Розв’язання

Проаналізуємо вартість амортизованих ОЗ: 13 250 грн – 12 500 грн = 750 грн.

Обчислимо виробничу ставку амортизації: НА(рік) = 750/9750 = 0,077.

Обчислимо суму місячної амортизації: А(міс.) = 0,077·150 = 11,54 грн.

8.4. Джерела фінансування ремонту основних фондів

Джерела фінансування ремонту основних фондів можуть бути власними і позиковими, але всі вони спрямовані на відтворення. Відтворення буває простим (витрати на відшкодування зносу основних засобів дорівнюють за розміру нарахованої амортизації) та розширеним (витрати на відшкодування зносу основних засобів перевищують за розміром суму нарахованої амортизації).

Витрати на відтворення основних засобів мають довгостроковий характер і йдуть на нове будівництво, розширення і реконструкцію виробництва, технічне переозброєння й на підтримку потужностей діючих підприємств. Бухгалтерський облік довгострокових інвестицій на відтворення основних засобів ведуть на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у розрізі субрахунків:

• капітальне будівництво;

• придбання (виготовлення) основних засобів;

• придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів;

• формування основного стада.

Джерела власних коштів:

• амортизація;

• знос нематеріальних активів;

• прибуток, що залишається в розпорядженні підприємств.

Амортизаційні відрахування входять до виторгу від реалізації та розміщуються на розрахунковому рахунку підприємства, з нього ж проводиться оплата всіх витрат за різними напрямками капітальних вкладень.

Механізм прискореної амортизації дає змогу підприємству регулювати розмір і терміни фінансування відтворення основних фондів за рахунок амортизації.

Нематеріальні активи надходять на підприємство:

• під час придбання;

• як внесок у статутний капітал;

• безоплатно.

Типові ознаки нематеріальних активів такі:

• відсутність матеріально-речовинної структури;

• тривалість використання;

• спроможність давати прибуток;

• невизначеність розмірів отриманого прибутку.

Знос нематеріальних активів нараховують за нормами, визначеними підприємством. В основі норм лежать початкова вартість і планований термін використання нематеріальних активів (за П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» – максимально 20 років). У бухгалтерському обліку є рахунок 133 «Знос нематеріальних активів». Фактично сума зносу надходить на розрахунковий рахунок разом з виторгом від реалізації продукції й пускається в оборот.

До позикових джерел належать:

• кредити банків;

• позикові кошти інших підприємств і організацій;

• пайова участь у будівництві;

• фінансування з бюджету;

• фінансування з позабюджетних фондів.

Банківські кредити надають на основі кредитного договору на умовах терміновості, платності й повернення під забезпечення: гарантії, застава нерухомості та інші активи підприємства.

Кредитують також інвестиційні проекти й витрати на поточну діяльність. Кредитування може призвести до утворення у банків безнадійної заборгованості й збитків. Тому банки перед підписанням договору позики перевіряють:

• юридичну кредитоспроможність (правоздатність підписувати кредитну угоду);

• фінансову кредитоспроможність (можливість виконати зобов’язання).

Пропозиції з кредиту містять набір обов’язкових реквізитів. До банку подають комплект обов’язкових документів.

Видаючи кредит банк враховує:

• репутацію підприємства та його керівництва;

• володіння активами;

• стан економічної кон’юнктури і перспективи її розвитку.

Спираючись на офіційну звітність банк оцінює:

• ліквідність балансу;

• ефективність використання грошових коштів;

• стан фондів та інших активів;

• тенденції розміщення додаткових коштів у різноманітні активи.

Позики також можуть надавати індивідуальні інвестори.

Практика господарювання виокремлює інші джерела фінансування:

• бюджетні асигнування з державного і місцевих бюджетів;

• галузеві та міжгалузеві цільові фонди.

Питання про вибір джерела фінансування капітальних вкладень вирішують з урахуванням:

1) вартості залученого капіталу;

2) ефективності віддачі від нього;

3) співвідношення власного і позикового капіталу, що визначає фінансовий стан підприємства;

4) ступеня ризику різноманітних джерел фінансування;

5) економічних інтересів інвесторів і позикодавців.