Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
kursova_turizm про_doc.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
14.08.2019
Размер:
181.25 Кб
Скачать

29

ПЛАН

ВСТУП……………………………………………………………………………3

1. ОСНОВНІ ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ У ПРИКАРПАТТІ……………………………………………………………………...5

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТУРИСТИЧНО ПРИВАБЛИВИХ РЕГІОНІВ ПРИКАРПАТТЯ В РАКУРСІ РІЗНИХ ВИДІВ ТУРИЗМУ……………………..11

3. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ У ПРИКАРПАТТІ…………………………………………………………………….26

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……………………..34

ВСТУП

Прикарпаття — історичний регіон України, до якого за сучасною точкою зору належить більша частина Івано-Франківської області. Це такі райони: Рогатинський, Калуський, Богородчанський, Тлумацький, Городенківський, частина Галицького, частина Долинського. Територія Прикарпаття характеризується надзвичайно складною і своєрідною історією заселення і господарського розвитку. Зміна різних соціально-економічних формацій, перехід під володіння та однієї держави то другої багатовіковий хіт населення з боку кожної з них істинно вплинули на характер і напрямок господарства, на особливості формування і відтворення населення, на демографічні процеси, на географічне розміщення і структуру населення. Своєрідність Прикарпаття і його природних ландшафтів, багатий тваринний і рослинний світ,унікальна скарбниця природних екосистем, де збереглися рідкісні реліктові види флори, фауни і, як ніде в Україні, народні звичаї, традиційна побутова культура є ключовими привабливими об’єктами для туристів.

Розвиток сфери туризму залежить від багатьох факторів, серед яких найважливішу роль відіграють територіальні умови. До них слід віднести загальний економічний рівень розвитку; стан туристичної інфраструктури; екологічний стан регіону; наявність ресурсів тощо. Слід зауважити, що в Україні з її багатою історичною спадщиною і безцінними рекреаційними ресурсами туристичний бізнес розвивається з переважною орієнтацією на виїзд. Тому тема цієї курсової роботи в сучасних економічних умовах є актуальною. Також актуальність дослідження туризму в Прикарпатті обумовлена його недостатнім розвитком у сучасних умовах за наявності значної кількості лікувально-оздоровчих ресурсів та умов як для літнього відпочинку, так і для занять зимовими видами спорту.

Мета курсової роботи – виявлення перспектив розвитку туризму в Прикарпатті. Для реалізації поставленої мети під час написання курсової роботи виконуються такі завдання:

  • проаналізувати передумови розвитку туристичної привабливості на Прикарпатті;

  • охарактеризувати сучасний стан розвитку туризму в Івано-Франківській області;

  • означити проблеми і перспективи розвитку туризму Прикарпаття.

Об’єктом дослідження є привабливі туристичні ресурси прикарпатських регіонів.

Предмет дослідження у курсовій роботі становлять привабливі для туристів ресурси Прикарпаття.

Географічні межі дослідження, проведеного при написанні курсової роботи охоплюють територію Прикарпаття в сучасному розумінні.

До джерельної бази дослідження належать наукові праці, автори яких подають оцінку рекреаційно-туристичних ресурсів Івано-Франківської області, розглядають питання, пов’язані з якісною і кількісною характеристикою її рекреаційно-туристичних ресурсів.

Робота складається зі змісту, вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

РОЗДІЛ І. ОСНОВНІ ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В ПРИКАРПАТТІ

    1. Фізико – географічні фактори туристичної привабливості Прикарпаття

Територія, яку називають Прикарпаттям, розташована на стику двох великих природно-географічних підрозділів Східноєвропейської рівнини та Карпат. Завдяки цьому регіон має різноманітний рельєф і поділяється на регіони, які відмінні між собою геологічною будовою, різницею висот над рівнем моря і, відповідно, рослинним покровом та тваринним світом. Незважаючи на невелику територію, Івано-Франківщина за характером рельєфу належить до числа найбільш мальовничих в Україні.

Висота рельєфу зростає з північного сходу на південний захід з різницею висот від 230 до 2061 м над рівнем моря. За характером рельєфу область ділиться на три частини: рівнинну, передгірську і гірську.

Рівнинна частина знаходиться на північному сході Івано-Франківської області і прилягає до Дністра. В її склад входить територія Опілля, яке розташоване на півночі області обабіч Дністра, та Покуття, яке розташоване в межиріччі Прута і Дністра та прилягає до Чернівецької області. Рівнинна частина Івано-Франківської області входить в Подільську височину Руської рівнини і Верхньодністровську улоговину. За ладшафтом переважає лісостеп, за формою — рівнинно-хвилястий (230—300м) і горбисто-пасмовий (300—400 м). Тут знаходиться обласний центр — місто Івано-Франківськ (255 м над рівнем моря).

Передкарпаття є рівнинно-передгірською провінцією Українських Карпат. Передгірську (середнє передгір'я) частину складають горбисті передгір'я висотою 400—600 м. Передкарпаття відрізняється від прилягаючого з північного сходу лісостепу підвищеною кількістю опадів, прохолоднішим кліматом і відповідно більшою зволоженістю. Тут формуються лісолучні ландшафти. На північному заході і південному сході у межах Передкарпаття вклинюються регіони з лісо-лучно-степовими ландшафтами. Для Передкарпаття характерними є безстічні умови рельєфу, що обумовлюють поверхневе перезволоження.

Гірська частина області починається на південний захід від умовної але достатньо чітко вираженої ізогіпси в 400 метрів. Крива ізогіпси проходить біля населених пунктів Болехів — Долина — Перегінське — Солотвин — Надвірна — Яблунів — Косів — Кути. Гірська частина області зайнята Східними Карпатами. Поперечними і поздовжніми долинами гори розділені на гірські масиви і пасма: Горгани, Покутсько-Буковинські Карпати, Чорногора, Гринява, Чивчини. В області є два зручні перевали через гори, а саме Вишківський і Яблуницький перевали.

Найбільшу територію займають самі важко прохідні та розчленовані численними ущелинами гори Горгани; вони простягаються від Вишківського до Яблуницького перевалів. Найвища точка масиву Горган — гора Сивуля. На південь від Яблуницького перевалу, на межі з Закарпатською областю, простягнувся найвищий гірський масив Українських Карпат — Чорногора. Покутсько-Буковинські Карпати знаходяться між Верховиною, Ворохтою, Косовим біля межі з Чернівецькою областю. На самому півдні області на кордоні з Румунією виділяють Чивчинські гори і трохи північно-східніше знаходиться Гринявський хребет. Чивчини і Гринява нижчі за абсолютною висотою і відносяться до ярусу карпатського середньогір'я.

В Чорногірському хребті підноситься найвища гора України — Говерла (2061 м). Після Говерли найбільші гірські вершини які повність розташованні в Івано-Франківській області: Піп Іван (2028 м), Ребра (2001 м), Сивуля (1836 м). Абсолютна більшість вершин Українських Карпат нижче 2000 м і лише на масиві Чорногора шість вершин мають більшу висоту, з яких, три повністю розташованні в Івано-Франківській області і одна, Бребенескул, на межі з Закарпатською областю. Границя Івано-Франківської області і Закапатської області, що проходить Чорногорським хребтом, містить одні з найвищих вершин Українських Карпат.

Українські Карпати відносяться до середньовисотних гір, які не досягають лінії вічних снігів і не мають сучасних льодовиків. Снігова лінія в епоху останнього зледеніння знаходилась на висоті 1450—1550 м. Яскравими слідами давнього зледеніння є реліктові льодовикові форми на найвищих гірських масивах (Чорногора, Чивчини): цирки, троги, улоговини, конуси виносу, кари, морени. На дні льодовикових карів, на висоті 1450—1800 м, знаходяться карові озера. Реліктові льодовикові цирки та кари протилежних схилів масиву Чорногора не з'єднались між собою своїми задніми стінками й не утворили, як це буває у високогірному альпійському рельєфі, гострих гребенів. Гострі гребені, іноді з карнизами, є тільки на відрогах вододільного хребта масиву, де зійшлися декілька сусідніх карів одного схилу. Прикладом цього є хребти Великі й Малі Кізли.

Українські Карпати — молоді гори і в їхньому ландшафті є прояви давнього вулканізму, складені в основному глинистими сланцями, алевритами, вапняками, пісковиками крейдового та палеогенового періодів. Сланці легко піддаються денудації (переміщенню на нижчі рівні), тому гірські хребти мають переважно пологі схили.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]