Тема 5.6. “Дискотека”

Дискотека – популярна форма відпочинку молоді. Етимологія слова: перша його частина означає предмет кола-диску, друга частина – “тека” походить від грецького “теке”, що означає “збирання, сховище”. Іншими словами, дискотека в початковому значенні – сховище платівок. В 70 –80 роки в клубах, студентських гуртожитках, спортивно-молодіжних таборах стали проводитись музично-танцювальні молодіжні вечори, особливістю яких є органічне поєднання музики, танцю, проекція слайдів з зображенням виконавців, чиї голоси звучать в танцювальному залі. Майже одночасно на таких вечорах з’являються і своєрідні коментатори музики, що звучить та відеоряду який доповнює музику – ведучі вечорів, дискжокеї.

Все це разом взяте одержало популярну назву – дискотека. В програмі дискотек поступово стали включатись розважальні конкурси, музичні вікторини, покази сучасних бальних танців, стали дискотеки носити не тільки розважальний, а й пізнавальний-тематичний характер. З’явились сучасні форми культурно-дозвіллєвої діяльності; дискотанці, дисковечори, дискобари, дискобалет, дискотеатри та ін.

Пізніше створені були своєрідні дозвіллєві об’єднання – дискоклуби. Захоплення молоді цією формою відпочинку і розваг привело до необхідності мати спеціально відповідальне та обладнане приміщення.

Функціонування сучасної дискотеки пов’язане з вирішенням ряду складних питань матеріального, технічного та методологічного характеру (обладнання приміщення, запис музичних творів, виготовлення слайдів, світлове рішення, художнє оформлення інтер’єру, розповсюдження квитків та ін.), це привело до появи платних дискотек. В багатьох містах з’явились професійні дискоклуби ,як своєрідні установи, що працюють на комерційній основі. Та в більшості випадків діють в клубах, будинках культури самодіяльної дискотеки. Організовують їх ентузіасти, які прагнуть засобами мистецтва вести діалог з своїми однолітками, об’єднати їх на основі захоплень популярною музикою танцями, прагнуть знайти сучасні шляхи спілкування.

Дискотека дозволяє об’єднати різні види творчості: технічної, організаційної, інформаційної – бо слід накопичити та опрацювати різноманітну інформацію, від кількості і якості якої залежить рівень дискотечних програм.

Проте ці програми художньо-організовані, тому визначальний характер дискотечної творчості є, звичайно, художня творчість. Художні компоненти дискотечної програми синтезуються з інформацією, повідомленнями.

Існує і така суттєва риса самодіяльної творчості в дискотеці – її колективність і відкритість, що дає можливість глядацької співтворчості. Творчі напрямки по яким зараз рухаються дискотеки: диско-театр, слайд-фільм, тематична програма (диско-лекція) танцювально-розважальна програма. Дві останні форми можуть включати в собі диско-театральні постановки і слайд-фільм.

Дискотеатр – це форма дискотечної творчості. Якщо в традиційному театрі головне місце відводять грі акторів, то в дискотеатрі сценарно-режисерська вистава організовується таким чином, що епізоди, сценічні дії можуть бути побудовані на таких засобах, як відеоряд, музика, світло, танець, пантоміма, гра акторів.

Слайд-фільм – синтез статичних кадрів і звуку (живого голосу чи фонограми). Слайд-фільм відрізняється від звичайного прослуховування музики з розгляданням окремих слайдопродукції чи репродукції, тим, що відображення і звук доповнюють одне одного.

Тематичні програми – ця форма передбачає статичного глядача і слухача, тому як правило, такі програми проходять в залі глядачів БК. Їх компонентами є дискотеатральні вистави і слайд-фільми проте останні не мають самостійного значення, а підпорядковані темі, розкривають її різними засобами. Тематичні програми – це синтетична по своїй природі композиція в якій активні дії глядача не передбачені.

Танцювально-розважальна програма. Ця програма по своїй природі також синтетична композиція, куди можуть входити номери дискотеатральної вистави, слайд-фільма