6.3. Нормування обігових коштів

Для забезпечення безперебійного випуску й реалізації продукції, а також з метою ефективного використання обігових коштів на підприємствах, здійснюється їхнє нормування. До нормованих, як правило, належать усі оборотні виробничі фонди і частина фондів обігу, що знаходиться у виді залишків нереалізованої готової продукції на складах підприємства. Ненормовані – інші елементи фондів обігу (відправлена споживачам, але ще не оплачена продукція й всі види коштів і розрахунків). Відсутність норм не означає, що розміри цих елементів можуть змінюватися довільно і безмежно і що за ними відсутній контроль. Є система державних санкцій проти збільшення неплатежів. Нормовані – відбиваються у фінансових планах (бізнес-планах), ненормовані об’єктом планування практично не стають.

За допомогою нормування визначається загальна потреба підприємства в обігових коштах. Нормовані обігові засоби – плановані підприємством розміри виробничих запасів, незавершеного виробництва й залишків готової продукції на складах.

Функції нормування:

• вимірювальна;

• облікова;

• контрольна;

• стимулююча.

Потреба підприємства в обігових коштах залежить від таких факторів:

• обсяги виробництва і реалізації;

• характер діяльності підприємства;

• масштаб діяльності;

• тривалість виробничого циклу;

• структура капіталу підприємства;

• облікова політика підприємства і системи розрахунків;

• умови і практика кредитування підприємств;

• рівень матеріально-технічних запасів;

• вид і структура сировини;

• темпи збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції;

• мистецтво менеджерів і професіоналізм бухгалтерів.

Нормами витрат вважаються максимально допустимі абсолютні величини витрати сировини й матеріалів, палива й електричної енергії на виробництво одиниці продукції.

Нормування витрат окремих видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання наукових принципів:

• прогресивність;

• технологічна й економічна обґрунтованість;

• динамічність;

• забезпечення зниження норм.

На практиці застосовують три методи нормування обігових засобів:

1) аналітичний (дослідно-статистичний) – передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з подальшим вилученням з них надлишкових;

2) коефіцієнтний – полягає в уточненні чинних нормативів власних обігових коштів відповідно до змін показників виробництва (в зведений норматив попереднього періоду вносяться виправлення на плановану зміну обсягу виробництва і на прискорення оборотності обігових засобів);

3) метод прямого рахунку – науково обґрунтовані розрахунки нормативів за кожним елементом нормованих обігових коштів, проведені за умови досягнутого організаційно-технічного рівня підприємства з урахуванням змін у розвитку науки і технології, в організації виробництва, транспортування тощо.

Основним методом є метод прямого рахунку за кожним елементом обігових коштів окремо.

Для встановлення норм і нормативів на планований рік необхідно використовувати дослідно-статистичний і розрахунково-аналітичний методи.

Норма обігових засобів – величина, що відповідає мінімальному, економічно обґрунтованому обсягу запасів. Вона встановлюється, як правило, у днях.

Норматив оборотних засобів (ОбЗ) – мінімально необхідна сума коштів, що забезпечують безперервність роботи підприємства.

Норма ОбЗ за кожним елементом оборотних засобів (Н_ОбЗ) визначається за формулою

НОбЗ = Зпот + Зст + Зтр + Зтех + ТПр,

(6.7)