3. Методи акмеологічних досліджень

Методичний інструментарій акмеології створювався, розширювався і вдосконалювався на всіх етапах її формування і становлення, починаючи з моменту наукового оформлення акмеологічних ідей, обґрунтування її предмету.

Всі наукові методи, що застосовуються в акмеології, можна класифікувати зо двома основами, відповідно виділивши теоретичні і інструментально-практичні. Ці два класи містять декілька підгруп.

Клас теоретичних методів акмеологічних досліджень складають:

1. логічні методи: аналіз, синтез, індукція, дедукція, експеримент;

2. математичні методи аналізу: кореляційний, факторний, дисперсіонний, дискримінантний та ін.

3. міждисциплінарні методи-підходи: комлексний, системний, функціональний, генетичний, лонгитюдний, модейний, біографічний, ситуативний та ін.

В клас інструментально-практичних методів дослідження входять:

1. загальнонаукові: спостереження, експеримент, експертні оцінки;

2. методи часткових наук:

• психологічні (тестування, спостереження, бесіда, самоспостереження, самоотчет, психосемантичні);

• соціологічні (перепис, опитування, інтерв’ювання, анкетування);

• психофізіологічні;

3. акмеологічні.

Важливу роль в акмеологічних дослідженнях і акмеологічній практиці відіграють психологічні методи. Але в їх існуванні існує один важливий момент: аналіз отриманих даних в значній мірі здійснюється з акмеологічних, а не психологічних позицій. В результаті психологічні методи якби набувають акмеологічну специфіку.

В психології неодноразово відмічалось, що «психограма, зіставлена в цілях фотовідбору, повинна включати двоякого роду вимоги: по-перше, ті, які визначають необхідні властивості і ті, що неможливо компенсувати і повинні пред’являтися до кожного робітника, по-друге тільки бажані, що визначають можливість досягнення високого рівня професійної майстерності» (М.А. Дмитриева, А.А. Крилов, А.І Нафтульев).

З самого початку одним із головних напрямків акмеології стала розробка підходів і методів, що дозволяють вирішувати завдання розвитку професіоналізму. Вони об’єднались під загальною назвою – акмеологічний підхід. Акмеологічний підхід є базисним узагальнюючим поняттям, виступаючим, як сукупність принципів, прийомів і методів, що дозволяють вирішувати акмеологічні проблеми і завдання. В той же час в рамках даного підходу сформулювались й інші, орієнтовані з переважною опорою на конкретні акмеологічні методи. Серед них в першу чергу необхідно назвати акмеоцентричний і акмеографічний.

Акмеоцентричний підхід орієнтований на принцип системності і передбачає узгоджене використання в акмеологічних дослідженнях всіх підходів, шляхів і методів, в тому числі і тих, що належать іншим наукам, при пріоритеті в дослідженнях і аналізі власне акмеологічних.

Акмеографічний підхід – узагальнює психолого-акмеологічний метод, що дозволяє вирішувати завдання розвитку професіоналізму особистості і діяльності. За своїм змістом він є розвитком професіографічного підходу. Ядром акмеографічного підходу є розробка акмеографічних описів (на рівні загального і власного) і акмеограм суб’єктів праці (на рівні єдиного).

Акмеограма – основний метод акмеографічного підходу, являє собою систему вимог, умов і факторів, що сприятимуть прогресивному розвитку професійної майстерності і особистості спеціаліста; являється розвитку професіограми.

З точки зору акмеологічного і акмеографічного підходів мова йде вже не про досягнення суб’єктом суспільно прийнятої якості праці, а про передумови, умови і фактори, що спияють досягненню високого рівня професіоналізму. В цьому і полягає корінна відмінність акмеографічного підходу від професіографічного. Таким чином з акмеологічної точки зору професіографія і професіографічний підхід вирішують, головним чином, завдання початкового етапу становлення професіоналізму і є складовою частиною акмеографії.

Отже, в акмеологічних дослідженнях центральним повинен стати власне акмеологічний аналіз, на основі якого виявляються акмеологічні умови і фактори, будуються прогнозі і обираються шляхи і способи розвитку особистості і її професіоналізму. Отже, акмеологічний аналіз повинен включати в себе пошук закономірностей, механізмів, умов і факторів, що сприятимуть досягненню професіоналізму або перешкоджаючих йому. Це положення є основоположним при розробці акмеологічних методів.

Виявлення акмеологічних умов і факторів здійснюється в основному з допомогою порівняльного аналізу високопродуктивної і малопродуктивної діяльності (А.А. Деркач, Н.В. Кузьміна та ін.)

Реалізація методу порівняльного аналізу вимагає створення акмеологічних моделей високопродуктивної діяльності, що було вперше здійснено в акмеологічних дослідженнях професіоналізму педагогів і вчених майстрів.

При створенні акмеологічної моделі необхідно пам’ятати, що її змістом є те, що підлягає особистісно-професійному розвитку, аж до рівня професіоналізму.

Тепер зупинимось на власне акмеологічних методах, які розроблені і приціняються в акмеології. Акмеологічний метод – це сукупність прийомів, способів дії, що дозволяють ефективно вирішувати акмеологічні проблеми і завдання. Але іноді їх називають ще і акмеографічними, так як вони були розроблені в рамках акмеографічного підходу. Перший з них представляє собою акмеографічні описи. Акмеографічні описи є передуючою частиною акмеограми і відповідають рівню загального і особливого в структурі і змісті професіоналізму. При акмеографічному описі виділяються наступні компоненти:

• підвищення професійної компетентності;

• вдосконалення професійних навичок і умінь;

• засвоєння нових способів прийняття ефективних рішень;

• освоєння нових високопродуктивних алгоритмів і технологій вирішення професійних завдань;

• розвиток особистісно-професійних якостей;

• розвиток психологічних професійно важливих якостей;

• підвищення потреби в самореалізації і досягненнях, розширення світогляду;

• розкриття творчого потенціалу особистості.

Основними методами, що застосовуються для акмеологічних описів, є: експертні опитування і оцінки, співбесіди з спеціалістами, аналіз документів, професіографічні описи, результати порівняльного аналізу, психологістичне тестування, аналіз динамічних змін в особистісно-професійному розвитку.

Другий метод пов’язаний з безпосередньою розробкою акмеограми як системи акмеологічних вимог, умов і факторів, що сприяють розвитку професіоналізму конкретних суб’єктів праці. На відміну від акмеографічних описів, що здійснюються на рівні загального і особливого, акмеограма відображає тільки рівень одиничного і потребує дуже кропіткої індивідуальної роботи. Іншими словами, акмеограма завжди індивідуальна. Акмеоргама є основою для індивідуального осбистісно-професійного розвитку, адже професіонал високого класу – це зазвичай «продукт одиничного виробництва». Акмеограма являє собою якби індивідуальний зріз його потенційних можливостей, перспектив, оцінки властивостей, що компенсуються і не компенсуються. Акмеограма висвічує в першу чергу те, над чим необхідно працювати спеціалісту, щоб досягнути високого рівня професіоналізму.

Особливе місце в акмеології займають діагностичні методи, які використовуються в психології, психіатрії, педагогіці, соціальній психології і інших суміжних науках.

Діагностичні методи в акмеології можна класифікувати по різним формально-логічним ознакам.

По ступеню алгоритмизованості процедури дослідження виділяють наступні діагностичні методи:

• суворо алгоротмизовані, формалізовані, стандартизовані, допускаючі широке використання математичних методів. Вони направлені на діагностику якостей особистості по принципу знаходження (пошуку) на проекції розподілу цієї якості у більшості досліджуваних (це такі статистичні тести, як – Кеттела, ММРІ, тести інтелекту Айзенка та ін.).

• «понимающие», проективні по своєму використанню, близькі до творчості, побудовані по принципу розкриття індивідуальності особистості у всьому її різномаїтті;

• біографічні опитувальники, діагностичні методи, побудовані на вивченні реального життя, біографії, життєвого шляху людини;

• методи діагностуючі особливості інтелекту;

• методи діагностуючі особистісні якості (риси характеру, особливості самосвідомості, мотиваційні компоненти, професіоналізм і ін.);

Як показали експерименти, біографічні тести виявились найбільш надійними, найбільш валідними при прогнозі на багато видів професійної діяльності.