1.2.3. Нервова Булімія

Нервова булімія (від грец. Βοῦς - бик і λῑμός - голод, також вовчий голод, кінорексія) - розлад прийому їжі, що характеризується різким посиленням апетиту, що виражається зазвичай у вигляді компульсивного нападу і супроводжується відчуттям болісного голоду, загальною слабкістю, болями у надчеревній ділянці.

Особи з таким розладом можуть мати порушене харчової поведінка за однією із схем:

• компульсивне поглинання величезної кількості їжі (апетит з'являється раптово);

• постійне харчування (людина їсть, не перестаючи);

• «нічне харчування» (напад голоду трапляється вночі).

Особи , що страждають булімією, також часто вдаються до активного контролю ваги за допомогою викликання блювоти або використання проносних засобів.

Надмірна їжа і примусове очищення шлунку в поєднанні зі слабкістю нервової системи або характеру можуть привести до серйозних ускладнень: від неврастенії, руйнування взаємин з близькими і втрати інтересу до життя до лікарської або наркотичної залежності і смерті. Булімія може також викликати гостру серцеву недостатність.

Булімія - це гетерогенний стан, поведінковий патерн, що виявляється на основі розладу особистості з явною біологічної схильністю, підтримуване нормами культури. Булімія часто поєднується з депресією, тривогою, залежністю від алкоголю, наркотиків і розладами особистості. З часом анорексія може трансформуватися в булімію[1; 4; 11;18].

Розглянемо кртерії діагностики нервової анорексії за клінічними класифікаціями DSM–IV та МКХ–10:

Основні ознаки нервової булімії за DSM-IV:

А. Спостерігаються періодичні епізоди переїдання.

Б. Багаторазове викликання блювоти, застосування проносних, сечогінних засобів і клізм, голодування, надмірні фізичні вправи, щоб уникнути збільшення маси тіла.

В. Обидва симптому, перераховані вище, повинні виявлятися в середньому два рази на тиждень протягом трьох місяців.

Г. Перебільшене вплив маси тіла і фігури на самооцінку.

Д. Діагноз нервової анорексії відсутня.

Підтипи:

1. Очисний: викликання блювання, зловживання проносними, сечогінними і клізмами.

2. Неочістітельний: тільки голодування або фізичні вправи для нейтралізації спожитих калорій [32].

Основні ознаки нервової булімії за МКХ-10:

А. Періодичні епізоди переїдання (два рази на тиждень протягом трьох місяців).

Б. Постійна заклопотаність їжею і непереборна тяга до їжі, а також почуття постійного голоду.

В. Нейтралізація спожитих калорій шляхом викликання блювоти або зловживання проносними засобами, голодування або прийому різних лікарських препаратів.

Г. Відчуття надмірної повноти, що супроводжується постійним страхом погладшати, часто приводить до недостатньої маси тіла [12]

1.2.4. Картина особистості особи з булімічним розладом

Провідна симптоматика захворювання полягає в:

• частій появі окреслених у часі приступів переїдання;

• активному контролі ваги шляхом частих рвот або використання проносних.

Хворі булімією зовні справляють враження благополучча: у них ідеальна фігура, вони успішні і активні. Чудовий «фасад» приховує, однак, украй низьку самооцінку. Вони постійно запитують себе, що від них чекають оточуючі, чи правильно вони поводяться. Прагнуть до більшого успіху і часто плутають любов, якої вони домагаються, з визнанням.

Структура особистості пацієнтів з булімією так само неоднозначна, як і при анорексії. За першим враженням хворі демонструють своїм виглялом сильну, незалежність, цілеспрямованість, честолюбство і витриманість. Однак, це значно відрізняється від їх самооцінки, визначеної почуттям внутрішньої порожнечі, безглуздя і песимістично депресивного фону як наслідку шаблонів мислення і поведінки, що ведуть у почуття безпорадності, сорому, провини і неефективності . Сприйняття себе і «Я-ідеалу» різко відрізняються, хворі вкладають це розщеплення у зовнішньо хорошу і погано приховану картину.

Часто вони походять із сімей, в яких комунікація імпульсивна й є значний потенціал насильства.

Структура відносин у сім'ях відзначена високою конфліктністю і імпульсивністю, слабкими зв'язками між собою, високим рівнем життєвого стресу і малоуспішним проблемно-вирішальним поведінкою при високому рівні очікувань соціального успіху.

У цій ситуації хворі рано приймають відповідальні завдання і батьківські функції. Власні побоювання не впоратися і опинитися у владі свавілля і ненадійності батьків контролюються і компенсуються турботливою поведінкою; слабкі і залежні аспекти власної особистості стримуються і, зрештою, відреаговуються в нападах переїдання і позбавлення від їжі.

Емоційна нестабільність, імпульсивність зі страхом втрати контролю, низька фрустраційна толерантність і високий потенціал внутрішньої потреби у зловживанні визначають психодинамику порушення. Хворий часто не вдається до диференційованого сприйняття свого внутрішнього стану і його усвідомлення, що призводить до дифузного почуття внутрішньої загрози, що повністю опановує особистість.

Оскільки формулювання конфлікту неможливе, відбувається його зрушення в оральну сферу. Харчування змінює своє значення. Голод спотворено інтерпретується як загроза в результаті втрати контролю, контроль над тілесними функціями надмірно узагальнено прирівнюється до здатності впоратися з проблемами.

Напад переїдання має функцію зниження напруги, інтеграції, тішить самозадоволення, яке, однак, діє короткочасно. Це сприймається хворим як втрата контролю, що піддає радикальному сумніву автономію і здатність впоратися з життям , життєвими обставинами.

Блювання підтримує сталість ваги тіла, що для хворго є мірою і індикатором того, що самоконтроль і самовизначення знову повернуті. Почуття сорому і провини у зв'язку з цим часто є причиною соціального та емоційного.

Проаналізувавши картину особистості особи з булімічним харчовим розладом, можемо сформулювати наступні характерні ознаки:

• буліміки зазвичай перфекціоністи (прагнуть все робити на «відмінно»);

• схильні до зневіри, депресії, нав'язливим думкам або діям;

• імпульсивні, хаотичні, готові ризикувати;

• мають низьку і нестійку самооцінку;

• не задоволені власним тілом;

• ставлять перед собою нереалістичні цілі;

• впадають у відчай, коли не вдається досягти цілей;

• будують особисті відносини також за «булімічною» схемою: палке захоплення - різкий розрив;

• мають неприємні дитячі спогади, пов'язані з прийомом їжі (їжа як покарання, насильне годування, скандали тощо).

Актуальний конфлікт. При психогенному голодуванні мова йде в меншій мірі про захворювання окремої людини, скоріше - про захворювання всієї родини, де голодуючий стає носієм симптому. Своєю хворобою він виражає те, від чого страждає вся родина, проте цього ніхто не може висловити. З цієї точки зору хворий є найсильнішим в колі своєї родини, бо він наважується, ставлячи під загрозу своє життя, виявити сімейні проблеми і соціальну несправедливість. Якими силами володіють саме ці слабкі і безпорадні зовні люди, проявляється в тій послідовності, з якою вони відмовляються від прийому їжі і висловлюють протест, а також в їх честолюбстві, їх активності та залізному самоконтролі.

Самоконтроль часто призводить до протилежних дій: щоб не довелося виправдовуватися перед собою за свій «вовчий апетит» (чемність/щирість), вони часто поглинають велику кількість їжі, щоб потім вивергнути ії з себе.

У пошуку самостійністі, буліміки ,покидаючі свій будинок, неминуче потрапляють в конфлікт між тим, чого вони навчилися будинку, і своїми власними бажаннями і установками. Шлях у соматику означає для них не «втечу», а швидше драматичну акцію, видиме для всіх повстання проти конвенцій і конформізму демонстрацією автономності [2;3;7;11].