Державний формуляр лікарських засобів. Випуск другий. Київ, 2010
.pdf371
СС система при діабетичній комі уражується найбільше. Пульс частий, малого наповнення, м”який, частіше ритмічний. Тони серця глухі. АТ тиск спадає. Язик сухий, шершавий, яскраво-малиновий, обкладений коричневим нальотом. Живіт здутий, нерідко болючий і напружений в епігастральній ділянці. Шлунок розтягнутий, в ньому багато рідини, часто з домішкою крові. Часті явища парезу шлунка і кишок, симптоми подразнення очеревини. Буває блювання, іноді з домішкою крові (блювання “кавовою гущею”). Іноді розвивається симптомокомплекс з сильним болем у животі й напруженням черевних м”язів, що нагадує г. живіт. Сечовипускання часте, при глибокій комі – мимовільне. Поліурія зумовлена високою гіперглікемією й “осмотичним діурезом”. Поряд з цим трапляються випадки з затримкою сечі, аж до анурії, зумовленої спадом тонусу м”язів сечового міхура. Анурія є грізним симптомом, що розвивається на фоні зменшення об”єму циркулюючої крові, спаду артеріального тиску, колапсу й припинення ниркової фільтрації.
Виявляються різні порушення неврологічного статусу, зумовлені ацидозом, гіпоксією, електролітними порушеннями, енергетичним дефіцитом і дегідратацією клітин ЦНС і периферичної нервової системи.
Провідними біохімічними показниками гіперглікемічної коми є виражені гіперглікемія, глікозурія, кетонемія і відповідна кетонурія. Розвиваються порушення водно-електролітного балансу. Особливо прогресуючий дефіцит калію. Спостерігається азотемія зниження лужного резерву.
Основними напрямками лікування хворого з гіперкетонемічною комою є інсулінотерапія, регідратація, корекція електролітних розладів і порушень кислотно-основної рівноваги. Крім цих основних методів лікування здійснюють заходи щодо профілактики ускладнень коматозного стану – інфекції, набряку мозку, тромбозу.
•Інсулін (Insulin)* (див. п.7.1.1. розділу «Ендокринологія. Лікапські засоби»)
•Натрію хлорид (Sodium chloride)* (див. п.10.5.7. розділу «Анестезіологія, реаніматологія. Лікарські засоби»)
•Натрію гідрокарбонат (Sodium hydrocarbonate)
Фармакотерапевтична група: В05ХА02 - розчини електролітів.
Основна фармакотерапевтична дія: засіб для відновлення лужного стану крові та корекції метаболічного ацидозу; при дисоціації натрію гідрокарбонату вивільнюється бікарбонатний аніон, він зв’язує іони водню з утворенням вуглецевої кислоти, яка потім розпадається на воду та вуглекислий газ, що виділяється при диханні; р-н, доведений до показника рН 7,3 – 7,8, попереджує стрибкоподібне залужнювання та забезпечує плавну корекцію ацидозу при одночасному збільшенні лужних резервів крові; препарат збільшує також виділення із організму іонів натрію та хлору, підвищує осмотичний діурез, залужнює сечу, попереджає осад сечової кислоти в сечовидільній системі; всередину клітин бікарбонатний аніон не проникає.
Показання для застосування ЛЗ: некомпенсований метаболічний ацидоз при різних захворюваннях, таких як інтоксикації різної етіології, в тому числі отруєння слабкими органічними кислотами (наприклад, барбітуратами, ацетилсаліциловою кислотою), тяжкий перебіг післяопераційного періоду, поширені глибокі опіки, шок, діабетична кома, тривала діарея, нестримне блювання, г. масивні крововтрати, тяжкі ураження печінки та нирок, тривалі пропасні стани, тяжка гіпоксія новонароджених; абсолютним протипоказанням є зниження рН крові нижче 7,2.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають дорослим і дітям, старшим 1 року, в/в краплинно зі швидкістю 1,5 ммоль/кг/год, під контролем рН крові і показників кислотно-лужного та водно-електролітного балансу; у разі коригування метаболічних ацидозів дозування визначається з урахуванням рівня розладу балансу кислот та основ; доза вираховується залежно від показників газів крові; МДД для дорослих – 300 мл (при підвищеній масі тіла - 400 мл), для дітей, залежно від маси тіла, від 100 до 200 мл.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, блювання, анорексія, біль у шлунку, головний біль, неспокій, АГ.
Протипоказання до застосування ЛЗ: метаболічний або респіраторний алкалоз, гіпокаліємія, гіпернатріємія.
Форми випуску ЛЗ: р-н для інфузій 4%, 4,2 %.
Торгова назва:
І. Натрію гідрокарбонат, Сода-буфер®, ТОВ "Юрія-Фарм
•Антибактеріальні засоби (див. розділ «Протимікробні та антигельмінтні засоби»)
•Вітаміни групи В (див. п.6.1.27.розділу «Неврологія. Лікарські засоби»)
•Кислота аскорбінова (Ascorbic acid)*, ** [тільки таблетки] (див. п.6.1.27. розділу «Неврологія. Лікарські засоби»)
•Неостигмін (Neostigmine)* (див. п.6.1.21. розділу «Неврологія. Лікарські засоби»)
•Метоклопрамід (Metoclopramide)* (див.п.3.5. розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби»)
•Гепарин (Heparin)*, ** [тільки мазь та гель] (див. п.13.8.1.2. розділу «Гематологія. Лікарські засоби»
7.9.2.2. Гіперосмолярна некетоацидотична кома
Гіперосмолярна кома – особливий вид діабетичної коми, що характеризується крайнім розладом метаболізму при ЦД без кетоацидозу, з високою гіперглікемією. Кардинальними симптомами такої коми є висока гіперглікемія, що досягає 55 ммоль/л і вище, різке обезводнення, клітинний ексікоз, гіпернатріємія, гіперхлоремія, азотемія без кетонемії й кетонурії.
Гіперосмолярна кома розвивається в основному у хворих на легкий і середньотяжкий 2-й тип ЦД, компенсованого невеликими дозами сульфаніламідів або дієтою. В основному це особи старші 50 років.
Основним провокуючим фактором гіперосмолярної коми є дегідратація на фоні механізмів, які посилюють відносну інсулінову недостатність. Інтеркурентні захворювання, інфекції, опіки, травми, г. порушення мозкового і коронарного кровообігу, гастроентерити, панкреатити, що супроводяться блюванням, поносом, призводять до дегідратації і гіперосмолярності. Розвиткову гіперосмолярного с-му сприяють крововтрати різного походження, в тому числі при хірургічних втручаннях. Іноді ця кома виникає як ускладнення на фоні лікування діуретиками, глюкокортикоїдами,
372
імунодепресантами, введення великих кількостей сольових, гіпертонічних р-нів, манітолу, проведення гемодіалізу і перитонеального діалізу. Ці механізми посилюються на фоні введення глюкози, надмірного вживання вуглеводів.
Провідну роль у патогенезі гіперосмолярної коми відіграють клітинна дегідратація (церебральна й екстрацеребральна) внаслідок масивного осмотичного діурезу, що спричиняється високою гіперглікемією, а також електролітні порушення. Гіперосмолярність поряд із високою гіперглікемією є головною характерною особливістю цього виду коми. В основі гіперосмолярності при ЦД лежить інсулінова недостатність, яка сприяє декомпенсації ЦД й наростанню глікемії. Фактори, що провокують дегідратацію, у поєднанні з гіперглікемією, й осмотичним діурезом утворюють порочне коло, яке призводить до прогресуючого згущення крові, накопичення осмотично активних речовин, клітинної дегідратації. Гіперосмолярності сприяє гіпернатріємія, яка розвивається у відповідь на підвищення секреції кортизолу, альдостерону, зниження канальцевої реабсорції води внаслідок зменшення секреції антидіуретичного гормона. Високий осмотичний діурез призводить до швидкого розвитку гіповолемії, дегідратації клітин і міжклітинного простору, судинного колапсу зі зниженням течії крові в органах і тканинах. Загальне обезводнення органів і тканин супроводиться дегідратацією головного мозку, зниженням лікворного тиску, розвитком внутрішньомозкових і субдуральних крововиливів. Те, що при гіперосмолярній комі немає кетозу, пояснюється передусім тим, що цей с-м розвивається, як правило, в осіб з 2-м типом ЦД з відносною інсуліновою недостатністю без схильності до кетозу. Невелика кількість ендогенного інсуліну, очевидно, достатня для пригнічення ліполізу й кетогенезу, тим більше, що ці процеси інгібіруються дегідратацією, глибоким порушенням функції печінки, а також надмірно високою концентрацією глюкози в крові, що гальмує утворення кетонових тіл.
Клінічна картина гіперосмолярної коми розвивається поступово. Характерно, що при всій тяжкості клінічної симптоматики звичайно немає диспетичних проявів, характерних для кетоацидозу.
У клінічному статусі превалюють симптоми дегідратації: сухість слизових оболонок, запалі, м”які очні яблука, різке зниження м”язового тонусу. Хворий часто, поверхнево дихає. Стан його прогресивно погіршується, розвивається виражена дегідратація, падає артеріальний тиск, настає тахікардія, нерідкі розлади серцевого ритму (миготлива тахіаритмія або екстрасистолія), значний на початку діурез швидко падає й розвивається анурія, поступово настає картина гіповолемічного шоку. Іноді буває пастозність або навіть набряк нижніх кінцівок, мошонки. Дуже характерні порушення неврологічного і психічного статусу. Свідомість сплутана від схильності до збудження до загальмованості й коми. На відміну від діабетичної коми глибокий розлад свідомості розвивається у термінальних стадіях або взагалі не настає. Часті гіперрефлексія або арефлексія, патологічні рефлекси, спастичний геміпарез або тетрапарез, парез черепномозкових нервів, дисфагія, вестибулярні порушення, менінгеальні знаки, епілептиформні судороги, анізокорія і квола реакція зіниць. Часто буває висока гарячка, зумовлена дегідратацією гіпоталамічних вегетативних утворів.
Кардинальними лабораторними ознаками гіперосмолярної коми є надзвичайно висока гіперглікемія – 35-55 ммоль/л, однак при тяжкій супровідній патології вона може бути нижчою (20-25 ммоль/л).
Інші специфічні симптоми – значна гіперосмолярність плазми (іноді до 400 мосм/л) і нормальна кетонемія, ацетону в сечі немає. Ці специфічні ознаки дають змогу без особливих труднощів поставити діагноз. Крім цих особливостей у більшості хворих буває гіпернатріємія (понад 140-150 ммоль/л), хоч іноді вміст натрію і крові може бути нормальним. Підвищені рівні хлору й сечовини в крові. Рівень бікарбонатів у крові й рН крові звичайно нормальні. Вміст калію в крові на перших етапах може бути підвищений, але під впливом терапії в міру зниження глікемії й настання ефекту розведення він може знизитись до гіпокаліємії. Ліпемія і вміст неестерифікованих жирових кислот у крові помірно підвищені. У сечі виявляють високу глюкозурію, реакція сечі на ацетон негативна або слабо позитивна. Гіперосмолярний с-м без кетонемії й ацетону в сечі, характерна клінічна картина, відсутність дихання Куссмауля дають змогу діагностувати гіперосмолярну кому.
Основні принципи лікування гіперосмолярної коми подібні до принципів лікування при діабетичній комі і зводяться до регідратації та інсулінотерапії. Особливістю лікування при цій комі є те, що у зв”язку з вираженою гіперосмолярністю й гіпернатріємією (понад 145-150 ммоль/л) регідратацію на перших етапах лікування здійснюють не ізотонічним, а гіпотонічним (0,45% або 0,6%) р-ном натрію хлориду Після зниження вмісту натрію в сироватці крові до 145 ммоль/л дегідратацію можна робити ізотонічним р-ном натрію хлориду. Надмірна вираженість дегідратації при гіперосмолярній комі потребує більшого введення загальної кількості рідини, ніж при кетоацидозі. Інсулінотерапію проводять переважно в режимі малих доз, беручи до уваги ту особливість гіперосмолярної коми, що їй у більшості випадків не характерна інсулінорезистентність. Основним принципом лікування при гіперосмолярній комі є своєчасна і адекватна регідратація і зниження осмолярності. Паралельно проводять профілактику гіпокаліємії в/в введенням калію так, як і при гіперкетонемічній комі. Здійснюють симптоматичну терапію, аналогічну заходам при діабетичній комі.
•Натрію хлорид (Sodium chloride)* (див. п.10.5.7. розділу «Анестезіологія, реаніматологія. Лікарські засоби»)
•Інсулін (Insulin)* (див. п.7.1.1. розділу «Ендокринологія. Лікарські засоби»)
•Глюкоза (Glucose) (див. п.10.6.3. розділу «Анестезіологія, реаніматологія. Лікарські засоби»)
•Гепарин (Heparin)*, ** [тільки мазь та гель] (див. п.13.8.1.2. розділу «Гематологія. Лікарські засоби»)
•Антибактеріальні засоби (див. п.17.2 розділу «Протимікробні та антигельмінтні засоби») Вітаміни (див. п.6.1.27. розділу «Неврологія. Лікарські засоби» та розділ «Імуномодулюючі та
протиалергічні засоби»)
7.9.2.3. Гіперлактацидемічна кома
Гіперлактацидемічна кома (гіперлактатацидемія, лактатацидоз) – с-м, не специфічний тільки для ЦД, він може розвиватись при ряді інших тяжких патологічних станів, коли створюються передумови для підвищеного утворення й накопичення в крові і тканинах лактатної кислоти. Цими передумовами є передусім захворювання, що супроводяться тканинною гіпоксією, яка посилює анаеробний гліколіз з надмірним утворенням і накопиченням у тканинах лактатної кислоти. СН, ДН і ниркова недостатність, захворювання
373
печінки з порушенням її функції, нирок, крововтрата, сепсис, с-м тривалого здавлення можуть провокувати розвиток лактатацидозу.
При ЦД , особливо декомпенсованому, є механізми, зокрема гіпоксія й гепатоцелюлярна недостатність, які можуть змістити нормальний метаболізм лактатної кислоти в бік накопичення її в крові й тканинах. Інсулінова недостатність пригнічує піруватдегідрогеназу, яка каталізує перетворення піровиноградної кислоти до кінцевих продуктів, що супроводжується посиленим перетворенням пірувату в лактат.
Нормальне співвідношення концентрації лактат і піруват в сироватці крові (10:1) зміщується в бік лактату. Особливо небезпечним є таке порушення метаболізму у хворих, які приймають бігуаніди. На фоні приймання бігуанідів (фенформіну) може розвиватись блокада утилізації лактату печінкою і м”язами, що веде до розвитку гіперлактатацидемії і тяжкого метаболічного ацидозу.
Гіперлактатацидемічна кома хоч і рідкий, проте дуже тяжкий стан, летальність при якому коливається від 50 до 90%. При ЦД трапляється переважно в осіб похилого віку, уражених тяжкими захворюваннями серця, легень, печінки, нирок. Розвивається зазвичай швидко, протягом кількох год. Провісників, як правило, немає, або вони не характерні. Хворий може відчувати м”язевий біль, біль за грудиною, диспептичні явища, прискорене дихання, апатія, сонливість або безсоння. Проте на фоні загального тяжкого стану цих хворих, зумовленого наявною у них патологією, ці симптоми залишаються непоміченими. Стан прогресивно погіршується, в міру наростання ацидозу може з”являтися біль у животі, посилюється блювання. Спостерігається поліморфна неврологічна симптоматика від арефлексії до спастичних парезів і гіперкінезів. У зв”язку з тим, що лактатацидоз супроводжується вираженим метаболічним ацидозом, у хворих перед розвитком повної коми настає гучне дихання Куссмауля. Зазвичай має місце брадикардія або брадиаритмія, рідше виражена тахікардія, гіпотензія, розвивається колапс з оліго-, а потім анурією, гіпотермією. На цьому фоні прогресує ДВЗ-с-м, нерідкі внутрішньосудинні тромбози з геморагічними некрозами пальців рук і ніг.
Діагноз лактатної коми ставлять на підставі клінічної картини тяжкого метаболічного ацидозу без кетозу й вираженої гіперглікемії з гіперлактатацидемією і підвищенням відношення лактат/піруват. Різко знижений вміст гідрокарбонатних іонів без гіперкетонемії і кетонурії, буває спад рН крові нижче 7,3. Виявляють гіперазотемію, гіперліпідемію. При дослідженні сечі визначають аглюкозурію, ацетону в сечі не має.
Провідне значення в терапії лактатацидозу мають заходи щодо усунення ацидозу. Паралельно роблять корекцію інших метаболічних розладів, борються з шоком, анемією, гіпоксією. В/в краплинно вводять 2,5% р-н натрію гідрокарбонату в кількості 1-2 л/добу ( 1 л вводять протягом 3 год). У разі крайніх ступенів ацидозу (рн крові 7-6,8) вводять в/в струминно повільно 45-50 мл 8,4% р-ну гідрокарбонату. Усуненню ацидозу сприяє метиленовий синій, що зв”язує іони водню, який вводять в/в краплинно в кількості 50-100 мл 1% р-ну (з розрахунку 1-5 мг/кг маси тіла). Для боротьби з ацидозом використовують також трисамін (трис-буфер, триоксиметаламінометан).
Трисамін діє швидше, ніж бікарбонат, тому його доцільно вводити на початку лікування при різко зниженому рН крові, особливо у хворих з вираженою СН. Як допоміжний захід переливають кров, плазмозамінні р-ни, вводять гідрокортизон (до 250-500 мг). Пресорні агенти неефективні, а катехоламіни протипоказані, оскільки посилюють накопичення лактату в тканинах. Інсулінотерапію проводять малими дозами, у поєднанні з 5% глюкозою у зв”язку з невисокими рівнями глікемії. У тяжких випадках, при рівнях рН крові 7 і нижче, показане застосування перитонеального діалізу або гемодіалізу з безлактатним діалізатом.
•Натрію гідрокарбонат (Sodium hydrocarbonate) (див. п.7.9.2.1. розділу «Ендокринологія. Лікарські засоби»)
•Інсулін (Insulin)* (див. п.7.1.1. розділу «Ендокринологія. Лікапські засоби»)
•Глюкоза (Glucose) (див. п.10.6.3. розділ «Анестезіологія, реаніматологія. Лікарські засоби»)
•Антибіотикотерапія (див.розділ «Протимікробні та антигельмінтні засоби»)
•Глюкокортикоїди (див. п.7.4.1. розділу «Ендокринологія. Лікапські засоби»)
•Протишокова терапія (див. розділ «Анестезіологія, реаніматологія. Лікарські засоби»)
•Гемодіаліз
7.9.3. Кома при гострій недостатності наднирникових залоз
Г. недостатність наднирникових залоз (г. недостатність кори наднирникових залоз) – ургентний клінічний с-м, який розвивається внаслідок раптового та значного зниження функціональної активності коркового шару наднирникових залоз (супроводжується виразним зниженням вмісту у крові глюкота мінералкортикоїдів).
Г. недостатність наднирникових залоз (ГННЗ) виникає як первинно-гостра недостатність наднирникових залоз або як декомпенсація хр. недостатності наднирникових залоз (ХННЗ).
Розрізняють наступні причини розвитку ГННЗ:
-декомпенсація ХННЗ;
-с-м відміни глюкокортикостероїдів при довготривалій терапії;
-первинно-гостра недостатність наднирникових залоз:
а) двобічний крововилив у наднирники при менінгококцемії (с-м Уотерхауса-Фредеріксена), при порушеннях системи згортання крові;
б) адреналектомія.
-г. гіпофізарна недостатність;
374
-декомпенсація уродженої дисфункції кори наднирникових залоз;
-застосування ЛЗ, що пригнічують утворення кортикостероїдів (мітотан, кетоконазол) або таких, що прискорюють їх метаболізм (фенітоїн, ріфампіцин).
Принципи ведення хворих з г. недостатністю наднирникових залоз:
-невідкладна масивна замісна терапія препаратами гормонів кори наднирникових залоз;
-регідратація хворих та корекція електролітних порушень (р-ни декстрози, сольові р-ни);
-етіотропна та симптоматична терапія (при лихоманці, за виключенням станів зневоднення, антибіотикотерапія).
Лікування починають невідкладно, не очікуючи результатів лабораторних тестів (при можливості проводять попереднє визначення у крові концентрацій кортизолу, кортикотропіну, електролітів, біохімічні, клінічні аналізи), з в/в введення р-нів натрію хлориду та декстрози. Натрію хлорид, 0,9% р-н, вводять крапельно зі швидкістю 500 мл/год, під контролем показника гематокриту, гемодинамічних параметрів, загального стану хворого (у випадках колаптоїдних станів р-н вводять струменево) до 2000 – 3000 мл/доби. Глюкоза, 5-10% р-н, вводиться в/в крапельно, 500-1000 мл/добу. Протипоказано введення калійвмісних,
гіпотонічних розчинів, діуретиків.
Також невідкладно починають в/в введення гідрокортизону по 100 мг 4-6 р/добу. У подальшому, при наявності позитивної динаміки (стабілізація гемодинамічних показників) доза препарату зменшується до 150200 мг/добу (при стабільних показниках гемодинаміки вводиться в/м орієнтовно по 75 мг ранком, 50 мг вдень, 25 мг ввечері) протягом 2-ї та 3-ї доби. У подальшому доза гідрокортизону складає 30 мг/добу (20 мг та 10 мг). Паралельно з лікуванням контролюють показники гематокриту, електролітів, вмісту глюкози у крові, гемодинамічні параметри (ЧСС, АТ), частоту дихання, аускультативну картину легень.
375
8.РЕВМАТОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ
8.1.Лікарські засоби для лікування м’язево-скелетних захворювань суглобів
8.2.Імуносупресанти
8.3.Структурні аналоги фолієвої кислоти
8.4.Алкілуючі сполуки
8.5.Протималярійні препарати
8.6.Біологічні агенти
8.6.1.Інгібітори фактору некрозу пухлин α (ФНП-α)
8.6.2.Анти-CD-20-агенти
8.6.3.Імуносупресори на основі моноклональних антитіл
8.7.Засоби, що впливають на опорно-руховий апарат
8.7.1.Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби
8.7.1.1.Похідні оцтової кислоти та споріднені сполуки
8.7.1.2.Похідні пропіонової кислоти
8.7.1.3.Оксиками
8.7.1.4.Фенамати (препарати мефенамової кислоти)
8.7.1.5.Коксиби
8.7.1.6.Інші нестероїдні протизапальні/протиревматичні засоби
8.7.1.7.Специфічні протиревматичні засоби
8.7.1.8.Інші протизапальні засоби
8.7.2.Засоби, що застосуваються для лікування подагри
8.7.3.Засоби, що впливають на структуру та мінералізацію кісток
8.7.3.1.Бісфосфонати
8.7.3.2.Стронцію ранелат
8.7.3.3.Препарати вітаміну Д
8.7.3.4.Препарати кальцію
8.7.3.5.Препарати кальцитоніну
8.7.3.6.Препарати, які нормалізують функцію хрящової тканини
8.7.4.Селективні модулятори естрогенових рецепторів
8.7.5.Інші засоби, які застосовуються для лікування опорно-рухового апарату
8.8.Анальгетики
8.8.1.Опіоїди
8.8.2.Інші анальгетики та антипіретики
8.8.3.Аніліди
8.9.Глюкокортикостероїди для системного застосування
8.10.Міорелаксанти
8.10.1.Міорелаксанти з центральним механізмом дії
8.10.2.Інші міорелаксанти центральної дії
8.11.Ферменти. Трипсин, комбінації
8.12.Інші засоби, що застосовуються при патології опорно-рухового апарата
376
8.1. Лікарські засоби для лікування м’язево-скелетних захворювань суглобів
•Сульфасалазин (Sulfasalazine)* (також див. п.3.14.1. розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби»)
Показання для застосування ЛЗ: системне лікування РА у дорослих, ювенільного поліабо олігосуглобового РА. Спосіб застосування та дози ЛЗ: дозу підбирається індивідуально, залежно від чутливості пацієнта до препарату і відповіді на лікування; пацієнтам, які раніше не приймали препарат, рекомендується підвищувати дозу поступово протягом перших 9 днів; табл. слід ковтати цілими, переважно після їди; системне лікування РА у дорослих і ювенільного РА (при поліартриті чи олігоартриті) - початкова доза становить 500 мг/добу, її збільшують щотижня на 500 мг, до досягнення дози 2 г/добу (добову дозу слід розділити на 2-4 прийоми); у деяких пацієнтів клінічний ефект може бути досягнутий через 12 тижнів застосування препарату; якщо клінічний ефект після 12 тижнів застосування недостатній, добова доза може бути збільшена до 3 г/добу; діти (6 років і старше)(ювенільний РА): 30-75 мг/кг/добу в два прийоми; МПД становить 2 г/добу; з метою зменшення ризику можливих шлунково-кишкових небажаних ефектів лікування слід розпочинати з 1/4-1/3 запланованої підтримуючої дози та підвищувати її щотижня з досягненням підтримуючої дози протягом місяця.
8.2.Імуносупресанти
•Азатіоприн (Azathioprine)* (також див. п.18.2.3. розділу «Імуномодулятори та протиалергічні засоби»)
Показання для застосування ЛЗ: монотерапія або у комбінації з кортикостероїдами та/або іншими препаратами (що може включати зменшення дози або відміну кортикостероїдів) при тяжкий перебігу РА.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: загалом початкова доза становить 1 – 3 мг/кг/добу і повинна уточнюватись у цих межах залежно від клінічної відповіді (яка проявляється через тижні або місяці лікування) та гематологічної толерантності; при появі терапевтичного ефекту підтримуюча доза зменшується до рівня, при якому цей терапевтичний ефект підтримується; при відсутності терапевтичного ефекту через 3 місяці лікування слід переглянути доцільність призначення азатіоприном; підтримуюча доза може бути у межах 1 – 3 мг/кг/добу, залежно від клінічного стану та індивідуальної відповіді пацієнта, включаючи гематологічну толерантність.
•Лефлуномід (Leflunomide) (також див. п.18.2.3.. розділу «Імуномодулятори та протиалергічні засоби»)
Показання для застосування ЛЗ: активна фаза РА у дорослих пацієнтів.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначається в якості “хворобомодифікуючого антиревматичного засобу” (ХМАРЗ); терапія лефлуномідом починається з дози насичення, яка дорівнює 100 мг 1 р/добу дорослим протягом трьох днів; надалі рекомендована підтримуюча доза становить 20 мг 1 р/добу при РА; якщо підтримуюча доза 20 мг погано переноситься пацієнтом, доза може бути зменшена до 10 мг 1 р/добу; лікувальний ефект починає виявлятися через 4-6 тижнів від початку лікування і може посилюватись протягом 4-6 місяців від початку лікування.
•Циклоспорин (Ciclosporin)* (див. п.18.2.2. розділу «Імуномодулятори та протиалергічні засоби»)
Показання для застосування ЛЗ: тяжкі форми активного РА.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: добову дозу завжди слід ділити на 2 разові дози; капс. слід ковтати цілком; протягом перших шести тижнів лікування рекомендована доза становить 3 мг/кг/добу в 2 прийоми; у випадку недостатнього ефекту добова доза може бути поступово збільшена, якщо дозволяє переносимість, але вона не повинна перевищувати 5 мг/кг; для досягнення повної ефективності може знадобитися до 12 тижнів терапії; для підтримуючої терапії доза повинна добиратись індивідуально, залежно від переносимості препарату; циклоспорин можна також поєднувати з тижневим курсом метотрексату у низьких дозах у пацієнтів з незадовільною відповіддю на монотерапію метотрексатом; початкова доза дорівнює 2,5 мг/кг/добу в 2 прийоми, при цьому дозу можна підвищувати до рівня, який лімітується переносимістю.
8.3.Структурні аналоги фолієвої кислоти
•Метотрексат (Methotrexate)* (також див. п.19.1.2. розділу «Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень»)
Показання для застосування ЛЗ: активний РА у дорослих.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: початкова доза – 7,5 мг один раз на тиждень п/ш, в/м або в/в; при РА терапевтичний ефект звичайно відмічається вже через 4-6 тижнів, після чого стан пацієнтів продовжує поліпшуватися ще 12 і більше тижнів; якщо через 6-8 тижнів терапії ознак поліпшення, а також ознак токсичних ефектів немає, дози можна поступово збільшувати на 2,5 мг на тиждень; звичайно оптимальна тижнева доза знаходиться у межах 7,5-15 мг, але вона не повинна перевищувати 20 мг; якщо ефекту немає після 8 тижнів лікування у МПД, препарат має бути відмінений; після досягнення терапевтичного ефекту дози препарату мають бути знижені до найнижчого можливого рівня; оптимальна тривалість терапії метотрексатом поки що не визначена, однак попередні дані свідчать про збереження початкового ефекту щонайменше протягом 2 років у разі прийняття підтримуючих доз; після припинення лікування метотрексатом симптоми хвороби можуть повертатися через 3-6 тижнів.
8.4.Алкілуючі сполуки
377
•Циклофосфамід (Cyclophosphamide)* (також див. п.19.1.1. розділу «Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень»)
Показання для застосування ЛЗ: РА. системний червоний вовчак, склеродермія, системний васкуліт
Спосіб застосування та дози ЛЗ: для безперервного лікування дорослих і дітей – від 3 до 6 мг/кг маси тіла, щоденно (еквівалентне від 120 до 240 мг/м2 площі поверхні тіла); для переривчастого лікування дорослих і дітей – від 10 до 15 мг/кг маси тіла (еквівалентне від 400 до 600 мг/м2 площі поверхні тіла), з інтервалами від 2 до 5 днів; для переривчастого лікування дорослих і дітей з високою дозою, наприклад від 20 до 40 мг/кг маси тіла (еквівалентне від 800 до 1600 мг/м2 площі поверхні тіла)/
8.5.Протималярійні препарати
•Хлорохін (Chloroquine)* (також див. п.17.6.1. розділу «Протимікробні та антигельмінтні засоби»)
Показання для застосування ЛЗ: додатковий ЛЗ при лікуванні РА, червоного вовчака, фотодерматозів та порфірії. Спосіб застосування та дози ЛЗ: при РА та червоному вовчаку дорослим рекомендовано приймати по 150 мг мг/добу; терапевтичний ефект виявляється, як правило, на 4-му тижні лікування; після досягнення максимального ефекту дозу препарату можна зменшити. Максимальна добова доза для дітей 3 мг/кг маси тіла.
•Гідроксихлорохін (Hydroxychloroquine) (також див. п.17.1.6. розділу «Протимікробні та антигельмінтні засоби»)
Фармакотерапевтична група: Р01ВА02 - протималярійні препарати.
Основна фармакотерапевтична дія: протизапальна дія; терапевтичний ефект зумовлений взаємодією із сульфгідрильними групами, зміною активності ферментів; зв’язуванням з ДНК; стабілізацією лізосомальних мембран; інгібуванням створення простагландину; хемотаксисом і фагоцитозом поліморфноядерних клітин; можливо втручанням у вироблення моноцитами інтерлейкіну 1 і інгібування вивільнення нейтрофілсупероксиду; завдяки внутрішньоклітинній концентрації та підвищенню рН внутрішньоклітинних кислотних пухирців гідроксихлорохін має як антипротозойну, так і антиревматичну активність Показання для застосування ЛЗ: системний червоний вовчак; дискоїдний червоний вовчак; РА; ювенільний хр. артрит.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовувати перорально; ревматичні захворювання - для досягнення терапевтичного ефекту необхідно кілька тижнів (препарат має кумулятивну дію); якщо протягом 6 місяців стан хворого не поліпшується, застосування препарату слід припинити, так як незначні побічні ефекти можуть виявлятися відносно рано; РА - для дорослих початкова доза становить 400-600 мг/добу, підтримуюча доза – 200-400 мг/добу; ювенільний хр. артрит
-доза не повинна перевищувати 6,5 мг/кг або 400 мг/добу, призначати необхідно найменшу дозу.
8.6.Біологічні агенти
8.6.1.Інгібітори фактору некрозу пухлин α (ФНП-α)
•Інфліксимаб (Infliximab) (також див. п.18.2.4. розділу «Імуномодулятори та протиалергічні засоби»)
Показання для застосування ЛЗ: РА в активній формі за відсутності достатнього ефекту від терапії метотрексатом або без попередньої терапії метотрексатом; анкілозуючий спондиліт в активній формі для зменшення ознак і симптомів захворювання, покращання функціонального стану.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначається в/в у дорослих пацієнтів (≥ 18 років) та дітей від 6 до 17 років; після введення препарату пацієнт повинен залишатися під наглядом лікаря щонайменше 1 год для своєчасного виявлення можливих побічних ефектів; разова доза для лікування РА становить 3 мг/кг маси тіла; препарат вводять за схемою на 0- 2-6-му тижні і потім з інтервалом 8 тижнів; після 22 тижнів терапії доза за необхідності може бути збільшена до 10 мг/кг маси тіла; препарат слід застосовувати одночасно із застосуванням метотрексату; для лікування анкілозуючого спондиліту разова доза становить 5 мг/кг маси тіла; препарат вводять за схемою на 0-2-6-му тижні і потім з інтервалом 6- 8 тижнів; у випадку рецидиву захворювання препарат може бути повторно застосований у період до 16 тижнів після його останнього введення; повторне застосування альтернативних формул інфліксимабу через 2 – 4 роки без застосування препарату після першого курсу не рекомендується; повторне застосування при анкілозуючому спондиліті на даний час невідомі дані, які підтверджують інші схеми застосування, крім введення препарату кожні 6-8 тижнів.
8.6.2.Анти-CD-20-агенти
•Ритуксимаб (Rituximab) (також див. п.18.2.4. розділу «Імуномодулятори та протиалергічні засоби»)
Показання для застосування ЛЗ: активний РА у дорослих в комбінації з метотрексатом при неефективності лікування інгібіторами фактору некрозу пухлини.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: стандартний режим дозування РА - курс терапії складається з 2-х в/в введень препарату по 1000 мг; рекомендована доза - 1000 мг в/в; наступне введення препарату у дозі 1000 мг проводиться через 2 тижні; хворим на РА з метою зменшення частоти і вираженості інфузійних реакцій за 30 хв до застосування ритуксімабу необхідно вводити метилпреднізолон в дозі 100 мг в/в; перша інфузія - рекомендована початкова швидкість інфузії складає 50 мг/год, надалі її можна збільшувати на 50 мг/год кожні 30 хв, доводячи до максимальної швидкості 400 мг/год; наступні інфузії можна починати зі швидкості введення 100 мг/год і збільшувати на 100 мг/год кожні 30 хв до максимальної швидкості 400 мг/год.
8.6.3.Імуносупресори на основі моноклональних антитіл
•Адалімумаб (Adalimumab)
378
Фармакотерапевтична група: L04AB04 – селективний імунодепресант. Моноклональне антитіло.
Основна фармакотерапевтична дія: селективний імунодепресант, рекомбінантне моноклональне а/т, пептидна послідовність якого ідентична до lgG1 людини; у хворих РА викликає швидке зниження рівнів гостро фазових показників запалення сироваткових рівнів цитокінів Показання для застосування ЛЗ: активний РА середнього та тяжкого ступенів тяжкості (в режимі монотерапії або в
комбінації з метотрексатом або іншими базисними протизапальними засобами); активний псоріатричний артрит, активний анкілозуючий спондиліт.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим призначають п/к в дозі 40 мг 1 раз на 2 тижні; при призначенні адалімумабу терапія ГКС, НППЗ, анальгетиками, саліцилатами, метотрексатом та іншими базисними протизапальними засобами може бути продовжена. В окремих хворих, що не отримують метотрексат, може бути достигнутий додатковий ефект при збільшенні дози до 40 мг 1 раз в неделю.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: інфекції, новоутворення (папілома шкіри); анемія, лімфопенія, лейкопенія, лейкоцитоз, лімфаденопатія, нейтропенія, тромбоцитопенія; АР, сезонна алергія; гіперхолестеринемія, гіперурикемія, анорексія, зниження апетиту, гіперглікемія, зміни маси тіла; головний біль, головокружіння, парестезії, депресія, тривожні розлади; кон’юнктивіт, блефарит, біль, закладання та дзвін у вухаха; АГ, приливи, гематоми, тахікардія; кашель, біль у горлі; нудота, біль у животі, діарея, диспепсія; висипання, свербіння шкіри; артралгія, біль у кінцівках, судоми, міальгія.
Протипоказання до застосування ЛЗ: інфекційні хвороби, в т.ч. туберкулез; вагітність; період годування грудьми; дитячий та підлітковий вік до 16 років; гіперчутливість до адалімумабу; з обережністю приймати при демієлінізуючих захворюваннях.
Форми випуску ЛЗ: 0,8 мл р-ну для п/ш введення містить 40 мг.
Торгова назва:
ІІ. ХУМІРА, "Веттер Фармафартігунг Гмб Хі Ко КТ", Німеччина
8.7. Засоби, що впливають на опорно-руховий апарат
8.7.1.Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби
8.7.1.1.Похідні оцтової кислоти та споріднені сполуки
•Диклофенак (Diclofenac) ** [тільки гель]
Фармакотерапевтична група: М01АВ05 - нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. M02AA15 - нестероїдні протизапальні засоби для місцевого застосування.
Основна фармакотерапевтична дія: протизапальна, аналгетична, жарознижувальна дія; основний механізм дії - гальмування біосинтезу простагландинів, які відіграють важливу роль у генезі запалення, болю і пропасниці; при ревматичних захворюваннях клінічний ефект характеризується значним зменшенням вираженості таких симптомів і скарг, як біль у спокої і при русі, ранкова скутість, припухлість суглобів, а також поліпшенням функції суглобів; не пригнічує біосинтез протеогліканів хрящової тканини; виявляє значний аналгетичний ефект препарату при помірному і сильно вираженому больовому с-мі неревматичного ґенезу; здатний усувати больові відчуття і знижувати вираженість крововтрат при первинній дисменореї; виявляє лікувальний ефект при нападах мігрені; Показання для застосування ЛЗ: запальні і дегенеративні форми ревматичних захворювань (РА, анкілозуючий
спондиліт, остеоартроз, спондилоартрити); больові с-ми з боку хребта; ревматичні захворювання позасуглобових м’яких тканин; лікарські форми місцевого лікування (гель, трансдермальний пластир) - з метою лікування запалення сухожиль, зв'язок, м'язів та суглобів травматичної етіології, наприклад, при розтягненні зв'язок та сухожиль, вивихах, забиттях; локалізованих форм ревматизму м'яких тканин та суглобів.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують для лікування дорослих, починаючи з добової дози 100-150 мг; при нерізко виражених симптомах, а також при тривалій терапії достатньо дози 75-100 мг/добу (добову дозу частіше розподіляють на 2-3 рази); за необхідності впливати на нічний біль або на ранкову скутість на доповнення до перорального вживання препарату вдень диклофенак призначають у вигляді супозиторіїв перед сном; дорослим також рекомендовано в/м введення 75 мг (вміст 1 ампули) 1 раз на день не більше 2-х днів поспіль; при необхідності лікування може бути продовжене за допомогою таблеток або ректальних свічок; у тяжких випадках, як виняток, можуть бути проведені 2 ін’єкції по 75 мг, з проміжком у декілька год (друга ін’єкція повинна проводитися у протилежну сідничну ділянку); як альтернатива, одну ін’єкцію препарату на день (75 мг) можна комбінувати з прийомом інших лікарських форм диклофенаку (табл., ректальні свічки), при цьому максимальна добова доза становить 150 мг.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: біль в епігастральній ділянці, нудота, блювання, діарея, спазми в животі, диспепсія, здуття живота, анорексія, шлунково-кишкова кровотеча (кривава блювота, мелена, діарея з домішкою крові), виразки шлунка і кишечнику, що супроводжуються або не супроводжуються кровотечею чи перфорацією, афтозний стоматит, глосит, зміни з боку стравоходу, виникнення діафрагмоподібних стриктур в кишечнику, неспецифічний геморагічний коліт, загострення неспецифічного виразкового коліту або хвороби Крона, запори, панкреатит; головний біль, запаморочення, виражене запаморочення, сонливість, порушення чутливості, включаючи парестезії, розлади пам’яті, дезорієнтація, безсоння, дратівливість, судоми, депресія, відчуття тривоги, нічні кошмари, тремор, психотичні реакції, асептичний менінгіт; порушення зору (помутніння зору, диплопія), порушення слуху, шум у вухах, порушення смакових відчуттів; шкірні висипання, кропив’янка, висипи у вигляді пухирів, екзема, мультиформна еритема, с-м Стівенса-Джонсона, с-м Лайєла (г. токсичний епідермоліз), еритродермія (ексфоліативний дерматит), випадання волосся, фоточутливі реакції; пурпура, у т. ч. алергічна; нирки – набряки, г. ниркова недостатність, гематурія і протеїнурія, інтерстиціальний нефрит; нефротичний с-м; папілярний некроз; підвищення рівня АЛТ/АСТ, гепатит, що супроводжується або не супроводжується жовтухою; тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, агранулоцитоз; АР, БА, системні анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи гіпотензію, васкуліт, пневмоніт; прискорене серцебиття, біль у грудях, АГ, застійна СН.
Протипоказання до застосування ЛЗ: виразка шлунка або кишечника; гіперчутливість до препарату, ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП (наявність в анамнезі БА, кропив’янки або г. риніту).
379
Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій, 75 мг/3 мл по 3 мл в амп., табл., вкриті оболонкою, по 50 мг, по 75 мг; табл.., вкриті цукровою оболонкою, по 25 мг, по 50 мг; табл.., вкриті оболонкою, пролонгованої дії по 75 мг; табл. дисперговані по 50 мг; капс. пролонгованої дії по 25 мг, по 75 мг, по 100 мг; порошок для приготування р-ну для внутрішнього застосування по 50 мг у саше; супозиторії по 25 мг, по 50 мг, по 100 мг; гель для зовнішнього застосування 1%, 5%; пластир трансдермальний по 140 мг.
Торгова назва:
І. ДИКЛОФЕНАК, ВАТ "ХФЗ "Червона зiрка" ОРТОФЕН, ВАТ "Вітаміни"
ДИКЛОФЕНАК НАТРІЮ, Харківське державне фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу" ДИКЛОФЕНАК НАТРІЮ, ВАТ "Монфарм"
ДИКЛОФЕНАК НАТРІЮ, ВАТ "Бiофарма" ДИКЛОФЕНАК НАТРІЮ, ВАТ "Лубнифарм" ДИКЛОФЕНАК НАТРІЮ, ВАТ "Фармак"
ДИКЛОФЕНАК НАТРІЮ ЛХ, Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів ЗАТ "Бiолік"
ДИКЛОФЕНАК-ВІОЛА, ЗАТ "Фармацевтична фабрика "Віола" ДИКЛОФЕНАК-ДАРНИЦЯ, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"
ДИКЛОФЕНАК-ЗДОРОВ'Я, ДИКЛОФЕНАК-ЗДОРОВ'Я УЛЬТРА, ДИКЛОФЕНАК-ЗДОРОВ'Я ФОРТЕ, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"
ДИКЛОФЕНАК-ЛХ, ЗАТ "Лекхім-Харків" " ДИКЛОФЕНАК НАТРІЮ, ЗАТ "Лекхім-Харків
НАТРІЮ ДИКЛОФЕНАК-КВ, ЗАТ "Київський вітамінний завод" ОРТОФЕН, ОРТОФЕН ФОРТЕ, ЗАТ "Технолог"
ОРТОФЕН, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я",
ІІ. АЛМІРАЛ, "Medochemie Ltd", Кіпр
БІОРАН, БІОРАН РАПІД, "Rusan Pharma Ltd", Індія
ВЕРАЛ®, "Zentiva" a.s." для "Herbacos-Bofarma s.r.o.", Словацька Республіка/Чеська Республіка ВОЛЬТАРЕН®, "Novartis Pharma Production GmbH" концерну "Novartis Pharma AG", Німеччина/Швейцарія ВОЛЬТАРЕН® АКТІ, "NOVARTIS FARMACEUTICA S.A" для "Novartis Consumer Health S.A.", Іспанія/Швейцарія ВОЛЬТАРЕН® ЕМУЛЬГЕЛЬ, "Novartis Pharma Productions GmbH" та "Novartis Consumer Health S.A.",
Німеччина/Швейцарія
ВОЛЬТАРЕН® СР, "Novartis Pharma S.p.A." концерну "Novartis Pharma AG", Італія/Швейцарія ВОЛЬТАРЕН РАПІД®, "Novartis Pharma S.p.A." концерну "Novartis Pharma AG", Італія/Швейцарія ВОЛЬТАРЕН РЕТАРД®, "Novartis Pharma S.p.A." для "Novartis Pharma AG", Швейцарія ДІКЛОФЕРОЛ, АТ "Олайнфарм", Латвія
ДИКЛАК ID®, "Salutas Pharma GmbH" для "Hexal AG", Німеччина/Німеччина
ДИКЛАК®, "Salutas Pharma GmbH" підприємство компанії "Hexal AG";"Weimer Pharma GmbH" та "JenaHexal Pharma GmbH"
для "Hexal AG", Німеччина
ДИКЛАК® ГЕЛЬ, "Salutas Pharma GmbH" підприємство компінії "Hexal AG" для "Hexal AG", Німеччина
ДИКЛАК® ЛІПОГЕЛЬ, "Salutas Pharma GmbH" підприємство компанії "Sandoz"; "C.P.M. ContractPharma GmbH & Co. KG" для "Sandoz Pharmaceuticals d.d", Німеччина/Словенія
ДИКЛОБЕНЕ, виробник кінцевого продукту: "Merckle GmbH"; виробник in bulk і пакувальник: "Teika Pharmaceutical Co., Ltd." для "ratiopharm GmbH", Німеччина/Японія/Німеччина
ДИКЛОБЕРЛ® 50, ДИКЛОБЕРЛ® 100, "BERLIN-CHEMIE AG (MENARINI GROUP)", Німеччина
Диклоберл® N75, "A.Menarini Manufacturing Logostics & Services S.r.l." та "BERLIN-CHEMIE AG (MENARINI GROUP)",
Італія/Німеччина
ДИКЛОБЕРЛ® РЕТАРД, "BERLIN-CHEMIE AG (MENARINI GROUP)" та "Rentschler Pharma GmbH & C.", Німеччина ДИКЛОБРЮ, ДИКЛОБРЮ 100 мг, "Brupharmexport" s.p.r.l., Бельгія
ДИКЛОВІТ, ВАТ "Нижфарм", Російська Федерація
ДИКЛОМЕК, "ABDI IBRAHIM Ilac Sanayi ve Ticaret A.S." для "Tripharma IIac Senayi ve Ticaret A.S, Туреччина/Туреччина ДИКЛОРАН®, "Unique Pharmaceutical Laboratories" (відділення фірми "J.B. Chemical & Pharmaceuticals Ltd"), Індія ДИКЛОРАН® ГЕЛЬ, "Unique Pharmaceutical Laboratories" (відділення фірми "J.B. Chemical & Pharmaceuticals Ltd"), Індія ДИКЛОРАН® СР, "Unique Pharmaceutical Laboratories" (відділення фірми "J.B. Chemical & Pharmaceuticals Ltd"), Індія ДИКЛОРЕУМ, ДИКЛОРЕУМ РЕТАРД, "Alfa Wassermann S.p.A.", Італія
ДИКЛОФЕНАК, "Hemofarm", Сербія і Чорногорія ДИКЛОФЕНАК, Farmaprim SRL, Республіка Молдова
ДИКЛОФЕНАК, "GlaxoSmithKline Pharmaceuticals S.A." для "GlaxoSmithKline Export Ltd", Польща/Великобританія ДИКЛОФЕНАК-НОРТОН, "VENUS REMEDIES LIMITED" для "Norton International Pharmaceutical Inc.", Індія/Канада ДОЛОКСЕН, "Agio Pharmaceuticals Ltd", Індія
ЕВІНОПОН, Pharmaceutical laboratories "Bros Ltd", Греція
КАТАФАСТ, "Mipharm S.p.A." для "Novartis Pharma AG", Італія/Швейцарія КЛАФЕН, "S.C. Antibiotice S.A.", Румунія
НАКЛОФЕН, НАКЛОФЕН ДУО, НАКЛОФЕН РЕТАРД, "KRKA d.d., Novo mesto", Словенія НЕРГЕЗ, "Genom Biotech Pvt.Ltd.", Індія
ОЛФЕН™ - 100 ректокапс, "R.P. Scherer GmbH" для "Mepha Ltd", Німеччина/Швейцарія
ОЛФЕН™ - 100 СР ДЕПОКАПС, ОЛФЕН™ - 50 ЛАКТАБ, ОЛФЕН™ ГЕЛЬ, ОЛФЕН™-100 СР ДЕПОКАПС, ОЛФЕН™-50 ЛАКТАБ, "Mepha Ltd", Швейцарія
ОЛФЕН™ 140 мг, трансдермальний пластир, "Teika Pharmaceutical Co.Ltd." для "Mepha Ltd", Японія/Швейцарія ОЛФЕН™ ГЕЛЬ, "Mepha Ltd";"Merckle GmbH", Швейцарія/Німеччина
ОЛФЕН™ РОЛЛ-он, "Mepha Ltd";"Merckle GmbH", Швейцарія/Німеччина
380
РАПТЕН 75, "Hemofarm" AD, Сербія РАПТЕН РАПІД, "Hemofarm" AD, Сербія РАПТЕН ГЕЛЬ, "Hemofarm" AD, Сербія РАПТЕН РЕТАРД, "Hemofarm" AD, Сербія ФЕЛОРАН®, "Sopharma" JSC, Болгарія
ФЕЛОРАН®, "Balkanpharma-Troyan AD", Болгарія
•Індометацин (Indometacin) ** [тільки мазь та гель]
Фармакотерапевтична група: M01AB01 - нестероїдні протизапальні препарати
Основна фармакотерапевтична дія: протизапальна, аналгезуюча, жарознижуюча дії; чинить дію, пов’язану з пригніченням циклооксигеназ (ЦОГ–1, ЦОГ–2), які регулюють синтез простогландинів; пригнічує агрегацію тромбоцитів; при внутрішньому введені сприяє послабленню больового с-му, особливо болю у суглобах при рухах та спокої, зменшенню ранкової скутості та припухлості суглобів, збільшенню обсягу рухів; протизапальний ефект настає наприкінці першого тижня лікування; при довготривалому застосуванні чинить десенсибілізуючу дію.
Показання для застосування ЛЗ: запальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату: РА, ювенільний артрит, анкілозуючий спондилоартрит, г. подагричні, інфекційні та травматичні артрити, ревмокардит, бурсит, тендовагініт; больовий с-м та запалення після травм та оперативних втручань.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим призначають, починаючи з 1 капс. (75 м/г) на добу; залежно від ефективності терапії і чутливості до препарату добова доза може бути підвищена до 2 капс. (150 мг) на добу, що відповідає максимальній добовій дозі; при довготривалому застосуванні максимальна добова доза – 75 мг; курс лікування 10–14 днів; у лікарській формі табл. препарат призначають дорослим перорально у початковій дозі 25–50 мг, від 2 до 4 р/добу, а при недостатньому терапевтичному ефекті дозу збільшують до 150 мг/добу, розділяючи її на 3 прийоми; для купірування г. нападу подагри застосовують початкову дозу 100 мг, після чого приймають по 50 мг 3 р/добу до зняття болю; рекомендована доза для дітей старше 14 років становить 1,5–2,5 мг/кг маси тіла, розділена на 3–4 прийоми; мазь наносять на уражені ділянки тіла 2 р/добу тонким шаром; для підвищення ефективності терапії можливе використання оклюзійних пов'язок, а також фізіотерапевтичних методів (високочастотна ультразвукова терапія); середня добова доза для дорослих і дітей старше 14 років становить 250 мг індометацину; тривалість курсу терапії визначається індивідуально, залежно від ефективності терапії і, як правило, становить від 2 до 4 тижнів; ректально застосовується 2 р/добу по одній свічці; добова доза більше 150 мг збільшує ризик виникнення побічних явищ; для дітей старше 14 років доза становить 1,5-2,5мг/кг/добу, розділена на 2-3 прийоми; тривалість лікування препарату не повинна перевищувати 7 днів (максимальна добова доза 150 мг).
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гастрит, абдомінальний біль, нудота, блювання, печія, анорексія, діарея, підвищення в крові білірубіну, “печінкових” трансаміназ, виразки слизової оболонки ШКТ; головний біль, запаморочення, безсоння, збудження, роздратованість, втомлюваність, депресія, периферична нейропатія; спотворення смаку, зниження слуху, шум у вухах, диплопія, нечіткість зорового сприйняття, помутніння рогівки, кон’юнктивіт; СН, тахіаритмія, набряковий с-м, АГ; апластична анемія, аутоімунна гемолітична анемія, тромбоцитопенія, кровотеча (шлунково-кишкова, ясенева, маткова, гемороїдальна); порушення функції нирок, протеінурія, гематурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний с-м, некроз сосочків нирок; шкірний висип, свербіж, кропивниця, набряк Квінке, бронхоспазм, фотосенсибілізація, токсичний епідермальний некроліз (с-м Лайелла), вузлова еритема, анафілактичний шок; асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями), посилення потовиділення.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість, поєднання БА, рецидивуючого поліпозу носа та біляносових пазух, чутливість до ацетилсаліцилової кислоти і препаратів піразолонового ряду, виразкова хвороба шлунка та ДПК, виразковий коліт, панкреатит, кровотеча (внутрішньочерепна, шлунково-кишкова), вроджені вади серця (важка коарктація аорти, атрезія легеневої артерії, важка тетрада Фалло), порушення кольорового зору, цироз печінки з портальною гіпертензією, захворювання зорового нерва, БА, СН, АГ, гемофілія, гіпокоагуляція, печінкова недостатність, хр. ниркова недостатність, зниження слуху, патологія вестибулярного апарату, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; захворювання крові; вагітність, період годування груддю, вік молодше 14 років.
Форми випуску ЛЗ: табл. по 25 мг, 50 мг, по 75 мг; табл., вкриті оболонкою, кишковорозчинні по 25 мг; капс. пролонгованої дії по 0,075 г; гель для зовнішнього застосування 3%; мазь для зовнішнього застосування 5%, 10%; супозиторії по 50 мг.
Торгова назва:
І. ІНДОМЕТАЦИН-ЗДОРОВ'Я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я" ІНДОМЕТАЦИН-РЕТАРД, ВАТ "Концерн "Стирол" ІНДОМЕТАЦИН-РЕТАРД, ТОВ "Стиролбіофарм"
ІІ. ІНДОМЕТАЦИН, "Farmaprim SRL ", Республіка Молдова ІНДОМЕТАЦИН, ІНДОМЕТАЦИН СОФАРМА, "Sopharma" JSC, Болгарія МЕТИНДОЛ РЕТАРД, "IСN Polfa Rzeszow" S.A., Польща
•Кеторолак (Ketorolac)
Фармакотерапевтична група: M01AB15 - нестероїдні протизапальні препарати
Основна фармакотерапевтична дія: знебольвальна, протизапальна дії; діє на циклооксигеназний шлях обміну арахідонової кислоти, інгібуючи біосинтез простагландинів; має знеболювальну і протизапальну дії, проте його системна знеболювальна дія значно преревищує протизапальний ефект; пригнічує агрегацію тромбоцитів, спричинену арахідоновою кислотою і колагеном, і не впливає на АТФ-індуковану агрегацію тромбоцитів; подовжує середній час кровотечі, але не впливає на кількість тромбоцитів, протромбіновий час або частковий тромбопластиновий час; не має пригнічувальної дії на дихальний центр і не спричиняє підвищення кінцевого РСО2.
Показання для застосування ЛЗ: купірування помірного і сильного болю; г. травма м’язів, кісток та м’яких тканин, у тому числі розтягнення, вивихи, переломи; остеоартрит, остеоартроз, остеохондроз.