Кузнецова Л.В., Бабаджан В.Д., Харченко Н.В. та ін. Імунологія

541

кровообігу, що неминуче призведе до пропотівання плазми крові в альвеоли. При дефіциті маси тіла енергетичну цінність раціону помірно збільшуємо за рахунок всіх компонентів раціону – білків, жирів та вуглеводів.

Одним із основних компонентів їжі, який служить будівельним матеріалом для абсолютно всіх клітин організму, є білок. Квота білку в раціоні хворих має складати не менше 1,2 - 1,5 г на 1 кг ідеальної маси тіла, із них 50 - 60 % білок тваринного походження. Особливо важливо забезпечити повноцінним білком дітей та підлітків хворих на бронхіальну астму. Слід позбутися застарілих постулатів про обмеження тваринного білку при бронхіальній астмі. Якщо бронхіальна астма поєднується з інфекційним процесом кількість білку необхідно збільшити. Будь-яка інфекція – це стрес для організму. В стресовій ситуації інтенсивно розпадаються білки слизових, імунних органів, що знижує захисну функцію епітелію та діяльність імунної системи. Збільшення білку повинно проходити за рахунок продуктів з високою біологічною активністю – це продукти тваринного походження – яйця, м’ясо, печінка, риба, сир, молочнокислі продукти. Перераховані продукти багаті більшістю необхідних для організму амінокислот, жирних кислот, вітамінів. З раціону виключаємо тільки ті джерела тваринного білку, які дійсно не переносить хворий. При цьому одночасно збільшуємо квоту іншого білкового продукту, який хворий добре переносить. При непереносимості харчових продуктів слід увагу звернути на стан шлунково-кишкового тракту та провести відповідну корекцію.

При призначенні вуглеводного компоненту раціону перевагу слід віддавати овочам, таким як капуста, перець, морква, гарбуз, томати, фруктам, ягодам, які традиційно вживаються населенням даної території. Слід уникати ранніх овочів та ягід, вирощених в теплицях та з додаванням ростових факторів. Кількість зернових залежить від маси тіла пацієнта. При нормальній та особливо зниженій масі тіла рекомендовані страви із вівсяної, гречаної, пшоняної круп, рису. Кількість виробів із муки помірна, а при підвищеній масі тіла – мінімальна. Кількість цукру не більше 20 г на добу. Хворим рекомендують чай, особливо зелений, відвар шипшини, каву натуральну з молоком або вершками.

Жири займають важливе значення в харчуванні хворих на бронхіальну астму з синдромом хронічної втоми. Вони виступають не тільки як фактори харчування, але як лікувальні компоненти. Слід нагадати, що бронхолегенева система дуже добре адаптована до жиру. Відомо, що після всмоктування із кишечнику хіломікрони (жирові крапельки)

а в складі лімфи через головний лімфатичний проток і в судинну систему малого кола кровообігу. Серед всіх органів нашого організму бронхолегенева система можна сказати купається в крові, багатій хіломікронами. Люди підсвідомо давно помітили цілющий вплив натуральних жирів при легеневих захворюваннях і використовували козяче молоко, кумис, чай з вершковим маслом, бурсуковий жир та інші для лікування хворих.

На даний час вказаний феномен знайшов наукове підтвердження. Жирні кислоти є джерелом важливих регуляторних факторів – простагландинів, які визначають реакцію клітини на зміни навколишнього середовища. Стан клітини та її мембрани, відповідь клітини на сигнали, що поступають, залежить від наявності певного виду жирних кислот. Основними ліпідами клітинних мембран є фосфоліпіди, глікосфінголіпіди й холестерин. Кількість мембранних білків коливається від 6 - 8 до 100. Найбільше білків у плазматичній мембрані - це ферменти, транспортні білки, структурні білки, білки, що визначають гістосумісність, рецептори для різних молекул, інтегральні білки. Кожний тип мембран характеризується своїм набором білків. При підвищенні вмісту холестерину плинність мембран зменшується, і вона стає менш проникливою, при зниженні холестерину - плинність підвищується й мембрана стає більше проникна для молекул. На жирнокислотний склад клітинної мембрани впливає вживання холестерину, фосфоліпідів, жирних кислот класу омега-6 та омега-3. Переважання в раціоні рослинних олій, маргарину, зменшення вживання харчового холестерину, лецитину, холіну може призвести до змін клітинної мембрани, зниженню її стійкості та опірності до пошкоджуючих факторів, підсилення процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ). При ПОЛ в мембранах утвориться велика кількість альдегідів, кетонів, спиртів, більшість із яких токсичні. До продуктів ПОЛ відносять також ізопростани, ізотромбоксани, ізолейкотриєни - фізіологічно активні продукти арахідонової кислоти, які утворяться під впливом циклооксигеназ і ліпооксигеназ. Особливо небезпечними є довгоживучі ПОЛ - гідроперекиси, альдегіди, епоксиди, ізопростани, які здатні мігрувативсерединуклітинийвступатиувзаємодіюзазотистимиосновамиДНК, ферментами її реплікації й репарації При цьому можливий також розрив нитки спіралі ДНК і загибель клітини.

Виходячи із важливості жиру для епітелію бронхів кількість жиру в раціоні хворих не слід обмежувати, при нормальній та зниженій масі тіла квоту жиру слід збільшити до 1,5 - 1,8 г на 1 кг ідеальної маси тіла, а при

543

підвищеній масі тіла помірно зменшити, проте у всіх випадках слід збільшити квоту лецитину та відкорегувати співвідношення між жирними кислотами омега -6 та омега-3, яке має складати 1:4. Відомо, що омега-6 жирні кислоти служать джерелом для синтезу запальних простагландинів. Необхідно знати, що сучасні продукти харчування містять багато прихованих омега-6 жирних кислот – це різні легкі масла, маргарин, жири, які використовують в кулінарній промисловості, навіть вершкове масло 72,5% жирності має значну домішку рослинних олій. При призначенні дієти пацієнтам слід про це повідомити. В якості жиру краще використовувати сметану, вершки, а також жир, який міститься в м’ясі, рибі. Необхідно збільшити вживання продуктів багатих омега-3 жирними кислотами – це риб’ячий жир, лляна олія, масло зерен чорної смородини (найкраще джерело ейкозаноїдів), скумбрія, лосось та інші. Омега-3 жирні кислоти є джерелом простагландинів з протизапальною та розслаблюючою дією.

Їжа сучасної людини перевантажена поліненасиченими жирними кислотами, перш за все класу омега-6. Так, за останні роки в раціоні українців зменшилось вживання багатьох харчових продуктів, в тому числі джерел лецитину (яйця, молочні продукти), холестерину (яйця, м’ясо), омега-3 жирних кислот (риба), а зросло вживання олій на 35%. Враховуючи, харчові тенденції населення хворим з бронхіальною астмою з синдромом хронічної втоми слід проводити корекцію харчування за рахунок рекомендацій зменшити вживання рослинних олій до 1-2 столових ложок на день, виключити маргарин та легкі масла, додатково приймати лецитин, риб’ячий жир, а також не захоплюватись низькожировими продуктами, вживати молочні продукти звичайної жирності, а також вершки.

Харчування хворих з бронхіальною астмою з синдромом хронічної втоми має бути збагачене вітамінами та мінералами, особливо вітаміном А, Е, С бажано естерифікована форма, вітаміном В12, нікотиновою кислотою, вітаміном В6, цинком, селеном, а також молібденом. На основі багатьох досліджень встановлено, що вітамін В12 має властивості полегшувати астматичне дихання, хоча механізм дії цього вітаміну на даний процес до кінця не розкритий. Подібна дія виявлена у вітаміну В6. Виявлено, що у хворих, які страждають підвищеною алергічною чутливістю до сульфітів (знаходяться у вині та яйцях) має місце дефіцит молібдену. В цих випадках рекомендований прийом молібдену в дозі 250 мкг 2 рази на тиждень, поступово дозу слід збільшити до 500 мкг, а потім до 759 мкг 2 рази на тиждень. У випадках покращення стану дозу знову

слід зменшити і залишити по 250 мкг 1 раз на тиждень. Одним із мінералів, який корегує функцію бронхів є магній. Його можна приймати окремо по 500 мг на добу, або в комбінації з кальцієм. Відомо, що кальцій зменшує запальні та алергічні реакції.

Харчування хворих повинно містить достатню кількість холестерину та лецитину. Ідеальним продуктом для даних хворих є яєчний жовток, бажано від курей, яких тримають в домашніх умовах. Яєчні жовтки таких курей багаті на холестерин, лецитин, вітамін А та інші компоненти необхідні для відновлення кори наднирників та синтезу глюкокортикостероїдів. Крім цього, яєчний жовток прекрасне джерело для вітаміну Д3, який необхідний для профілактики остеопорозу. Кількість яєчних жовтків для хворих аутоімунним гепатитом необмежена. Важливим є правильна кулінарна обробка. Найкращим є сирий жовток, який можна використовувати для приготування яєчно-молочного коктейлю, гоголямоголя та інших страв.

У хворих бронхіальною астмою з синдромом хронічної втоми при проведенні глюкокортикостероїдної терапії порушується водно-сольовий обмін, спостерігається затримка води в організмі, підсилюється виведення калію із сечею. Для поповнення калієвого балансу рекомендуємо овочеві соки, особливо картопляний, картоплю запечену в шкірці. Для приготування страв можна використовувати концентрований відвар овочів, багатих калієм. Для цього картоплю, капусту, корінь петрушки, селери, моркву, перець та інші овочі, подрібнені заливають холодною водою, варять 20-30 хвилин, потім настоюють та проціджують. Отриманий відвар додають при приготуванні супів, а також соусів.

Для відновлення кори наднирників хворим необхідно додатково призначати лецитин, S-адеметіонін, вітаміни А, Е, каротиноїди, вітамін С (краще L-форму з біофлавоноїдами), вітаміни групи В та пантотенову кислоту в дозі 50 мг на добу, омега-3 жирні кислоти. Якщо недоступні естерифіковані форми вітаміну С, то аскорбінову кислоту необхідно приймати невеликими дозами на протязі всього дня. Тоді найкраще аскорбінову кислоту додавати до напоїв – соків, компоту та інших і вживати збагачені напої на протязі дня. Вітамін С без біофлавоноїдів може виявляти проантиоксидантні властивості, тому доцільно вживати рослинні гепатопротектори, які багаті біофлавоноїдами та попереджують негативну дію аскорбінової кислоти.

545

Для попередження остеопорозу рекомендований прийом вітаміну Д3 в невеликих дозах, особливо в зимовий період. Влітку коли пацієнт має можливість перебування на свіжому повітрі від додаткових прийомів вітаміну Д3 можна відмовитись. Відомо, що гіпервітамінози вітаміну А та Д3 мають негативні впливи, тому доза цих вітамінів повинна бути невеликою та не перебільшувати 3000 мг або 1,5 мг чистого ретінолу на протязі 3 тижнів. У випадках гіпервітамінозу А дозу можна збільшити до 5000 МО на добу. Більш безпечно призначати каротиноїди – бета - каротин, лікопен та інші. Добрим джерелом каротиноїдів є оранжевий гарбуз та червона морква (12 та 9 мг на 100 г), готувати їх необхідно із маслом, сметаною, вершками.

Доза вітаміну Д3 може складати від 150 МО до 1000 МО в залежності від вираженності остеопорозу. Високі дози вітаміну Д3 слід призначати тільки взимку на протязі 2-3 місяців, найбільш оптимальним є доза в цей період 400 – 450 МО; в період пізньої осені та ранньої весни дозу необхідно зменшити, а в літні місяці – можна відмовитись від додаткового прийому вітаміну Д3. Більші дози вітаміну Д3 потребують пацієнти, яким призначають глюкокортикостероїди у високих дозах. Продуктами, які багаті на вітамін Д є печінка тунця, тріски, палтуса, кита, а також оселедець, лосось, сардини, молоко, вершкове масло. Одним із ідеальних харчових джерел вітаміну Д3 є яєчні жовтки домашніх курей, крім цього на відміну від продуктів моря вони є більш доступним продуктом харчування.

Для попередження та лікування остеопорозу рекомендовано призначення препаратів кальцію (краще збалансовані по вмісту всіх компонентів – особливо магнію, вітаміну С, амінокислоти лізину). Магній є важливим компонентом кісткової тканини, біля 50% магнію в організмі локалізовано в кістках, хрящах, емалі зубів. Важливим є достатня кількість вітаміну С. Вітамін С є необхідним для утворення колагену, обміну таких важливих для кісток амінокислот як пролін. Пролін утворюється із амінокислоти лізин тільки в присутності вітаміну С.

З метою зменшення циркулюючих імунних комплексів та аутоімуноагресії рекомендовано проводити ентеральну детоксикацію організму харчовими продуктами. Для цього рекомендуємо вживання продуктів багатих пектином (овочеві пюре – пюре із гарбуза та моркви, гарбуза, моркви та яблук, запечений гарбуз, запечені буряки, соки із м’якоттю), березовий сік, морквяно-яблучний сік, сік огірковий та інші овочеві та

фруктово-овочеві соки. Важливим для хворих на бронхіальну астму є нормалізація функціонального стану кишечника та кишкового мікробіоценозу. Відомо, що все живе потребує харчування. Від того, яким буде вміст кишечника така мікрофлора буде переважати. Для живлення біфідумбактерій та молочнокислих паличок важливими компонентами є фруктоолігосахариди, якими багаті деякі овочі – це гарбуз, морква, буряк, єрусалимський артишок, цибуля та інші. Крім позитивного впливу на кишкову мікрофлору харчові волокна, особливо пектини, які дуже добре перетравлюються кишковою мікрофлорою з утворенням коротколанцюгових жирних кислот – ацетату, бутирату, пропіонату. Крім цього пектини збільшують в кишечнику вміст пропіонових бактерій, які в найбільшій кількості продукують коротколанцюгові жирні кислоти. Коротколанцюгові жирні кислоти служать джерелом для енергії колоноцитів, покращують стан слизової кишечнику. Відомо, що кишечник є важливим імунним органом. Нормалізація стану кишечника зменшує явища інтоксикації та схильність до алергії.

Враховуючи, що рекомендацій по харчуванню хворий має дотримуватись на протязі всього життя, набір продуктів та спосіб кулінарного приготування не повинен значно обмежувати хворого у виборі страв. Протирання, подрібнення, яке традиційно рекомендують в дієтичному харчуванні, стосується тих випадків, коли хворий має супутню патологію органів травлення, яка перебігає з больовим та вираженим диспепсичним синдромом та призначається тільки на період загострення. Не слід забороняти пацієнтам вживати каву, якщо немає інших протипоказань. Кава містить хрологенову кислоту, яка має виражені антиоксидантні властивості. Крім цього кофеїн, який має такий же механізм дії як теофілін (теофілін особлива форма кофеїну) має бронхорозширюючі властивості. Каву не рекомендують одночасно вживати із теофіліном, так як це може викликати передозування кофеїном. Хворим показаний міцний чай, кофеїн якого є родичем теоброміну – речовини, яка розширює бронхи. Крім цього чай містить велику кількість поліфенолів та має антиоксидантні властивості, а звичка щодня вживати вказані напої забезпечує організм необхідними антиоксидантами.

Таким чином, повноцінне, збалансоване та багате всіма необхідними компонентами харчування має різноманітні позитивні впливи на всі ланки патогенезу бронхіальної астми, а враховуючи тривалість дії, безпечність застосування дієта має бути основою терапії кожного хворого на бронхіальну астму з синдромом хронічної втоми.

547

Словник імунологічних термінів

Авідність (функціональний афінітет) — сумарна сила, з якою зв'язуються між собою молекули антигену й антитіла; при цьому враховується валентність взаємовідношень. Авідність залежить як від афінності, так і від кількості активних центрів на молекулу антитіла.

Ад'ювант — будь-яка речовина, що неспецифічно посилює імунну відповідь на конкретний антиген.

Алерген — антиген, який спричинює розвиток алергії.

Алергія — підвищення чутливості імунної системи організму до алергену (антигену) у разі повторного з ним контакту, що клінічно проявляється ушкодженням тканин організму.

Алогенний — термін, що позначає генетичні відмінності між індивідуумами одного виду.

Алотрансплантат — тканинний або органний трансплантат, отри-маний від особини того самого виду.

Алотрансплантація — пересадження органів і тканин у межах одного виду.

Альтернативний шлях активації системи комплементу вирізняється тим, що активація системи комплементу починається з СЗ. Для активації за альтернативним шляхом не потрібно наявності в сироватці крові ЦІК. Активатором альтернативного шляху системи комплементу, як правило, є мікробні полісахариди.

Анафілотоксини — субстанції, як правило, СЗА і С5А, здатні прямо активувати дегрануляцію тканинних базофілів (лаброцитів).

Анергія — потенційно зворотна, специфічна імунологічна толерантність, за якої лімфоцити стають функціонально неспроможними відносно певного антигену.

Антиген — будь-яка молекула, що може бути розпізнана антитілами або антигенрозпізнавальним Т-клітинним рецептором; буває як екзогенного, так і ендогенного походження.

Антигенпрезентувальна клітина (АПК) — клітина, здатна презентувати процесований антигенний пептид разом із молекулами MHC класу II для розпізнавання Т-клітинним антигенрозпізнавальним рецептором на Т-лімфоцитах-хелперах (CD4+-клітини). До цієї категорії клітин відносять макрофаги-моноцити, В-лімфоцити і дендритні клітини. Однак більшість ядерних клітин організму має на своїй поверхні антигени МНС класу І, які також здатні представляти антиген у вигляді пептиду.

Цей пептид, як відомо, розпізнається Т-лімфоцитами-кілерами (CD8+- клітини). Так само розпізнаються й вірусінфіковані клітини.

Антисироватка — сироватка, що містить антитіла.

Антитіло — імуноглобулін (розчинний білок), продукується плазматичними клітинами і здатний специфічно зв'язуватися з антигеном.

Апоптоз — одна з форм програмованої клітинної смерті, що характеризується ушкодженням ДНК під впливом ендонуклеази. Утворені в результаті апоптотичні тільця піддаються фагоцитозу. На відміну від некрозу, апоптоз — фізіологічний механізм смерті клітини, що завершила свою програму життя. Апоптотична загибель клітин не супроводжується запаленням.

Аутоантитіла — антитіла, що реагують з антигенами власного організму. Аутоімунне захворювання — наслідок того, що імунна система

"помилково" атакує тканини власного організму.

Аутологічний — стосується даного конкретного індивідуума, наприклад, аутологічний трансплантат.

Афінітет — поняття, яке характеризує ступінь відповідності, що визначає силу (міцність) зв'язку між антигеном і антитілом, рецептором і лігандом.

Базофіл — один із різновидів лейкоцитів периферійної крові, що відрізняється вмістом значної кількості лізосом і гранул (секреторних пухирців). На поверхні базофілу є рецептор до Fc-фрагмента IgE. Після зв'язування IgE, розташованого на поверхні базофілу, зі специфічним алергеном відбувається реакція дегрануляції з вивільненням значної кількості біологічно активних компонентів із гранул базофілу. До них належать насамперед гістамін, простагландини й лейкотрієни.

Білки теплового шоку (heat shok protein) — білкові молекули, що з'являються на поверхні клітин під час екстремальних змін навколишнього середовища (підвищення температури повітря, зміна рН, осмотичного тиску тощо). Одержали назву стресових білків.

Великі гранулярні лімфоцити містять у своїй цитоплазмі гранули і функціонують як ПК- і К-клітини. Активовані СD8+-цитотоксичні лімфоцити також мають морфологічну картину великих гранулярних лімфоцитів.

В-Лімфоцити — одна з популяцій лімфоцитних клітин, що беруть безпосередню участь у специфічних імунних захисних реакціях організму. Дозрівання В-лімфоцитів відбувається в кістковому мозку. На поверхні В-лімфоцитів є В-клітинний антигенрозпізнавальний рецептор — молекула мономерного мембранного IgM. Після контакту з антигеном

549

В-лімфоцити перетворюються на плазматичні клітини, які починають продукувати специфічні імуноглобуліни — антитіла.

Відзначення — процес, протягом якого настає первинна сенсибілізація до конкретного антигену.

Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) — вірус, що спричинює синдром набутого імунодефіциту (СНІД). Уражує переважно Т-лімфоцити-хелпери.

Вторинні месенджери — внутрішньоклітинні сигнальні медіатори, активація яких призводить до зміни функціонування інших клітинних білків, що реалізується у вигляді активації клітини.

Вторинний імунодефіцит — клініко-імунологічний синдром, що розвивається на тлі раніше нормально функціонуючої імунної системи; характеризується стійким зниженням кількісних і функціональних показників специфічних і (або) неспецифічних факторів імунітету і є фактором ризику хронічних інфекційних запальних захворювань, аутоімунної патології, алергійних захворювань і пухлин.

Гаптен — молекула з низькою молекулярною масою, яка може бути розпізнана антитілами, але не є імуногенною доти, доки не буде кон'югована з молекулою носія. Молекула носія разом із гаптеном утворює з агальний епітоп, повний антиген, що розпізнається Т-лімфоцитами- хелперами, і це призводить до "увімкнення" імунної відповіді.

Ген — одиниця генетичного матеріалу (ДНК), що посідає певне місце в хромосомі й містить інформацію, яку клітина використовує для виконання її специфічної функції (наприклад, для продукції певного білка).

Гермінативний (зародковий) центр — дискретні ділянки в межах лімфатичних вузлів і селезінки, де відбувається індуковане антигеном дозрівання В-клітин і накопичення В-клітин пам'яті.

Гідроксильний радикал — токсична форма кисню (ОН-), що продукується фагоцитами.

Гіперчутливість — імунна відповідь, внаслідок якої ушкоджуються органи або тканини. Зумовлена підвищенням реактивності організму внаслідок попередньої сенсибілізації. Розрізняють гіперчутливість негайного й уповільненого типів. За класифікацією Джелла і Кумбса виділяють чотири типи реакції гіперчутливості.

Гіперчутливість уповільненого типу — імунна реакція, що розвивається через 48-72 год. після контакту з антигеном і опосередковується вивільненням цитокінів із сенсибілізованих Т-лімфоцитів із наступним залученням до вогнища запальних клітин.

Гістамін - азоактивний амін, що вивільнюється з гранул базофілів периферійної крові й тканинних базофілів (гладком’язкових клітин). Один з основних компонентів, які беруть участь у алергійних реакцій негайного типу.

Гістосумісність — сумісність за антигенами ГКГ, так звана тканинна сумісність; означає здатність реципієнта сприйняти трансплантат від донора. У разі визначення гістосумісності між донором і реципієнтом виявляють їхні фенотипи за антигенами локусів А, В, С, DR, DP і DQ. Для цього останнім часом застосовують як серологічне типування, так і ДНК-типування за допомогою ПЛР.

Головний комплекс гістосумісності (ГКГ; major histocompatibility complex — МНС) — генний комплекс, розташований на короткому плечі 6-ї хромосоми, що кодує молекули білків, частина з яких бере участь у презентації антигенів під час імунного розпізнавання. Крім загальної - МНС прийнято також назву HLA (human leukocyte antigens). Білки, що кодуються генами ГКГ є маркерами "свого" (self) для імунної системи. За допомогою цих білків ГКГ імунна система відрізняє "своє" (self) від "чужого" (non-self). Розрізняють три класи молекул гістосумісності. Молекули МНС класу І присутні на всіх ядерних клітинах організму й кодуються у людини переважно локусами А, В й С. Клас І антигенів гістосумісності бере участь у презентації антигену для попередників Т-лімфоцитів-кілерів/супресорів (СD8+-клітин). Молекули МНС класу II експресуються на АПК — макрофагах, В-лімфоцитах і дендритних клітинах і кодуються в людини локусами DR, DQ і DP. Клас II антигенів гістосумісності залучений до презентації антигенів для Т-лімфоцитів- хелперів (CD4+-клітини).

Гранулема — тканинний вузлик, що містить проліферувальні лімфоцити, фібробласти, а також гігантські й епітеліоїдні клітини. Два останніх представники клітин належать до активованих макрофагів, що формуються внаслідок запалення у відповідь на хронічну інфекцію або персистенцію антигену в тканинах.

Гранулоцити — лімфоїдні клітини, що містять цитоплазматичні гранули. Розрізняють три види гранулоцитів — нейтрофіли, еозинофіли і базофіли.

Гуморальний імунітет (гуморальна ланка імунітету) — захисні імунні реакції, виконувані за участю імуноглобулінів (антитіл), що продукуються В-лімфоцитами. У деяких ситуаціях ця ланка імунітету є переважною, наприклад при антибактеріальній імунній відповіді.