4. Поєднання частини вигляду з частиною розрізу

Поєднання частини вигляду з частиною розрізу застосовують для зменшення обсягу графічної роботи і з економити площу креслення.

1. Коли деталь симетрична, то розділяє половину вигляду і розрізу вісь симетрії (рис. 1).

2. На головному вигляді і вигляді зліва розріз розміщують праворуч від вертикальної осі симетрії, а на вигляді зверху – знизу від горизонтальної осі.

3. Невидимий контур предмета штриховими лініями на вигляді не показують.

Рис. 1

4. Якщо контурна лінія креслення збігається з віссю симетрії, то межу між виглядом і розрізом роблять хвилястою лінією обриву (рис. 2): якщо в деталі наявне зовнішнє ребро, то хвилясту лінію проводять так, як показано на рис. 2а, а якщо внутрішнє ребро, то так як на рис. 2б.

а б

Рис. 2

Наведемо приклад виконання креслення з поєднанням частини вигляду і розрізу за аксонометричним зображенням деталі (рис. 3)

Рис. 3

Рис. 4

На рис. 4. показано поєднання половини вигляду з половиною фронтального розрізу, внутрішнє ребро призми виділяється хвилястою лінією; на вигляді зліва показаний місцевий розріз.

Приклад виконання креслення пустотілої (конус) трикутної піраміди з наскрізним трапецієподібним отвором показаний на рис. 5.

Рис. 5

5. Лінії зрізу, перетину і переходу

Форма будь-якої технічної деталі повинна бути:

• конструктивно обґрунтованою,

• технічно здійсненною,

• економічно доцільною.

Найбільш доцільною є проста форма деталі, поверхні якої можна обробляти на фрезерних або токарних станках.

Складна форма деталі, як правило, складається з простих геометричних тіл (призм, пірамід, циліндрів, конусів, сфер і торів), які перетинається між собою або плавно переходять одна в одну.

Лінії перетину (рис. 1а) утворюються при перетині геометричних тіл між собою, а лінії переходу (рис. 1б) – при плавному переході геометричних тіл одне в одне; плавний перехід від однієї лінії до другої здійснюють за допомогою третьої спряженої поверхні.

а

б в

Рис. 1

Деталі також бувають часто зрізані площинами різного положення, при цьому лінії перерізу площин називають лініями зрізу (рис. 1в).

На кресленні лінію зрізу будують по точках і обводять за допомогою лекал.

Побудову ліній зрізу розпочинають з:

• аналізу форми деталі і визначення поверхонь обертання, які її складають;

• знаходять точки і проміжки лінії зрізу, використовуючи допоміжні площини, які перпендикулярні до осі обертання.

Приклад побудови ліній зрізу на технічній деталі (рис. 2 б) показаний на спрощеному рисунку 2 а.

На цьому прикладі, де зрізаються (площина n і m) сферична, циліндрична і конічна поверхні, фронтальна проекція лінії складається з трьох проміжків: перший – коло радіусом R, по якому площина пересікає сферичну поверхню; другий – пряма (твірна), яку отримують від перетину площиною циліндричної поверхні; третій – крива (частина гіперболи), яку отримують від перетину площини з конічною поверхнею.

Гіпербола будується по точках за допомогою допоміжних січних площин (α, , ), які перетинають конус по колах, які розташовані на конічній поверхні.

Рис. 2 а

Рис. 2 б

Лінії взаємного перетину будують способами:

• допоміжних площин (рис. 3, пл. α, , ),

• сфер (рис. 4),

• поєднанням допоміжних площин і сфер.

Для правильного вибору способу побудови попередньо потрібно визначити:

• поверхні, які утворюють форму деталі,

• опорні точки ліній перетину, а саме: крайніх точок кривої на кожній з проекцій і точок видності. Точками видності називають ті, проекції яких є границями видимої і невидимої частини лінії перетину.

Рис. 3

Спосіб ексцентричних сфер полягає в тому, що допоміжні сфери проводять з різних центрів. Це дає змогу застосувати такий спосіб не лише для тіл обертання, а й для поверхонь, що мають колові перерізи, – тора, похилого циліндра тощо.

Розглянемо спосіб ексцентричних сфер на прикладі побудови ліній перетину поверхні конуса і колового півкільця (рис. 4а). Дві точки (найвища і найнижча) 1_v і 4_v – визначають безпосередньо на перетині абрисної твірної півкільця з обрисними твірними конуса, бо крива обрису півкільця і крайні твірні конуса лежать в спільній фронтальній площині. Для знаходження проміжних точок застосовують ковзні сфери. Через вісь півкільця проводимо фронтально проеціюючу площину Р_v1, яка перетне півкільце по колу радіусом с₁а₁. З точки с₁ проводять пряму, перпендикулярну до сліду Р_v1, до перетину з віссю конуса в точці О₁. З точки О₁ креслимо сферичну поверхню радіусом О₁а₁, яка перетинає конус по колу діаметром b₁b₁. перетин ліній b₁b₁ і с₁а₁ дає першу пару проміжних точок 2_v. Проводять другу фронтально проектуючу площину Р_v2, за допомогою якої знаходять другу пару точок 3_v і т.д.

З

Рис. 4а

а допомогою ліній проекційного зв’язку, а також допоміжних кіл діаметрами b₁b₁ і b₂b₂ отримують горизонтальні проекції відповідних точок.

Спосіб концентричних сфер полягає в тому, що сфера перетинається з поверхнею обертання по колах, якщо вісь цієї поверхні проходить через центр сфери. Цей спосіб можна застосовувати для розв’язання завдань за таких умов:

а) обидві задані поверхні повинні бути поверхнями обертання;

б) осі поверхонь повинні перетинатися між собою;

в) осі поверхонь повинні бути паралельні одній з площин проекцій.

Розв’язують завдання таким чином:

1. з точки перетину осей заданих поверхонь як із центра проводять допоміжні сфери;

2. з

   

   Рис. 4б

   находять кола, по яких допоміжні сфери перетинаються окремо з кожною із заданих поверхонь;

3. знаходять спільні точки перетину утворених кіл.

Розглянемо спосіб концентричних сфер на прикладі побудови ліній перетину поверхні конуса А і конуса В (рис. 4в).

Опорні точки 1_v і 5_v перетину обрисних твірних знаходять безпосередньо з креслення.

Горизонтальна проекція точки 3_н знаходиться на перетині обвідних твірних конуса В з горизонтальною проекцією кола конуса А і є межею видності. Фронтальна проекція знаходиться за допомогою ліній проекційного зв’язку.

З точки О_v перетину осей двох конусів ставлять перпендикуляр до абрисної твірної конуса В. Довжина цього перпендикуляра є радіусом мінімальної допоміжної сфери 1, вписаної в конус А. Ця сфера торкається конуса А (точка а₁) і перетинає конус В (точки b₁ і b₁) по колах, які проектуються на фронтальну площину у прямі лінії. Перетин цих ліній дає проекцію 2_v шуканої точки. Аналогічно шукають інші точки, збільшуючи радіуси допоміжних сфер.

Горизонтальні проекції точок знаходять за допомогою ліній проекційного зв’язку та додаткових дуг відповідних радіусів.