1.2. Фінансовий механізм підприємства

Фінансовий механізм підприємства – це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і фондів грошових коштів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати виробництва.

Оптимальна взаємодія фінансових відносин досягається використанням усіх фінансових категорій (виторг, прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет, податки), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.

Фінансовий механізм підприємства – це сукупність конкретних фінансових форм, методів і важелів, за допомогою яких забезпечується процес відтворення ресурсів підприємства, тобто здійснюються розподільні та перерозподільні відносини, утворюються доходи суб’єктів господарювання і фонди грошових коштів.

Фінансовий механізм містить наступні складові:

• фінансові форми;

• фінансові методи;

• фінансові важелі;

• інформаційне забезпечення;

• нормативне забезпечення;

• законодавче забезпечення.

Останні три складові фінансового механізму здійснюють вплив передусім на фінансові методи та фінансові важелі. Поза зоною їх уваги залишаються форми фінансового механізму. Це пояснюється свободою підприємництва, прописаною в основних документах країни.

Форми фінансового механізму як перший елемент з заявлених у вищенаведеному визначенні проявляються через форми організації фінансових відносин, до них зараховують:

• торгівлю;

• валютно-кредитні відносини;

• фінансову систему;

• рух капіталів та інвестицій;

• міграцію робочої сили;

• регіональну та світову кооперацію виробництва;

• регіональний і міжнародний обмін у галузі науки й техніки;

• участь у роботі міжнародних економічних організацій.

Форми фінансового механізму як форми прояву фінансових ресурсів наявні у виді грошей, цінних паперів та інвестицій.

Для органів державної та регіональної влади фінансові форми не становлять фінансового інтересу, оскільки саме підприємництво обирає найоптимальніший їх склад, за результатами функціонування якого і визначається кількість фінансових ресурсів підприємства, яке вже є об’єктом державного інтересу.

Фінансові методи – способи впливу певними фінансовими важелями на фінансові відносини й процес господарської діяльності (фінансовий облік, фінансовий аналіз, фінансове планування, фінансове регулювання, фінансовий контроль, система оподаткування, кредитування, інвестування, страхування, дивідендна політика, фінансова оренда, факторинг, франчайзинг, ф’ючерси тощо). Матеріальним результатом дії фінансових методів є фінансові інструменти.

Фінансовий інструмент – це прийом дії фінансового методу.

Дві видові характеристики, що дають змогу класифікувати ту або іншу операцію як фінансовий інструмент:

а) в основі операції мають лежати фінансові активи й зобов’язання;

б) операція повинна мати форму договору.

Фінансові інструменти розуміють як будь-який такий договір між двома контрагентами, у результаті якого в одного з них виникає фінансовий актив, а в іншого фінансове зобов’язання боргового або часткового характеру. Фінансові інструменти поділяють на первинні й вторинні або похідні. В основі цих методів лежать похідні фінансові інструменти.

До первинних належать дебіторська заборгованість, кредиторська заборгованість, кредити, позики, акції, облігації тощо.

Похідні фінансові інструменти – це опціони, ф’ючерси, форвардні контракти, відсоткові й валютні свопи. Поява похідних фінансових інструментів пояснюється багатьма причинами: хеджуванням, спекулятивністю, захистом інтересів власників. Розрізняють дві ознаки похідності:

1. В основі похідного фінансового інструменту завжди лежить базисний актив – товар, акція, облігація, вексель, валюта тощо.

2. Ціна похідного фінансового інструменту найчастіше визначається на основі ціни майбутнього активу.

Вторинні або похідні фінансові інструменти мають у своєму складі опціони, ф’ючерси, форвардні контракти, свопи й т. ін.

Фінансові важелі – набір фінансових показників, через які управлінська система може впливати на господарську діяльність підприємства. До них належать: прибуток, дохід, фінансові санкції, ціна, дивіденди, відсотки, заробітна плата, податки тощо.

Способи впливу певними фінансовими важелями та розміри останніх визначаються у нормативно-правових актах країни.

Правове забезпечення функціонування фінансового механізму становлять законодавчі акти, постанови, накази й інші правові документи органів державного управління економікою.

Нормативне забезпечення функціонування фінансового механізму утворюють інструкції, норми, нормативи, тарифні ставки, методичні вказівки, роз’яснення тощо. Вони бувають внутрішніми та зовнішніми. До внутрішніх належать розроблені норми, нормативи, інструкції, що діють специфічно в межах конкретного підприємства. Зовнішнє нормативне забезпечення пов’язане з розробкою загальнодержавних (або галузевих у рамках національної економіки) положень та інструкцій, норм та нормативів.

Інформаційне забезпечення – 1) забезпечення фактичними даними управлінських структур, 2) використання інформаційних даних для автоматизованих систем управління; 3) використання інформації для забезпечення діяльності різних споживачів (організацій).

Забезпечення інформацією управлінських структур (держави, корпорацій, організацій) проводиться насамперед за рахунок організацій, що спеціально займаються збором даних (державні органі статистики, наукові центри різного типу). Провідну роль в інформаційному забезпеченні управлінських структур відіграють засоби масової інформації, які не тільки утворюють великий масив інформації, але й формують на її основі громадську думку, що впливає на управлінські рішення.

Другим важливим напрямком інформаційного забезпечення є формування інформаційних даних для автоматичної системи управління (АСУ). Інформація, що вводиться в систему АСУ є необхідним елементом усієї системи, без якої неможливе математичне, технічне, організаційно-правове її функціонування.

Третій напрямок інформаційного забезпечення пов’язаний з задоволенням інформаційних запитів споживачів найрізноманітнішого типу: як організацій, установ, так і окремих осіб. У цьому випадку як інформаційне забезпечення виступають не тільки статистичні дані, дані соціологічних опитувань, дані архівів та інших офіційних установ, але й такі типи інформації, як книжкові й журнальні публікації, наукові звіти, дисертації та ін. Найпоширенішою формою цього типу інформаційного забезпечення є бібліотеки, а в сучасних умовах усе більшого значення набувають служби й центри аналізу інформації

Фінансовий механізм підприємства сприяє якомога повній реалізації тактичних та стратегічних планів дії підприємства. Він проявляється у свої функціях. Функції фінансового механізму: фінансове забезпечення, фінансове регулювання, фінансовий контроль (рис. 1.1).

Функції фінансового механізму підприємства
фінансове забезпечення				Фінансово-господарська діяльність підприємства
фінансове регулювання
				Фінансові ресурси підприємства	Фінансові відносини
				Форми фінансового механізму
				нормативне та інформаційне забезпечення
				Нормативне, правове та інформаційне забезпечення
				державно затверджені
фінансове регулювання
				Фінансові методи	Фінансові важелі
фінансовий контроль

Рис. 1.1. Фінансовий механізм підприємства