5) Проблема походження мови .Походження і розвиток мови

Проблема походження мови є дуже складною. Припущення про походження мови робляться умоглядно шляхом міркувань, бо первісна мова не має пам'яток письма. В античні часи (V-—IV ст. до н.е.) проблема походженнямови порушувалася в межах філософських дискусій про сутність мови. Представники школи Платона вважали, що назви предметам даються не довільно, а відповідно до їх

природи, що свідчить про природний характер мови.Але Представники школи Демокріта стверджували, що назви зовсім не пов'язані з природою речей, що жоден предмет не потребує її. Назви предметів потрібні тільки людям для передавання думки про предмети іншим і тому встановлюються за умовною домовленістю. У XVII—XIX ст. з'явилося кілька гіпотез походження

мови — звуконаслідувальна, звукосимволічна, вигукова, соціального договору, трудових вигуків, жестів та ін. ЗВУКОНАСЛІДУВАЛЬНА ГІПОТЕЗА. Полягає в тому, що мова виникла шляхом наслідування людиною звуків природи. Ця гіпотеза була започаткована ще і Платоном . Прийняти таку гіпотезу неможливо, бо згідно з нею мова виникла випадково, а не за необхідністю. ЗВУКОСИМВОЛІЧНА ГІПОТЕЗА. Вона є близькою до звуконаслідувальної. Деякі вчені навіть ототожнюють їх. Але оскільки в основу цієї гіпотези покладено не звуконаслідування, а звукосимволізм, що, безумовно, є іншим явищем,то цілком виправдано цю гіпотезу виокремлювати.Згідно зі звукосимволічною гіпотезою між почуттямий емоціями людини і звуками є певний прямий зв'язокЗвуками людина передає свої враження про навколишній світ. дослідження 80-х років XX ст. свідчать на користь того, що власне звукосимволізм відіграв велику роль у виникненні мови. ВИГУКОВА ГІПОТЕЗА (ЕМОЦІЙНА, ДОВІЛЬНИХ ВИГУКІВ). Суть її в тому , що предмети навколишнього світу викликали в людни певні почуття, і вона мимоволі вимовляла звуки, я к і й стали першими словами. Започаткували цю теорію епікурейці Давньої Греції які вважали, що виникнення мов зумовлене природною потребою людини виражати звуками свій душевний стан. Безумовно, не можна заперечувати значення емоцій і

почуттів у розвитку мови, але прийняти вигукову гіпотзу походження мови важко, бо головну причину виникнення мови вона вбачає в індивідуальному душевному стані людини.ТЕОРІЯ МОНОГЕНЕЗУ .Вчення про походження всіх мов світу від однієї мови .Ця теорія пов’язана з бібійним ученням.Цю теорію підтримував укр. мовознавець Мельничук.ТЕОРІЯ ПОЛІГЕНЕЗУ. Протележний моногенезові погляд .Пов’язаний з ідеєю декелькох різних центрів походження людини і відповідно різних мов.Цей погляд зараз вважається менш імовірним .

6)Закономірності розвитку мов. Специфіка розвитку різних рівнів мовної структури .Розвиток і функціонування мов у різні історочні епохи.

Розвиток мови загалом супроводжується постійнимизмінами. Змінюється її звукова, лексична, морфологічна і синтаксична системи.Розвивається мова за своїми законами, які мають об'єктивний характер, тобто не залежать від волі людей. Усі зміни в мові зумовлені зовнішніми і внутрішніми причинами.До зовнішніх причин належать економічний та суспльно-політичний розвиток, вплив різних історичних подій. Зовнішні чинники є надзвичайно потужними. Від них залежать не тільки зміни в мові, а й саме існування чи зникнення мови. Внутрішньомовні причини закладені в самій мові, в її внутрішній системі, в її можливостях і тенденціях. Це — суперечності, що є в мові, боротьба між якими спричиняє зміни. 2 Різні рівні (яруси) мови змінюються з неоднаковою

швидкістю. Найчутливішою до всіх змін, які стаються в суспільстві, є лексико-семантична система. Одні слова з'являються в мові, інші зникають .Щоправда, темпи змін у різних групах лексики не однакові. Основний словниковий фонд мови, особливо його ядро, змінюється повільно. Повільніше від словникового складу змінюється фонетична система. Так наприклад , зредуковані голосні звуки [ъ] і [ь], звук [Ъ] перейшов у [і], стало діяти чергування [о], [є] з [і] у закритому складі тощо.

Найбільш стійкою є граматика, особливо морфологія. Однак і тут відбуваються зміни. Наприклад, колись у нашій мові було значно більше часових форм дієслова. Отже, в мові можуть змінюватися її елементи, але структура мови не піддається швидким змінам. Стійкість мові забезпечує її системний характер. 3 Розвиток конкретних мов залежить від економічного ладу. Так, для первіснообщинного суспільства характерні такі об'єднання людей, як рід і плем'я. Кожне плем'я користувалося своїм діалектом. Інколи племена об'єднувалися в союзи племен, і так

виникали споріднені діалекти. Зародження класового суспільства пов'язане з виникненням рабовласницьких держав. Виникає потреба в державній мові. В одних державах виникає єдина державна мова (грецьке койне в Греції, латинська мова в Римі), в інших — за функціонування багатьох мов одна з них стає спільною лише на деякий період (наприклад, арамейська мова для Близького Сходу в Піст, до н.е.). За феодалізму складаються помісно-територіальні діалекти. У феодальному суспільстві виникла необхідність над-діалектної мови для державних потреб (церкви, закондавства, науки, літератури). У Західній Європі — латинська мова,а для слов'ян — старослов'янська (староболгарська).Рідні мови мали обмежені функції, оскільки більшість

функцій була закріплена за офіційною мертвою мовою .З розвитком капіталізму виникають нації. Національною мовою може бути тільки жива мова. Вважають, що першою нацією була італійська.В наслідок націон-мовної політики поступово звужувалися суспільні функції всіх нац мов ,а далі почалося їх масове відмирання .За роки тоталіт.комуністичногорежиму зникло 93 мови .