1.3.2 Перфекціонізм та мотивація

Під перфекционизмом розуміють загострене прагнення до досконалості, яке може направлене як до власної особистості (і в цьому випадку перетворюється в нескінченне культивування достоїнств), так і до результатів будь-якої діяльності. На рівні життєвого здорового глузду нерідко розцінюється як цінна особистісна якість, оскільки пов'язана з постановкою позитивних, соціально схвалюваних цілей.

Перфекціонізм нерідко плутають з сильною мотивацією досягнення і завзятістю в прагненні до поставлених цілей. Зовні це дійсно схожі явища, але від здорової мотивації досягнення перфекціоністські прагнення відрізняються маніакальним, нав'язливим характером. Перфекціонізм являє собою не стільки гідність, скільки серйозну особистісну проблему, оскільки призводить до формування заниженої самооцінки, високої тривожності і в цілому негативно позначається на світовідчутті людини і результатах його діяльності. Не будучи розладом або порушенням, в буквальному сенсі слова, перфекціонізм, в той же час, виступає вкрай негативним чинником, що породжує серйозні труднощі в житті.

Здорова мотивація досягнення пов'язана з адекватною самооцінкою і рівнем домагань, тобто виражається в постановці цілей, нехай і важких, але в принципі, за умови чималих зусиль, досяжних, порівнянних з власними здібностями і можливостями. Імовірність невдачі тверезо враховується, але це не деморалізує, а, навпаки, стимулює, заохочує до пошуку оптимального рішення. Отримання наміченого результату сприймається із задоволенням.

Для перфекціоніста ситуація зовсім інша. Його цілі визначаються з опорою не на власні можливості і схильності, а на зовні задані орієнтири - кимось проголошені цінності, стандарти та еталони. Дуже часто ці цілі свідомо недосяжні, стандарти нереалістично завищені. Тим самим людина мимоволі заганяє себе в пастку - нездійсненність завдання прирікає її на невдачу, якої він постійно неусвідомлено боїться. Природні і неминучі промахи і труднощі, що виникають у реальному житті при вирішенні важких задач, деморалізують перфекціоніста, змушують його вважати себе «невдахою». І навіть Досягнутий результат, нехай і об'єктивно вельми вражаючий, не приносить йому задоволення, оскільки апріорно не дотягує до жаданого ідеалу.

Психотерапевт когнітивного напрямку Д. Бернс проробив глибокий аналіз поняття і визначив перфекционізм як особливу «мережу когницій», яка включає очікування, інтерпретації подій,оцінки себе та інших. Згідно його описам,особи, які страждають перфекционизмом, «схильність не встановлювати нереалістично високі стандарти, прагнути до неможливим цілей і визначати власну цінність виключно в термінах досягнень і продуктивності» Дане визначення перфекціонізму також сфокусовано на надмірно високих особистісних стандартах, проте автор вносить важливе феноменологическое уточнення, додав до цього параметру додатковий когнітивний параметр – мислення в термінах «все або нічого», яке допускає тільки два варіанти виконання діяльності – повне відповідність високим стандартам або повний крах [8].

Особа з булімією або булімчною симтоматикою обнулить результат, навіть якщо він буде 99%. Для людини з нервовою булімією характерне знецінення будь-якого свого досягнення, якщо воно виконано не 100%. Але 100% - це досконалість, а вона неможлива за визначенням. Тобто, прагнучи до досконалості, булімік спочатку ставить нездійсненне завдання. У той час, як здорова людина буде задоволений і 50-ю і 10-ма відсотками, так як вона знає, що прагнення до досконалості - це процес, досконалість для неї - це мета, до якої вона прагне в загалом, яка її надихає.

Високий рівень прагнення (мотивації) до досконалості, завищена вимогливість до себе, характерні риси для осіб з нервовою анорексією, відображатися на психологічному здоров'ї особистості та провокує сильні негативні переживання:невдоволення собою, тугу, тривогу, сором і почуття провини. При цьому починає страждати і мотиваціойна сфера. Певний тип перфекціоністов не здатний відчувати справжній інтерес до якого б то не було заняття, так як насправді його цікавить не те, чим він займається, а прийняття, схвалення, захоплення, самоствердження, які він може отримати, успішно справляючись з цією справою або досягаючи в ній досконалості. Якщо ж з певної причини вонан не отримує цих бажаних реакцій або вони перестають служити достатньою мотивом, перфекціоністу загрожує втрата сенсу життя, відчуття своєї нікчемності, в кінцевому результаті – депресія.

Вимоги необмеженої досконалості в картині особистості особи з харчовим порушенням як жорсткий внутрішній імператив за принципової недосяжності ідеалу виростають в постійн критику та знецінення себе або інших і призводять до нездатності одержувати задоволення від життя, одночасно упокорюючись з природною обмеженістю людського існування.