47.Визначити сутність фінансово-кредитної системи та охарактеризувати її структуру.

Суть кредитної системи може бути виражена двояко: 1)як сукупність кредитних відносин, форм кредиту, методів кредитування і кредитних установ; 2)як сукупність кредитних установ країни Усі інститути кредитної системи поділяються на три основні групи: 1) центральний банк; 2) комерційні банки; 3) спеціалізовані кредитно-фінансові інститути (парабанки). Перші дві групи становлять окрему ланку організації кредитних відносин — банківську систему країни, третя група формує відносно відособлену систему небанківських установ, що спеціалізуються на виконанні окремих операцій.

48. Визначити сутність і напрями державного регулювання фінансового посередництва та назвати органи, що здійснюють таке регулювання.

Державне регулювання фінансового посередництва – це система заходів, за допомогою яких органи державної влади забезпечують стабільне, безпечне функціонування фінансових інститутів та запобігають дестабілізуючим процесам у фінансовому секторі. При цьому основною метою регулювання фінансово-посередницької діяльності в цілому виступає забезпечення фінансової стабільності та захисту інтересів споживачів фінансових послуг. Основними напрямами державної політики є: 1. проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг; 2. захист інтересів споживачів фінансових послуг; 3. створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг; 4. створення умов для ефективної мобілізації та розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства; 5. забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учаснків; 6. додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства; 7. запобігання монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг; 8. сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.

49.Охарактеризувати особливості функціонування банків як фінансових посередників на грошовому ринку.

Фінансове посередництво є прямим наслідком функціонування грошового ринку. Грошовий ринок з точки зору зв'язку між кредитором та позичальником може бути розділений на дві сфери: сферу прямого фінансування і сферу непрямого, або опосередкованого фінансування. Згідно з таким критерієм пряме фінансування з'єднує продавця і покупця грошей безпосередньо.

Сфера непрямого фінансування - зв'язок між продавцем і покупцем грошей опосередковується третьою особою - фінансовим посередником, який спочатку акумулює ресурси, а потім продає їх кінцевим споживачам, причому від свого імені. Принципова роль таких посередників полягає у тому, що акумуляція грошових коштів та їх цілеспрямоване розміщення допомагає швидко і вигідно перемістити гроші від кредитора до позичальника. Тому сфера фінансового посередництва є не тільки об'єктивно існуючою, але і вкрай необхідною в ринкових умовах господарювання. Фінансові посередники цієї сфери економлять час та витрати на пошук кредитора, реалізують всі вигоди та можливості грошового ринку

Окреме виділення банків, як фінансових посередників, зумовлено тим, що по-перше: банки можуть не тільки акумулювати тимчасово вільні кошти кредиторів, а й самі створюють депозитні гроші у процесі своєї кредитної діяльності: по-друге, через банки проходять всі розрахунково-касові операції всіх інших фінансово-кредитних суб'єктів, тому банки знають де і у кого знаходяться вільні кошти, які можна тимчасово мобілізувати і використати. У законодавстві різних країн - групування фінансових посередників трактується по-різному.

Банки займають головне місце серед фінансових посередників з наступних причин:

- вони перерозподіляють позиковий капітал на грошовому ринку більше, ніж будь-який інший посередник;

- формуючи пропозицію грошей, банки безпосередньо впливають на кон'юнктуру і зростання на відміну від інших посередників, які самі залежать у цьому випадку від банків:

- широта банківських послуг більша, в той час як фінансові посередники вузько спеціалізовані;