23)Позиційні зміни звуків (редукція голосних ,оглушення кінцевих дзвінких ,протеза )

Позиційні зміни. До позиційних змін належить редукція голосних, оглушення дзвінких приголосних в кінці слова і протезаРедукція голосних (від лат. reductio "відсунення, повернення, відведення назад") — ослаблення артикуляції ненаголошених звуків і зміна їхнього звучання. Наприклад, у словах кленок і клинок [є] в ненаголошеному складі своїм звучанням наближається до [и], а [и]

до [є], так що ці слова звучать однаково: [клеин6к]. Редукція голосних буває кількісною та якісною.

КІЛЬКІСНА РЕДУКЦІЯ — редукція, за якої голосні ненаголошених складів утрачають силу і довготу, але зберігають характерний для них тембр. ЯКІСНА РЕДУКЦІЯ — редукція, за якої голосні ненаголоше-

них складів стають не тільки слабшими і коротшими, але й утрачають деякі ознаки свого тембру, тобто свою якість. Для сучасної української мови якісна редукція не характерна. Протеза (ВІД rp. prothesis "додання, приєднання") — поява перед голосним, що стоїть на початку слова, приголосного для полегшення вимови.Наприклад: острый — гострий, у лиця — вулиця. Ще більше, ніж у літературній мові, явище протезипоширене в українських говірках. Оскільки протеза — поява приголосного перед голосним, а не перед будь-яким звуком, то її можна розглядати і як комбінаторну зміну.

24)Комбінаторні зміни звуків (акомодація ,асиміляція ,дисиміляція ,діереза ,епентеза ,метатеза )

До комбінаторних змін звуків належать акомодація,асиміляція, дисиміляція, діереза, епентеза, метатеза.Акомодація (від лат. accomodatio "пристосування") — зміна одного звука під впливом іншого, сусіднього; часткове пристосування сусідніх звуків.При вимові звуків органи мовлення настроюються на наступний звук і таким чином відбувається накладання екскурсії наступного звука на рекурсію попереднього. У слові доза відбувається огублення звука [д], а в слові тон — крім огублення [т], звук[о] під впливом звука [н] набуває носового відтінку.Як бачимо, акомодація стосується впливу голосних на приголосні і навпаки. Отже, акомодація може бути консонантною і вокалічною, прогресивною (попередній звук упливає на наступний)і регресивною (наступний звук упливає на попередній). АСИМІЛЯЦІЯ (ВІД лат. assimilatio "уподібнення") — артикуляційне уподібнення одного звука до іншого в мовленнєвому потоці в межах слова або словосполучення. Наприклад, у слові боротьба дзвінкий [б] впливає на попередній глухий [т'] і уподібнює його собі, тобто одзвінчує його: [бород'ба]. Асиміляція від акомодації відрізняється тим, що, по-перше, при асиміляції взаємодіють однорідні звуки (приголосний і приголосний або голосний і голосний), а, по-

друге, асимілюватися можуть не тільки сусідні звуки, але й звуки, які знаходяться на відстані один від одного.Розрізняють декілька різновидів асиміляції:

1) за результатами — повну і неповну (часткову);

2) за спрямуванням — прогресивну і регресивну;

3) за розташуванням звуків, які взаємодіють, — контактну (суміжну) і дистанційну (несуміжну).

ПОВНА АСИМІЛЯЦІЯ — асиміляція, за якої звуки уподібнюються повністю, тобто стають абсолютно однаковими. НЕПОВНА (ЧАСТКОВА) АСИМІЛЯЦІЯ — асиміляція, за якої звуки наближаються за ознаками, але повністю не збігаються. Наприклад: просьба [проз'ба], боротьба [бород'ба].

Тут під упливом дзвінких [б] і [д] одзвінчуються [с'] і [т'],але не стають звуками [б] і [д].

ПРОГРЕСИВНА АСИМІЛЯЦІЯ — асиміляція, за якої попередній звук упливає на наступний (стрілка, яка вказує на вплив звудів, спрямована вперед). РЕГРЕСИВНА АСИМІЛЯЦІЯ — асиміляція^ за якої наступний звук впливає на попередній: молотьба [молод'ба], рос.лавка [лафкъ], англ. newspaper ['nju:s,peipa].КОНТАКТНА (СУМІЖНА) АСИМІЛЯЦІЯ — асиміляція, за якої взаємодіють сусідні звуки (всі вищенаведені приклади).ДИСТАНЦІЙНА (НЕСУМІЖНА) АСИМІЛЯЦІЯ — асиміляція звуків

на відстані. Наприклад: сочевиця —> чечевиця, желізо —>залізо (пор. рос. железо).

Класичним прикладом несуміжної асиміляції голосних є сингармонізм (від гр. syn "разом", harmonia "співзвучність") — фонетичний процес, який полягає в тому, що всі голосні в слові стають однорідними за артикуляцією. ДИСИМІЛЯЦІЯ (ВІД лат. dissimilatio "розподібнення") — розподібнен-

ня артикуляції двох однакових або подібних звуків у межах слова, втрата ними спільних фонетичних ознак. Дисиміляція по суті зводиться до заміни в слові одного з двох однакових або подібних звуків менш подібним. Це протилежний асиміляції процес.Наприклад, український займенник хто виник із колишнього кто, де стояли поряд два проривних звуки [к] і [т]. Таке сполучення звуків є важким для вимови, внаслідок чого проривний [т] впливає на однорідний за цією ознакою [к] і розподібнює його, змінюючи його на фрикативний [х]. Дієрєза (від rp. diairesis "поділ, розділяння") - викидання звука чи складу в слові для зручності вимови. Наприклад: користний —≫ корисний, обвласть -≫ область, згибнути —> згинути, гляднути —> глянути, киднути —> кинути. Утрачені в наведених словах звуки збереглися в позиції, коли після них йдуть голосні або коли вони знаходяться в кінці слова: користуватися, користь, погибати. Епентеза (ВІД rp. epenthesis "вставка") - поява у словах додаткового звука.Наприклад: страм із сралг "сором". Особливо поширене явище епентези в говірках та просторічному мовленні: радійо, окіян, константувати; росЛаривон, радиво, ндрав тощо.Явище епентези спостерігається також при засвоєнні запозичених слів зі збігом двох голосних. Метатеза (ВІД rp. metathesis "перестановка") - взаємна перестановка звуків або складів у межах слова.Наприклад, слово суворий виникло із суровий, намисто із монисто, бондар із боднар "той, що робить бодні. Найчастіше метатеза спостерігається в запозичених словах.