2.1.3. Процедура дослідження

Організація емпіричного дослідження була здійснена в декілька етапів.

На першому етапі дослідження були проведені індивідуальні бесіди та анкетування,заключним етапом зустрічей було тестування, що включало в себе вищезазначені методики.

Другим етапом було опрацювання даних .

На третьому етапі здійснювався збір, систематизація та аналіз даних із використання методів математичної статистики.

2.1.4. Математико-статистичні методи обробки даних дослідження

Надійність та валідність дослідження забезпечувались використанням адаптованих методик. Для опрацювання результатів дослідження використовувались методи програми Statistica 8.0.

Серед методів статистичної обробки результатів було використано методи описової статистики для поділу досліджуваної групи на підгрупи за параметром вираженості та характеру симптоматики поведінки харчових порушень. Перевірка розподілів досліджуваних ознак на нормальність дала змогу застосовувати індуктивні методи статистичної обробки результатів, зокрема параметричні критерії Ст’юдента для порівняння рівня ознак у двох досліджуваних групах, та однофакторний дисперсійний аналіз для проведення порівняльного аналізу після поділу групи на три підгрупи.

Кореляційний аналіз був застосований для встановлення взаємозв’язків рівня перфекціонізму та психологічних особливостей людей зтенденцією до порушень харчової поведінки.. На основі використання факторного аналізу було встановлено, які із досліджуваних ознак мають найтісніші зв’язки із досліджуваними параметрами.

2.2 Результати дослідження та інтерпретація

2.2.1 Якісний аналіз результатів

За допомогою статистичної обробки даних , ми провели якісний аналіз результатів відповідей анкет.

Для того щоб відібрати респондентів для даного дослідження , окрім скрінінгових методик, був застосований метод анкетування. Питання були побудовані так,щоб виявити наявність певних симптомів характерних для харчових порушень. Таким чином, спираючись на діагностичні критеріі клінічних класифікацій МКХ-10 та DSM-IV.(нервова анорексія ,нервова булімія, атипові порушення харчової поведінки за МКХ-10 , неуточнені порушення харчової поведінки за DSM-IV без інших вказівок) було відібрано респондентів, що знаходяться у групі ризику – тобто,мають декілька симптомів характерних для харчових порушень та порушень харчової поведінки.

Варто зазначити що на результати та інтерпретацію отриманих даних впливає обставина : усі респонденти є учасниками субкультурної течії «про–ана», що створютє вплив на формувння певних ідеалів та психологічних цінностей респондентів ,щодо зовнішньго вигляду та певних патернів поведінки пов’язаних з харчовою поведінкою, а саме: культ похудання, піднесення хворобливого стану анорексії до «ідеалу», формування цінностей повязаних з зовнішним виглядом (параметри тіла, вага, пропорції). Основна ціль товариств про-ана екстремально низька вага.

Отже ми отримали наступні результати:

Вага респондентів коливається в доволі широких межах від недостатнього ІМТ до надмірного, тому можна стверджувати, що вплив ІМТ на наявність чи відсутність нав язливих думок пов язаних з вживанням їжі та похуданням не є суттєвим. Не залежно від рівня ІМТ в досліджуваній групі спостерігається вомітоманія, компульсивне переїдання, голодування тощо як реакція на тривожні стани пов’язані з актами харчової подінки.

Середньо статистичний показник суб’єктивної тривалісті порушень харчової поведінки, а саме бажання похудати та формування деструктивного патерну харчової поведінки, в досліджуваній групі 4,7 років.

Більше ніж полова респондентів вибірки зверталися за психологічною допомогою до спеціалістів (16 з 30).

Перейдемо до аналізу процентного співвідношення відповідей анкет, що стосується характерних поведінкових актів, що можуть виражати деструктивні поведінкові утворення пов’язані з порушеннями харчової поведінки (Рис.1).

Рис. 1

Як видно з рисунку 1в групі досліджуваних більше за половину 50 % досліджуваних відповіли на пункти питання: «Чи характерні для вас наступні дії ?», - ствердно, а саме:

• Застосування жорстких дієт – 73%;

• Голодування -73%;

• Вомітоманія – 37%;

• Компульсивне переїдання з очищенням- 63%;

• Компульсивне переїдання без очищення -70%;

• Аутоагресія (порізи) -63%;

• Аменорея – 57;

• Різка втрата ваги – 47%;

• Застосування проносного, сечогіних засобів – 50;

Зняття напруги за допомогою:

а) алкоголю – 60%

б) кріння(нікотину) – 73%

в) фармацевтичних препаратів – 76%

г) їжі – 50%.

Також можна зазначити що 50% вибірки використовує проносні, сечогінні та інші препарати після переїдання, для того щоб уникнути зайвої ваги; 36 % підтвердили наявність вомітоманічних епізодів,що супроводжують кожний чи майже кожний прийом їжі.

56% - вказали на наявніст в своєму житті періоду аменореї пов язаної з втратою ваги і 46% відмітили різку втрату ваги.

Щодо планів на майбутнє досліджувані, у своїй сукупності виразили наступні бажання (Рис. 2):

56% - Схуднути нижче норми (ІМТ);

56% - Позбавитися думок про схуднення;

36% - Вести образ життя про – ана;

33% - Худнути і надалі;

16% - Схуднути до норми (ІМТ) і зупинитися;

3% - Набрати вагу.

Рис.2