Перерізи
Перерізом називається зображення фігури, яке отримують при уявному розсіканні предмета однією або декількома площинами; на перерізі показують лише те, що отримується безпосередньо в січній площині (рис. 1, 2).
Для утворення перерізу потрібно:
1 – у належному місці креслення провести січну площину;
2 – фігуру, утворену в перерізі, повернути в положення паралельне площині проекцій;
3 – на вільному місці поля креслення побудувати переріз і в разі потреби оформити його написом.
Рис.
1
Перерізи поділяють на такі, що входять до складу розрізів, і такі, що існують як самостійні зображення. Останні, в свою чергу, поділяють на:
а) – винесені (тобто, які виконані окремо від відповідного зображення);
б) – накладені (тобто, які розміщені на самому зображенні предмета).
Виконання винесених перерізів:
1 – переріз симетричний може розміщуватися на (рис. 2):
– довільному місці креслення (Б–Б);
– на продовженні сліду січної площини (А–А);
– в проекційному зв’язку (В–В)
2 – переріз симетричний (рис. 3а) або несиметричний (рис. 3б) може розміщуватися в розриві між частинами того самого зображення.
Рис.
2
Виконання накладених перерізів:
Накладені перерізи буквених позначень не мають, а лінію перетину проводять лише тоді, коли форма цих перерізів несиметрична. Накладені перерізи обводять тонкою суцільною лінією і заштриховують піж кутом 45 до основного напису креслення (рис. 4).
а
б
Рис. 3
Рис.
4
3. Розрізи
Розрізом (ГОСТ 2.305-68) називається зображення предмету, уявно розсіченою однією або декількома площинами; на розрізі показують те, що отримується в січній площині і те, що розташоване за нею; розріз вміщує переріз (рис. 1). Частину предмета, яка знаходиться в січній площині виділяють штриховкою.
Рис.
1
Щоб подати розріз потрібно:
1 – у належному місці креслення провести січну площину;
2 – частину предмета, розміщену між спостерігачем і січною площиною, умовно відкинути;
3 – частину, що залишилася, спроектувати на відповідну площину проекцій і зобразити на місці одного з основних виглядів або на вільному полі креслення;
4 – в разі потреби оформити його відповідним написом.
Рис.
2
Рис.
3
Класифікація розрізів
Кожному розрізу відповідає своя січна площина. Ці січні площини не пов’язані між собою, тобто виконання одного розрізу не вимагає за собою виконання іншого (рис. 2).
А) В залежності від положення січної площини відносно горизонтальної площини проекцій розрізи поділяють на:
1 – горизонтальні (рис. 4) – утворені площиною, паралельною до горизонтальної площини проекцій (рис. 2 – пл. Н і рис. 3 – вид зверху);
2 – вертикальні (рис. 5 – А-А, Б-Б)– утворені площино, перпендикулярною до горизонтальної площини проекцій:
а) фронтальні (рис. 5, А-А) – утворені площиною, паралельною до фронтальної площини проекцій (рис. 2 – пл. V і рис. 3 – вид спереду);
б) профільні (рис. 5, Б-Б) – утворені площиною, паралельною до профільної площини проекцій (рис. 2 – пл. W і рис. 3 – вид зліва);
Рис. 4
Рис. 5
3 – похилі – утворені площиною, яка з горизонтальною площиною проекцій утворює кут, відмінний від прямого. Похилий розріз проектують на додаткову площину (наприклад, α), паралельну січній, і зображення суміщають з площиною креслення (рис. 6, 7).
Рис. 6
Рис.
7
Б) В залежності від положення січної площини відносно основних вимірів предмета розрізи поділяють на:
1 – поздовжні – утворені площиною, напрямленою вздовж довжини або висоти (рис. 2, пл. V);
2 – поперечні – утворені площиною, напрямленою перпендикулярно до довжини або висоти (рис. 2, пл. H, W);
Б) В залежності від кількості січних площин розрізи поділяють на:
1 – прості (рис. 1 – 7) – утворені однією січною площиною;
2 – складні (рис. 8 – 11) – утворені двома або більше січними площинами:
а) ступінчасті (рис. 8) – утворені паралельними січними площинами; розріз виконують так, ніби зображення, що міститься на січних паралельних площинах, суміщені в одну площину (без позначення меж кожної з площин) (рис. 9);
б) ламані (рис. 10) – утворені непаралельними січними площинами, причому одна площина або кілька їх звичайно похилі до основних площин проекцій; розріз виконують так, ніби похила площина повернута у вертикальну або горизонтальну положення до суміщення з напрямом основної січної площини; розміщують розріз на місці відповідного вигляду (рис.11).
Стрілкою на лінії перерізу показують напрям проектування, а не напрям повороту січної похилої площини. Напрям повороту може збігатися або не збігатися з напрямом проектування. При повороті січної площини елементи деталі, які розташовані за нею не повинні переміщатися на кут повороту.
Рис. 8
Рис. 9
Рис. 10
Рис. 11
Г) В залежності від повноти виконання розрізи поділяють на:
1 – повні (розкривають внутрішню будову предмета по всьому перерізу, тобто коли січна площина наскрізь перерізає предмет) – рис. 12;
Рис. 12
2 – місцеві (виявляють внутрішню будову деталі лише в окремому, обмеженому місці; їх відокремлюють від нерозрізаної частини деталі суцільною хвилястою лінією) – рис. 13.
а
б
Рис. 13