Тема 4.5. „Рухливі та малорухливі ігри” план

1. Різновидність рухливих і малорухливих ігор.

2. Методика підготовки і проведення.

Рухливою називається гра, побудована на фізичних діях. Цільова установка і види діяльності учасників визначається сюжетом(задумом, темою) гри. Для рухливих ігор характерні самостійні, творчі дії, що виконуються в рамках правил.

Сюжет, правила і фізичні дії складають зміст рухливої гри. Змістом гри зумовлена її форма, тобто така організація дій учасників, яка надає можливість широкого вибору засобів для досягнення поставленої мети, задоволення самим процесом гри.

Змістом і формою рухливих ігор зумовлюються такі її методичні особливості:

- образність;

- самостійність дій без суворої регламентації витрачених зусиль; - невимушеність, природність рухів;

- творча ініціатива учасників.

Складові частини рухливих ігор дозволяють розглядати її як один із засобів фізичного виховання. У теорії гри відрізняються два види рухливих ігор: власне рухливі (елементарні) і спортивні (складні). Власно рухливі ігри умовно називають рухливими. Умови проведення, правила, кількість учасників власне рухливих ігор можуть бути різними. Від учасників не вимагається спеціальної фізичної підготовки. Назви таких ігор в різних місцевостях можуть бути різними і мати велику кількість варіантів.

У культурно – дозвіллєвих установах (клубах, в парку культури, відпочинку, дитячих містечках розваг) рухливі ігри використовуються поряд з іншими формами КДД та оздоровчої роботи.

Малорухливі ігри розраховані в основному на перевірку уваги, кмітливість. Використання їх широке і різноманітне. Насамперед, малорухливі ігри використовуються в літню спеку на відпочинку, для літніх людей, а також для груп різного віку в комплексі з рухливими іграми. Малорухлива гра, може використовуватись на лоні природи влітку, у приміщенні під час проведення вечора, дитячого ранку тощо. У грі можуть брати участь присутні, так і окремі учасники.

Форми ігор також різноманітні: запам’ятати предмет, зосередити увагу та правильно зреагувати на розповідь ведучого, прислухатись до умовних чи музичних сигналів, виконуючи певне завдання, і ін.

До спокійних належать із словами і літерами, і також ігри, за допомогою яких перевіряються знання з літератури, науки і т. д. Це вікторини, ребуси, “аукціони”.

Розгляньмо, як повинна готуватися ціла програма, тому що це питання досить докладне, а методика підготовки загалом і до окремих ігор, і до цілої програми однакова.

Про такий вечір і його програму необхідно сповістити учасників заздалегідь. До кожної гри потрібно скласти дотепний пояснювальний текст – конферанс. Чим яснішим, лаконічним і простішим буде пояснювання гри, тим жвавіше, цікавіше вона пройде.

У ряді випадків для проведення окремих ігор керівник може залучити групи помічників із числа активістів – культорганізаторів. Для цього перед проведенням програми потрібно провести кілька репетицій. Однак у всіх випадках провідна роль як у підготовці, так у проведенні ігор, залишається за керівником, який повинен бути режисером усієї програми.

Реквізит має бути яскравим, приваблюючим і в той же час нескладним і досить великим за розміром, щоб глядачі змогли побачити всі таблиці, картки, могли вільно читати тексти на плакатах, таблицях і вітринах. Враховуючи неодноразовість використання реквізиту необхідно подбати і про його достатню міцність.

До початку програми керівник із своїми помічниками перевіряють, чи всі деталі реквізиту є на призначеному їм місці, і тільки тоді починають програму. Слід зауважити, що реквізит не повинен лежати перед очима глядача, інакше він не справить враження, коли гра починається.

Керівник має подбати і про наявність музичного супроводу, якщо в програмі є ігри, в яких музика є основою, органічною частиною.

Література:

А.П.Обертинська. “Масові ігри та свята “.- К.- Вища школа.,1980.