2. Методи діагностики банкрутства підприємства

Під діагностикою банкрутства розуміють використання сукупності методів фінансового аналізу для своєчасного розпізнавання симптомів фінансової кризи на підприємстві й оперативного реагування на неї на початкових стадіях з метою зменшення імовірності повної фінансової неспроможності суб'єктів господарювання.

Для забезпечення об'єктивності результатів аналізу діагностика банкрутства вітчизняних підприємств має базуватися на таких принципах:

• необхідність поєднання в процесі аналізу кількісних та якісних критеріїв, що сигналізують про потенційну загрозу банкрутства суб'єктів господарювання;

• врахування особливостей розвитку економічних циклів у певній галузі при визначенні індикаторів кризових явищ на підприємстві;

• узагальнення світового досвіду в розробленні методичного інструментарію діагностики банкрутства і його адаптація до умов діяльності та інформаційного забезпечення вітчизняних підприємств;

• комплексний інтегральний підхід до оцінювання фінансового стану підприємств, що зазнали фінансових ускладнень у своїй діяльності.

Методологічну і методичну допомогу фінансовим службам неплатоспроможних підприємств надає створене в Україні Агентство з питань запобігання банкрутства підприємств і організацій. Цим агентством розроблені такі документи:

• Методика поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможних підприємств;

• Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій;

• Методика розробки планів реструктуризації державних підприємств та організацій.

З метою запобігання кризовим явищам Агентство рекомендує проводити поглиблений аналіз фінансового стану неплатоспроможних підприємств за допомогою системи фінансових коефіцієнтів платоспроможності, ліквідності та ділової активності. Детально методику визначення цих показників на підставі наявних форм звітності та їх нормативні значення наведено у темі 3.

Крім системи фінансових коефіцієнтів для раннього запобігання кризових явищ у світовій практиці використовується спеціальні узагальнюючі (тестові) показники загрози банкрутства. Для визначення інтегрального показника імовірності банкрутства застосовується метод дискримінантного аналізу. Цей метод базується на емпіричному дослідженні фінансових показників значної кількості підприємств, певна кількість яких збанкрутіла, а решта - успішно функціонує в умовах ринкового середовища.

У зарубіжній практиці є багато методик визначення інтегрального Z-показника рівня загрози банкрутства. Найбільш відомими є дво- і п’ятифакторні моделі Е. Альтмана. За суттю – це комплексний коефіцієнтний аналіз, який включає значну кількість факторів.

Двофакторна модель

Z = -0,3877 + (-1,0736) k₁ + 0,579 k₂, (12.1)

де k₁ – коефіцієнт поточної ліквідності;

k₂ – питома вага залученого капіталу у пасивах фірми.

Якщо Z>0 - імовірність банкрутства велика ;

Z<0 - імовірність банкрутства незначна.

Точність прогнозу підвищується, коли до уваги приймається рівень і тенденції зміни комерційної маржі , оскільки підвищення цього показника підсилює фінансову стійкість підприємства.