Г.З. ЯРЕМКО

Н.І. УСТРИЦЬКА

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

(ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА)

Тести

ЛЬВІВ - 2014

УДК 343.2(477)(076.1)

ББК 67.9(4Укр)408.0я73

Рекомендовано до друку Вченою радою Львівського державного університету внутрішніх справ (протокол № 11 від 24 червня 2014 року).

Рецензенти:

Марін Олександр Костянтинович, кандидат юридичних наук, доцент, заступник декана юридичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка;

Парасюк Наталія Михайлівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін юридичного факультету Львівського державного університету внутрішніх справ.

Кримінальне право України (загальна частина). Тести / Г.З. Яремко, Н.І. Устрицька. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2014. – с.

Посібник містить тести з загальної частини кримінального права України, які охоплюють програму відповідної навчальної дисципліни.

Для студентів юридичних факультетів вищих навчальних закладів, викладачів кримінального права та практикуючих юристів.

Автори:

Яремко Галина Зіновіївна - кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін Львівського державного університету внутрішніх справ: методичні поради щодо опрацювання тестів; розділ 1 (тести 1.1.-1.22.); розділ 2 (тести 2.1.-2.22.); розділ 3 (тести 3.1.-3.19.); розділ 4 (тести 4.1.-4.9.); розділ 5 (тести 5.1.-5.11.); розділ 6 (тести 6.1.-6.20.); розділ 7 (тести 7.1.-7.6.); розділ 8 (тести 8.1.-8.20.); розділ 9 (тести 9.1.-9.20.); розділ 10 (тести 10.1.-10.22.); розділ 11 (тести 11.1.-11.20.); розділ 12 (тести 12.1.-12.22.); розділ 13 (тести 13.1.-13.22.); розділ 14 (тести 14.1.-14.23.); розділ 15 (тести 15.1.-15.23.); розділ 16 (тести 16.1.-16.21.); розділ 17 (тести 17.1.-17.20.); розділ 18 (тести 18.1.-18.20.); розділ 19 (тести 19.1.-19.22.).

Устрицька Наталя Ігорівна – кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін Львівського державного університету внутрішніх справ: розділ 1 (тести 1.23.-1.33.); розділ 2 (тести 2.23.-2.41.); розділ 3 (тести 3.20.-3.37.); розділ 4 (тести 4.10.-4.27.); розділ 5 (тести 5.12.-5.25.); розділ 6 (тести 6.21.-6.37.); розділ 7 (тести 7.7.-7.22.); розділ 8 (тести 8.21.-8.38.); розділ 9 (тести 9.21.-9.36.); розділ 10 (тести 10.23.-10.42.); розділ 11 (тести 11.21.-11.40.); розділ 12 (тести 12.23.-12.35.); розділ 13 (тести 13.23.-13.37.); розділ 14 (тести 14.24.-14.38.); розділ 15 (тести 15.24.-15.41.); розділ 16 (тести 16.22.-16.40.); розділ 17 (тести 17.21.-17.40.); розділ 18 (тести 18.21.-18.29.); розділ 19 (тести 19.23.-19.41.), список рекомендованих джерел.

ЗМІСТ

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ОПРАЦЮВАННЯ ТЕСТІВ 5

1. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ, СИСТЕМА ТА ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА 11

2. ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ 21

3. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ЗЛОЧИНУ 33

4. КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ІНШІ ЗАХОДИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО ВПЛИВУ 42

5. ОБ’ЄКТ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ 50

6. ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ 58

7. СУБ’ЄКТ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ 69

8. СУБ’ЄКТИВНА СТОРОНА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ 76

9. СТАДІЇ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ 88

10. СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ 100

12. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ 124

13. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 135

14. ПОКАРАНННЯ ТА ЙОГО ВИДИ 149

15. ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ 162

16. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ 176

17. СУДИМІСТЬ 190

18. ЗАХОДИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО ХАРАКТЕРУ ЩОДО ФІЗИЧНИХ ТА ЮРИДИЧНИХ ОСІБ 203

19. ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОНОЛІТНІХ 213

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ: 226

Методичні поради щодо опрацювання тестів

Кримінальне право – одна з фундаментальних навчальних дисциплін, яка вивчається у вузах, які готують майбутніх праників. Безумовно, вивчення будь-якої навчальної дисципліни базується не лише на теоретичному засвоєнні матеріалу, але й на виробленні навиків застосування такого. Врешті, вміння застосувати теоретичні знання є мірилом успішності навчального процесу. А тому запропонований збірник тестів створювався з метою допомогти студентам навчитися застосовувати кримінальний закон на конкретних ситуаціях. Тож вміщені у посібнику тести становлять собою задачі-казуси (конкретні правозастосовні ситуації, яким слід дати правову оцінку).

Незважаючи на значні вигоди й переваги, які пропонує технологія тестування (однакова складність для усіх студентів; охоплення достатньо великого обсягу матеріалу; контроль не тільки теоретичних знань, але й практичних навиків; зменшення порівняно з традиційним опитуванням затрат часу; можливість самоконтролю; можливість порівняти рівень підготовки окремих студентів, а також навчальних груп, потоків, а в більш широкому плані – і окремих навчальних закладів; можливість оцінки якості роботи не лише студентів, але й викладачів; захист від шпаргалок, підказок¹), треба розуміти, що вона не є панацеєю. Автори посібника свідомі того, що юриспруденція, в тому числі сфера застосування кримінального закону, мабуть, не завжди піддається точному дидактичному обрамленню у форму тестів. А тому вбачається, що процес опрацювання тестів буде успішним при умові співпраці студентів і викладачів, коли розв’язування тестів буде не процесом механічного вибору, а процесом логічного аналізу, нормативного обґрунтування правильної відповіді.

Необхідно обумовити, що поділ на загальну та особливу частини – це поділ самого кримінального закону України, а не кримінального права. Хоча усталено навчальна дисципліна й називається «Кримінальне право (загальна частина)». Втім, це швидше прагматична доцільність на навчальному рівні окремими блоками подати єдино цілий навчальний матеріал. Право ж – це завжди єдина система норм. А тому такий поділ носить умовний характер. У зв’язку з цим засвоєння положень загальної частини кримінального права як навчальної дисципліни у повній ізоляції від особливої виглядає, щонайменше, химерним. Загальна частина без особливої – «нежива». У зв’язку з цим, автори сподіваються, що у процесі вивчення загальної частини студенти зуміють спроектувати положення загальної частини на особливу, системно тлумачити закон. З ціллю спростити навчальний процес у випадках, коли йдеться про конкретний склад злочину, у фабулі тесту вказується стаття Особливої частини КК України, з якою слід ознайомитися.

Окрім цього, слід зробити декілька окремих застережень, які б могли допомогти тим, хто вивчає кримінальне право, системно поглянути на структуру збірника, в основі якого лежить не лише програма відповідної навчальної дисципліни, але структура самого кримінального закону.

Отож, по-перше, хоча традиційно правову матерію кримінального права зводять до злочину і покарання, втім, такий підхід виглядає спрощеним та не враховує, що на сьогодні кримінальне право має в своєму арсеналі інші, окрім покарання, заходи кримінально-правового впливу. Врешті, поширює свою дію не тільки на осіб, які вчинили злочин, але які вчинили суспільно небезпечні посягання, які не є злочином (скажімо, діяння неосудних осіб; осіб, які не досягнули віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність тощо), а також і на юридичних осіб. Більше того, кримінальне право регулює поведінку правослухняних громадян, дає їм певні права (на необхідну оборону, на заподіяння шкоди в умовах уявної оборони, крайньої необхідності, виправданого ризику тощо).

По-друге, особливої уваги і ретельного підходу потребує розуміння того, що окрім кримінальної відповідальності (підставою якої є наявність у вчиненому складу злочину), є також інші заходи кримінально-правового впливу. Так, спрощено кримінальна відповідальність є заходом кримінально-правового впливу на фізичну особу, яка вчинила злочин, і процесуально передбачає наявність обвинувального вироку, який набрав законної сили. При цьому до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, необов’язково застосовується покарання. Можливе також звільнення від покарання чи подальшого його відбування, або ж застосування інших заходів кримінально-правового характеру поряд чи окремо від покарання.

До інших заходів кримінально-правового впливу належать:

1) Заходи кримінально-правового характеру, що можуть застосовуватися до фізичних осіб, які вчинили злочин чи суспільно небезпечне посягання:

- примусові заходи медичного характеру;

- примусове лікування;

- спеціальна конфіскація;

- примусові заходи виховного характеру.

2) Заходи кримінально-правового характеру, що можуть застосовуватися до юридичних осіб.

По-третє, зважаючи на те, що найбільш поширеним заходом кримінально-правового впливу є, все ж таки, кримінальна відповідальність, а тому, даючи кримінально-правову оцінку вчиненому, слід виходити, в першу чергу, із теоретичної конструкції складу злочину. І пам’ятати, що така складається з наступних елементів та ознак: