Тема 2.2. “Індивідуальна дозвіллєва діяльність”

Кожна окрема людина відчуває в клубі формуючий вплив, звернений на нього персонально. Любий колектив складається з особливості. Тому найбільш ефективним індивідуальний вплив, з врахуванням особливостей кожного. Елементи індивідуального впливу можливі в масовій роботі:

• відповіді на питання;

• індивідуальні консультації;

• бесіди після вечора;

• бесіда з хвилюючих питань.

Велика роль індивідуального підходу в практиці клубних самодіяльних об’єднань: індивід виступає як виключно самостійний об’єкт формуючого впливу клубу; індивідуальна робота виступає як доповнення до гурткової роботи.

Зміни, що відбуваються в соціально – політичному та економічному житті України, перехід до ринкових відносин, мають як позитивні результати так і негативні наслідки, пов’язані із ломкою ідеалів, цінностей та норм соціальної поведінки, що часто призводить до погіршення соціального самопочуття людини, стресу, та інших складних станів психіки людини. Соціальна диференціація, яка є наслідком економічних реформ, потребує значного підвищення уваги до організації соціально – культурної діяльності малозабезпечених та соціально – незахищених верств населення.

Об’єктом постійного піклування повинна бути організація культурно – дозвіллєвої діяльності в домашніх умовах, за місцем проживання. І ось тут, зокрема, індивідуальна робота може мати найбільшу ефективність.

Об’єкти індивідуального впливу:

• люди, які не охоплені впливом клубу;

• діти і підлітки, особливо ”педагогічно запущені”;

• молодь;

• самотні люди;

• люди похилого віку;

• інваліди, соціальні адаптанти (демобілізовані із військової служби в зонах бойових дій, відбувши строк ув’язнення, колишні алкоголіки, наркомани тощо).

Добре, коли на базі клубу, в певні дні хоча б, проводили індивідуальні бесіди лікар – психіатр, психолог. В наш час така робота необхідна.

Тема 2.3. “Методика організації групової та колективної дозвіллєвої діяльності.”

П Л А Н

1. Аматорство як форма групового дозвілля. Різновиди аматорських об'єднань та їх характеристика. Самоуправління, творчість, лідерство в аматорських об’єднаннях.

2. Створення умов для нерегламентованого спілкування з метою взаємного збагачення.

3. Самодіяльна творчість як прояв колективної діяльності. Види й жанри самодіяльної творчості.

4. Розробка програми аматорського об’єднання.

Потреби дозвілля у людей виражаються в прагненні незвичайно, не так як прийнято в робочі дні провести вільний час. Це визначається в бажанні бути слухачем нового:

• у творчому пошуку;

• в художньому виступі чи в організації заходів;

• у спілкуванні з людьми;

• необхідність зняття емоційної напруги;

• нові взаємовідносини.

Аматорські об’єднання – одна з форм організації клубної самодіяльності. При створенні аматорських об’єднань клубному організатору необхідно знати: вивчити інтереси людей, чітко уявити діяльність в часи дозвілля, зуміти створити атмосферу новітнього. Особливості аматорських об’єднань:

1. Добровільний характер:

а) добровільний прихід в об’єднання,

добровільна участь в його діяльності,

добровільність відвідування;

б) різноманітна мотивація приходу в аматорське об’єднання;

об'єднання

2. Неформальний характер аматорських об’єднань:

• життя їх будується на основі широкої самодіяльності;

• самодіяльний характер клубних об’єднань виявляється в їх організації і в діяльності;

• організаційна самодіяльність – це самоуправління, на якому будується аматорське об’єднання: статути, положення.

• розвиток самодіяльності сприяє формуванню особистості учасників.

3. Особливість об’єднання пов’язана з їх незвичайним характером для більшості учасників (звичайний, сімейний, трудовий, учбовий).

Тобто, знання й врахування особливостей аматорських об’єднань визначає методику їх керівництва.

Види аматорських об’єднань визначаються в залежності від змісту діяльності, створюються по окремим галузям:

1. Суспільно – політичного профілю:

Об’єднання по галузям знань: - філософські, економічні,

- політичні, історичні, юридичні.

2. Літературно – мистецького напрямку.

3. Науково – освітнього.

4. Прикладних знань.

5. Виробничо – технічні :

- теле – радіо – технічні,

- автомототехнічні,

- автосудомодельні.

До суспільно – політичних клубів по інтересам можна віднести такі клуби: (“Батьківщина”, “Глобус”, “Ми і планета”).

До літературно – художніх: (Клуби любителів музики, “Камертон”, “Орфей”, “Гармонія”, театру, пісні).

До науково – освітніх (любителі пригод, “Кактусоводій”, “Садівники”).

Клуби оборонної спортивної роботи: (“Турист”, “Біла ладья “, “Пошук”, Клуби “Моржів”).

Клуби прикладних знань: (“Господарочка”, “Візерунок”) та ін.

Клуби колекціонерів:(“Філателіст”, “Нумізмат”, клуби любителів фалеристики) та ін.

Керівництво аматорським об’єднанням спрямовано на організацію внутрішньої та зовнішньої діяльності. По своїй структурі клуби за інтересами бувають одно профільні і багато профільні. Одно профільні включають в собі одну секцію, один профіль. Багато профільні об’єднують в собі декілька секцій, людей з різними інтересами.

В аматорському об’єднанні обов’язкове самоуправління, функції якого:

- організаторська, педагогічна, соціологічна.

Рада складається з 3-5 осіб, спрямовує роботу ради керівник, який вибирається радою.

Рада розробляє Статут, основними розділами якого є :

1. Мета й завдання клубу.

2. Члени клубу .Їх права і обов’язки.

3. Керівництво клубом.

4. Засоби заохочення.

5. Атрибутика клубу.

Методика створення аматорського об’єднання будується в залежності від демографічних і психологічних характеристик учасників, від рівня культури і підготовки у вибраній галузі.

- Перший етап в формуванні колективу пов’язаний з організаційним періодом взаєморозумінням, товаришуванням, спілкуванням. Віддається на цьому етапі перевага масовим формам: екскурсії, культпоходи. Створюється ядро колективу, орган самоуправління.

- Другий етап формування – колектив розвивається через діяльність самих його учасників. В учбовій роботі поглиблюється зміст. Зосереджується увага на групових та індивідуальних формах роботи.

- Третій етап – результат діяльності всього об’єднання: перевірка формування моральних якостей характеру особливості у відношенні до колективу.

3. Самодіяльна творчість – це не професійна творчість людей. Функція задоволення потреб являється ведучою в колективах художньої самодіяльності. Художньою діяльністю називають особливий вид активності людей, пов’язаний з реалізацією естетичних потреб і художніх здібностей і потреб. Існують види самодіяльності:

1. Самодіяльність орієнтована на професійне мистецтво.

Учасники прагнуть до пізнання певних видів і жанрів мистецтва (опера, кіномистецтво).

2. Самодіяльність орієнтована на фольклор і художньо – прикладні види творчості.

3. Самодіяльність орієнтована на розповсюдження мистецтва (клуби любителів мистецтва).

4. Авторська самодіяльність (творча самодіяльність поетів, бардів).

5. Виконавська самодіяльність.

6. Колективи студійного типу (основа роботи студії – учбовий процес)