9.4. Обрання, зміна або скасування запобіжного заходу в суді

Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді і застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження. Після отримання судом обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопо­тання про звільнення від кримінальної відповідальності заходи забезпечення кримі­нального провадження, у тому числі і запобіжні заходи щодо обвинуваченого, обрані під час досудового розслідування, вважаються продовженими (ч. 3 ст. 315 КПК).

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому гл. 18 КПК, а щодо застосування заходів забезпечення кримінально­го провадження – у порядку глав 10-17 КПК з урахуванням особливостей судового розгляду.

Деякі особливості цього порядку встановлені ст. 331 КПК і полягають у такому:

1. під час судового розгляду вирішення зазначених питань здійснюється лише за клопотанням сторони обвинувачення або захисту (ч. 1 ст. 331, ч. 2 ст. 333 КПК);

1. незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання до­цільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було за­вершено до його спливу. Отже, законодавець запровадив у судовому розгляді періодичний судовий контроль за доцільністю продовження тримання обвинуваченого під вартою, що відповідає практиці ЄСПЛ стосовно застосування ст. 5 КЗПЛ і гарантування права на свободу та особисту недоторканність. При цьому період, протягом якого переглядається це питання, дорівнює двом місяцям, тобто кожен раз суд може продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на строк до двох місяців, що забезпечує можливість дотримання принципу пропорційності втручання у права людини у зв’язку зі здійсненням кримінального провадження та доцільності обмеження права на свободу і особисту недоторканність у такий спосіб.

Вирішення питання про запобіжний захід здійснюється у такому порядку:

1. суд заслуховує ініціатора клопотання;

1. суд заслуховує щодо клопотання думку інших учасників судового провадження;

2. суд встановлює, чи доводять надані стороною кримінального провадження докази обставини, які свідчать про доцільність обрання, скасування або зміни запобіжного заходу;

3. суд постановляє вмотивовану ухвалу;

4. суд вручає копію такої ухвали обвинуваченому, прокурору та направляє уповниваженій службовій особі місця ув’язнення.

У випадках коли судове провадження здійснюється судом присяжних, вирішення питання про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу щодо обвинувачено« відносять до компетенції головуючого у судовому провадженні.

Вирішення питання про застосування заходів забезпечення кримінального п вадження здійснюється в такому порядку:

1. суд заслуховує ініціатора клопотання;

1. суд заслуховує щодо клопотання думку інших учасників судового провадження;

2. суд встановлює, чи доводять надані стороною кримінального провадження докази обставини, які свідчать про доцільність застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

3. суд постановляє вмотивовану ухвалу.

У разі якщо стороною кримінального провадження заявлено клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів, суд зобов’язаний з’ясувати таї врахувати причини, через які такий доступ не був здійснений під час досудового розслідування, і лише визнавши їх поважними, приймає рішення про надання такого доступу. Прийнявши таке рішення, суд відкладає судовий розгляд на строк, який є достатнім для здійснення цього заходу забезпечення кримінального провадження та ознайомлення учасників судового провадження з його результатами.

Особа, яка під час судового провадження отримала речі і документи внаслідок здійснення тимчасового доступу до них, зобов’язана відкрити ці матеріали іншій стороні у порядку, передбаченому ст. 290 КПК.

У разі якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, окрім проведення слідчих (розшукових) дій, сторони кримінального провадження можуть заявити про це відповідне клопотання.

Вирішення питання про проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється у такому порядку:

1. суд заслуховує ініціатора клопотання;

1. суд заслуховує щодо клопотання думку інших учасників судового провадження;

2. суд встановлює: а) значення обставин, про встановлення або перевірку яких просить особа, яка звернулася з ним; б) можливість їх встановлення або перевірки шляхом проведення слідчих (розшукових) дій; в) причини, з яких не були здійснені належні дії для їх встановлення чи перевірки на стадії досудового розслідування;

3. суд постановляє вмотивовану ухвалу, в якій, у випадку задоволення, зазначається, для з’ясування або перевірки яких обставин і які саме слідчі (розшукові) дії необхідно провести, та встановлюється строк виконання доручення.

Клопотання прокурора про проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження може бути задоволено судом лише за умови, що він не доведе, що слід­чі (розшукові) дії, про проведення яких він просить, не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були і не могли бути відомі обставини, які свідчать про необхідність їх проведення.

Прийнявши рішення про доручення проведення слідчої (розшукової) дії, суд від­кладає судовий розгляд на строк, достатній для її проведення та ознайомлення учасників судового провадження з її резутьтатами.

Прокурор зобов’язаний надати доступ до матеріалів, отриманих внаслідок про­ведення слідчих (розшукових) дій за дорученням суду, учасникам судового проваджен­ня в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, та надати їх суду у встановлений строк.