- •Теоретичні основи культурно-дозвіллєвої діяльності. Частина і
- •Тема 1.2 «Завдання й зміст кдд»
- •Функції кдд
- •Місія культури
- •Тема 1.3 «Типи кду»
- •Тема 1.4, 1.5. «Методика вивчення дозвіллєвих потреб населення»
- •Типи культурно - освітніх закладів
- •Типи культурно- освітніх закладів
- •Розділ іі методика кдд конспект лекцій
- •Тема 2.1. “Загальні поняття методики кдд”
- •Тема 2.2. “Індивідуальна дозвіллєва діяльність”
- •Тема 2.3. “Методика організації групової та колективної дозвіллєвої діяльності.”
- •Що стосується видів художньої самодіяльності, то вони охоплюють всі види мистецтва :
- •Тема 2.4. „Методика масової кдд”
- •Розділ ііі сценарно – режисерські основи культурно – дозвіллєвої діяльності
- •Тема 3.1 “Методика розробки сценарію”
- •Розділ IV ігрова діяльність в кдд
- •Тема 4.1. „Гра як засіб організації дозвілля”
- •Гра як явище культури і засіб виховання
- •Ігрова діяльність в житті дітей
- •Тема 4.2. „Історія виникнення ігор”
- •Тема 4.3., 4.4. „Ведучий як організатор ігрової діяльності”
- •Тема 4.5. „Рухливі та малорухливі ігри” план
- •Тема 4.6. „Інтелектуальні ігри” план
- •Інтелектуальні ігри.
- •Тема 4.7. “Ігри - атракціони”
- •Наприклад: “Знайти цифру”
- •Тема 4.8. “Українські народні ігри”
- •“Кіт і миша”
- •“Віночок”
- •Ой, нумо – нумо
- •“Сорока - ворона”
- •“Перетяжка”
- •Тема 4.9. “Ігрові та сюжетно – ігрові програми”
- •Тема 4.10. “Клубна ігротека”
- •Розділ V
- •Тема 5.1. „Форми на основі усного виступу”
- •Інформаційно-дискусійні форми
- •Вечори запитань і відповідей
- •Екскурсії, як комплексні інформаційно-пізнавальні форми кдд
- •Тема 5.2 „Конкурсні форми дозвілля”
- •Тема 5.3 “Театралізований концерт”
- •“Видовищні форми кдд”
- •“Фестивалі. Різновиди і особливості їх проведення”
- •“Концерт”
- •Тема 5.4. “Тематичні вечори”
- •Тема 5.5. “Вечори і дні відпочинку”
- •Тема 5.6. “Дискотека”
- •Тема 5.7. “Комерційні форми кдд”
- •Розділ VI
- •Тема 6.1: Психолого - педагогічні особливості підростаючого покоління
- •Тема 6.2, 6.3 „Особливості організації кдд для підлітків”
- •Тема 6.4 „Організація кдд під час канікул”
- •Тема 6.5. „Особливості організації кдд з молоддю”
- •Тема 6.6. „Організація сімейного дозвілля”
- •Тема 6.7. „Організація кдд з людьми похилого віку”
- •Тема 6.8 „Організація кдд трудового коллективу”
- •Тема 7.1 „Керівництво кдд”
- •Методичне керівництво
- •Функції та завдання відділу культури
- •Положення
- •Тема 7.2., 7.3. „Організаційні основи кдд”
- •Тема 7.4. „Кадри. Діловий імідж організатора кдд”
Тема 4.2. „Історія виникнення ігор”
Виникнення гри в суспільстві органічно пов’язано із становленням і розвитком суспільної свідомості. Як одну з форм впливу суспільної свідомості, що відбиває уклад життя на найбільш ранньому ступені розвитку суспільства, можна розглядати образні дії (наслідування справжньому полюванню), танець і примітивну музику. На цьому етапі гра й образні дії ще не розмежовувались.
З давніх часів ігрова діяльність людей під час свят тісно пов’язана з їх життєдіяльністю. Показовими в цьому відношенні є свята античної Греції, які відзначалися своїм активним, діяльно – ігровим характером. Для епохи давньогрецької демократії (розквіт її припадає на VI – Vст. до н.е., характерні широта і масовість свят, що знайшли найповніше втілення у святах Діоніса, Делитри, Афіни та ін. давньогрецьких богів. Ці свята були тісно пов’язані з реальним життям елінів, зокрема з їхньою працею, тому, що міфологія була також відображенням реального життя людей.
Вершиною давньогрецьких ігор – свят і своєрідним спортивним театром стали знамениті Олімпійські ігри, що проходили у місці Олімпії один раз на чотири роки. На час проведення Олімпійських ігор припинялися війни і встановлювалося перемир’я.
Олімпійські ігри виникли в 776 р. до н.е. і проіснували до 394 р. до н.е., а згодом відродилися за ініціативою П’єра де Кубертена – видатного французького педагога –гуманіста, і дійшли до наших днів як одне з найпопулярніших свят, що сприяють зміцненню дружби між народами.
Однак, у всіх народів, ігри поступово втрачають свою першооснову і виділяються в самостійну сферу діяльності людини і тому пізніше вони майже завжди лише опосередковано пов’язані з тією чи іншою порю року.
Перші записи народних ігор на Україні припадають на кінець ХVIIIст. - початок ХІХ ст. До того часу вони протягом віків передавалися з поколінь в покоління усно. Корінням своїм народні ігри, хороводи, веснянки сягають, звичайно, у глибоку давнину.
Тема 4.3., 4.4. „Ведучий як організатор ігрової діяльності”
Велика частка успіху ігрових програм належить ведучому – організатору дозвілля. Від моменту складання програми до їх повного проведення він стоїть в центрі всіх справ, організує роботу. Він – педагог, режисер, організатор і виконавець.
Погано, коли організатор КДД вважає себе тільки виконавцем. Тоді для нього головне – викликати інтерес до себе, від початку до кінця сконцентрувати увагу аудиторії на особистій творчості. В цьому випадку захід буде носити видовищний характер. Між тим головне завдання полягає в тому, щоб залучити в активну діяльність якомога більше учасників ігрової програми. Вміння вести програму досягається досвідом. Проте кожному ведучому необхідно засвоїти основні вимоги, які пред’являються до нього , як до ведучого саме ігрової програми. Це допоможе йому запобігти помилок.
Які ж це вимоги?
- Всі в залі будуть чути і розуміти кожне слово ведучого в тому разі, коли він буде мати сильний голос і чітку дикцію. Говорити ведучому слід енергійно, голосно, без напруження. Краще триматись на середньому і низькому регістрах голосу, не зриватись на високі ноти. Слова вимовляти не поспішаючи, але і не розтягуючи. Уповільнювати і прискорювати темп мови можна тільки в залежності від суттєвої необхідності.
Розмовляючи на естраді з групою учасників тієї чи іншої гри, ведучий повинен враховувати, що кожне його слово спрямоване до всіх присутніх. Часто виникає, що якась гра в залі створює надмірне збудження. В таких випадках ведучий повинен витримати паузу і домогтися повної уваги. Під час мовчання ведучого, поступово гамір, сміх, розмови припиняються. Спроба ж припинити гамір голосом - дає зворотні
результати.
Присутні повинні бачити обличчя ведучого. Він може повертатись спиною по учасників лише в тих випадках, коли цього вимагає задум. В руках ведучий повинен бути стриманим, спокійним і зібраним. Являючись центральною фігурою в ігрових вечорах організатор КДД – ведучий весь час знаходиться в центрі уваги відвідувачів клубу. Його манера триматись, розмовляти з оточуючими, його значення духовних інтересів відвідувачів – все це має велике значення. Він повинен вміти добре танцювати, співати, диригувати хором. Проте головна сила культорганізатора – в його здібності імпровізувати, в умінні розуміти людей, в його кмітливості, винахідливості. Мало “не лізти за словом в кишеню”. Важливо добре мислити, реагувати, точно оцінити, а головне швидко втілювати свої спостереження в конкретні чіткі і захоплюючи форми ігор, занять та справ.
Щоб задати загальний тон і стиль вечора, ведучий повинен бути енергійним, живим, безпосереднім, який вміє радіти, грати, з почуттям гумору, відноситись до того, що не зовсім вдалось, бути оптимістом. Організатор КДД не тільки імпровізатор, а й експериментатор. Це значить, що він повинен вміти відбирати необхідне з старих методів і форм, комбінувати і видозмінювати їх в відповідності з конкретними умовами роботи, а й придумувати і на практиці перевіряти це. Всі ці якості шліфуються в процесі роботи, приходять разом з досвідом. Проте це не значить, що приходять вони самі по собі. Їх треба розвивати в собі систематично. Тільки на основі врахування впливу програми на відвідувачів клубу культорганізатор може покращити її і вдосконалювати свою майстерність в проведенні ігрових заходів.
