Тема 4.2. „Історія виникнення ігор”

Виникнення гри в суспільстві органічно пов’язано із становленням і розвитком суспільної свідомості. Як одну з форм впливу суспільної свідомості, що відбиває уклад життя на найбільш ранньому ступені розвитку суспільства, можна розглядати образні дії (наслідування справжньому полюванню), танець і примітивну музику. На цьому етапі гра й образні дії ще не розмежовувались.

З давніх часів ігрова діяльність людей під час свят тісно пов’язана з їх життєдіяльністю. Показовими в цьому відношенні є свята античної Греції, які відзначалися своїм активним, діяльно – ігровим характером. Для епохи давньогрецької демократії (розквіт її припадає на VI – Vст. до н.е., характерні широта і масовість свят, що знайшли найповніше втілення у святах Діоніса, Делитри, Афіни та ін. давньогрецьких богів. Ці свята були тісно пов’язані з реальним життям елінів, зокрема з їхньою працею, тому, що міфологія була також відображенням реального життя людей.

Вершиною давньогрецьких ігор – свят і своєрідним спортивним театром стали знамениті Олімпійські ігри, що проходили у місці Олімпії один раз на чотири роки. На час проведення Олімпійських ігор припинялися війни і встановлювалося перемир’я.

Олімпійські ігри виникли в 776 р. до н.е. і проіснували до 394 р. до н.е., а згодом відродилися за ініціативою П’єра де Кубертена – видатного французького педагога –гуманіста, і дійшли до наших днів як одне з найпопулярніших свят, що сприяють зміцненню дружби між народами.

Однак, у всіх народів, ігри поступово втрачають свою першооснову і виділяються в самостійну сферу діяльності людини і тому пізніше вони майже завжди лише опосередковано пов’язані з тією чи іншою порю року.

Перші записи народних ігор на Україні припадають на кінець ХVIIIст. - початок ХІХ ст. До того часу вони протягом віків передавалися з поколінь в покоління усно. Корінням своїм народні ігри, хороводи, веснянки сягають, звичайно, у глибоку давнину.

Тема 4.3., 4.4. „Ведучий як організатор ігрової діяльності”

Велика частка успіху ігрових програм належить ведучому – організатору дозвілля. Від моменту складання програми до їх повного проведення він стоїть в центрі всіх справ, організує роботу. Він – педагог, режисер, організатор і виконавець.

Погано, коли організатор КДД вважає себе тільки виконавцем. Тоді для нього головне – викликати інтерес до себе, від початку до кінця сконцентрувати увагу аудиторії на особистій творчості. В цьому випадку захід буде носити видовищний характер. Між тим головне завдання полягає в тому, щоб залучити в активну діяльність якомога більше учасників ігрової програми. Вміння вести програму досягається досвідом. Проте кожному ведучому необхідно засвоїти основні вимоги, які пред’являються до нього , як до ведучого саме ігрової програми. Це допоможе йому запобігти помилок.

Які ж це вимоги?

- Всі в залі будуть чути і розуміти кожне слово ведучого в тому разі, коли він буде мати сильний голос і чітку дикцію. Говорити ведучому слід енергійно, голосно, без напруження. Краще триматись на середньому і низькому регістрах голосу, не зриватись на високі ноти. Слова вимовляти не поспішаючи, але і не розтягуючи. Уповільнювати і прискорювати темп мови можна тільки в залежності від суттєвої необхідності.

Розмовляючи на естраді з групою учасників тієї чи іншої гри, ведучий повинен враховувати, що кожне його слово спрямоване до всіх присутніх. Часто виникає, що якась гра в залі створює надмірне збудження. В таких випадках ведучий повинен витримати паузу і домогтися повної уваги. Під час мовчання ведучого, поступово гамір, сміх, розмови припиняються. Спроба ж припинити гамір голосом - дає зворотні

результати.

Присутні повинні бачити обличчя ведучого. Він може повертатись спиною по учасників лише в тих випадках, коли цього вимагає задум. В руках ведучий повинен бути стриманим, спокійним і зібраним. Являючись центральною фігурою в ігрових вечорах організатор КДД – ведучий весь час знаходиться в центрі уваги відвідувачів клубу. Його манера триматись, розмовляти з оточуючими, його значення духовних інтересів відвідувачів – все це має велике значення. Він повинен вміти добре танцювати, співати, диригувати хором. Проте головна сила культорганізатора – в його здібності імпровізувати, в умінні розуміти людей, в його кмітливості, винахідливості. Мало “не лізти за словом в кишеню”. Важливо добре мислити, реагувати, точно оцінити, а головне швидко втілювати свої спостереження в конкретні чіткі і захоплюючи форми ігор, занять та справ.

Щоб задати загальний тон і стиль вечора, ведучий повинен бути енергійним, живим, безпосереднім, який вміє радіти, грати, з почуттям гумору, відноситись до того, що не зовсім вдалось, бути оптимістом. Організатор КДД не тільки імпровізатор, а й експериментатор. Це значить, що він повинен вміти відбирати необхідне з старих методів і форм, комбінувати і видозмінювати їх в відповідності з конкретними умовами роботи, а й придумувати і на практиці перевіряти це. Всі ці якості шліфуються в процесі роботи, приходять разом з досвідом. Проте це не значить, що приходять вони самі по собі. Їх треба розвивати в собі систематично. Тільки на основі врахування впливу програми на відвідувачів клубу культорганізатор може покращити її і вдосконалювати свою майстерність в проведенні ігрових заходів.