмосфери — процес переносу газів завдяки турбулентному змішуванню при наявності градієнта складу повітря.

4.Молекулярна дифузія — чисте переміщення молекул, яке є результатом лише молекулярного руху у відсутності турбулентного руху.

5.Випадковий термічний рух колоїдних частинок, що спричинює їх переміщення з області з вищою концентрацією в область з нижчою, а також приводить до зіткнень.

Описується дифузія законами Фіка.

дифузія, обертальна 4529

1740 дифузна функція

диффузная функция diffuse function

Атомна орбіталь s- та p-типу, яка на відміну від звичайних орбіталей, має більший розмір. Такі функції в базисних наборах використовуються при розрахунках молекул з неподіленими парами, аніонів та систем у збуджених станах.

1741 дифузний шар

диффузный слой diffuse layer

В електрохімії — область, де неспецифічно адсорбовані йони збираються та розподіляються внаслідок дії електричного поля

та термічного руху. Це шар, що простягається від зовнішньої гельмгольцової площини вглиб розчину. Протита коіон, що безпосередньо контактують з поверхнею, належать до шару Штерна. Йони, що розташовані далі від поверхні, утворюють дифузний шар або шар Гойї.

1742 дихроїзм

дихpоизм dichroism

Різне поглинання світла речовиною залежно від його поляризації (анізотропія поглинання). Оскільки поглинання світла залежить і від довжини хвилі, дихроїчні речовини по-різному забарвлюються при спостереженні з різних напрямків. Розрізнюють лінійний, круговий, еліптичний (різне поглинання світла з правою і лівою лінійною, круговою чи еліптичною поляризаціями, відповідно) дихроїзми.

1743 діабатна взаємодія

диабатическое взаимодействие diabatic coupling

Енергія взаємодії між двома площинами потенціальної енергії.

1744 діабатна реакція

диабатическая реакция diabatic reaction

У квантовій хімії — в рамках наближення БорнаОппенгеймера, реакція, що починається на одному збудженому стані поверхні потенціальної енергії і закінчується в результаті безвипромінювального переходу на іншій поверхні, звичайно поверхні основного стану. Ще називається

неадіабатна фотореакція.

1745 діабатний електронний перенос

диабатический электронный перенос diabatic electron transfer

Процес електронного переносу, при якому реагуюча система має перейти по шляху від реактантів до продуктів між двома різними електронними поверхнями. Коефіцієнт переходу (трансмісійний коефіцієнт) набагато менший від одиниці. Широко вживаний у цьому випадку термін неадіабатний електронний перехід, згідно з IUPAC, є невдалим, бо має в собі подвійне заперечення.

1746 діаграма Еллінгама

диаграмма Эллингама

Ellingham diagram

У неорганічній хімії — діаграма, на якій представлено залежності стандартних вільних енергій утворення СО та оксидів різних металів від температури. Використовується для визначення умов відновлення металів.

1747 діаграма енергії Гіббса

диаграмма энергии Гиббса

Gibbs energy diagram

Діаграма, що показує відношення між стандартними енергіями реактантів, перехідних станів, реакційних інтермедіатів та продуктів у тій послідовності, як вони виникають у хімічній реакції. Ці точки часто з’єднують гладкою кривою (її називають профілем енергії Гіббса), але експериментально можуть бути встановлені лише значення в точках екстремумів — максимумах та мінімумах, а не в проміжках між ними. По абсцисі відображено лише послідовність — реактанти, інтермедіати, продукти. Найвища точка на такій діаграмі не обов’язково відповідає перехідному станові швидкість лімітуючого етапу.

1748 дiаграма кореляцiї станiв

диаграмма корреляции состояний state correlation diagram

У теорiї реактивностi органiчних сполук — дiаграма, утворена перетином двох кривих, що описують основний та триплетний

127

стани реактантів і продуктiв. Точка перетину цих кривих з поправкою на iншi взаємодiї визначає енергетичний бар'єр реакцiї. Використовуються для аналiзу впливу електронних факторiв та ергетичностi реакцiй на їх швидкiсть.

діаграма, кореляційна 3435 діаграма, молекулярна 4056

1749 дiаграма Мор О'Феррала — Дженкса

диаграмма О’Феррала — Дженкса

More O'Ferral — Jencks diagram

Унаочнення потенцiальної поверхнi реагуючої системи як функцiї двох вибраних координат. Використовується для аналiзу впливу структури на геометрiю перехiдного стану узгоджених та поетапних процесiв. Вважається, що структурнi змiни впливають на коливні моди перехiдного стану, викликаючи змiни його геометрiї. Змiни вздовж координати реакцiї (в напрямку реактантів чи продуктiв) приводять до змiн, що узгоджуються з принципом Геммонда. Структурнi змiни в перпендикулярному до координати реакцiї напрямку спричиняють змiни, протилежнi до передбачуваних принципом Геммонда.

діаграма, ньютонівська 4521 діаграма, орбітальна 4780

1750 діаграма Рінгельмана

диаграмма Рингельмана

Ringelman chart

В атмосферній хімії — діаграма, за якою оцінюється кількість забрудника (полютанта) в атмосфері шляхом порівняння чорноти його диму, що виходить з джерела, з рядом стандартних діаграм, де нанесено на білому фоні чорні сітки різної густини.

1751 дiагpама pозчинностi

диагpамма pаствоpимости solubility diagram

Дiаграма, що iлюструє залежність розчинності речовини в розчиннику вiд температури (двокомпонентнi системи), а також вiд наявностi iнших речовин (багатокомпонентнi системи).

1752 діаграма стану

диаграмма состояний state diagram

Діаграма, на якій молекулярні електронні стани (представлені розташованими одна над одною горизонтальними лініями, для того щоб показати відносні енергії) згруповані за мультиплетністю в горизонтально зміщені колонки. Процеси збудження та релаксації, що взаємно перетворюють стани, представляються на діаграмі стрілками. Випромінювальні переходи представляються прямими стрілками, а безвипромінювальні — хвилястими.

1753 діаграма Танабе — Сугано

диаграмма Танабе — Сугано

Tanabe — Sugano diagram

Діаграма, яка зображає зміну енергій окремих електронних станів октаедральних d2 комплексів у залежності від сили поля. Використовується при аналізі спектрів комплексних сполук.

діаграма, фазова 7645

1754 діаграма Яблонського

диаграмма Яблонского

Jablonski diagram

Діаграма, на якій показано розташування за енергією різних збуджених станів та переходи між ними. Так флуоресцентний стан молекулярної частинки S1 є найнижчим збудженим

станом, з якого перехід до основного стану дозволений, тоді як фосфоресцентний стан T — метастабільний, розташований нижче від флуоресцентного, досягається шляхом безвипромі-

збудженийстан

A — адсорбціяфотона

F — флуоресценцыя

P — фосфоресценція

S — синглетнийстан

T — триплетнийстан

IC — внутрішняконверсія

ISC — міжсистемнийперетин

енергія

основнийелектроннийстан

нювального переходу. У найтиповіших випадках флуоресцентний стан є найнижчим збудженим синглетним станом, а фосфоресцентний стан — найнижчим триплетним станом, основний стан є синглетним.

1755 діада

диада diad

1.У хімії полімерів — структурна послідовність, що складається з двох ланок.

2.Стереопослідовність, яка закінчується з обох кінців тетраедральними ізомерними центрами, і яка має два послідовних центри такого типу.

диадная прототропная таутомерия diad prototropic tautomerism

Таутомерiя, яка реалiзується в діаді атомiв, зв'язаних кратним зв'язком, як у цiанiднiй кислотi

H–C≡N C=N–H

або в органiчних кислотах фосфору

>P–OH >PH(=O)

1757 діазенільний радикал

диазенильный радикал diazenyl radical

Радикал зі структурою RN=N•.

1758 дiазиридини

диазиридины diaziridines

Тричленнi насиченi циклiчнi сполуки з двома атомами N в циклi. Стiйкi до лугiв, гiдролiзуються пiд впливом кислот, легко ацилюються, алкілюються по циклічних атомах N зi збереженням циклу. У

кислих розчинах — оксиданти, вiдновлюються з розривом зв'язку N–N; оксидантами (пр., перманганатом в лужному середовищi, жовтим оксидом ртутi) оксидуються до дiазиринiв.

1759 дiазирини

диазирины diazirines

N N Тричленнi ненасиченi з двома атомами N циклiчнi сполуки. Відновлюються до дiазиридинiв.

1760 діазоалкан-тіїранове перетворення

диазоалкан-тиирановое преобразование* diazoalkane-thiirane transformation

Перетворення діазоалканів у тіїрани. Здійснюєтся під дією сірки.

(S)

2 R2CN2 R2C CR2 S

1761 діазоаміносполуки

диазоаминосоединения diazoamino compounds

Сполуки зі структурою RN=N–NR2 (де не всі R = H, і один R звичайно арил). Пр., метилдіазоамінобензен PhN=N–PhMe.

1762 діазоати

диазоаты diazoates

Солі RN=NO–M+ (R звичайно арил) сполук RN=NOH, (гідрокарбон)діазогідроксиди. Пр., калій бензендіазоат, фенілдіазенол PhN=NO–K+.

Інші назви: діазотати, гідрокарбілдіазенолати, гідрокарбілдіазеноли.

1763 діазоній-арилгідразинне відновлення

диазоний-арилгидразинное восстановление* diazonium-arylhydrazine reduction

Перетворення солей арилдіазонію в арилгідразини; здійснюється при відновленні сульфітом натрію з наступним кислотним гідролізом (реакція Е. Фішера).

ArN2+ → ArNHNH2

1764 діазооксиди

диазооксиды diazooxides

Діазоциклогексадієнони, які можуть також прийматися як диполярні діазоніофеноксиди, одержувані внаслідок діазотування ароматичних первинних амінів, які мають гідроксигрупу в орто- або в пара-положеннях.

Через це відомі ще як діазофеноли.

1765 діазосполуки

диазосоединения diazo compounds

Сполуки, що мають дивалентну діазогрупу N2, приєднану до одного вуглецевого атома. Пр., діазометан CH2=N2. Діазогрупа лінійна, електроноакцепторна, зв‘язок між атомами N близький до потрійного: >C=N+=N– ↔ >C–=N+=N (для аліфатичних, ілідна структура), –N+≡N ↔ –N=N+ (для ароматичних, солі діазонію). Аліфатичні діазосполуки — сильні основи, термічно, при опромінюванні або під дією каталізаторів розкладаються до карбенів. Діазогрупа з атомом вуглецю може зв'язуватися в тричленний цикл у діазиринах, які дещо стабільніші, але при нагріванні також дають карбени, виділяючи азот. Ароматичні діазосполуки є солевидними (солі діазонію) і порівняно стійкими, для них характерні реакції заміни діазогрупи на інші групи (реакції Зандмеєра, Несмеянова).

1766 діазотування

диазотирование diazotization

Перетворення первинних ароматичних амінів на солі арилдіазонію. Реакцію звичайно здійснюють дією на амін нітритом натрію у водному розчині мінеральної кислоти при

охолодженні (~ 4 °С). RNH2 → RN2+Х

У кислому середовищі (НХ, переважно HCl), де in situ утворюється нітритна кислота, діючими частинками при

діазотуванні, залежно від умов, можуть бути не йонізована НNO2 та продукти її протолізу (NO+Х–).

Загальна схема процесу:

R–NH2 + NaNO2 + 2HX → R–N+H2–NOХ– → R–NH–NO → → R–N=NOH → R–N+≡N Х– ↔ R–N=N+ Х–

1767 дiалiз

диализ dialyse

1.У колоїдній хімії — явище селективної дифузiї через напiвпроникну перегородку (мембрану), що полягає в проникненнi через неї низькомолекулярних розчинених речовин й затримцi мембраною колоїдних частинок або макромолекул. Використовується для відокремлення колоїдного золю від розчинника.

2.Метод розділення суміші речовин на компоненти пропусканням її через напівпроникну мембрану.

1768 діалізат

диализат dialysate

У колоїдній хімії — одержаний після діалізу розчин, з якого вилучено колоїдний матеріал.

діалізат, рівноважний 6160

1769 діалізний залишок

остаток после диализа dialysis residue

У колоїдній хімії — отриманий після діалізу розчин, в якому залишились колоїдні частинки.

1770 дiамагнетизм

диамагнетизм diamagnetism

Властивiсть атомiв і молекул створювати в зовнiшньому магнiтному полi додатковий магнiтний момент, протилежний напрямковi дiючого поля. Спостерігається в речовинах, помiщених у магнiтне поле, не залежить вiд температури в широких межах. Проявляється як дуже слабкий відклик матеріалів на магнітні поля. Атоми молекул діамагнітних матеріалів не містять неспарених спінів.

1771 дiамагнетик

диамагнетик diamagnetic

Речовина, яка послаблює зовнiшнє магнiтне поле, має магнiтну проникнiсть дещо меншу одиницi та негативну магнiтну сприйнятливiсть. У вiдсутностi магнiтного поля такi речовини не мають власного магнiтного моменту, а в магнiтному полi вони намагнiчуються в напрямковi, протилежному до силових лiнiй поля, послаблюючи його (виштовхуються з нього). Сюди вiдносяться атоми зi заповненою електронною оболонкою, багато неорганiчних та органiчних речовин (пр., iнертнi гази, водень, срiбло, вода, глiцерин, ароматичнi сполуки та ін.).

1772 дiамагнiтна сприйнятливiсть

диамагнитная воспpиимчивость diamagnetic susceptibility

Вiд'ємна магнiтна сприйнятливiсть, що iндукується зовнiшнім магнiтним полем у всiх тiлах, пов'язана з прецесiєю спінового або орбітального вектора в зовнішньому магнітному полі. Спостерігається у випадку, коли вісь вектора не співпадає з напрямком зовнішнього магнітного поля.

1773 дiамагнiтне екранування ядра

диамагнитное экранирование ядра diamagnetic screening of nucleus

Вклад електронiв у магнiтне екранування ядра, що послаблює ефективне магнiтне поле на мiсцi ядра, приводячи до

129

пiдсилення екранування та викликаючи сильнопольний зсув хімiчних сигналiв у спектрах ЯМР.

1774 діаметр зіткнення

диаметр столкновений collision diameter

У простій теорії зіткнень твердих сфер — сума радіусів двох сферичних частинок, що стикаються. Від його величини залежить частота бімолекулярних зіткнень.

діаметр, еквівалентний 1884 діаметр, середній іонний 6453

1775 діамідиди

диамидиды diamidides

Аналоги ангідридів ациклічних карбонових кислот, в яких =О

замінено на =NR, a –O– на –NR–, тб. RC(=NR)NRC(=NR)R,

або N-імідоїл амідини.

1776 діаніони

дианионы dianions

Молекулярні частинки, що несуть два негативних заряди, які можуть бути розміщені на одному атомі, на двох атомах, або делокалізовані.

1777 діастереізомери

диастеpеоизомеpы diastereoisomers

Див. діастереомери.

1778 діастереоізомеризація

диастереоизомеризация diastereoisomerization

Реакція ізомеризації, в результаті якої один діастереоізомерів перетворюється в іншого.

1779 діастереоізомерна взаємодія

диастереоизомерное взаимодействие diastereoisomeric interaction

Взаємодія, що приводить до різних (в скалярному відношенні) результатів при реакції хіральних частинок, зокрема з тим чи іншим із двох антиподів, що утворюють якусь іншу енантіомерну пару (в т.ч. навіть з власним енантіомером).

1780 діастереомери

диастеpеомеpы

diastereomers [diastereoisomers]

Стереоiзомери, якi вiдрiзняються конфiгурацiєю елементiв асиметрiї, але при цьому не є парою оптичних антиподiв (не є енантіомерами). Сюди вiдносяться стереоiзомери з кiлькома хiральними центрами, частина яких має однакову абсолютну конфiгурацiю. Можуть бути обидва хiральні; один хiральний, а другий ахiральний; обидва ахiральні. В загальному випадковi

— це молекули, що мають однакову будову, але вiдрiзняються за якоюсь скалярною властивiстю, найважливiшою з яких є мiж'ядерна вiддаль вибраної пари груп чи атомiв (пр., у парi Z- i E-iзомерiв). Можуть бути йонами й солями, де рiзнi елементи асиметрiї присутнi як у катiонi, так i в анiонi. Є σ- i π-діасте- реомери: першi вiдмiннi мiж собою за конфiгурацiєю хiральних частин у молекулi, а другi є такими ж, що й геометричнi iзомери. Діастереомери мають аналогiчнi, але не iдентичнi фiзичнi та хімiчнi властивостi.

Синонім — діастереоізомери.

1781 дiастереомерiя

диастеpеомеpия diastereomerism

Вид стереоiзомерiї, що викликаний рiзним просторовим розташуванням атомiв або груп атомiв у молекулах (або

рiзною конфiгурацiєю) сполук, якi не є енантіомерами, причому таке просторово рiзне розмiщення атомiв не виникає з обмеження обертання навколо поодинокого зв'язку. Стереоiзомери, що мають два або бiльше центрiв хіральності, тодi є дiастереомерними, коли мають iдентичну конфiгурацiю на частинi центрiв хіральності.

1782 діастереомерне відношення

диастереомерное отношение diastereomeric ratio

Відношення процентного вмісту певного діастереоізомера в одній суміші до його процентного вмісту в іншій.

1783 дiастереомернi ланки

диастереомерные звенья diastereomeric units

У полiмерах — пара несумiщуваних одна з одною конфiгурацiйних ланок, якi вiдповiдають однаковiй конституцiйнiй ланцi, але не є дзеркальними вiдбитками одна одної.

1784 діастереоморфізм

диастереоморфизм diastereomorphism

Відношення між об‘єктами (моделями), що є аналогічним до того, яке спостерігається між діастереоізомерними молекулами.

1785 дiастереоселективнiсть

диастереоселективность diastereoselectivity

Стереоселективнiсть реакцiй, в яких переважно утворюється один дiастереоiзомер. Кiлькiсно виражається надлишком утвореного дiастереоiзомера. Напр., реакція 3-фенілглутарової кислоти з (R)-1-фенілетиламіном веде до утворення двох діастереомерних амідів у співвідношенні 3:2.

1786 дiастереотопiя

диастереотопия diastereotopism

Стереохімiчна ситуацiя, коли атоми чи групи займають енантiотопнi положення в уже хіральних молекулах: замiна одного або обох таких діастереотопних атомiв чи груп на якiсь iншi веде до діастереомерів. Діастереотопними є атоми H метиленової групи бутанолу-2, атоми флуору в CF2Br–CHBrCl, а також пари однакових атомiв чи груп R в етиленових сполуках R2C=CR'R". Діастереотопними можуть бути й вiльнi електроннi пари й навiть сторони подвiйного зв'язку (пр., правило Прелоґа). Дiастереотопiю вдається спостерiгати в фiзико-хімiчному експериментi (пр., у спектрах ПМР за рiзницею хімзсувів: метиленовi атоми H в метакриловiй кислотi вiдрiзняються на 0.85 м. ч.) або й хімiчно — за швидкостями реакцiй з ахiральними реагентами.

1787 дiастереотопнi атоми (групи)

диастереотопные атомы (группы) diastereotopic atoms (groups)

Структурно еквівалентні атоми чи групи в молекулі, які не пов‘язані елементами симетрії i розташованi так, що послiдовна замiна кожного з них третьою групою веде до утворення діастереомеру. Вони вiдрiзняються мiж собою як в хiральному, так i в ахiральному оточеннях (реагують, зокрема, з рiзними швидкостями з ахiральними реагентами, вiдрiзняються в спектрах ПМР). Пр., атоми H групи СH2 у 2-хлор- бутанi, або два атоми H метиленової групи С-3 у сполуці

Такі атоми чи групи можуть бути гемінальними або відноситись до різних атомів. Молекули, які належать до будь-якої