Управління грошовими коштами
Управління грошовими коштами або їх залишком є невід’ємною частиною управління оборотними активами. Обсяг залишку грошових коштів на поточному, валютному рахунках, в касі підприємства визначає рівень його абсолютної платоспроможності, тобто готовність підприємства негайно розрахуватися за невідкладними фінансовими зобов’язаннями. Він впливає на тривалість виробничого циклу, а отже і на обсяг фінансових коштів, інвестованих в оборотні активи. Тому у процесі управління грошовими коштами аналізують у динаміці ступінь участі грошових коштів в оборотних активах підприємства. Для цього розраховуються такі показники:
коефіцієнт участі грошових коштів в оборотних активах:
, (8.15)
де Ку – коефіцієнт участі грошових коштів в оборотних активах;
Сз – середній залишок грошових коштів в аналізованому періоді;
ОАз – середня сума оборотних активів в аналізованому періоді.
Якщо коефіцієнт участі грошових коштів в оборотних активів в динаміці зменшується, то це позитивно характеризує роботу підприємства, а навпаки – негативно;
середній період обороту грошових коштів:
,
(8.16)
де По – середній залишок грошових коштів в аналізованому періоді;
Вд – одноденна виручка від реалізації продукції в аналізованому періоді.
Якщо в аналізованому періоді зменшується період обороту грошових коштів в порівнянні з минулим періодом, що це свідчить про прискорення оборотності грошових коштів і є позитивним в роботі підприємства;
кількість оборотів грошових коштів:
, (8.17)
де Ко – кількість оборотів грошових коштів в аналізованому періоді;
ОР – обсяг реалізації продукції за аналізованому період.
Збільшення кількості оборотів грошових коштів в аналізованому періоді у порівнянні з минулим періодом свідчить про ефективне використання грошових коштів шляхом оптимізації платіжного обороту.
Результати проведеного аналізу використовуються для визначення оптимального залишку грошових коштів для здійснення поточної діяльності за формулою:
,
(8.18)
де Сзо – сума оптимального залишку грошових коштів для здійснення поточної діяльності;
СВп – сума грошового обороту в плановому періоді (сума витрачених коштів);
Ог – кількість оборотів грошових коштів у минулому періоді.
Виходячи з наведеної формули, зменшити мінімальний залишок грошових коштів можна за рахунок оптимізації грошового обороту в плановому періоді або шляхом прискорення оборотності грошових коштів.
Оптимізувати грошовий оборот підприємства можна за рахунок корегування потоків платежів, запровадження режиму економії, зменшення потреби у фінансових ресурсах. До основних заходів щодо зменшення грошового обороту можна віднести: виключення зайвих платежів за сировину, матеріали за рахунок їх більш економного та раціонального використання; оптимізація бази оподаткування; придбання основних засобів на правах оренди та лізингу; купівля ТМЦ на умовах відстрочки платежу; пролонгація кредитів та перенесення строку окремих платежів за домовленістю з постачальниками тощо.
Прискорення оборотності грошових коштів може бути забезпечене за рахунок: зменшення тривалості операційного та фінансового циклів; своєчасної інкасації; зменшення обсягів готівкових розрахунків; скорочення частки тих форм розрахунків з постачальниками, які потребують тимчасового резервування грошових коштів на банківських рахунках, тобто застосування акредитивної форми розрахунків та розрахунків чеками.
Основним завданням фінансового менеджменту в процесі управління грошовими коштами є підтримка на поточному рахунку мінімально необхідної суми грошових коштів, оскільки вони практично не приносять доходу і з їх збільшенням зростають втрати доходів від короткострокових фінансових інвестицій. У зв’язку з цим, важливим стає встановлення нижньої границі залишку необхідних грошових коштів у національній та іноземній валютах.
У практиці зарубіжного фінансового менеджменту використовують різні моделі для визначення мінімального, оптимального, максимального і середнього залишку грошових коштів. Так, у відповідності з моделлю Баумоля залишки грошових коштів на наступний період визначається у таких обсягах:
мінімальний залишок грошових коштів приймається за 0;
оптимальний (він і максимальний) залишок розраховується за формулою:
,
(8.19)
де СВ – середня сума витрат з обслуговування однієї операції з короткостроковими фінансовими інвестиціями;
ЗВ – загальні витрати грошових коштів у наступному періоді;
СВКФІ – ставка відсотка з короткострокових фінансових інвестицій у поточному періоді.
середній залишок грошових коштів у відповідності з цією моделлю планується як половина оптимального (максимального) їх залишку.
У відповідності з моделлю Міллера-Орра залишки грошових коштів на наступний період визначається у таких розмірах:
мінімальний залишок грошових коштів приймається в обсязі мінімального їх резерву у звітному періоді (це значення може бути вище нуля);
оптимальний залишок грошових коштів розраховується за формулою:
,
(8.20)
де МВ – сума максимального відхилення грошових коштів від середнього залишку у звітному періоді.
максимальний залишок грошових коштів у відповідності з цією моделлю приймається в трьохкратному розмірі оптимального залишку. Перевищення цього залишку означає необхідність трансформації ГК у короткострокові фінансові інвестиції;
середній залишок грошових коштів розраховується у цьому випадку за формулою:
(8.21)
Модель Баумоля придатна для стабільних передбачуваних грошових надходжень і видатків, вона не враховує будь-яких сезонних або випадкових коливань, тобто у ній спрощена реальна ситуація. Модель Міллера – Орра, більш досконала і дозволяє враховувати щоденні зміни грошових потоків. Однак ці моделі мають певні обмеження, тому у практиці управління грошових коштів їх використовують як допоміжні для встановлення оптимального обсягу грошових коштів.