- •Теоретичні основи культурно-дозвіллєвої діяльності. Частина і
- •Тема 1.2 «Завдання й зміст кдд»
- •Функції кдд
- •Місія культури
- •Тема 1.3 «Типи кду»
- •Тема 1.4, 1.5. «Методика вивчення дозвіллєвих потреб населення»
- •Типи культурно - освітніх закладів
- •Типи культурно- освітніх закладів
- •Розділ іі методика кдд конспект лекцій
- •Тема 2.1. “Загальні поняття методики кдд”
- •Тема 2.2. “Індивідуальна дозвіллєва діяльність”
- •Тема 2.3. “Методика організації групової та колективної дозвіллєвої діяльності.”
- •Що стосується видів художньої самодіяльності, то вони охоплюють всі види мистецтва :
- •Тема 2.4. „Методика масової кдд”
- •Розділ ііі сценарно – режисерські основи культурно – дозвіллєвої діяльності
- •Тема 3.1 “Методика розробки сценарію”
- •Розділ IV ігрова діяльність в кдд
- •Тема 4.1. „Гра як засіб організації дозвілля”
- •Гра як явище культури і засіб виховання
- •Ігрова діяльність в житті дітей
- •Тема 4.2. „Історія виникнення ігор”
- •Тема 4.3., 4.4. „Ведучий як організатор ігрової діяльності”
- •Тема 4.5. „Рухливі та малорухливі ігри” план
- •Тема 4.6. „Інтелектуальні ігри” план
- •Інтелектуальні ігри.
- •Тема 4.7. “Ігри - атракціони”
- •Наприклад: “Знайти цифру”
- •Тема 4.8. “Українські народні ігри”
- •“Кіт і миша”
- •“Віночок”
- •Ой, нумо – нумо
- •“Сорока - ворона”
- •“Перетяжка”
- •Тема 4.9. “Ігрові та сюжетно – ігрові програми”
- •Тема 4.10. “Клубна ігротека”
- •Розділ V
- •Тема 5.1. „Форми на основі усного виступу”
- •Інформаційно-дискусійні форми
- •Вечори запитань і відповідей
- •Екскурсії, як комплексні інформаційно-пізнавальні форми кдд
- •Тема 5.2 „Конкурсні форми дозвілля”
- •Тема 5.3 “Театралізований концерт”
- •“Видовищні форми кдд”
- •“Фестивалі. Різновиди і особливості їх проведення”
- •“Концерт”
- •Тема 5.4. “Тематичні вечори”
- •Тема 5.5. “Вечори і дні відпочинку”
- •Тема 5.6. “Дискотека”
- •Тема 5.7. “Комерційні форми кдд”
- •Розділ VI
- •Тема 6.1: Психолого - педагогічні особливості підростаючого покоління
- •Тема 6.2, 6.3 „Особливості організації кдд для підлітків”
- •Тема 6.4 „Організація кдд під час канікул”
- •Тема 6.5. „Особливості організації кдд з молоддю”
- •Тема 6.6. „Організація сімейного дозвілля”
- •Тема 6.7. „Організація кдд з людьми похилого віку”
- •Тема 6.8 „Організація кдд трудового коллективу”
- •Тема 7.1 „Керівництво кдд”
- •Методичне керівництво
- •Функції та завдання відділу культури
- •Положення
- •Тема 7.2., 7.3. „Організаційні основи кдд”
- •Тема 7.4. „Кадри. Діловий імідж організатора кдд”
Тема 1.2 «Завдання й зміст кдд»
Культурно – дозвіллєва діяльність – це своєрідна система, яка сприяє розвитку особи, розвитку її духовного світу, підвищенню загальної культури кожного, хто включений в систему цієї діяльності людини. Слово «діяльність» відтворює діяльність громадську, безкорисну. Вона стосується всього що робить в культурно-дозвіллєвій сфері рядовий учасник, член гуртка чи об’єднання. Для них участь в системі культурно-дозвіллєвої діяльності – це спосіб реалізації себе в сфері вільного часу.
Культурно-дозвіллєва діяльність – це і праця професійного організатора її – режисера, хормейстера, методиста, інструктора та ін. Під змістом КДД прийнято розуміти сукупність всіх галузей і напрямків діяльності. В вузькому значенні цього поняття під змістом розуміється деякий об’єм ідейно-виховного матеріалу обмеженого рамками конкретної культурної акції (заходу).
Основними напрямками КДД є: просвітній, художньо-естетичний, розважальний, фізично-оздоровчий. Суть просвітницького напрямку полягає в піклуванні працівників культурно-дозвіллєвих установ про підвищення культурного рівня населення, розширені та поглиблені їх, знань. Багато культурно-дозвіллєвих заходів носять пізнавальний характер, вони збагачують особисту практику людей, збагачують особисту практику людей, збагачують їх соціальним досвідом, допомагають розібратися в багатогранному житті, в подіях, фактах, в учинках людей, вчать їх оцінювати вища і знаходити правильне рішення життєвих проблем.
Один з основних напрямків – розважальний. Заходи, що носять розважальний характер покликані забезпечити найбільш невимушене, тісне і активне спілкування, яке будується на базі схожих нахилів до певних розваг, танцям, іграм, конкурсам та ін.
Культурно-дозвіллєві працівники повинні знати особливості населення, вміти відчувати тенденції змін його, щоб пропонувати такі розважальні заходи які б відповідали цим змінам.
Художньо-естетичний: суть його полягає в тому, щоб наявними засобами культурно-дозвіллєвої діяльності формувати у людей здатність відчувати і розуміти прекрасне в мистецтві, розвивати творчі здібності, їх духовні запити.
Формування естетичних смаків – здатність людини давати оцінку, розрізняти якість в явищах життя, в творах мистецтва – тісно пов’язане з формуванням естетичних поглядів і почуттів, які формуються під впливом природи, різних видів мистецтва, в тому числі різних видів і самодіяльного, народної творчості, яке складає основи діяльності клубних установ. Мистецтво розширює, збагачує життєвий досвід людей, формує їх характери, світогляд.
Фізично-оздоровчий напрямок здійснюється спеціалізованими установами, Культурно-дозвіллєві працівники допомагають їм організувати фізкультурно-оздоровчі заходи, в програму яких включають проведення концерту, спортивних ігор, розваг. На базі клубу можуть створюватись спортивні клуби, туристичні, загальної фізичної підготовки, «групи здоров’я».
Функції кдд
Всі види сучасного дозвілля, відповідно до ставлення і участі відвідувачів в організації дозвілля, можна підрозділити на пасивне, активне (творче і руйнуюче) і споживацьке. Може бути запропонована така класифікація видів дозвілля за функціями відносно людини:
Споглядальне:
заспокійливе (емоційна розрядка, естетична насолода переважно в окультуреному природному оточенні);
навантажуючи (теле-, відео перегляди; пасивний відпочинок переважно в техногенному урбанізованому оточенні);
Реабілітаційне (відновлюючи):
соціальне;
індивідуальне (хобі, епізодичне доброчинне спілкування);
колективне (згуртовуючи, викликаючи потребу спілкування і співтворчості; змагання, клуби за інтересами, сімейний відпочинок; профорієнтація підлітків і перепрофілювання діяльності дорослих і пенсіонерів);
фізично-оздоровчі заходи;
психічно-терапевтична рекреація (психологічна розрядка і лікування);
Удосконалююче (дух і тіло):
пізнавальне, просвітнє (інформаційне);
навчальне, повчальне (окремим якостям; навичкам, ремеслам, професіям);
розвиваюче (мислення, пам’ять, творчі здібності; спортивні заняття, розвиваючі ігри);
Розважальне (в розумних, не зашкоджуючи людині, межах);
Руйнуюче (дух і тіло):
пияцтво;
наркоманія;
агресивні і азартні заняття і розваги;
надмірно дозовані розваги і комп’ютерні ігри;
атракціони, порушуючи психічну і фізичну рівновагу людини;
тощо.
На форми дозвілля впливають:
рівень соціально-економічного розвитку країни в цілому і окремих поселень;
зміни в суспільстві (політичні, соціальні, етнічні тощо);
економічні і побутові умови життя населення;
традиції, етнічний склад населення;
історично-передумовлений загальний культурний рівень і обізнаність населення;
соціально-вікова диференціація;
природні умови, рівень урбанізації поселення;
сучасна мода на дозвіллєві потреби і заходи;
рівень розбещеності і духовної деградації населення;
тощо.
