2. Методика аналізу фінансової звітності підприємства

В системі економічної інформації вивчення показників фінансової звітності підприємства займає особливе місце. Аналіз фінансової звітності є важливим елементом прийняття ефективних управлінських рішень.

Фінансова звітність має значний аналітичний потенціал і може бути використана в процесі прийняття ефективних управлінських рішень як поточного, так і перспективного характеру. Навіть погляд на показники фінансової звітності може дати досвідчену аналітику достатньо повну інформацію щодо поточного фінансового стану підприємства, можливі перспективи його розвитку.

У сучасних умовах господарювання фінансова звітність підприємств стає публічною, значно розширюється коло її користувачів. Показники балансу та інших форм звітності можуть вільно читати та аналізувати не тільки професійні бухгалтери та аудитори, але і власники, кредитори, потенційні інвестори тощо.

Аналіз фінансової звітності – це процес, за допомогою якого оцінюються результати діяльності підприємства, минулий та поточний фінансовий стан. Але при цьому основною метою є своєчасне виявлення й усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства, виявлення резервів поліпшення фінансового стану, його оцінка відносно майбутніх умов існування.

Фінансова звітність є сукупністю показників, яким притаманний як логічний, так й інформаційний зв’язок. Логічний взаємозв’язок полягає у взаємодоповненні та взаємній кореспонденції звітних форм, їх розділів та статей. Так, наприклад, багато статей балансу є комплексними і окремі з них, які стосуються фінансового і майнового стану підприємства, розшифровуються у відповідних формах 2, 3 і 4. На підставі цих даних можна побудувати аналітичні моделі для різних цілей. Регулярність формування на підприємствах типової фінансової звітності дозволяє здійснювати аналіз оперативно, без додаткових зусиль з пошуку інформації. Крім того, можна говорити про динаміку показників щодо визначення загальних тенденцій розвитку підприємства. Окрім перелічених форм фінансової звітності необхідно мати додаткову інформацію про підприємство, яку не завжди можна виокремлювати з бухгалтерського обліку. Характер і обсяг інформації часто визначається галуззю або конкретним підприємством, оскільки в кожній галузі є свої особливості і увагу аналітика можуть привернути різні показники, найбільш характерні для даної галузі діяльності.

Фінансовий стан підприємства та перспективи його зміни знаходяться під впливом не тільки факторів фінансового характеру, але й факторів, які не мають цінової оцінки (політичні, загальноекономічні, реорганізація галузі, зміна форми власності, підвищення рівня підготовки персоналу тощо).

Аналіз фінансової звітності не дозволяє робити категоричних висновків і лише орієнтує користувача інформації в оцінці фінансового стану підприємства та визначення його вузьких місць.

Практика фінансового аналізу вже виробила методику аналізу фінансових звітів. Можна виокремити такі його види:

• горизонтальний аналіз - порівняння кожної позиції фінансової звітності за кілька періодів. Проведення горизонтального аналізу дозволяє порівняти між собою величини конкретних статей балансу в абсолютних і відносних показниках за період, що розглядається, і визначити їх зміну за цей період;

• вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників, питомої ваги окремих статей фінансової звітності стосовно вибраної однієї статті. Вертикальний аналіз встановлює структуру балансу і виявляє динаміку його зміни за період, що аналізується (місяць, квартал, рік);

• трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з низкою попередніх періодів і визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеного від випадкових впливів та індивідуальних особливостей окремих періодів;

• аналіз фінансових коефіцієнтів - розрахунок різних відносних показників, які характеризують співвідношення між окремими статтями звітності, мають конкретний економічний зміст і використовуються для дослідження взаємозв’язку між компонентами фінансової звітності. Аналіз полягає у порівнянні розрахованих відносних показників з середньогалузевими, стандартними, нормативними значеннями.

Перевагою коефіцієнтів є те, що вони вирівнюють спотворений вплив інфляції, що особливо актуально при аналізі довгострокових тенденцій розвитку підприємства. Водночас необхідно враховувати, що коефіцієнти не мають універсального значення і можуть розглядатися як орієнтуючі індикатори; вони вказують на найбільш вразливі місця в діяльності підприємства, що потребують більш ретельного аналізу.