1.2 Порушення прийому їжі (порушення харчової поведінки)

Порушення прийому їжі (порушення харчової поведінки) - клас психогенно обумовлених поведінкових синдромів, пов’язаних з порушеннями в прийомі їжі.

Найпоширеніші з них:

1. Нервова анорексія – являє собою порушення, що характеризується навмисним зниженням ваги, викликуваним та/або підтримуваним самим пацієнтом;

2. Нервова булімія – являє собою порушення, що характеризується повторюваними нападами переїдання і надмірною заклопотаністю контролюванням ваги тіла, що призводить хворого до прийняття крайніх заходів для пом’якшення «товстішаючого» впливу з’їденої їжі;

3. Нервова орторексія – це нав’язливе бажання правильно харчуватися, їсти тільки здорову їжу;

4. Дранкорексія – це розлад харчової поведінки, що характеризується переходом людини на так звану «алкогольну дієту», коли прийом їжі замінюється прийомом алкоголю з метою навмисного зниження ваги або контролю над ним;

5. Розлад вибірного харчування – це відмова від прийому в їжу конкретних продуктів, що переростає у використання тільки обмеженого списку продуктів і небажання пробувати нові види їжі. Принципи вибору продуктів можуть бути будь-якими: від їх кольору до видової приналежності;

6. Психогенне переїдання – приводить до появи зайвої ваги, і є реакцією на дистрес. Може слідувати за втратою близьких, нещасними випадками, хірургічними операціями і емоційним дистресом, особливо у осіб, схильних до повноти;

7. Психогенна блювання – повторюється блювота, яка може мати місце при диссоціатівних розладах, іпохондричному розладі, де вона може бути одним із соматичних симптомів, і при вагітності, коли в походженні нудоти і блювання можуть брати участь емоційні чинники;

8. Обсесивно-компульсивне переїдання – переїдання, пов’язане з обсесивно-компульсивним розладом, будучи компульсивним ритуалом в його рамках;

9. Прегорексія – розлад харчової поведінки у вагітних, навмисна відмова від прийому їжі, з метою збереження стрункості фігури, неадекватна поведінка вагітних жінок, прагнення приховувати живіт і не поправлятися, захоплення виснажливими вправами. Важливо вчасно розпізнати прегорексію під час вагітності, так як вона може завдати непоправної шкоди дитині;

10. Інші порушення прийому їжі:

• Поїдання неїстівного неорганічного походження у дорослих;

• Поїдання неїстівного (перекручений апетит) у дорослих;

• Психогенна втрата апетиту;

• Неуточнені порушення прийому їжі.

Отже розглянемо найпоширеніші варіанти порушень харчової поведінки : анорексію, булімію, інші порушення прийому їжі, та проблему їх діагностики.

1.2.1 Нервова Анорексія

Основними порушеннями харчової поведінки вважаються нервова анорексія і нервова булімія. Спільними для них є такі параметри, як:

1. заклопотаність контролем ваги власного тіла;

2. спотворення образу свого тіла;

3. зміна цінності харчування в ієрархії цінностей [14, С.104].

Нервова анорексія (лат. Anorexia nervosa) (від грец. Ἀν- - «без-», «не-» і ὄρεξις - «поклик до їжі, апетит») - розлад прийому їжі, що характеризується навмисним зниженням ваги, що викликається і , або підтримується самою особою з розладом, з метою схуднення або для профілактики набору зайвої ваги. При анорексії спостерігається патологічне бажання втрати ваги, що супроводжується сильним страхом ожиріння. Причина нервової анорексії стають , як правило, дисморфофобічні переживання, пов'язані з невдоволенням власною зовнішністю, в тому числі і зайвою вагою. «Недоліки» фігури, з точки зору хворого, настільки кидаються в очі оточуючим, що вони всіляко «дають зрозуміти», наскільки вони потворні і огидні.

У хворого спостерігається спотворене сприйняття своєї фізичної форми і присутнє занепокоєння збільшенням ваги, навіть якщо такого насправді не спостерігається. Враховуючи, що визначення об'єктивних критеріїв повноти значною мірою ускладнено у зв'язку з існуванням естетичного компонента, доводиться говорити про значущість параметра адекватності або неадекватності сприйняття власного тіла («схеми тіла»), орієнтації на власну думку і уявлення про нього або рефлексію та реагування на думку референтної групи.

Часто фундаментом нервової анорексії служить викривлене сприйняття себе і помилкова інтерпретація зміни ставлення оточуючих, що заснована нібито на патологічній зміні зовнішності індивіда. Даний синдром носить назву дисморфоманічний. Однак формування нервової анорексії можливо і поза даного синдрому.

Критерії для діагностики НА включаються:

• соматичні симптоми: низька вага, аменорея;

• афективні симптоми: страх повноти;

• когнітивні симптоми: розлад образу власного тіла.

Розглянемо критерії діагностики нервової анорексії за клінічними класифікаціями DSM–IV та МКХ–10:

Основні ознаки нервової анорексії за DSM-IV:

А. Втрата маси тіла і відмова підтримувати її на нормальному рівні.

Б. Болісний страх розтовстіти.

В. Відхилення в сприйнятті низької маси тіла, включаючи заперечення і вплив на самооцінку.

Г. Аменорея.

Підтипи:

1. Обмежувальний: тільки дієта і фізичні вправи.

2. Переїдання / очищення, а також дієта [32].

Основні ознаки нервової анорексії за МКХ-10:

А. Втрата маси тіла.

Б. Втрата маси тіла викликається самостійно - уникнення їжі,яка «повнить».

В. Страх ожиріння і відчуття власної надмірної повноти.

Г. Ендокринне розлад, що охоплюють систему гіпоталамус-гіпофіз-статеві залози (аменорея).

Д. Відсутність епізодів переїдання і компульсивного потягу до їжі.

Коментарі:

Може спостерігатися викликання блювоти, вживання проносних, що знижують апетит і / або сечогінних засобів [12].

У даному дослідженні,на основі вищезазначених класифікацій, була створена анкета для досліджуваної групи, як допоміжний інструмент відбору досліджуваних.

Проаналізувавши різні джерела можемо сформулювати наступні симптоми ознак розвитку анорексії:

1. Люди, що страждають від нервової анорексії, велику кількість часу приділяють їжі: вони займаються вивченням дієт і калорійності тих чи інших харчових продуктів, збирають колекції рецептів, готують вишукані страви для частування інших, при цьому самі відмовляються приймати їжу - придумують, що не так давно їли, не голодні, також можуть симулювати прийом їжі (не ковтають їжу, ховають її і т.п.).

2. Зазвичай анорексик приховує одержимість своєю вагою і намагається не розсекречувати того, що після кожного прийому їжі викликає блювоту штучним шляхом.

3. Характерно у осіб з нервовою анорексією прогресує виражене постійне відчуття голоду, що призводить до компульсивних переїдань з подальшим очищенням.

4. Пацієнти з нервовою анорексією велику увагу приділяють фізичним вправам, зберігають активність, рухливість.

5. Зазвичай у хворих нервовою анорексією пропадає інтерес до сексу.

6. Через нестачу поживних речовин відбувається порушення гормонального балансу, що часто призводить до припинення менструального циклу (з'являється аменорея - відсутність місячних).

7. У хворих з нервовою анорексією відзначається знижена температура тіла і артеріальний тиск. Може з'явитися відчуття перебоїв в роботі серцевого м'яза, це пов'язано з браком необхідних електролітів в організмі (під час блювоти відбувається втрата великої кількості калію).

8. У хворих нервовою анорексією часто відзначаються запори, метеоризм (здуття живота), відчуття дискомфорту в районі живота  [1; 2; 5; 7; 10;11;12; 31; 32].

Виділяють за М.В.Коркіним чотири стадії нервової анорексії:

• ініціальна;

• активної корекції;

• кахексії;

• редукції синдроми.

1. Ініціальна стадія - переважають думки про власну неповноцінність, у зв'язку з уявною чи перебільшеною повнотою, індивід виражає невдоволення повнотою усією фігурою, або окремих частин тіла (живота, стегон, щік). Характерні: пригнічений настрій, тривога, тривале розглядання себе в дзеркалі. У цей період виникають перші спроби обмежувати себе в їжі, пошук ідеальної дієти. Він орієнтується на вироблений ідеал, прагне до схуднення з метою наслідування кого не будь з найближчого оточення або популярних людей.

2. Стадія активної корекції – порушення харчової поведінки стають очевидними для оточуючих і відбувається становлення девіантної поведінки, індивід починає вдаватися до різних способів схуднення. Насамперед він обирає обмежувальний харчовий стереотип, вилучає із харчового раціону окремі висококалорійні продукти, дотримується жорсткої дієти ,використовувати різні фізичні вправи і тренінги, приймає великі дози проносних засобів, використовує клізми, штучно викликає блювоту з метою звільнення шлунка від тільки що з'їденої їжі. Цінність харчування знижується, при цьому індивід не здатний контролювати свою мовну поведінку і постійно в спілкуванні повертається до теми схуднення, обговорення дієт.

Аноректичний період - виникає на тлі стійкого голодування. Досягається зниження ваги 20-30%, що супроводжується ейфорією і жорсткістю дієти, «щоб схуднути ще більше». При цьому хворий активно переконує себе і оточуючих у відсутності в нього апетиту і виснажує себе фізичними навантаженнями. Через спотворене сприйняття свого тіла пацієнт недооцінює ступінь схуднення. Обсяг циркулюючої в організмі рідини зменшується, що викликає гіпотонію і брадикардію. Цей стан супроводжується зябкістю, сухістю шкіри і алопецією. Ще одна клінічна ознака - припинення менструального циклу у жінок і зниження статевого потягу і сперматогенезу у чоловіків. Також порушується функція надниркових аж до надниркової недостатності. Через активного розпаду тканин пригнічується апетит [9].

3. Кахектична стадія - період незворотної дистрофії внутрішніх органів. Настає через 1,5-2 роки. У цей період зниження ваги досягає 50% і більше від початкової маси. Виникають дефіцитні білкові набряки, порушується водно-електролітний баланс, різко знижується рівень калію в організмі. Даний етап, як правило, незворотній. На стадії кахексії можуть з'являтися ознаки дистрофії: зниження маси тіла, сухість і блідість шкірних покривів і інші симптоми. Дистрофічні зміни призводять до необоротного пригнічення функцій всіх систем і органів.

4. Редукційний синдром - після наростання маси тіла і поліпшення соматичного стану у хворих можуть знову загострюватися дисморфоманічні переживання, індивід знову починає обмежувати себе у їжі. На четвертому етапі знову може посилитися симптоматика другого етапу [10].

В рамках нервової анорексії зустрічається булімічна форма. Крім того, булімія зустрічається як психопатологічний симптом у рамках різноманітних психічних розладів: органічних захворювань головного мозку, розумової відсталості, шизофренії тощо [3].