5. Специфіка педагогічної діяльності учителя фізичної культури

   1. Загальна характеристика

Педагогічна діяльність одна із найважливіших і найскладніших галузей людської праці. Предметом педагогічної праці є дитина, підліток, юнак, дівчина – жива істота, що оволоділа певними задатками, розумом, волею, почуттями й іншими властивостями особистості. Навчаючи спортсмена-школяра правильно штовхати ядро, вести бій на рингу,, бігати, педагог-тренер разом з тим формує характер свого вихованця – вчить його тому, як вести боротьбу на змаганнях, відноситись до суперників, до товаришів в секції і учнів в класі, до перемог, поразок і в невдач. Все це потребує від педагога серйозної підготовки до педагогічної діяльності.

Педагогічна професія відноситься до типу «людина-людина». Згідно Е.А. Климова, цей тип професій визначається наступними якостями людини:стійко хорошим самопочуттям в ході роботи з людьми, потребою в спілкуванні, здібністю подумки ставити себе на місце інших людей, швидко розбиратись у взаємовідносинах людей, добре пам’ятати знанння про особистісні якості багатьох і різних людей і т.д.

Людині цієї професійної сфери властиві: вміння керувати, вчити, виховувати, «здійснювати корисні дії по обслуговуванню різних потреб людей»; уміння слухати і вислуховувати; мовна (комунікативна) культура; «душеведческая направленість розуму, спостережливість до проявів почуттів, думок і характеру людини, до його поведінки; уміння і здатність подумки уявляти, моделювати саме його світ, а не приписувати йому свій власний чи інший, знайомий по досвіду»; проектувальний підхід до людини, заснований на впевненості, що людина завжди має бути кращою»; здатність до співпереживання; спостережливість; «глибока й оптимістична впевненість в правильності ідеї служіння народу в цілому»; вирішення нестандартних ситуацій; висока ступінь саморегуляції.

Діяльність педагога по суспільним функціям вимогливості і складності психічного напруження в деякій мірі споріднення з діяльністю ученого, письменника, артиста.

Педагог як письменник впливає на інших людей за допомогою слова, щоб змінити їх погляди у відношенні до світу. У тому, що педагог творить «на людях», його діяльність близька до артистичної. Але відвідування театру глядачами відбувається за їх власним бажанням – вони самі обирають театр, п’єсу і навіть виконавців. Учні і педагоги не вибирають собі один одного, а успіх діяльності педагога залежить від того, як складуться взаємовідносини між ним і учнями.

Педагог формує особистість іншої людини, як скульптор ліпить своє творіння, але має справу з живим матеріалом і творить не один, а разом з іншими людьми і обставинами.

Вся тривога, вся засмученість і вся творчість нашої справи, – писав Сухомлинський В.А., – в тому і полягає, що скульпторів декілька.

Це сім’я і особистість вихователя, і дитячий колектив, і книга, і абсолютно непередбачувані творці, наприклад, знайомі, з якими подружила хлопчика вулиця . Якщо б усі ці сили діяли як добре налагоджений оркестр, наскільки легко творились би люди! Але у кожного майстра свій нрав і свій характер, свій почерк і власне уявлення про майбутнє, власний етичний і естетичний ідеал. У кожного – схильність критично відноситись до творчості суперника, і він норовить не тільки пройтись різцем по мраморній цілині, але й ковирнути там, де щойно працювала рука іншого творця. Потім наступає момент, коли і мрамор перестає бути неживою брилою, «скульптура» оживає, стає істотою, що пізнає світ не тільки навколо себе, але і самого себе. І тоді ця істота бере свій власний різець і сама починає ліпити і навіть виправляти те, що зробили інші.

Звести усі різноманітні впливи в одне, досягнути по можливості, гармонії – завдання педагога».

Зіставлення подане В.А. Сухомлинським розкриває всю складність педагогічної діяльності.

На шляху учня зустрічається багато вчителів. Серед них бувають улюблені не улюблені, що залишили в душі хороші чи погані спогади і ті які не залишили ніякого сліду. Справжній учитель – той, що знайшов шлях до розуму і серця вихованця. Це учитель з великої букви, якому хочеться довіряти, з яким хочеться порадитись в важку хвилину.

«Навчати» – це покликання, творчість, – сказав С.Я. Маршак. – Не можна допускати до дитини байдужих.

Творчість виховання має своєрідну окраску, в ній яскраво видно особистість педагога. Учні дуже високо цінують такі якості, як чуйність, тактичність, повага до них. І, мабуть, немає іншої такої галузі людської діяльності, крім педагогічної, де на результатах роботи позначалися б особисті якості працівника, його переконання, витримка, самообладання. В педагогічній літературі відзначається, що не варто бути педагогом людині злопам’ятній, що має слабке здоров’я і погану дикцію.

Професія вчителя масова. Навчати і виховати слід все підростаюче покоління, тому і вчителів потрібно багато, але масові професії майже ніколи не бувають престижними для молоді. Однак робота вчителя унікальна і творча. Кожний день із року в рік вчитель заходить в спортивний зал. Але ні один клас не повторює іншого. Більше того, один і той же клас постійно змінюється: школярі підростають, в класі відбуваються події, змінюється цого настрій, захоплення. І кожний раз заходячи в спортивний зал, зустрічаючись з учнями після уроків, поз школою учитель стикається з чимось новим, що вимагає спостережливості, аналізу, реакції.

В педагогічній літературі відзначається, що для професійної придатності педагога важливу роль відіграє перелік протипоказань: дефекти мови, невиразна мова, замкнутість, погруженість в себе, нетовариськість, вираженні фізичні недоліки, нерозторопність, надлишкова повільність, байдужість до людей, злопам’ятність, мстивість.

2. Основні вимоги до особистості учителя, тренера

Педагогічна діяльність висуває наступні вимоги до особистості учителя:

1. Реалізація суспільної направленості. Виховання особистості орієнтоване на підтримку і зміцнення державного устрою, формування громадянських і соціальних якостей на основі прийнятої і діючої в державі ідеології, конституції, законів. Педагог-тренер покликаний виховувати любов до Вітчизни, повагу традицій народу, шанування атрибутики – символів країни: гербу, прапору, гімну. Фізична культура і спорт мають чудові можливості для реалізації цієї вимоги.

2. Роль професійної компетентності в епоху небувалої інтенсивності розвитку і оновлення усіх без виключення галузей науки, в тому числі теорії і методики фізичного виховання і спорту, стрімко зростає, що потребує глибоких і всебічних знань свого предмету, його історії, методики викладання. Змінені організаційні форми, засоби. Методи і соціальні умови висувають нові, підвищені вимоги до викладацького і тренерського складу. Знання предмету зосередити засновані на високому тренерському званні і особистому досвіді, створюють базу для творчості викладача як в галузі спортивних дисциплін, так в методиці їх викладання. За даними досліджень відомо, якщо спеціаліст позбавлений нової інформації, то за рік цінність його кваліфікації знижується на 20-25 %. Ні надмірна суворість педагога, ні надмірна лояльність по відношенню до учнів і спортсменів не забезпечує потрібної уваги до особистості учителя і тренера. Якщо вони погано знають свій предмет і спеціалізацію, не володіють методикою викладання, нічим іншим компенсувати це неможливо.

3. Широка ерудиція. Спеціальні знання займають особливе місце, але сама по собі професійна ерудиція може служити лише передумовою, потенційною можливість становлення педагогічної майстерності. Інтереси дітей часто «виходять» за межі матеріалу предмета що викладається чи виду спорту. Діти задають багато запитань з інших галузей, і щоб залишитись на «висоті», необхідно знати коло їх інтересів. А. Дістерверг з цього приводу сказав: «Як ніхто не зможе дати іншому того, чого не має сам, так не може виховувати і навчати той, що не є вихованим і освіченим (навченим)».

4. Володіння педагогічною технікою. Під педагогічною технікою розуміється уміння педагога оптимально виразити свої почуття і думки з метою впливу на вихованців. Педагогічна техніка допомагає вчителю глибше, яскравіше, талановитіше виразити себе.