8. Перспектива Загальні відомості і основні поняття перспективи

Ортогональні проекції, аксонометрія та проекції з числовими позначками – це умовні наочні зображення просторових об’єктів, які не повністю враховують особливості зору людини. Наочніше проекційно-зображувальною системою є перспектива, в основі якої лежить центральне проеціювання.

Перспективою називають науку, яка досліджує та вивчає закономірності зображення предметів відповідно до зорового сприйняття їх людиною, а також самі зображення, що ґрунтуються на цих закономірностях.

Перспектива буває:

а) геометричною:

– лінійна (коли поверхня проекцій є площина);

– панорамна (коли поверхня проекцій є циліндрична поверхня);

– сферична (якщо побудова ведеться на внутрішній поверхна сфери);

б) повітряною;

в) аналітичною тощо.

Перспектива – найдавніший спосіб зображення просторових форм на площині, тому елементи апарата проеціювання мають спеціальні назви (рис. 1).

Площини:

– вертикальна К – площина основних проекцій, яку називають картиною площини або картиною;

– горизонтальна Р – предметна площина, оскільки на ній розташовується предмет;

– нейтральна Н – проведена через центр С, паралельно до картини;

– горизонтальна Г – площина горизонту, проведена через центр С.

Характерні точки на лінії апарата проеціювання:

точка С – центр проеціювання – точка зору;

точка С₁ – основа точки зору – прямокутна проекція точки С на площині Р;

точка О – головна точка картинною площини – прямокутна проекція точки О₁ – її основи;

пряма СО – зорова відстань – відстань від точки зору до картини;

відрізок СС₁ – висота точки зору;

лінія перетину К з Г – є лінією горизонту (л.г.), а лінія перетину Р і К – лінія основи (л.о.);

пряма ОО₁ – вісь картини.

Рис. 1.

Дві паралельні площини К і Н поділяють увесь простір на три частини:

1. частина простору за К відносно точки зору є предметним простором;

2. частина простору, що розміщена між площиною К і Н називається проміжним простором;

3. частина простору, що розміщена перед нейтральною площиною називається уявним простором.

Послідовність вибору точки зору і картинної площини

Точку зору С₁ (див. рис. 2 а, б) розміщують спочатку на горизонтальній проекції, так щоб кут зору (а це кут між крайніми променями зору) дорівнював близько 28…37, оскільки в межах такого кута людина бачить предмет при нерухомих очах та голові. Якщо цей кут буде значно більшим, то зображення матиме небажані ракурси, а якщо істотно меншим, то зображення буде схожим на таке, яке будується при паралельному проеціюванні, що є нераціонально для перспективи.

Головний промінь зору зазвичай спрямований на середину, наприклад, головного фасаду, або на ту частину, яку потрібно бачити виразніше. При цьому головний промінь зору розміщують у середній третині кута зору.

Після цього перпендикулярно до головного променя С₁О₁ розміщують К, яка на плані буде зображена прямою лінією, оскільки за умовою вона вертикальна. Чим далі картина від точки зору, тим більше зображення.

Далі на фронтальній проекції заданого об’єкта визначають висоту точки зору h – як відстань між предметною площиною та площиною горизонту. Для невеликих споруд h беруть такою, що дорівнює зросту людини, для більших – збільшують.

Для побудови перспективного зображення на вільному полі рисунка розміщують лінію горизонту, а на відстані h – Р_к. У центрі майбутньої композиції фіксуємо точки О та О₁.

На горизонтальній проекції через вершини квадрата проводимо вертикальні променеві площини, що проеціюються променями С₁1, С₁2, С₁3, С₁4, – утворюються точки 1₄, 2₄, 3₄, 4₄ на картинній площині К. Ці точки переносять на перспективне зображення зі збереженням відстаней від точки О₁. Кожну точку в перспективі будують як перетин двох прямих ліній, тому на плані, а потім в перспективі проводять прямі додаткового напряму через вершини квадрата – (1₁1₃ і 4₁4₄).

Після чого визначають точку збігу прямих 1₁2₁ і 3₁4₁, для цього через точку С₁ проводять промінь зору, паралельний їм, до перетину з К – отримаємо точку F.

На перспективному зображенні сполучаємо точку F з 1₃ і 4₃.

На рис. 2 а задано плоску фігуру – квадрат з вершинами 1, 2, 3, 4; визначено С₁ і С₁О₁, К. Горизонтальна проекція квадрата може не належати предметній площині, тому лінію перетину його площини з К позначено картинним слідом Р_к (рис. 2 б).

Рис. 2 а

Рис.2б

На рис. 3 а, б показано побудову перспективного зображення двох геометричних тіл (прямокутний паралелепіпед і чотирикутна піраміда) з відповідними вершинами.

Рис. 3а

Р