- •2)Предмет та об’єкт мовознавства .Зміст та основні завдання курсу.
- •4) Методи дослідження мови
- •5) Проблема походження мови .Походження і розвиток мови
- •6)Закономірності розвитку мов. Специфіка розвитку різних рівнів мовної структури .Розвиток і функціонування мов у різні історочні епохи.
- •7)Природа ,сутність і будова мови
- •8)Основні та другорядні функції мови
- •9)Мова як знакова система
- •10)Мова і мовлення
- •11)Структура мови
- •12)Синхронія та діахронія (ф де Соссюра )
- •13)Загальна характеристика мов світу
- •14)Зіставне вивчення мов світу
- •16 )Індоєвропейська мовна сім’я ,її групи та підгрупи
- •17)Фонетика як лінгвістична дисципліна
- •18)Звуки мови ,їх вивчення та класифікація.
- •19)Фізичний аспект характеристики звуків
- •20)Фізіологічний аспект вивчення звуків
- •21)Фонетичне членування мовленэвого потоку
- •22)Склад. Наголос ,його типи .Інтонація
- •23)Позиційні зміни звуків (редукція голосних ,оглушення кінцевих дзвінких ,протеза )
- •24)Комбінаторні зміни звуків (акомодація ,асиміляція ,дисиміляція ,діереза ,епентеза ,метатеза )
- •25) Живі і історичі процеси
- •26)Спонтанні зміни звуків (конвергенція та дивергенція)
- •27)Фонологія, її основні поняття
- •28)Поняття фонеми і просодеми, відмінність фонеми від звука. Диференційні та інтегралні ознаки фонем
- •29)Позиції фонем ,варіанти (алофони )
- •30 )Московська та Санкт-Петербурзька фонологічні школи
- •31)Лексикологія. Розділи лексикології .
- •32)Слово як одиниця мов. Значення слова .
- •33)Основні лексико-семантичні категорії.
- •34)Поняття фразеології .Класифікація фразеологізмів .
- •35)Поняття лексикографії.Типи словників .
- •36)Граматика як розділ мовознавства .Основні поняття граматики.Предмет граматики ,її розділи.
- •37)Граматичне значення слова ,його типи .
- •38)Граматичні категорії
- •39)Морфеміка як розділ мовознавства. Морфема та словоформа .Поняття мореми ,її диференційні риси .
- •40)Конститутивні види морфем. Позиційні типи морфем.
- •42)Синтаксис як розділ мовознавства .Словосполучення та речення .
39)Морфеміка як розділ мовознавства. Морфема та словоформа .Поняття мореми ,її диференційні риси .
Морфема – це звуковий комплекс ,виражає ті чи інші зміни значення ,як лексичне так і граматичне .Це мінімальна двостороння одиниця мови ,яка має тип вираження і плап змісту . На відміну від слова ,морфема не здатна бути самостійним висловлюванням .Існує розділ мовознавства ,який тією чи іншою мірою розглядає і вивчає морфеми .Це морфологія .Це проміжна наука між морфологією та фонологією .Предметом вивчення морфології є звуковий склад і звукове варіюваня морфем .Морфонологічні риси морфем :по-перше ,членування слова на морфеми ,часто не збігаються з його звуковим членуванням «котикОм»-7 фонем; «кот ик ом»- 3 морфеми . По-друге ,морфеми часто ають різні реалізації .Називаються аломорфами .Н : «сидЕТЬ-идТИ»; «БРать-БЕРу».Морфеми виокремлюються шляхом порівняння слів за звучанням і значенням .Якщо певні фонетичні комплекси реалізуються з одним і тим самим значенням (лек. І грамт) ,тоді можна говорити про виокремлення данного комплексу як морфеми Н:рос.СНЕГ ,СНЕЖний,СНЕГирь ,подСНЕЖник ,СНЕГовик,СНЕЖинка- корінь СНЕГ і його аломорф СНЕЖ .Морфеми мають 3 основні типи значень :1)Предметне(лексичне)значення,це виражене в морфемі поняття.2)Дериваційне ,це значення яке конкретизує предметне значення ,тобто словотвірне зн. 3)Релятивне зн,це суто-граматичне зн. ,що вказує на відношення між словами у реченні Н:рос. «студенч е ск ий»1)в корне студенч (студент)- предмент.зн. «человек ,обучающийся в ВУЗе»2)сцф. Ск – деривационное зн. ,признак принадлежности.3)студенческ ая жизнь весела и напряженна.Мы всегда будем помнить о студенческ ой дружбе .
40)Конститутивні види морфем. Позиційні типи морфем.
Конститутивні види морфем ,визначаються особливостями входження морфеми у слово і характеристикою вираження значень. Усі морфеми поділяються на 2 великих типи .1)кореневі морфеми ,виміряють лексичне зн слова ,є ядром слова і обов’язково морфемою у слові .2)афікси –це морфеми ,які вміщують дериваційне та релятивне значення .Вони є не обов’язковими .Префікс- це афікс,який служить для словотворення і формотворення і стоїть перед коренем .Суфікс –це афікс ,який може бути словотворним і формотворним ,і має фіксовану позицію піня корення .Постфікс -це афікс ,який виражає лише релятивне зн ,може бути лише формотворчим ,і стоїть пісня закінчення .Н:умиваюСЬ .Інтерфікс – це афікс ,який знакодиться між двома кореннями у складному слові .Н:водОграй.Флексія – закінчення ,виражає лише релятивне зн ,формотворчий ,вона є експонентом в якрму зосереджується всі грамеми ,тобто граматичні зн. Позиційні типи морфеми ,визначаються відносним положенням у слові . Точкою відліку у цьому випадку служить корінь .У нього нульове закінчення . Із функціонального погляду афікси поділяються на словотворчі і формотворчі.
СЛОВОТВОРЧИЙ АФІКС — афікс, який служить для твореня нових слів. Наприклад: учи-пги — учитель — учителъ-к-а; ФОРМОТВОРЧИЙ АФІКС — афікс, який служить для творення форм того самого слова: стіл — стола, стол-у, Є випадки, коли деякі афікси можна одночасно інтерпретувати як словотворчі і як формотворчі. До цих випадків належать префіксальне творення дієслівних видів (пи-
Сат\\и — на-писати, під-писати, с-писати, пере-писати тощо), де префікс утворює форму доконаного виду і нове слово, та суфіксальне творення іменників зі значенням одиничності, як, наприклад, горох — горош-ин-а (суфікс –ин творить і нове слово, і нову форму жіночого роду).
41)Історичні зміни морфемного складу слова Інколи змінюється не лише семантика і значення морфеми, але і будова, звуковий склад, кількість морфем у слові, значення і функції морфем. Головний чинник історичних змін у морфемній структурі слова – порушення співвідношення між прямим твірним словом та похідним.Типи історичних змін: спрощення, перерозклад, ускладнення, декореляція.Спрощення – найпоширеніша зміна,в основі якої похідна основа перетворюється на непохідну.Н:дар (да-р-ь), да-ти.Явище С. виникло внаслідок деетимологізації і демотивації слів в результаті різних фонемних змін.Виокремлюють повне та неповне С. Повне С. – цілковите злиття афіксальних морфем з кореневими, нові слова не зберігають слідів давньої похідності. (старий,добрий, хитрий –р- -велика ознака). Неповне С. – окремі сліди похідності помітні і корені, і афікси легко розрізнити, але втрач. своє первісне значення. (порох –прах, обруч – об руку).Спрощення відбувається у 3 позиціях: корінь +суфікс (мило, шило, рало); префікс+корінь (призьба,закон,обруч); префікс+ корінь+суфікс (наперсток, подушка)Спрощення може відбуватися між коренем та суфіксом в процесі історичних змін (перстень, вікно)17. Історичні зміни у морфемній структурі слова. Перерозклад.Інколи змінюється не лише семантика і значення морфеми, але і будова, звуковий склад, кількість морфем у слові, значення і функції морфем. Головний чинник історичних змін у морфемній структурі слова – порушення співвідношення між прямим твірним словом та похідним.
Типи історичних змін: спрощення, перерозклад, ускладнення, декореляція. Перерозклад – іст. зміна, яка відбувається між морф., в результаті якої в складі похідного слова змін. межі між твірною основою та формальною в наслідок переходу 1 елемента 1 морфа до сусіднього морфа. (рука рук-а-мь, земля земл-я-мь,вода – вод-а-мь) (ведеш ведете веде-ш(іст.)Явище перерозкладу поновило нові суфіксальні морфеми ник – ільник на означення особи (фокусник, вісник, погорільник)Явище перерозкладу трансформує форему в структуру слова, в наслідок чого відбувається збільшення суфіксів в укр. мові.18. Історичні зміни у морфемній структурі слова. Ускладення. Декореляція Інколи змінюється не лише семантика і значення морфеми, але і будова, звуковий склад, кількість морфем у слові, значення і функції морфем. Головний чинник історичних змін у морфемній структурі слова – порушення співвідношення між прямим твірним словом та похідним.Типи історичних змін: спрощення, перерозклад, ускладнення, декореляція.Ускладнення – іст. процес, протилежний до спрощення.Слово з неподільною основою стає словом з подільною основою. 1 морфема перетворюється на 2 морфеми. Явище ускладнення притаманне словам іншомовного походження. (трамвай, космос, анархія)Основною причиною ускладнення запозичених слів є наявність у мові споріднених з ними похідних.Декореляція не торкається звукового сладу і кількості морфем, це зміна характеру та значення морфем, а також їх співвідношень при збереженні к-сті і порядку морфему структурі слова.Н:війна – вої, а в суч. мові війна – воювати; лікар – лькь(лька), що озн. лікування в знач. ліки; в суч.м. лікар – лікувати.