39)Морфеміка як розділ мовознавства. Морфема та словоформа .Поняття мореми ,її диференційні риси .

Морфема – це звуковий комплекс ,виражає ті чи інші зміни значення ,як лексичне так і граматичне .Це мінімальна двостороння одиниця мови ,яка має тип вираження і плап змісту . На відміну від слова ,морфема не здатна бути самостійним висловлюванням .Існує розділ мовознавства ,який тією чи іншою мірою розглядає і вивчає морфеми .Це морфологія .Це проміжна наука між морфологією та фонологією .Предметом вивчення морфології є звуковий склад і звукове варіюваня морфем .Морфонологічні риси морфем :по-перше ,членування слова на морфеми ,часто не збігаються з його звуковим членуванням «котикОм»-7 фонем; «кот ик ом»- 3 морфеми . По-друге ,морфеми часто ають різні реалізації .Називаються аломорфами .Н : «сидЕТЬ-идТИ»; «БРать-БЕРу».Морфеми виокремлюються шляхом порівняння слів за звучанням і значенням .Якщо певні фонетичні комплекси реалізуються з одним і тим самим значенням (лек. І грамт) ,тоді можна говорити про виокремлення данного комплексу як морфеми Н:рос.СНЕГ ,СНЕЖний,СНЕГирь ,подСНЕЖник ,СНЕГовик,СНЕЖинка- корінь СНЕГ і його аломорф СНЕЖ .Морфеми мають 3 основні типи значень :1)Предметне(лексичне)значення,це виражене в морфемі поняття.2)Дериваційне ,це значення яке конкретизує предметне значення ,тобто словотвірне зн. 3)Релятивне зн,це суто-граматичне зн. ,що вказує на відношення між словами у реченні Н:рос. «студенч е ск ий»1)в корне студенч (студент)- предмент.зн. «человек ,обучающийся в ВУЗе»2)сцф. Ск – деривационное зн. ,признак принадлежности.3)студенческ ая жизнь весела и напряженна.Мы всегда будем помнить о студенческ ой дружбе .

40)Конститутивні види морфем. Позиційні типи морфем.

Конститутивні види морфем ,визначаються особливостями входження морфеми у слово і характеристикою вираження значень. Усі морфеми поділяються на 2 великих типи .1)кореневі морфеми ,виміряють лексичне зн слова ,є ядром слова і обов’язково морфемою у слові .2)афікси –це морфеми ,які вміщують дериваційне та релятивне значення .Вони є не обов’язковими .Префікс- це афікс,який служить для словотворення і формотворення і стоїть перед коренем .Суфікс –це афікс ,який може бути словотворним і формотворним ,і має фіксовану позицію піня корення .Постфікс -це афікс ,який виражає лише релятивне зн ,може бути лише формотворчим ,і стоїть пісня закінчення .Н:умиваюСЬ .Інтерфікс – це афікс ,який знакодиться між двома кореннями у складному слові .Н:водОграй.Флексія – закінчення ,виражає лише релятивне зн ,формотворчий ,вона є експонентом в якрму зосереджується всі грамеми ,тобто граматичні зн. Позиційні типи морфеми ,визначаються відносним положенням у слові . Точкою відліку у цьому випадку служить корінь .У нього нульове закінчення . Із функціонального погляду афікси поділяються на словотворчі і формотворчі.

СЛОВОТВОРЧИЙ АФІКС — афікс, який служить для твореня нових слів. Наприклад: учи-пги — учитель — учителъ-к-а; ФОРМОТВОРЧИЙ АФІКС — афікс, який служить для творення форм того самого слова: стіл — стола, стол-у, Є випадки, коли деякі афікси можна одночасно інтерпретувати як словотворчі і як формотворчі. До цих випадків належать префіксальне творення дієслівних видів (пи-

Сат\\и — на-писати, під-писати, с-писати, пере-писати тощо), де префікс утворює форму доконаного виду і нове слово, та суфіксальне творення іменників зі значенням одиничності, як, наприклад, горох — горош-ин-а (суфікс –ин творить і нове слово, і нову форму жіночого роду).

41)Історичні зміни морфемного складу слова Інколи змінюється не лише семантика і значення морфеми, але і будова, звуковий склад, кількість морфем у слові, значення і функції морфем. Головний чинник історичних змін у морфемній структурі слова – порушення співвідношення між прямим твірним словом та похідним.Типи історичних змін: спрощення, перерозклад, ускладнення, декореляція.Спрощення – найпоширеніша зміна,в основі якої похідна основа перетворюється на непохідну.Н:дар (да-р-ь), да-ти.Явище С. виникло внаслідок деетимологізації і демотивації слів в результаті різних фонемних змін.Виокремлюють повне та неповне С. Повне С. – цілковите злиття афіксальних морфем з кореневими, нові слова не зберігають слідів давньої похідності. (старий,добрий, хитрий –р- -велика ознака). Неповне С. – окремі сліди похідності помітні і корені, і афікси легко розрізнити, але втрач. своє первісне значення. (порох –прах, обруч – об руку).Спрощення відбувається у 3 позиціях: корінь +суфікс (мило, шило, рало); префікс+корінь (призьба,закон,обруч); префікс+ корінь+суфікс (наперсток, подушка)Спрощення може відбуватися між коренем та суфіксом в процесі історичних змін (перстень, вікно)17. Історичні зміни у морфемній структурі слова. Перерозклад.Інколи змінюється не лише семантика і значення морфеми, але і будова, звуковий склад, кількість морфем у слові, значення і функції морфем. Головний чинник історичних змін у морфемній структурі слова – порушення співвідношення між прямим твірним словом та похідним.

Типи історичних змін: спрощення, перерозклад, ускладнення, декореляція. Перерозклад – іст. зміна, яка відбувається між морф., в результаті якої в складі похідного слова змін. межі між твірною основою та формальною в наслідок переходу 1 елемента 1 морфа до сусіднього морфа. (рука рук-а-мь, земля земл-я-мь,вода – вод-а-мь) (ведеш ведете веде-ш(іст.)Явище перерозкладу поновило нові суфіксальні морфеми ник – ільник на означення особи (фокусник, вісник, погорільник)Явище перерозкладу трансформує форему в структуру слова, в наслідок чого відбувається збільшення суфіксів в укр. мові.18. Історичні зміни у морфемній структурі слова. Ускладення. Декореляція Інколи змінюється не лише семантика і значення морфеми, але і будова, звуковий склад, кількість морфем у слові, значення і функції морфем. Головний чинник історичних змін у морфемній структурі слова – порушення співвідношення між прямим твірним словом та похідним.Типи історичних змін: спрощення, перерозклад, ускладнення, декореляція.Ускладнення – іст. процес, протилежний до спрощення.Слово з неподільною основою стає словом з подільною основою. 1 морфема перетворюється на 2 морфеми. Явище ускладнення притаманне словам іншомовного походження. (трамвай, космос, анархія)Основною причиною ускладнення запозичених слів є наявність у мові споріднених з ними похідних.Декореляція не торкається звукового сладу і кількості морфем, це зміна характеру та значення морфем, а також їх співвідношень при збереженні к-сті і порядку морфему структурі слова.Н:війна – вої, а в суч. мові війна – воювати; лікар – лькь(лька), що озн. лікування в знач. ліки; в суч.м. лікар – лікувати.