2. Ознаки класифікації акмеологічних технологій

Основні ознаки, що характеризують акмеологічний аспект професіоналізму:

1. віковий фактор : 18-25 років – накопичення системи знань; 26-40 років – адаптація до роботи; 41-50 років – стабілізація і продуктивність в професії; 51 і старше. Вони змінюються в залежності від віку як викладача, так і учня, студента;

2. направленість на розвиток (по Б.Б. Ананьєву): індивід – особистість – суб’єкт діяльності – індивідуальність (розкриває стержень розвитку від природного потенціалу до творчої готовності);

3. форма організації навчальної діяльності: індивідуальна, групова, колективна;

4. рівень продуктивної діяльності викладача (за Н.В. Кузьміною):

• репродуктивний;

• адаптивний;

• локально-моделюючі знання;

• системно-моделюючі знання;

• системно-моделююча діяльність;

5. рівень навчально-пізнавальної діяльності учнів, студентів:відтворення, частковий пошук, творчий пошук;

6. процесуальні характеристики діяльності учнів: моделювання, проектування, конструювання та ін.

Викладач, тренер постійно повинні пам’ятати про те, що в процесі професійної діяльності змінюється не тільки особистість учня, спортсмена, але і особистість самого викладача, тренера, а свою практичну діяльність розглядати, як засіб самовдосконалення, як систему вправ по саморозвитку.

Рушійною силою і джерелом професійного саморозвитку викладача, тренера є потреба в самовдосконаленні. Найбільш суттєвою об’єктивною причиною, що породжує цю потребу, є вимоги, що висуваються до викладача керівниками навчального закладу, колегами, учнями, студентами та їх батьками. Суб’єктивним фактором досягнення вершин є мотивація професійної діяльності. Вибір головних стратегій діяльності обслуговує тип направленості.

В акмеології виділяють наступні типи направленості: 1) істинно-педагогічна; 2) формально-педагогічна; помилково-педагогічна.

Істинно-педагогічна направленість складається з стійкої мотивації викладача на формування особистості учня, студента засобами предмету, що викладається, пов’язана з постійним творчим процесом в навчальній і виховній діяльності.

Формально-педагогічна направленість пов’язана з дотриманням норм і правил, зафіксованих в навчальних планах, підручниках, інструкціях. За даним типом направленості прихований формально-бюрократичний тип спілкування з учнями, студентами, який зазвичай паралізує творчі елементи в діяльності викладача.

Помилково-педагогічна направлена на самого себе: своє самопочуття самовираз кар’єру. Серед педагогів з даною направленістю є багато цікавих емоційно-виразних, ерудованих педагогів, але істинно продуктивних серед них дуже мало. Таким чином рушійною силою і джерелом професійно-педагогічного росту є потреба в (самозміні) самовдосконаленні і розвитку. Цей процес складається з кількох циклів, кожний з яких включає ланцюг послідовних дій:

• усвідомлення своїх недоліків, бажання позбутися його, аналіз причин, що його викликають;

• вибір засобів і методів для ліквідації недоліків;

• виконання задуманого плану;

• фіксація ходу результатів своїх зусиль по самозміні.

Отже педагогічна акмеологія визначає наступне:

1. тректорію росту як індивідуально вибраного педагогом шляху досягнення професіоналізму;

2. шлях подолання професійних деформацій особистості педагога (емоційного «вигорання» і «професійного насищення івиснаження»).

Сьогодні вже розроблені перші варіанти акміограм педагогів, які знаходять все більше практичне застосування. Необхідність акмеології в умовах модернізації системи освіти набирає особливої актуальності, так як здійснювати її зможуть професіонали (педагоги, тренери), які володіють ініціативою, діловитістю, організованістю і творчим потенціалом.