7. Визначити сутність грошового потоку. Готівкові та безготівкові розрахунки.

Грошові потоки — це рух грошових коштів, тобто надходження та вибуття грошових коштів і їх еквівалентів внаслідок здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств. Грошовий потік розглядає як сукупність розподілених за окремими інтервалами певного періоду надходжень та виплат грошових засобів, отриманих у процесі здійснення господарської діяльності, рух яких пов’язаний з факторами часу, ризику та ліквідності. Грошові розрахунки, форми: 1. Готівкові розрахунки – це платежі готівкою підприємств та інших економічних суб'єктів за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) та за іншими операціями. Готівкову форму розрахунків застосовують для: – виплати заробітної плати, грошових компенсацій, премій). 2. Безготівкові розрахунки передбачають організацію руху коштів між економічними суб'єктами через банківські установи. Вони здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи.

8. Визначити сутність грошової маси та охарактеризувати її структуру (грошові агрегати).

Грошова маса — це сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб’єктів грошового обороту в певний момент. Зміна грошової маси безпосередньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на попит на гроші та платоспроможний попит на товарних ринках.

Структура грошової маси. Виділяється кілька елементів грошової маси, комбінацією яких можна визначати різні за складом і обсягом показники грошової маси, що називаються грошовими агрегатами

Грошовий агрегат ─ це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності.

У статистичній практиці України для цілей аналізу і регулювання визначаються і використовуються чотири грошові агрегати: M0, МІ, M2,M3.

M0 ─ гроші поза банками (готівка). Відображає масу національної готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. М1 включає М0 + кошти на поточних рахунках підприємств та організацій (але не банків) у національній валюті, також розрахунковий та чековий депозити, які не передбачають нарахування процентів або незначні проценти на залишки на рахунках. Іншими словами: М1 включає М0 + рахунки та вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попереднього попередження банків, наприклад, як депозити до запитання.

М2 включає М1 + строкові кошти у національній валюті та валютні кошти. Строкові кошти ─ це такі компоненти грошової маси, які неможливо безпосередньо використовувати, як платіжний засіб. Їх називають «квазігроші» ─ кошти на строкових депозитах включно з іменними депозитними сертифікатами банків.

рахунки, а також валютні кошти, які на першу вимогу можуть бути обмінені на готівку. Економісти називають квазігроші високоліквідними фінансовими активами, а агрегат М2 називають «широкі гроші».

M3 включає М2 + кошти за трастовими операціями банків та цінні папери власного боргу банків (їх не можна використовувати як гроші в поточних розрахункових операціях, але в разі потреби можна перетворити в гро­ші). M3 ─ сукупна пропозиція грошей у країні, яка охоплює всі елементи грошової маси, що перебувають в обороті.

Грошові агрегати відрізняються між собою не тільки кількісно, але й якісно.

Агрегат M1 виражає масу грошей, яка знаходиться безпосередньо в обігу.

У грошових агрегатах M2, M3 враховано нагромадження грошей у різних формах. Ці гроші тимчасово вийшли з обігу, виконуючи функ­цію нагромадження вартості. Залежно від строків та форми цих нагро­маджень їх відносять до різних грошових агрегатів.

Обсяг грошової маси в кожному агрегаті визначається різними фак­торами.

Так, обсяг агрегату M1 передусім залежить від: - обсягу товарообороту; - швидкості обігу грошей.

Обсяги інших агрегатів ─ M2, M3, L (такий агрегат введено у США):

- обсягом товарообороту; - швидкістю обігу грошей; - розвитком кредитних відносин;