Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекція 1.rtf
Скачиваний:
32
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
249.82 Кб
Скачать

Тема 1. Акмеологічні аспекти професійної діяльності учителя фізичної культури

  1. Основні поняття та етапи розвитку акмеології;

  2. Ознаки класифікації акмеологічних технологій;

  3. Методи акмеологічних досліджень;

  4. Види педагогічної компетентності;

  5. Специфіка педагогічної діяльності учителя фізичної культури.

  6. Основні вимоги до особистості учителя, тренера.

  1. Основні поняття та етапи розвитку акмеології

Акмеологія – нова міждисциплінарна галузь знань в ситемі наук про людину, розглядає закономірності розвитку і саморозвитку зрілої людини, формування творчої готовності до майбутньої професійної діяльності. Акмеологія розглядає зрілість, як здатність до самовдосконалення (фізичного, морального, психічного, професійного) засобами самоосвіти, самоорганізації і самокорекції.

Назва акмеології походить від давньогрецького «акме» – вершина, вища точка, розквіт. В цілому акмеологія розкриває закономірності осягнення людиною сенсу свого існування та ступені його зрілості, особливо при досягненні особистістю професіоналізму в діяльності, продуктивного прояву в житті тих необхідних якостей, які забезпечують вирішення соціально значущих проблем.

В акмеології зрілість не порівнюється з дорослим життям. З акмеологічної точки зору, зрілість особистості – масштабна категорія, під якою розуміється переважно розвиток морально-ціннісних якостей, гуманістичної направленості особистості, нормативності поведінки і відносин.

Зрілість – довгий віковий період, в середньому – це період життя людини між юністю і старістю (приблизно від 25 до 65 років). Раніше вважалось, що в період зрілості психічний розвиток стабілізується і створює рівне «плато», за яким після зрілості слідує його спад, зупинка, регрес. В сучасних дослідженнях (Б.Г. Ананьєв, Є.І. Степанова, Л.І. Анциферова та ін.) показано, що в період зрілості психічний розвиток не зупиняється. Цей вік характеризується появою нових якостей, психічних новоутворень, таких як активність людини по інтеграції пройдених нею етапів життєвого шляху, аналіз досягнень і помилок існуючого досвіду, мудрість, здатність до варіювання і експериментів соціальних ролей, до створення індивідуальних стратегій адаптації і компенсації. В контексті акмеології зрілість трактується як найбільш значимий період в житті людини, що знаменується досягненням найбільш високих результатів в професійному і особистому розвитку.

При обґрунтуванні базових акмеологічних категорій ми опирались на методологічні установки відносно їх змістового групування по п’яти основним групам.

  • поняття, що означають найвищі стадії, рівні, якостей розвитку і їх характеристик («акме», «зрілість», «професіоналізм» та ін.);

  • поняття, що виражають різні характеристики мінливої системи ( «суб’єкт», «стратегія», «алгоритм», «організація» та ін.);

  • поняття, що виражаюсь соціальний і професійний способи використання людиною своїх життєвих, природних, організаційних і часових ресурсів («індивід», «працездатність», «професійне довголіття» та ін.);

  • поняття особистісно-орієнтовані («особистість», «суб’єкт-діяльності», «Я – концепція», «готовність» та ін.);

  • поняття, що означають повноту самореалізації особистості в житті («самореалізація», «самопрояв», «самовизначення» та ін.);

  • поняття, що означають характеристики діяльності на вищих стадіях розвитку («висока продуктивність», «ефективність», «креативність» та ін.).

Основоположною категорією акмеології на сьогоднішньому етапі її розвитку є категорія «професіоналізм».

Професіоналізм діяльності – якісна характеристика суб’єкта праці, яка виражає високу професійну кваліфікацію і компетентність, різномаїття ефективних професійних навичок і умінь, в тому числі заснованих на творчих рішеннях, володіння сучасними алгоритмами і способами вирішення професійних завдань, що дозволяє здійснювати діяльність з високою і стабільною продуктивністю.

Професіоналізм особистості – якісна характеристика суб’єкта праці, яка виражає високий рівень професійно важливих чи особистісно-ділових якостей, креативності, мотиваційну сферу і ціннісні орієнтації, напрвлені на професійний розвиток.

Акмеологія проводить порівняльні дослідження професійної діяльності, розглядає процес діяльності, як рішення (інтуїтивне, свідоме, над свідоме) нескінченного ряду репродуктивних і творчих завдань. Акмеологія вводить поняття: рівень діяльності, вершини діяльності, умови, фактори і стимули продуктивної діяльності.

В розвитку акмеології умовно можна виділити чотири етапи:

Перший – латентний, коли на основі історичних, філософських, культурологічних педагогічних посилань виділяється нова сфера людинознавства.

Другий – номінаційний, коли в 1928 році Н.А. Рибніковим був введений спеціальний термін – «акмеологія».

Третій – інкубаційний. На основі концепції Б.Б. Ананьєва і Н.В. Кузьміної виділяється особлива дисципліна людинознавства – «акмеологія».

Четвертий – характеризується створенням ряду соціальних структур: акмеологічних кафедр, акмеологічних лабораторій, Міжнародної академії акмеологічних наук та ін.

Знання акмеології – науки, що вивчає досягнення вершин в людській діяльності, необхідні в будь-якій професії. Особливо важливо знати акмеологію майбутнім педагогам.

Педагогічна акмеологія є найбільш розробленим напрямом прикладної акмеології. Інтенсивний розвиток саме педагогічної акмеології послужив потужним поштовхом для становлення загальної акмеології.

Зміст педагогічної акмеології багато в чому визначається акмеологічним підходом до специфіки праці вчителя.

Предметну галузь педагогічної акмеології складають:

  • умови і закономірності досягнення вершин професійної зрілості педагога;

  • закономірності і механізми досягнення вершин індивідуальної і колективної діяльності;

  • процеси поетапного становлення учителя-акмеолога;

  • мотив професійних досягнень в педагогічній діяльності.

Акмеологічний професіоналізм проявляється не тільки високою результативністю діяльності, але і в наступному:

  • гуманістичною направленістю на розвиток особистості учнів (студентів) засобами окремих навчальних предметів (в часності засобами фізичної культури);

  • при виборі педагогом способів діяльності з врахуванням мотивів, ціннісних орієнтацій тих хто займається;

  • в підготовці вихованців до наступних етапів життєвого шляху.