Висновки до розділу і

Проаналізувавши історичні та сучасні підходи до розуміння та особливостей вивчення феномену харчових порушень (разладів прийому їжі), слід звернути увагу на деякі акценти, що роблять автори при визначенні змісту цього поняття. По-перше, перфекціонізм нерідко плутають з сильною мотивацією досягнення і завзятістю в прагненні до поставлених цілей. По-друге, перфекціонізм, безумовно, позитивний з точки зору стимулювання поведінки в напрямку соціальної успішності: переважна більшість успішних людей перфекціоністи. З іншого перфекціоніст не вміє реально оцінювати свої переваги і недоліки, можливості та перспективи, тим самим зберігаючи необхідну гармонію в індивідуальному і соціальному розвитку.

Отже дане дослідження відштовхується від гіпотези, що перфекціонізм як самоціль, мета і мотивація в картині хвороби осіб з порушеннями прийому їжі є інтегральною рисою для всіх форм захворювання (булімія, анорексія , орторексія , ендогенне переїдання тощо). Проте для осіб з анорексичними тенденціями мотвація досягнення успіху, тобто досконалості в похуданні , є завищеною, тоді як у осіб з булімічною тенденцією порушень характерна мотивація уникнення невдачі.

Розділ іі емпірична частина

2.1. Організація та методичні аспекти проведення дослідження

Після здійсненого аналізу літератури, що стосується обраної тематики, постановки проблеми, формулювання гіпотез, мети та завдань дослідження було організовано емпіричну частину дослідження для визначення особливостей взаємозв’язку рівня перфекціонізму та мотивації і осіб з вираженою симптоматикою харчових порушень.

2.1.1 Опис досліджуваної групи

У дослідженні взяли участь 30 осіб жіночої статі віком від 18 до 26 років. Усі досліджувані мають незакінчену або повну вищу освіту, української національності, на час дослідження проживають у межах Львівської області. Досліджувані перебувають у складі та беруть активну участь у спілкуванні в інтернет ком юніті «про-ана» тематики, присвячених культивуванню екстремально худого тіла та власне харчових порушень.

У дослідженні були використані п ять методик, з них три скрінінгвих тести для діагностики (виявлення симптомів) порушеннями прийому їжі: тест ставлення до прийому їжі (ОПЇ) , опитувальник образу власного тіла (ООСТ) , тест ШОХП Шкала оцінки харчової поведінки а також анкетування [19;20;21;22;23]. Для дослідження психологічних особливостей: Багатовимірна шкала перфекціонізму Х'юітта – Флетта, Методика діагностики мотивації (досягнення успіху та мотивації уникнення невдач) Т.Елерса.(Див. Додаток А) [4;6].

Тест ставлення до прийому їжі ОПЇ- (англ. Eating Attitudes Test; ЕАТ) - скринігова тестова методика, розроблена Інститутом психіатрії Кларка університету Торонто в 1979 році.

Спочатку шкала призначалася для скринінгу нервової анорексії і складалася з 40 питань. У 1982 році розробники модифікували її і створили шкалу ЕАТ-26, що складається з 26 питань. Шкала ЕАТ-26 показала високий ступінь кореляції з первісним варіантом. Згодом шкала ЕАТ-26 стала широко застосовуватися при скринінгу як нервової анорексії, так і нервової булімії. На даний час шкала ЕАТ-26 є найпоширенішим інструментом досліджень порушень харчової поведінки .

Шкала, включає в себе симптоми, що розцінюються як абнормальні щодо харчової поведінки. Симптоми відносяться до когнітивної, поведінкової та емоційної сфер, але подшкали в тесті не виділяються.

Внутрішня структура: тест ОПЇ-26 складається з 26 питань. Кожне питання має наступні варіанти відповіді: «ніколи», «рідко», «іноді», «досить часто», «як правило» або «завжди»; шкали: порушення харчової поведінки, самоконтроль харчової поведінки, заклопотаність образом тіла і соціальний тиск щодо харчової поведінки. Тест призначений для заповнення самим пацієнтом / досліджуваним, фахівець не повинен брати участь у цьому.

Тест EAT-26 або ОПЇ - 26 є скрінінговим, тобто на його основі неможливо поставити діагноз, навіть попередній, але високий бал означає високу ймовірність наявності серйозного порушення харчової поведінки - імовірно, анорексії або булімії (тест створювався для виявлення саме цих порушень). Тим часом, ряд пунктів є специфічним для деяких інших порушень харчової поведінки - наприклад, обмежувального, компульсивного і т.д. Таким чином, тест дозволяє виявити «групу ризику», яка потребує консультації фахівця в галузі психічного здоров'я, хоча і не охоплює всі розглянуті на сьогоднішній день порушення харчової поведінки.

Опитувальник образу власного тіла ООСТ спрямований на діагностику невдоволення власним тілом у осіб, що страждають порушеннями харчової поведінки. Розроблено О.А. Скугаревскім і С.В. Сивухою в Білоруському Державному Університеті. Опитувальник образу тіла (ООСТ) являє собою працездатний психометрический інструмент, що надає можливість оцінки ступеня незадоволеності зовнішністю як складового компонента образу тіла. Психометричні властивості ООСТ дозволяють використовувати його як в якості скринінгового інструменту в популяційних дослідженнях і в якості допоміжного тесту в процесі клінічної діагностики. Опитувальник складається з 16 пунктів-тверджень. Досліджуваному пропонується оцінити кожне твердження за чотирибальною шкалою (0 - «ніколи», 1 - «іноді», 2 - «часто», 3 - «завжди»). За шкалою обчислюється один загальний бал

Тест ШОХП Шкала оцінки харчової поведінки (англ. Eating Disorder Inventory, скор. EDI) - клінічний діагностичний інструмент, виконаний у формі опитувальника, призначений для виявлення порушень прийому їжі, в першу чергу нервової анорексії та нервової булімії. Адаптована шкала оцінки харчової поведінки складається з 51 твердження, розділеного на 7 субшкал. Твердження сформульовані від першої особи. Респонденти повинні оцінити по 6-бальною шкалою частоту певних дій, думок або почуттів. При підрахунку сумарного показника за відповіді «завжди», «звичайно» і «часто» нараховуються відповідно 3, 2 і 1 бал; за відповіді «іноді», «рідко» і «ніколи» бали не нараховуються. Ряд тверджень мають зворотний напрямок оцінки (див. Інтерпретацію).

Пункти групуються в 7 шкал, виділених при статистичному аналізі:

1. прагнення до худоби: надмірне занепокоєння про вагу і систематичні спроби схуднути.

2. булімія: спонукання до наявності епізодів переїдання і очищення.

3. незадоволеність тілом: певні частини тіла (стегна, груди і сідниці) сприймаються як надмірно товсті.

4. неефективність: відчуття загальної неадекватності (мається на увазі почуття самотності, відсутність відчуття безпеки) і нездатності контролювати власне життя.

5. перфекціонізм: неадекватно завищені очікування стосовно високих досягнень; нездатність прощати собі недоліки.

6. недовіра в міжособистісних відносинах: відчуття відстороненості від контактів з оточуючими.

7. интероцептивна некомпетентність: дефіцит впевненості щодо розпізнавання почуття голоду і насичення.

Дана методика зазвичай використовується у діагностиці порушень прийому їжі разом з методиками викоританими у даному дослідженні , а саме:

• тестом ставлення до прийому їжі (ОПЇ-26) (шкали: порушення харчової поведінки, самоконтроль харчової поведінки, заклопотаність образом тіла і соціальний тиск щодо харчової поведінки);

• багатовимірною шкалою перфекціонізму П. Х'юітта і Г. Флетт (шкали: перфекціонізм, спрямований на себе, спрямований на інших, соціально приписаний перфекціонізм);

• опитувальником образу власного тіла (ООСТ).

За багаторічну історію використання ШОХП в різних культурах (США, Швейцарії, Німеччини і т.д.) показано, що опитувальник може бути використаний:

1. для психопатологічної оцінки поведінки, почуттів і фізіологічних симптомів при нервовійї анорексії, нервовій булімії;

2. як скринінгового інструменту діагностики девіацій харчової поведінки в популяції.

Багатовимірна шкала перфекціонізму Х'юітта - Флетта (англ. Multidimensional perfectionism scale, скор. MPS) - особистісна діагностична шкала канадськими вченими П.Л. Х'юїттом (P.L. Hewitt) і Г.Л. Флетт (GL Flett) для вимірювання рівня перфекціонізму і визначення характеру співвідношення його складових у випробуваного.

Автори визначають перфекціонізм як прагнення бути досконалим, бездоганним у всьому. Грунтуючись на результатах як власних досліджень, так і досліджень, проведених іншими вченими, вони описують три складових перфекціонізму:

• перфекціонізм, орієнтований на себе (self oriented perfectionism; ПОС),

• перфекціонізм, орієнтований на інших (socially oriented perfectionism; ПІД),

• соціально приписаний перфекціонізм (socially pre-scripted perfectionism; СПП).

Методика складається з трьох субшкал, кожна з яких вимірює ступінь вираженості однією зі складових перфекціонізму у досліджуваного. Сума балів, набрана досліджуваним по всіх трьох субшкалах багатовимірної шкали перфекціонізму, відображає загальний рівень перфекціонізму. Разом з шкали можливий витяг 4 показників. Загальна кількість пунктів - 45, розподілені порівну між трьома шкалами (по 15 пунктів у кожній). Методика є першою стандартизованої шкалою для вимірювання такої особистісної риси, як перфекціонізм. Вона може знайти застосування в клінічній та практичної психодіагностики особистості, у консультуванні та психотерапії

Методика діагностики мотивації досягнення успіху (А) Т.Елерса - собистісний опитувальник,ризначений для діагностики, мотиваційної спрямованості особистості на досягнення успіху, виділеної Хекхаузеном. Стимульний матеріал являє собою 41 твердження, на які досліджуваному необхідно дати один з 2-ох варіантів відповідей «так» чи «ні». Тест відноситься до моношкальних методик. Ступінь вираженості мотивації до успіху оцінюється кількістю балів, що збігаються з ключем. Результат тесту «Мотивація до успіху» слід аналізується разом з результатами тестів як «Мотивація до уникнення невдач».

Методика діагностики мотивації уникнення невдач (Б) Т.Елерса. Стимульний матеріал являє собою список слів з 30 рядків, по 3 слова в кожному рядку. У кожному рядку випробуваному необхідно вибрати тільки одне з трьох слів, яке найбільш точно його характеризує. Тест відноситься до моношкальних методик. Ступінь вираженості мотивації до успіху оцінюється кількістю балів, що збігаються з ключем.