Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекція 1 психогігієна.doc
Скачиваний:
115
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
126.46 Кб
Скачать

Лекція 1 психогігієна як наука

1.1. Предмет і завдання психогігієни

Третє тисячоліття існування людства ознаменувалося бурхливим науково-технічним прогресом, величезним потоком інформації, що спричинило високі навантаження на вищу нервову діяльність людини. Це актуалізувало проблему підвищення стійкості психіки до шкідливих впливів зовнішнього середовища шляхом поширення медичних знань та розширення меж психогігієнічної діяльності педагогів, психологів, лікарів тощо.

„Збереження і зміцнення психічного здоров'я неможливе без попереджень виникнення психічних захворювань. Психогігієна переслідує мету підвищення стійкості психічного здоров'я та резистентності до різноманітних шкідливих факторів" (Большая медицинская энциклопедия. - М., 1962. - Т. 27. - С. 317).

Психогігієна - сучасна наука, що вивчає проблему психічного здоров'я та впливу на нього різноманітних факторів навколишнього середовища і розробляє заходи, спрямовані на збереження і зміцнення психічного здоров'я з метою забезпечення гармонічного психічного і духовного розвитку особистості.

Психогігієна - наукова дисципліна, у межах якої здійснюються фундаментальні та прикладні дослідження. Як фундаментальна наука вона розглядає теоретичні питання збереження і зміцнення психічного здоров'я, формулює принципи оздоровлення психіки.

Психогігієна як прикладна наукова дисципліна розробляє заходи, правила та прийоми оздоровлення психіки. На практиці -це реалізація оздоровчих заходів, створення умов для найбільш оптимального збереження психічного здоров'я як окремої людини, так і груп людей, дотримання рекомендацій щодо зміцнення здоров'я, підвищення психологічної стійкості. Психогігієнічна практика здійснюється як професіоналами, так і непрофесіоналами.

Науковою основою психогігієни є вчення про вищу нервову діяльність, розроблену відомими вченими-фізіологами І. М. Сеченовим, І. П. Павловим, П. М. Бехтєревим, А. А. Ухтомським, П. К. Анохіним.

Особливого значення набирає психогігієна в дитячому віці, бо саме в цей період закладаються основи психічного здоров'я. Стан психічного здоров'я дітей - об'єкт уважного спостереження ВООЗ. Комітет експертів ВООЗ констатував, що порушення психічного здоров'я серед дітей с досить поширеним явищем. Це вимагає особливої уваги суспільства до проблем психогігієни і формує ряд нових завдань, які враховують багатофакторність впливу на психічне здоров'я людини.

Психогігієнічні заходи реалізуються не лише психологами та лікарями, але й педагогами, вихователями, соціальними праців­никами.

Основні завдання психогігієни:

  1. Створення сприятливих умов для формування гармонійно розвинутої особистості.

  2. Формування навичок оздоровчої поведінки, спрямованої на збереження психічного здоров'я.

  3. Розробка психопрофілактичних заходів, спрямованих на попередження нервово-психічних порушень.

  4. Моніторинг психічного здоров'я населення.

  5. Розробка та впровадження заходів з оптимізації розумової праці та забезпечення активного творчого довголіття.

Відповідно до завдань предметом психогігієни є:

  • дослідження і систематизація критеріїв психічного здоров'я;

  • наукове обґрунтування та запровадження психопрофілактичних та реабілітаційно-корекційних заходів з метою збереження психічного здоров'я різних верств населення.

Психогігієнічні заходи мають практичне значення не тільки стосовно психогенних захворювань, неврозів, психопатій, але й у відношенні різних соматичних захворювань. Так, дотримання вимог психогігієни відіграє важливу роль для попередження інфарктів, запобігання розвитку гіпертонічної хвороби, виразкової хвороби шлунка, цукрового діабету тощо. Загально відома роль психогігієни у попередженні алкоголізму, наркоманії і деяких психозів.

Однією з головних передумов формування навичок оздоровчої поведінки с знання психології людини в усій різноманітності її проявів. Рушійною силою поведінки є мотиви та установки, що визначаються потребами і ціннісними орієнтаціями. Останні є основою для формування установок. Найвищий рівень регуляції поведінки особистості створює система ціннісних орієнтацій, мета та засоби досягнення цієї мети. На жаль, дослідженню цих важливих психологічних феноменів поведінки особистості, спрямованої на збереження здоров'я, приділяється надто мало уваги. Відсутність відповідної психогігієнічної та психологічної компетентності є причиною того, то людина не усвідомлює зв'язку між емоційним дискомфортом та соматичним порушенням.

Водночас відомо, що лікувати треба не хворобу, а хворого. Це підкреслює необхідність бачити індивідуальність у кожній людині, знати її основні психологічні характеристики: систему її життєвих цінностей, домінуючу мотивацію поведінки, особливості емоційної сфери, індивідуальний стиль спілкування тощо. Знання психіки хворого дозволяє виявити ті особливості, що можуть посилити прояви хвороби або, навпаки, сприяти більш успішному лікуванню.

Як відомо, хворобу легше попередити, ніж лікувати. Але профілактичні рекомендації без урахування психологічних аспектів, як правило, не будуть достатньо ефективними, вони повинні поєднуватися.

За останні роки зростає кількість так званих хвороб „цивілізації". До них зараховують нервово-психічні розлади, нейродерміти, ішемічну хворобу серця, гіпертонічну хворобу, виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, алкоголізм, наркоманію тощо. Вивчення факторів ризику й причин виникнення цих хвороб показало, що дуже часто в їх основі лежить психоемоційне напруження. Виникнення останнього в основному залежить від психологічних характеристик особистості, адже на одну й ту ж психотравмуючу ситуацію люди реагують по-різному. Тобто ті або інші соціальні умови життя і психологічні особливості людини можуть сприяти або запобігати виникненню хвороби. Це з особливою гостротою ставить проблему психологічної грамотності населення, особливо молодого покоління, без чого важко зберегти фізичне й психічне здоров'я.

У ряді психологічних досліджень описуються типи особистостей, у яких найчастіше виникають хвороби серця, шлунка, судин тощо. Так, наприклад, у людей, схильних до почуття страху, внутрішньо-напружених частіше спостерігаються хвороби серця, а у схильних до гніву – хвороби печінки, у людей апатичних, із зниженим життєвим тонусом, хвороби шлунка і кишечнику. Негативні емоції можуть призвести до загострення виразкової хвороби, діабету, гіпертонії. Але людина не народжується з тими чи іншими особистісними даними, вони формуються в процесі життя, виховання й навчання. Отже, проблеми профілактики будь-яких захворювань, виховання здорового покоління неможливо вирішити, не враховуючи індивідуальні особливості людини.

Психічне здоров’я, внутрішня досконалість, гармонійна система стосунків із навколишнім світом закладаються ще в дитячому віці, тому профілактичні психогігієнічні рекомендації й заходи є найбільш продуктивними, якщо вони реалізуються з раннього дитинства, а не в зрілому віці, як це часто буває.

До найбільш важливих рекомендацій, спрямованих на збереження й зміцнення психічного здоров’я дітей, відносяться такі:

  1. Правильна організація й дотримання режиму дня.

  2. Гігієнічна організація навчального навантаження (дотримання гігієнічних вимог щодо тривалості уроку, письма, читання, розкладу занять, правильне чергування уроків тощо).

  3. Підготовка дитини до вступу в дитячий дошкільний заклад.

  4. Готовність дитини до школи.

  5. Правильне виховання дітей у сім’ї й організованих колективах..

  6. Індивідуальний підхід до дітей з різними типологічними особливостями ВНД.

  7. Забезпечення сприятливих умов для формування в дітей позитивного емоційного стану.

  8. Інтеграція фізичної і розумової діяльності в навчально-виховному процесі в закладах освіти.

Дотримання цих психогігієнічних рекомендацій створюють умови для зміцнення психічного здоров’я та оптимізації працездатності дітей та підлітків.