1.3.3. Перфекціонізм як психологічна особливість осіби з порушенням харчової поведінки

У взаємовідносинах з іншими людьми особи з анорексчними симптомами харчових порушень поведінки схильні проявляти контроль і перфекціонізм, особливо в умовах батьківської сім'ї. Особи, які страждають порушеннями харчової поведінки, намагаються тримати свої проблеми і порушення харчової поведінки в секреті, тим самим роблячи інтимні стосунки і емоційну близькість з іншими людьми неможливими. Часто вони відносяться до інших поверхнево і мають незрілі, що не відповідають біологічному віку, взаємини. Вони відчувають труднощі в сприйнятті позитивної інформації, схильні до недовіри. Вони часто кажуть: «Коли я роблю приємно людям, це дає мені відчуття мети в житті. Я намагаюся догодити їм, щоб вони були зі мною».

Харчові порушення анорексичної тенденції, як власне нервова анрексія, орторекся тощо, зазвичай розвивається у «слухняних, домашніх, хороших» дівчаток, які постійно намагаються зробити приємне своїм батькам і раптово стають впертими, демонструють негатівістічну поведінку в підлітковому віці. Такі дівчатка мають низьку самооцінку і погано ідентифікують власне «я». Вони часто сприймають своє тіло окремо від себе, як ніби воно належить батькам. Часто вони не мають почуття автономії і навіть не відчувають себе здатними контролювати функціонування власного тіла.

Їх перфекціонізм, як правило, є захисним механізмом від відчуття своєї тотальної некомпетентності і нікчемності. Надалі люди, які страждають на анорексію, намагаються придбати якомога більше обожнювання і захоплення з боку інших, потребують підтвердження того, що вони володіють екстраординарними якостями і є унікальними особистостями. Дитина, яка намагається бути найкращим, ніби захищає себе від того, що батьки можуть його покинути.

У підлітковому віці такий патерн поведінки призводить до виникнення реакцій протесту, за допомогою яких пацієнт намагається придбати власне «я». Сімейні психотерапевти встановили, що в сім'ях, де є підліток, що страждає на анорексію, всі члени сім'ї тісно пов'язані, не існує персональних кордонів і меж між поколіннями. Кожен член сім'ї надмірно залучений у справи іншої до стану, коли ніхто з них не відчуває власної автономії. Вважається, що страждаючий на анорексію пацієнт не може відокремитися від своєї матері, що не сприяє встановленню здорового іміджу власного тіла.

Ні пацієнт з булімією, ні хворий на анорексію не вміють будувати взаємини і проектують свої конфліктні взаємини на прийняття їжі. Анорексичних хворі підтримують контроль над своїми агресивними почуттями до людей за допомогою обмеження харчування, особи з булімією символічно руйнують стосунки і «поглинають людей за допомогою ожиріння».

Анорексичним пацієнтам більш виражений у поведінці перфекціонізм , більш сильне егоз контролем суперего у порівнянні з хворими булімією, які не в змозі контролювати свої імпульсивні бажання, проте перфекціонізм залишаеться як центральна ідея я – образу, як щось недосяжне. Імпульсивне переїдання і позбавлення від їжі при булімії є загальним проявом підвищеної імпульсивності і поєднуються з іншими формами віктимної (саморуйнуючої) поведінки, наприклад безладними сексуальними зв'язками, алкогольними ексцесами, вживанням наркотиків.Така поведінка ніби створює безліч бар єрів між образами я - реальне і я - ідеальне.

Булімія - це гетерогенний стан, поведінковий патерн, що виявляється на основі розладу особистості з явною біологічної схильністю, підтримуване нормами культури. Булімія часто поєднується з депресією, тривогою, залежністю від алкоголю, наркотиків і розладами особистості. З часом анорексія може трансформуватися в булімію.