4.2. Ознаки об’єктивної сторони злочинів проти власності

Чинний КК України 2001 р. відмовився від поняття «розкрадання» та використовує тільки поняття «викрадення», у тому числі і в тих складах (зокрема, ст.ст. 262, 266, 308, 312, 313 КК України), які в КК України 1960 р. охоплювалися поняттям «розкрадання» (з огляду на це, в юридичній літературі дається таке визначення поняття «викрадення»: це умисне протиправне заволодіння шляхом фізичного вилучення предметами матеріального світу, яким властивий рухомий стан, з будь-яких спонукань усупереч або поза волею потерпілої сторони»)¹. Насамперед, викрадення майна може полягати у крадіжці та грабежі. Тобто, викрадення може вчинятися як таємно, так і відкрито, залежно від способу викрадення. Щодо розбою (ст. 187 КК), то в складі цього злочину немає прямої вказівки на те, що це викрадення, та тільки при співвідношенні його із специфічними складами (зокрема, ст.ст. 262, 308, 312 КК) можна логічно дійти висновку, що розбій – це теж викрадення майна. Про викрадення йдеться й у ст. 188¹ «Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання» КК.

З об’єктивної сторони більшість із злочинів проти власності сконструйовані законодавцем як злочини з матеріальним складом, тобто їх обов’язковими ознаками є: 1) суспільно небезпечне діяння, що спрямовано на заподіяння шкоди економічним відносинам власності або таке, що створює загрозу заподіяння вказаної шкоди (зазвичай, це активні дії, що заподіюють матеріальну шкоду певній особі, колективу чи державі, або бездіяльність при вчиненні порушення обов’язків щодо охорони майна (ст. 197); 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді матеріальної шкоди відносинам власності; 3) наявність безпосереднього причинного зв’язку між діянням та наслідками. Тому вони вважаються закінченими з моменту настання цієї шкоди. Однак для закінчення такого злочину як придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом (формальний склад злочину), а також розбою, вимагання, погрози знищення майна не потрібно фактичного настання шкоди (усічені склади злочинів).

Спосіб вчинення посягання є одним з основних критеріїв для кваліфікації вчиненого та відмежування різних форм викрадення майна й іншого протиправного заволодіння ним.

Отож спосіб злочинів проти власності може бути таким: 1) таємний (ст. 185 КК); 2) відкритий (ст. 186 КК); 3) шляхом нападу (ст. 187 КК); 4) шляхом самовільного використання електричної або теплової енергії без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов’язкове) або умисне пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб (ст. 188¹ КК); 5) погроза заподіяння певної шкоди (ст. 189 КК); 6) обман або зловживання довірою (ст. 190 КК); 7) привласнення, розтрата чи заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ст. 191 КК) тощо. 

Специфічним способом вчинення викрадень є проникнення у житло, інше приміщення чи сховище. Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища (абз. 2 п. 22 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 р. № 10). Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи цієї кваліфікуючої ознаки, слід з’ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні. Зокрема, це підтверджує такий приклад: вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 12 травня 2008 р. встановлено, що 16 квітня 2008 р. біля 17 год. 00 хв. ОСОБА_1, знаходячись всередині будинку ОСОБА_2, який розташований АДРЕСА_2, маючи умисел на крадіжку чужого майна, а саме грошей, скориставшись відсутністю ОСОБА_2 в кімнаті, із корисливих спонукань, таємно викрав з гаманця, який знаходився під ковдрою ліжка, гроші в сумі 1700 грн, після чого з місця події зник, завдавши ОСОБА_2 матеріальної шкоди на вищевказану суму... Заслухавши показання підсудного ОСОБА_1, суд вважає, що його вина у скоєні злочину доведена і його дії вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка)...¹. Очевидно, що в цьому випадку проникнення у житло не було.

Якщо дії, розпочаті як крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, переросли в грабіж чи розбій, вчинене слід кваліфікувати відповідно за ч. 3 ст. 186 КК або ч. 3 ст. 187 КК.

Під житлом потрібно розуміти приміщення, призначене для постійного або тимчасового проживання людей (будинок, квартира, дача, номер у готелі тощо). До житла прирівнюються також ті його частини, в яких може зберігатися майно (балкон, веранда, комора тощо), за винятком господарських приміщень, не пов’язаних безпосередньо з житлом (гараж, сарай тощо).

Поняття «інше приміщення» включає різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей або матеріальних цінностей (виробниче або службове приміщення підприємства, установи чи організації, гараж, інша будівля господарського призначення, відокремлена від житлових будівель, тощо).

Під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо. Не може визнаватися сховищем неогороджена і така, що не охороняється, площа або територія, на яку вхід сторонніх осіб є вільним, а також та, що була відведена та використовується для вирощування продукції чи випасу тварин (сад, город, ставок, поле тощо).

Враховуючи викладене, слід сформулювати таке правило кваліфікації: крадіжка, грабіж або розбій, поєднані з незаконним проникненням до житла, іншого приміщення чи сховища, кваліфікуються відповідно за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК. Додатково за ст. 162 КК такі дії кваліфікувати не потрібно. Разом з тим, якщо незаконне проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища поєднане зі вчиненням крадіжки, кримінальну відповідальність за яку з огляду на вартість викраденого законом не передбачено, вчинене належить кваліфікувати за ст. 162 «Порушення недоторканості житла» КК (на це орієнтує абз. 2 п. 7 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 р. № 10).

Знаряддями злочину у злочинах проти власності можуть виступати предмети чи технічні засоби, які умисно використовувалися особою чи особами, у співучасті з якими було вчинено такий злочин. Зокрема, транспортні засоби можуть бути визнані знаряддям злочину не лише тоді, коли вони використовувалися для безпосереднього заволодіння чужим майном, а й тоді, коли без їх використання вчинення злочину було неможливим чи надто складним (транспортування членів злочинної групи до місця вчинення злочину, перевезення викраденого майна з місця вчинення злочину тощо).