7.2. Роль і призначення банківських кредитів у стабілізації фінансової діяльності підприємств

Історично товарні відносини трансформувалися у товарно-грошові. Необхідність перерозподілу грошових коштів у процесі виробництва через кредитування випливає із природи цього процесу, необхідності забезпечити безперервність та ефективність суспільного відтворення, основу якого становить кругообіг капіталу, що обумовлює вивільнення коштів та їх залучення до процесу виробництва.

Підвищення ролі й призначення банківських кредитів для стабілізації фінансової діяльності підприємств є результатом поглиблення торгівлі грошима (кредитами) і відокремлення від торгівлі товарами та перетворення на самостійний вид діяльності, що означає – підприємства-виробники мають потенційну змогу не залежати повною мірою від своєчасного перерахування грошей покупцями.

У сучасних умовах розвитку ринкової економіки кредитно-банківські установи балансують між реалізацією нових програмних продуктів (у тому числі за участю держави) та акумулюванням більшої кількості власних фінансових ресурсів за допомогою винайдення нових джерел формування коштів. Однак велика кількість кредитних програм не сприяє активізації українських суб’єктів підприємницької діяльності щодо користування кредитними ресурсами. Причинами такої ситуації виступають:

• високі відсоткові ставки по кредитам;

• стислі строки погашення;

• відсутність або недостатність стартового капіталу;

• складність і тривалість процедури отримання банківського кредиту;

• непрозора і недостовірна звітність підприємців, відсутність стимулів для адекватного відображення фінансових результатів у звітності;

• незначний масштаб бізнесу, який ускладнює оцінку його стану;

• низька якість підготовки бізнес-планів при залученні кредитів;

• нестабільність законодавства, головним чином в системі оподаткування;

• низькій рівень юридичної обізнаності позичальника;

• відсутність кредитної історії;

• система оцінки фінансової стабільності великих, середніх і малих підприємств не диференційована;

• відсутність інституту державної реєстрації залогу рухомого майна;

• велика частка та абсолютна величина операційних витрат у процесі кредитування, що пов’язано із незначним розміром і строком самого кредиту;

• обмеженість або повна відсутність правових (й економічно виправданих) механізмів зниження кредитного ризику на всіх етапах кредитування тощо.

Кредитна операція найчастіше передує виробничому процесу і це впливає на обсяги виробництва та умови реалізації продукції на ринку, тобто кредитна операція впливає на якість, строки та кількість поставок товару.

Розвиток кредитних відносин – це якомога повне охоплення нових сфер економічного та соціального життя суспільства.

Роль і призначення банківських кредитів у стабілізації фінансової діяльності підприємств полягає в тому, щоб забезпечити грошима відкриту економіку, дати їй змогу працювати і у недопущенні платежів за бартером, який обмежує грошові відносини. Основним джерелом поповнення обігових коштів підприємств є банківський кредит. Ураховуючи відсутність реальної підтримки товаровиробника державою, кредит є можливим засобом ефективного функціонування підприємств у нашій країні, оскільки виробник, який залучає позикові кошти на потреби, пов’язані з випуском продукції, буде ефективно їх використовувати, якщо ні – то неможливо бути повернути кредит або він коштуватиме дорожче.

Роль і призначення банківських кредитів у стабілізації фінансової діяльності підприємств України особливо важливі. В умовах постійного «проїдання» підприємствами власних обігових коштів обумовлюється потреба підприємств у кредитних коштах банків.

Банківські кредити підтримують більшість базових галузей економіки в Україні, які є фундаментом матеріального виробництва, при цьому пріоритет при видачі банківських кредитів надається за всебічної фінансової підтримки вітчизняних виробників.

Цей процес значно ускладнюється у період фінансової кризи. Особливо, якщо вона має міжнаціональні орієнтири. Українська економіка, подолавши фінансову кризу 2007-2009 рр., має можливості розвитку кредитного ринку. Зокрема це активно ініціюється урядом та державними фінансовими інститутами. Так, з метою підтримки позитивних зрушень в економіці України і підвищення стабільності банківської системи, керуючись статтями 7 і 55 Закону України «Про Національний банк України», статтями 66, 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» НБУ ухвалив Постанову № 650 від 03.11.2009 р. «Про стимулювання кредитування економіки України». В цій Постанові затверджено Тимчасовий порядок урахування банками вартості забезпечення у виді безвідкличних безумовних гарантій банків під час формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями. В Україні посилюється тенденція фінансово-кредитного стимулювання малого підприємництва. Одним з останніх нормативно-правових актів у цьому напрямку є Постанова Національного банку України № 449 від 15.04.2009 р. «Про затвердження Порядку використання у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду для здешевлення кредитування проектів малого та середнього бізнесу, зокрема таких, що впливають на підвищення рівня зайнятості населення». Загальна тенденція розвитку банківської активності щодо надання кредитів підприємствам у 2010 р. відбита у Рішенні Ради НБУ №10 від 10.09.2009 р. «Основні засади грошово-кредитної політики на 2010 рік», постановах НБУ № 514 від 31.08.2009 р. «Про окремі питання регулювання грошово-кредитного ринку» й № 567 від 29.09.2009 р. «Про деякі питання регулювання грошово-кредитного ринку», Розпорядженні Кабінету Міністрів України № 1554-р від 08.12.2009 р. «Про виділення у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду для здешевлення кредитів і підтримки окремих проектів в агропромисловому комплексі» тощо.

Однак окремі економічні дані станом на початок 2010 р. свідчать про невисоку ефективність вищенаведених та інших нормативно-правових актів.

Приклад. Номінальний ВВП у ІІI кв. 2009 р. становив 250614 млн грн, а реальний – 84,1% порівняно з відповідним періодом 2008 р. у постійних цінах 2007 р. Індекс промислової продукції у січні-листопаді 2009 р. порівняно з січнем-листопадом 2008 р. – 76,0%. Індекс продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств за січень-листопад 2009 р. порівняно з січнем-листопадом 2008 р. становив 100%. Індекс продукції будівництва за січень-листопад 2009 р. порівняно з січнем-листопадом 2008 р. – 50,3%

За січень-листопад 2009 р. підприємствами транспорту перевезено 630,0 млн т вантажів, що становило 75,9% від обсягу перевезень вантажів у січні-листопаді 2008 р. Послугами пасажирського транспорту у січні-листопаді 2009 р. скористалися 6,7 млрд пасажирів, або 87,5% порівняно з січнем-листопадом 2008 р. Індекс цін виробників промислової продукції у грудні 2009 р. – 101,0%, з початку року – 114,3%. Індекс споживчих цін у грудні 2009 р. становив 100,9%, з початку року – 112,3%.

Реальний наявний доход населення, визначений з урахуванням цінового фактора, за ІІІ кв. 2009 р. порівняно з відповідним періодом 2008 р. зменшився на 9,9%.

Реальна заробітна плата найманих працівників у листопаді 2009 р. порівняно з жовтнем 2009 р. зменшилася на 1,0%.

Тому необхідно постійно вдосконалювати правове поле у сфері кредитних відносин, вести пошук нових інструментів дієвості фінансово-кредитного ринку.

Вдосконалення формування ринкових відносин в економіці України об’єктивно обумовлює постійну необхідність підвищення значення та ролі банківського кредиту, що є найважливішим чинником безперервності розширеного відтворення та контролю. Надання банківських кредитів завжди супроводжується збільшенням концентрації банківського капіталу.

Призначення банківських кредитів у стабілізації фінансової діяльності підприємств. Кредити має супроводжувати підтримка з боку держави та великих банківських структур, тільки вони з розгалуженою мережею філій можуть забезпечити розвиток виробництва в Україні.

Роль та призначення банківських кредитів визначається головним напрямком кредитування, тобто комплексним баченням позичальника у сфері його економічної діяльності. Залежно від цього, перспективою кредитування в Україні має бути практика індивідуального підходу банківською установи до кожної індивідуальної позики. Вибір оптимального методу кредитування, застосування сучасних схем забезпечення та погашення кредитів мають ґрунтуватись на особливостях діяльності клієнта.