- •Сутність середніх та відносних величин та їх застосування в економічному аналізі
- •Індексний метод
- •Прибуток підприємства, тис. Грн.
- •Аналіз прибутку від реалізації продукції, тис. Грн.
- •Аналіз доходів від цінних паперів
- •Аналіз резервів збільшення прибутку
- •Аналіз рентабельності продукції
- •Аналіз рентабельності одиниці виробу
- •Аналіз рентабельності реалізованої продукції
- •Аналіз рентабельності виробництва продукції
- •Аналіз складу майна та джерел його утворення загальна оцінка стану майна
- •Основними показниками є:
- •Розрахунок індексу ліквідності
- •Аналіз оборотності оборотних коштів за звітний період
- •1. Вплив зміни частки прибутку на 1 гр. Реалізованої продукції:
- •Аналіз рентабельності капіталу підприємства
- •Методика порівняльного аналізу альтернативних інвестиційних проектів
- •Аналіз періоду окупності інвестицій.
- •Аналіз дохідності облігацій
- •Методи прогнозування можливого банкрутства
- •Прогноз можливого банкрутства
- •Ланцюгові підстановки
- •Аналіз сортності Дані про виконання плану за сортністю продукції
- •Аналіз сортності
- •Аналіз браку
- •Аналіз ритмічності виробництва
- •1.2.Наприклад, у розпорядженні аналітика є інформація Випуск тп у січні 2000 року, тис. Грн.
- •Структура трудових ресурсів підприємства
- •Чисельність основних і допоміжних робітників
- •Аналіз використання робітників за кваліфікацією базується на зіставленні складності виконуваних за нарядами робіт із розрядом робітників (табл. 13.4). Кваліфікаційний склад робітників
- •Дані для аналізу руху робочої сили підприємства наведено в табл. 13.5. Рух робочої сили на підприємстві
- •Використання робочого часу на підприємстві
- •Аналіз трудомісткості продукції
- •Види продукції і оцінка їх питомої трудомісткості
- •Залежність зміни трудом. Продукції від зміни рівня кооперації
- •Виконання норм виробітку робітниками-відрядниками
- •Наявність, рух та динаміка основних фондів
- •Аналіз зносу основних фондів (засобів)
- •Аналіз вікового складу та структури обладнання
- •Аналіз виконання плану ремонту основних фондів
- •Аналіз складу обладнаНня на підприємстВі
- •Аналіз фондовіддачі
- •Розрахунок рівня собівартості продукції, тис. Грн.
- •Аналіз собівартості одиниці окремих виробів
- •Собівартість продукції
- •Оцінка витрачання фонду заробітної плати, тис. Грн.
Використання робочого часу на підприємстві
Показник |
Минулий період |
Звітний період |
Відхилення (±) |
Умовні позначення показника |
||
план |
фактично |
від плану |
від минулого періоду |
|||
1. Середньооблікова чисельність робітників, осіб |
1010 |
1000 |
958 |
–42 |
–52 |
ЧР |
2. Відпрацьовано одним робітником: а) днів б) годин (ряд. 2а · ряд. 3) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
219 |
219 |
210 |
–9 |
–9 |
Д |
|
1730 |
1752 |
1596 |
–156 |
–134 |
ЛГр |
|
3. Середня тривалість робочого дня, год. |
7,9 |
8,0 |
7,6 |
–0,4 |
–0,3 |
Т |
4. Фонд робочого часу, тис. год. (ряд. 1 · ряд. 2б) |
1747 |
1752 |
1529 |
–223 |
–218 |
Фр.ч |
у т. ч.: надурочно відпрацьований час, тис. год. |
3,876 |
— |
3,448 |
+3,448 |
–0,428 |
|
Як свідчать дані таблиці 13.6, загальний фактичний фонд робочого часу на підприємстві знизився на 223 тис. год. Розрахуємо вплив факторів на зменшення фонду робочого часу у звітному періоді.
Величина фонду робочого часу (Фр.ч) залежить від чисельності робітників ЧР, кількості відпрацьованих одним робітником днів (Д) у середньому за звітний період та середньої тривалості (Т) робочого дня (зміни). Ця залежність виражається формулою:
Фр.ч =ЧР · Д · Т.
Методом ланцюгових підстановок встановлюється вплив цих факторів на величину фонду робочого часу:
Фр.ч.р = (ЧРф – ЧРпл) · Дпл · Тпл; (958 – 1000) · 219 · 8 = –73584 год.
Фр.ч.д = (Дф – Дпл) · ЧРф · Тпл; (210 – 219) · 958 · 8 = – 68976 год.
Фр.ч.т = (Тф – Тпл) · ЧРф · Дф; (7,6 – 8) · 958 · 210 = – 80472 год.
-
Усього: – 223032 год.
Таким чином, фонд робочого часу зменшився проти планового у звітному пері
оді на 223 тис. годин, у тому числі за рахунок зменшення чисельності робітників — 74 тис. год., за рахунок невідпрацьованих днів (цілоденних втрат робочого часу) — на 69 тис. год. і за рахунок зменшення тривалості робочого дня (внутрішньозмінних втрат робочого часу) — на 80 тис. годин.
Розрахунок показав, що трудові ресурси підприємства використовувались недостатньо ефективно. У середньому одним робітником відпрацьовано 210 днів замість 219, у зв’язку з цим втрати робочого часу на одного робітника становили 9 днів, а на всіх робітників — 8622 (9 · 958), або 68976 годин (8622 · 8).
Внутрішньозмінні втрати робочого часу за один день (зміну) становили 0,4 год. (7,6 – 8), а за всі відпрацьовані робітниками дні — 80 472 год. (–0,4 · 210 · 958). Загальні втрати часу становили 149 448 год. (68 976 + 80 472).
У загальну кількість відпрацьованих робітниками годин включають і години, відпрацьовані надурочно. Якщо їх виключити, то фактична кількість годин роботи в середньому на одного робітника буде меншою, а розмір втрат відповідно зросте.
Якщо на підприємстві відпрацьовано за звітний період 3448 годин надурочно, то це значить, що втрати робочого часу стали ще більшими й досягли 152 896 годин (149 448 + 3 448).
Динаміку та вплив зміни величини трудомісткості на продуктивність праці робітника можна простежити, використовуючи показник питомої трудомісткості в розрахунку на 1000 грн. продукції (табл. 13.8).