1.4. Підстава кримінальної відповідальності

Відповідно до ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України. Склад злочину – це структуроване за чотирма підсистемами ядро (основа, сутність) злочину, що складається з обов’язкових елементів, які наповнюють конкретним змістом суспільну небезпечність діяння (дії або бездіяльності), об’єктивні і суб’єктивні ознаки яких сформульовані в диспозиціях кримінально-правових норм Загальної та Особливої частин КК України. Вчинення особою діяння, не передбаченого ЗУпКВ як злочин, виключає кримінальну відповідальність. Підстава настання кримінальної відповідальності має місце лише у тому разі, якщо особою вчиняється діяння, тобто зовні виражена поведінка у формі дій чи бездіяльності. Неприпустимо застосування кримінальної відповідальності за думки, погляди і переконання, навіть якщо вони висловлені вголос, але не мають форми діяння.

У минулому такий підхід до підстави застосування кримінальної відповідальності не завжди приймався за основу. Так, у 30-ті роки XX ст. офіційна практика йшла шляхом визнання підставою кримінальної відповідальності намір вчинити злочин, виражений у тих чи інших висловленнях, що розглядався як готування до злочину. Крім того, в юридичній літературі колишніх років висловлювалася думка про те, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою злочину. Такий підхід був обумовлений не зовсім коректною конструкцією диспозиції ст. 3 КК України 1960 р., відповідно до якої, підставою кримінальної відповідальності було вчинення злочину. У цьому зв’язку тривалий час в теорії кримінального права дискутувалося питання про те, що все-таки є підставою кримінальної відповідальності – вчинення злочину чи діяння, що містить ознаки складу злочину.

З цього приводу слід зазначити, що відповідальність настає за вчинення конкретного злочинного діяння, а не злочину «взагалі». Для того щоб притягти особу до відповідальності необхідно вказати, який саме злочин вчинений, і якою статтею ОЧ КК він закріплений. Відповідь на це питання дає встановлення в діянні ознак складу злочину, передбаченого конкретною кримінально-правовою нормою. З урахуванням цього думка про те, що підставою кримінальної відповідальності є злочин, не є вірною. Саме завдяки цій причині ЗУпКВ обґрунтовано пов’язує підставу кримінальної відповідальності з вчиненням діяння, що містить склад певного злочину.

У ЗУпКВ склад злочину закріплюється у статтях Особливої частини, у яких описуються загальні ознаки окремого злочину. У тому разі, якщо особа вчиняє злочинне діяння, його юридично значущі обставини співвідносяться з елементами та ознаками окремого складу злочину. Якщо при цьому встановлюється їхня повна відповідність, можна говорити про наявність юридичного факту для початку реалізації кримінальної відповідальності відносно винного.

Фактична сторона підстави – це вчинення в реальній дійсності суспільно небезпечного діяння, а юридична – це передбаченість такого діяння КК України. Підставою кримінальної відповідальності є встановлення судом повної відповідності фактичної та юридичної сторін вчиненого. Якщо такої відповідності немає, відсутня підстава кримінальної відповідальності, тобто склад злочину¹.

Необхідно враховувати, що поряд із встановленням у діянні всіх ознак складу злочину необхідною умовою кримінальної відповідальності є, як відзначає Ю. М. Ткачевський, свобода волі людини, тобто здатність особи визначати свою поведінку на підставі пізнання об’єктивної дійсності, здатності передбачати наслідки своїх дій і оцінювати їх відповідно до вимог моралі і права¹. Відповідальності може підлягати лише особа, яка обирає варіант своєї поведінки відповідно до власної свідомості і волі. Якщо зовнішні фактори переважають над свідомістю і волею особи і вона цілком залежить від них, підстава кримінальної відповідальності відсутня. При цьому особа заподіює шкоду невинно (наприклад, для уникнення зіткнення з машиною людина падає на вітрину магазина). З цієї причини кримінальній відповідальності підлягає особа, яка має можливість вибору варіанта поведінки і здатна керувати нею.