Типи культурно - освітніх закладів
Всі існуючі культурно-освітні заклади діляться на типи, кожен, із яких має свої особливості, специфічні ознаки, методи роботи, але всі вони виконують важливе завдання: допомагають розумно організувати дозвілля, задовольнити ДУХОВІ ПОТРЕБИ, розвинути ТВОРЧІ ЗДІБНОСТІ, забезпечити умови для СПІЛКУВАННЯ, одержати додаткові ЗНАННЯ.
Типи культурно- освітніх закладів
МУЗЕЇ Науково
– дослідний заклад, який збирає і
виставляє для широкого огляду пам’ятники
куль-тури, зразки природних богатств,
продукцію про-мисловості та ін.
Істо-ричні, Природно-наукові, Художні,
Краєзнавчі,
Меморіальні
та ін.
СПЕЦІАЛІЗОВАНІ
КЛУБНІ
ЗАКЛАДИ
Будинки
ремесел, Народний
дім, Культурний
центр національних меншин
ПЛАНЕТАРІЇ Науково
– освітні заклади, які поеднують методи
демонстрації наочного показу з лекційною
пропагандою
ЗАКЛАДИ КУЛЬТУРИ КЛУБНОГО
ТИПУ Палаци
культури
Будинки
куль-тури, Центри культурного дозвілля
БІБЛІОТЕКИ Заклад,
який ЗБИРАЕ, ЗБЕРІГАЕ
книги та іншу друковану продукцію,
органі-зує користування своїми фондами,
веде МАСОВУ робоу з читачами. Масово
(володіють книгами по всім галузям)Спеціальні
(технічні, медичні та ін. напрямів)
ПАРКИ КУЛЬТУРИ
ТА ВІДПОЧИНКУ Бодатічні
сади, Зоопарки, Атракціони та ін.
КУЛЬТУРНО-ОСВІТНІ
ЗАКЛАДИ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА Палаци
творчості, Палаци культури школярів
Станції юних техніків, Станції юних
натуралістів, Дитячі залізниці та ін.
Розділ іі методика кдд конспект лекцій
Тема 2.1. “Загальні поняття методики кдд”
П Л А Н
Засоби КДД.
Поняття про методи.
Форми КДД.
Обумовленість форм і методів КДД, її метою, конкретним змістом, реальними можливостями, складом аудиторії, часом та місцем проживання.
Л І Т Е Р А Т У Р А:
Клубознавство. С.І. Іконнікова., М.-Просвещение. – 1980.
Клубознавство. Учбовий посібник для студентів факультету КОР. – Ленінград. – 1970.
В розпорядженні культурно-дозвіллєвих працівників знаходиться великий запас засобів виховання та просвіти. Справа за тим, щоб застосувати їх більш активно, творчо, із врахуванням рівня освіченості та інтересів відвідувачів.
Працівник культурно-дозвіллєвої установи повинен володіти такими поняттями засіб, метод, форма КДД.
Під засобом розуміються такі знаряддя ідейного та емоційного впливу на почуття, свідомість людей, що застосовується різними політичними, релігійними, культурологічними організаціями та установами.
Важливими засобами виховної та просвітницької роботи є: живе слово, друк, наочність, художня література, театр, кіно, музика та інші види мистецтва, радіо, телебачення, технічні засоби.
Живе слово в роботі культурно-дозвіллєвих установ займає визначне місце як інструмент впливу на клубну аудиторію. Живе слово, вміло використане організатором КДД має велику силу виховного впливу. Сила мови полягає в її емоційній насиченості. Емоційна сторона мови виражається комплексом засобів інтонаційно-мімічного та стилістичного характеру.
У кожного організатора КДД є свої прийоми, свій стиль мови, своя манера говорити, тримати себе перед аудиторією. Одні запалюють аудиторію яскравою образною мовою, інші захоплюють увагу слухачів логікою, силою логічного мислення, інші – насичуючі свою мову почуттям гумору. Але кожен використовує характерні для нього прийомами для того, щоб встановити контакт з аудиторією, домогтися того, щоб слово не пропало задарма. Живе слово використовується в культурно-дозвіллєвих заходах, як складовий елемент їх: в тематичних вечорах, вечорах відпочинку, шоу, вечорницях. “Бесіда, лекції – як метод розповсюдження естетичних знань.” Взагалі, вся культурно-дозвіллєва робота базується на використанні живого слова.
Твори друку використовують в своїй роботі культурно-дозвіллєві працівники і при підготовці заходів, зокрема розробляючи сценарії в яких вони користуються спеціальною літературою. В роботі з колективами художньої самодіяльності організатора КДД звертається до репертуарних збірників, із яких можна запозичити репертуар. А проводячи так-шоу, диспут чи ігрову програму організатор КДД не обійдеться без необхідної літератури.
Наочні засоби, які використовуються в КДД, підвищують її виховану, емоційну та пізнавальну спрямованість заходів. Вони дають можливість виділити найбільш суверенність заходів. Вони дають можливість виділити найбільш суттєві ознаки й особливості заходів, сприяють більш міцному засвоєнню знань, сам процес засвоєння їх відбувається більш цікаво. Значний вплив наочності на психіку людини. Успіх її забезпечений, якщо наочність поєднується з іншими засобами ідейно-емоційного впливу. Академік І.П.Павлов вважав, що тільки завдяки взаємодії першої та другої сигнальної системи можливий процес пізнання реального світу. Жодний захід не проходить без використання оголошення, рекламного оголошення, емблем, аплікацій, плакатів, без декоративно-художнього оздоблення, яке є складовим елементом заходів.
Твори літератури й мистецтва займають особливе місце в культурно-дозвіллєвій роботі, бо ці засоби мають велику силу виховного впливу, допомагають людині побачити світ, його красу через художні образи в музиці, образотворчому мистецтві, літературі.
А художня самодіяльність, як вид аматорства допомагає розкривати й розвинути творчі здібності і духовні інтереси людей.
Технічні засоби в практиці роботи дозвіллєвих установ використовуються у вигляді проекційної та звукозаписуючої апаратури. Жоден культурно-дозвіллєвий захід не проходить без використання мікрофону, магнітофону, проекційної апаратури, звукопідсилювача. Розумне, помірне використання технічних засобів робить захід більш цікавим, змістовним, емоційним.
ПОНЯТТЯ ПРО МЕТОДИ ТА ФОРМИ КДД
Питання про методи та форми КДД – це питання про те, яким чином вести просвітницьку, розважальну роботу. В сучасному розумінні метод – це спосіб досягнення певної мети чи рішення певного завдання. Культурно-дозвіллєві установи часто проводять заходи, що виходять за межу цієї установи. В організації таких заходів приймають участь і інші структурні одиниці, що діють на території певної місцевості.
Способи спільної діяльності організаторів культурно-дозвіллєвих заходів та їх учасників спрямованих на рішення просвітницьких виховних завдань інакше називають методами КДД.
Існують методи виховні та просвітницькі. Основу класифікації методів, просвітницьких складають різні види використання живого слова: (консультації, бесіди, інтерв’ю, конференції та ін.) ;
преси технічних засобів, літератури, мистецтва (вечори, літературно – музичні композиції, вітальні) та інше.
Класифікація виховних методів:
метод заохочення;
метод наслідування;
метод стягнення.
В теорії та практики КДД формою називають способи організації виховного процесу і це – індивідуальна, групова, масова.
Індивідуальна (бесіда, консультація, телефон довіри);
Групова (гуртки, любительські об’єднання, та клуби за інтересами);
Масова (шоу, ток – шоу, вечори відпочинку, вечорниці, дискотеки, бали, тематичні вечори, конкурси, презентації, клубні аукціони) та ін.
Кожна з цих форм має свої особливості. Якщо масова форма охоплює велику в кількісному відношенні аудиторію і дає таким чином можливість в ідейно – емоційному відношенні вплинути на значну кількість людей, то групова форма впливає на обмежену кількість людей, але перевага її полягає в тому, що впливати на людей ми можемо з врахування психолого- педагогічних особливостей обмеженої за кількістю людей аудиторію, її інтересів.
Ми не можемо заперечувати і роль індивідуальних форм, бо у формах групових і масових ми використовуємо індивідуальні (в роботі гуртків художньої самодіяльності, при підготовці концертів, вечорів) та ін.
Кожна з форм поєднує різноманітні засоби й методи КДД, об’єднаних єдністю конкретного завдання, в кожному конкретному випадку вирішується при допомозі цієї форми. В практиці КДД форми й методи не існують самі по собі окремо від змісту. Процес їх взаємодії містять в собі ряд етапів: спочатку вони відповідають один одному, але оскільки зміст по зрівнянню з формою відрізняється значною рухливістю, наступає час, коли зміст не вміщується у звичайні форми. В результаті відбувається заміна старих форм новими.
Вибір методів і форм визначається: змістом заходу, їх місцем в системі КДД:
- складом аудиторії;
- врахування індивідуальних особливостей людини;
- місцем та часом проведення;
- наявністю наочних та технічних засобів;
- професійним рівнем підготовки працівника культурно-дозвіллєвої установи.
Методика КДД знаходиться постійно в русі, розвиватись, відгукуватись на потреби часу. Вона не терпить шаблону.